Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єктів рухомого майна

У Податковому кодексі чітко не визначено, що належить до об'єктів рухомого майна, однак це міститься в інших нормативно-правових документах. Так, згідно із Законом України від 18.11.2003 р. № 1255-ІV «рухоме майно - це окрема рухома річ, сукупність рухомих речей, гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та обов'язки». Відповідно до постанови КМУ від 10.09.2003 р. № 1440 «рухоме майно - це матеріальні об'єкти, які можуть бути переміщеними без заподіяння їм шко­ди. До рухомого майна належить майно у матеріальній формі, яке не є нерухомістю».

Для цілей оподаткування дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна про­тягом звітного податкового року оподатковується за ставкою 5 % бази оподаткування. Дохід від про­дажу об'єкта рухомого майна визначається виходячи із ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта.

На відміну від нерухомого майна, де кожен об'єкт володіє унікальними властивостями, що ускладнює підбір аналогів, рухоме майно, як правило, є об'єктом масового виробництва, що спрощує процедуру оцінки. При цьому важливо враховувати стан рухомого майна, умови зберігання, а також достовірність джерел інформації про ціни продажів на аналогічне рухоме майно.

Слід зазначити, як виняток, що під час продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легко­вого автомобіля, мотоцикла, моторолера не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою 1 %, а від другого та наступних продажів - за ставкою 5 %, а сам дохід визначається виходячи із ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта та не нижче 25 % вартості такого самого ново­го об'єкта рухомого майна.

Фізична особа - платник податку самостійно розраховує та сплачує до бюджету через банківські уста­нови податок з доходу, отриманого від продажу чи обміну рухомого майна. У випадку якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа-підприємець, суб'єкт господарювання, який надає послуги з укладення біржових угод або бере участь в їх укладенні за наявності податкової оціночної вартості такого рухомого майна, що визначена суб'єктом податкової оціночної діяльності та документа про сплату податку сторонами договору, щокварталу подає орга­ну державної податкової служби інформацію про такі угоди, включаючи інформацію про суму дохо­ду, податкову оціночну вартість майна та суму сплаченого до бюджету податку у порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку.

Дохід від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого майна, які здійснюються фізичними особами-нерезидентами, оподатковується згідно з порядком оподаткування таких доходів для резидентів. При цьому ставка податку становить 15 %, а якщо дохід перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - 17 % суми перевищення.

Якщо резиденти та нерезиденти успадкували (отримали у подарунок) об'єкт рухомого майна та про­дають його, то податок нараховується та сплачується за наведеними вище правилами.

Таким чином, порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого майна має певні особливості, особливо в частині продажу легкового автомобіля, мотоцикла та моторолера залеж­но від кількості продаж цих об'єктів протягом звітного податкового року, статусу резидента чи нерези­дента у особи, що здійснює дані операції.

3.3. Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спад­щину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав

Об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на:

а) об'єкт нерухомості;

б) об'єкт рухомого майна, зокрема: предмет антикваріату або витвір мистецтва; природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння; будь-який транспортний засіб та приладдя до нього; інші види рухомого май­на;

в) об'єкт комерційної власності, а саме: цінні папери (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу від неї, майнові та немайнові права;

г) суму страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, а також суму, що зберігається відповідно на пенсійному депозитному рахунку, накопичувальному пенсійному рахунку, індивідуальному пенсійному рахунку спадкодавця-учасника накопичувальної системи пенсійного за­безпечення;

ґ) готівку або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банківських і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

Об'єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою у таких випадках:

1) успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення - батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення;

2) вартість власності, зазначеної в підпунктах «а», «б», «ґ», успадковується особою, яка є інвалідом І групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та вартість власності, зазначеної в підпунктах «а», «б», що успадковуються дитиною-інвалідом;

в) грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та дер­жавного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 р., облігації Державної внутрішньої виграшної пози­ки 1982 р., державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 рр., погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем.

Об'єкт спадщини, що успадковується спадкоємцями другого ступеня споріднення, оподатковується за ставкою 5%. Об'єкт спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, або успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента, оподатковується за ставкою 15%, а якщо дохід перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої зако­ном на 1 січня звітного податкового року, - 17% суми перевищення.

Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отри­мали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається спадкоємцями до складу загального річного доходу платника податку і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.

Відповідно до Розпорядження КМУ від 26.03.2008 № 527-р «Питання декларування фізичними осо­бами майнового стану та доходів» фізичні особи - платники податку, що одержали дохід у вигляді спад­щини (подарунка), який оподатковується за нульовою ставкою, не зобов'язані включати вартість (суму) такої спадщини (подарунка) до складу загального річного оподатковуваного доходу та подавати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до податкового органу за місцем своєї податкової адреси, але за умови відсутності інших підстав для подання декларації.

Податковий кодекс зобов'язує нотаріуса надсилати до податкового органу інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину, тобто про виникнення у фізичної особи доходу у вигляді успадкованого майна.

Справляння державного мита регулюється Декретом КМУ від 21.01.93 р. № 7-93 «Про державне мито» з врахуванням змін, внесених Законом України від 05.03.2009 №1110-ІУ «Про внесення зміни до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» щодо розміру державного мита за видачу свідоцтва про право на спадщину». Вказаним Законом пп. «ж» п. З ст. З Декрету № 7-93 викладено у новій редакції, а саме: за видачу свідоцтва про право на спадщину державне мито справляється у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У випадку успадкування права на вклад у банку (небанківській фінансовій установі) податковим агентом визначено установу банку, оскільки перехід права власності на майно, відмінне від нерухомості, не підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до п. 1. ст. 1229 Цивільного кодексу страхові виплати (страхове відшкодування) спадкуються на загальних підставах. Одночасно у п. 2 ст. 1229 вказано, якщо страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової виплати у разі його смерті, це право не входить до складу спадщини. Тому у разі виплати страховими компаніями сум страхового відшкодування при настанні страхового випадку фізичним особам, які за договором особистого страхування визначені як вигодонабувачі, такі страхові компанії зобов'язані нарахувати, утримати і сплатити податок на доходи фізичних осіб у розмірі, встановленому Кодексом. Тобто при виплаті страхових сум спадкоємцю у результаті смерті страхувальника податок стягується у джерела виплати, а не за результатами декларування.

Кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку фізичною особою, оподатковуються згідно з вищенаведеними правилами, встановленими для опода­ткування спадщини.

Таким чином, специфіка оподаткування доходу платника податку, отриманого ним у спадщину, визначається залежно від об'єкта спадщини, ступеня споріднення спадкоємця та спадкодавця, а також їх статусів резидента чи нерезидента.

Поиск по сайту: