Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Характеристика обов'язкових елементів податку з доходів фізичних осіб



Тема 3. Податок на доходи фізичних осіб.

1. Характеристика податку.

2. Пільгові аспекти податку.

3. Порядок оподаткування операцій з рухомим та нерухомим майном.

4. Специфіка оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців.

5. Порядок подання податкової декларації.

Характеристика обов'язкових елементів податку з доходів фізичних осіб

Згідно з п. 7.1. статті 7 ПКУ стосовно кожного податку визначаються його наступні елементи:

1. платники податку;

2. об'єкт оподаткування;

3. база оподаткування;

4. ставка податку;

5. порядок обчислення податку;

6. податковий період;

7. строк та порядок сплати податку;

8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Адміністрування податків ґрунтується на виділенні таких елементів системи оподаткування: суб'єкт і носій податку, об'єкт і одиниця оподаткування, джерело сплати, податкова ставка і податкова квота.

Платниками податку є фізичні особи - резиденти, що отримують доходи як у грошовій, так і натуральній формі з різних джерел в Україні та за її межами.

Джерелом доходу є місце, в якому дохід створено (генерується) (територіальна ознака).

Джерелами походження доходу, згідно із стандартною міжнародною класифікацію, є шість основ­них джерел доходу:

1. трудові доходи;

2. підприємницькі доходи;

3. інвестиційні доходи;

4. доходи від власності;

5. державні соціальні трансферти;

6. родинна допомога і трансферти.

Усі джерела доходів можуть мати різний податковий статус, тобто доходи можуть оподатковувати­ся або звільнятися від оподаткування.

Якщо будь-яке джерело доходу перебуває за межами країни, воно вважається іноземним джерелом та згідно з принципом резидентства підлягає оподаткування.

Відповідно до принципу резидентства оподатковуватися має увесь дохід резидента незалежно від місця розташування джерела доходу, а для нерезидентів оподаткування підлягає тільки дохід, що от­риманий у межах відповідної країни (екстериторіальна ознака).

Податковим агентом зі сплати податку на доходи фізичних осіб є юридична особа, самозайнята осо­ба, представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового стату­су та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формах) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок від імені та за рахунок коштів платника податку.

Виконання податкових зобов'язань платника податку - фізичної особи перед державою зупиняють­ся у разі смерті платника податку, що встановлюється відповідним органом медичної експертизи, або у разі оголошення судом платниками податку померлих чи безвісно відсутніх.

Базою оподаткування для померлої або безвісно відсутньої є дохід за останній податковий період, а у разі відсутності доходу після дати смерті чи зникнення платника податку податкових зобов'язань не виникає. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Таким чином, суб'єкт або платник податку - це фізична або юридична особа, яка безпосередньо його сплачує. В окремих випадках між платником і державою може знаходитись уповноважена особа (податковий агент), яка утримує податок, сплачує його до бюджету і несе за це відповідальність.

У Податковому кодексі України визначено, що платниками податку є фізичні особи - резиденти, що отримують доходи як у грошовій, так і натуральній формі з різних джерел в Україні та за її межами, та фізичні особи - нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні. Визначен­ня платника податку у Податковому кодексі запропоновано за класичною схемою, а саме на основі поєднання принципу джерела походження доходу і принципу резидентства.

Носій податку - фізична чи юридична особа, що в кінцевому підсумку здійснює витрати зі сплати податку. Стосовно фізичних осіб, то цей елемент оподаткування співпадає з елементом «платник по­датку». Законодавчо заборонено перекладати чи сплачувати цей податок іншими фізичними чи юри­дичними особами.

Об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є доходи з різних джерел, наявність яких зумовлює виникнення податкових зобов'язань платника податку. Оскільки податковим періодом з даного податку є місячний і річний терміни, то об'єктом оподаткування виступає як місячний дохід платника податку, так і сума цих доходів протягом року (річний дохід). Оподаткуванню згідно з прин­ципом резидентства підлягають також доходи, які отримані з джерел за межами України.

Існує три підходи до виз­начення оцінки об'єкта: кількісний, натуральний і грошовий.

Одиниця оподаткування - це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об'єкта оподаткуван­ня. Фізичний вимір має досить точно відображати об'єкт оподаткування. При оподаткуванні доходів фізичних осіб одиниця оподаткування має грошовий вираз - гривня.

Джерело сплати податку - це дохід платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати пода­тку стосовно фізичних осіб безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткування - доходом.

Базою оподаткування є вартісний вимір об'єкта оподаткування. Згідно з п. 2. ст. 23 Кодексу база оподатку­вання для кожного податку встановлюється окремо. Методологія обчислення бази оподаткування, зазначена даною нормою Кодексу, полягає у тому, що вартісний вимір бази оподаткування доходів у формі заробітної плати визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбаче­них законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до зако­ну сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності. Податкова знижка є видом податкової пільги.

До загальномісячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи.

При визначенні бази оподаткування враховують усі доходи як у грошовій (готівковій та безготівковій), так і у негрошовій формі. Негрошова форма доходу може бути представлена у вигляді вартості наданих товарів, робіт, послуг платнику податків. Вартість таких товарів, робіт, послуг для цілей оподаткування встановлюється на основі ринкових.

Грошовий вимір бази оподаткування щодо доходів, які отримані в негрошовій формі, визначається шляхом множення звичайної ціни, що у даному випадку є тотожною ринковій ціні, на коригуючий коефіцієнт, що прив'язаний до ставки податку, встановленої для відповідного виду доходу на момент його нарахування.

Слід звернути увагу на те, що перерахунок негрошового доходу у грошовий вимір відбувається також на дату нарахування (отримання) такого доходу.

Ставка податку є обов'язковим елементом податку, що визначає розмір податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування. Даною нормою Кодексу запроваджується помірно-прогресивна шкала ставок податку з доходів фізичних осіб.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.