3. Порядок оподаткування операцій з рухомим та нерухомим майном.
4. Специфіка оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців.
5. Порядок подання податкової декларації.
Характеристика обов'язкових елементів податку з доходів фізичних осіб
Згідно з п. 7.1. статті 7 ПКУ стосовно кожного податку визначаються його наступні елементи:
1. платники податку;
2. об'єкт оподаткування;
3. база оподаткування;
4. ставка податку;
5. порядок обчислення податку;
6. податковий період;
7. строк та порядок сплати податку;
8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Адміністрування податків ґрунтується на виділенні таких елементів системи оподаткування: суб'єкт і носій податку, об'єкт і одиниця оподаткування, джерело сплати, податкова ставка і податкова квота.
Платниками податку є фізичні особи - резиденти, що отримують доходи як у грошовій, так і натуральній формі з різних джерел в Україні та за її межами.
Джерелом доходу є місце, в якому дохід створено (генерується) (територіальна ознака).
Джерелами походження доходу, згідно із стандартною міжнародною класифікацію, є шість основних джерел доходу:
1. трудові доходи;
2. підприємницькі доходи;
3. інвестиційні доходи;
4. доходи від власності;
5. державні соціальні трансферти;
6. родинна допомога і трансферти.
Усі джерела доходів можуть мати різний податковий статус, тобто доходи можуть оподатковуватися або звільнятися від оподаткування.
Якщо будь-яке джерело доходу перебуває за межами країни, воно вважається іноземним джерелом та згідно з принципом резидентства підлягає оподаткування.
Відповідно до принципу резидентства оподатковуватися має увесь дохід резидента незалежно від місця розташування джерела доходу, а для нерезидентів оподаткування підлягає тільки дохід, що отриманий у межах відповідної країни (екстериторіальна ознака).
Податковим агентом зі сплати податку на доходи фізичних осіб є юридична особа, самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формах) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок від імені та за рахунок коштів платника податку.
Виконання податкових зобов'язань платника податку - фізичної особи перед державою зупиняються у разі смерті платника податку, що встановлюється відповідним органом медичної експертизи, або у разі оголошення судом платниками податку померлих чи безвісно відсутніх.
Базою оподаткування для померлої або безвісно відсутньої є дохід за останній податковий період, а у разі відсутності доходу після дати смерті чи зникнення платника податку податкових зобов'язань не виникає. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Таким чином, суб'єкт або платник податку - це фізична або юридична особа, яка безпосередньо його сплачує. В окремих випадках між платником і державою може знаходитись уповноважена особа (податковий агент), яка утримує податок, сплачує його до бюджету і несе за це відповідальність.
У Податковому кодексі України визначено, що платниками податку є фізичні особи - резиденти, що отримують доходи як у грошовій, так і натуральній формі з різних джерел в Україні та за її межами, та фізичні особи - нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні. Визначення платника податку у Податковому кодексі запропоновано за класичною схемою, а саме на основі поєднання принципу джерела походження доходу і принципу резидентства.
Носій податку - фізична чи юридична особа, що в кінцевому підсумку здійснює витрати зі сплати податку. Стосовно фізичних осіб, то цей елемент оподаткування співпадає з елементом «платник податку». Законодавчо заборонено перекладати чи сплачувати цей податок іншими фізичними чи юридичними особами.
Об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є доходи з різних джерел, наявність яких зумовлює виникнення податкових зобов'язань платника податку. Оскільки податковим періодом з даного податку є місячний і річний терміни, то об'єктом оподаткування виступає як місячний дохід платника податку, так і сума цих доходів протягом року (річний дохід). Оподаткуванню згідно з принципом резидентства підлягають також доходи, які отримані з джерел за межами України.
Існує три підходи до визначення оцінки об'єкта: кількісний, натуральний і грошовий.
Одиниця оподаткування - це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об'єкта оподаткування. Фізичний вимір має досить точно відображати об'єкт оподаткування. При оподаткуванні доходів фізичних осіб одиниця оподаткування має грошовий вираз - гривня.
Джерело сплати податку - це дохід платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати податку стосовно фізичних осіб безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткування - доходом.
Базою оподаткування є вартісний вимір об'єкта оподаткування. Згідно з п. 2. ст. 23 Кодексу база оподаткування для кожного податку встановлюється окремо. Методологія обчислення бази оподаткування, зазначена даною нормою Кодексу, полягає у тому, що вартісний вимір бази оподаткування доходів у формі заробітної плати визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності. Податкова знижка є видом податкової пільги.
До загальномісячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи.
При визначенні бази оподаткування враховують усі доходи як у грошовій (готівковій та безготівковій), так і у негрошовій формі. Негрошова форма доходу може бути представлена у вигляді вартості наданих товарів, робіт, послуг платнику податків. Вартість таких товарів, робіт, послуг для цілей оподаткування встановлюється на основі ринкових.
Грошовий вимір бази оподаткування щодо доходів, які отримані в негрошовій формі, визначається шляхом множення звичайної ціни, що у даному випадку є тотожною ринковій ціні, на коригуючий коефіцієнт, що прив'язаний до ставки податку, встановленої для відповідного виду доходу на момент його нарахування.
Слід звернути увагу на те, що перерахунок негрошового доходу у грошовий вимір відбувається також на дату нарахування (отримання) такого доходу.
Ставка податку є обов'язковим елементом податку, що визначає розмір податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування. Даною нормою Кодексу запроваджується помірно-прогресивна шкала ставок податку з доходів фізичних осіб.