Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку

Об'єкт оподаткування

Відповідно до ст. 134 ПК об'єктом обкладення податком на прибуток є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом змен-шення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду;

- дохід (прибуток) нерезидента із джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 розд. III ПК.

Тобто порівняно з Законом про прибуток при визначенні об'єкта оподаткування більше не застосовуватимуться терміни «валовий дохід» та «валові витрати», а просто «дохід» та «витрати», як у бухгалтерському обліку, а також «собівартість».

Термін «господарська діяльність» у ПК, як і в чинному законодавстві, означає діяльність, спрямовану на отримання саме доходу, а не прибутку.

На відміну від норми п. 1.43 Закону про прибуток, у розд. І ПК зазначено, що інші терміни для цілей розд. III «Податок на прибуток підприємств» використовуються у значеннях, визначених не тільки національними положеннями (стандарта ми) бухгалтерського обліку, але й Законом від 16.07.99 р. № 99б-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності.

Слід зазначити, що відповідно до п. 44.1 розд. II ПК для обчислення об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень ПК.

Доходи

Порядок визнання доходів установлено у ст. 137 ПК. Так, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Таким чином, на відміну від Закону про прибуток, попередня (авансова) оплата товарів (робіт, послуг) не буде визнаватися доходами й не впливатиме на податкові зобов'язання платника. Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, класифікуються за такими групами:

- дохід від операційної діяльності, що включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та дохід банківських установ;

- інші доходи, що включають, як і за чинним законодавством, зокрема, доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, доходи від операцій оренди/лізингу, доходи за операціями в іноземній валюті, доходи від торгівлі цінними паперами та деривативами, суми штрафів, неустойки чи пені, суми безповоротної фінансової допомоги, безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Сума поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника платника податку, у разі повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів із дня її отримання не включається до складу оподатковуваного доходу.

У ПК вилучено норму, згідно з якою датою отримання доходу в разі продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації І в будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом. Такі доходи визнаватимуться в загальному порядку.

Окремою нормою ПК (п. 137.2) визначається порядок визнання доходів у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів. На відміну від чинного порядку, відповідно до якого фінансування визнається валовим доходом у момент його фактичного отримання, ПК передбачає, що в разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загально-обов'язкового державного соціального страхування або бюджетів доходом визнається:

- сума коштів, що дорівнює частині амортизації об'єкта інвестування, пропорційній частці отриманого платником податку з бюджету цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об'єкт;

- цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів - із моменту його фактичного отримання;

- інше цільове фінансування - протягом тих періодів, у яких були здійснені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

Кодекс передбачає також, що датою отримання доходів платника податку від проведення кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно із правилами бухгалтерського обліку.

Витрати

Склад витрат та порядок їх визнання встановлено у ст. 138 ПК. Які при визначенні доходів, при визначенні витрат тепер не будуть враховуватися попередні (авансові) платежі. З метою достовірного визначення розміру витрат та дати їх виникнення платники податку визначатимуть собівартість товарів (робіт, послуг), до складу якої включатиметься вартість запасів. Тобто на відміну від чинного законодавства не тільки витрати на придбання запасів зменшуватимуть об'єкт оподаткування лише в момент визнання відповідних доходів, але й інші витрати, що включатимуться до собівартості. Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, поділяються на;

- витрати операційної діяльності (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, витрати банківських установ);

- інші витрати.

Інші витрати, у свою чергу, включають, зокрема:

· загальновиробничі витрати (витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів та нематеріальних активів загально-виробничого призначення, витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, витрати на охорону праці тощо);

- адміністративні витрати (проведення річних зборів, представницькі витрати, відрядження та утримання апарату управління підприємством, консультаційні, інформаційні послуги, оплата послуг зв'язку тощо);

- витрати на збут (пакувальні матеріали, оплата праці та комісійні винагороди продавцям, реклама та дослідження ринку (маркетинг), передпродажна підготовка товарів), транспортування, страхування товарів, транспортно-експедиційні послуги, гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування тощо);

- інші операційні витрати (витрати за операціями в іноземній валюті, податки і збори, інформаційне забезпечення, проценти (за користування отриманими кредитами, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою) тощо);

- інші витрати звичайної діяльності (добровільно перераховані (передані) активи, безнадійна за-боргованість, утримання та експлуатація фондів природоохоронного призначення, придбання ліцензій та спеціальних дозволів тощо). Собівартість товарів (робіт, послуг) складається з витрат, прямо пов'язаних із виробництвом таких товарів (робіт, послуг), а саме із:

· прямих матеріальних витрат (сировина, матеріали та напівфабрикати, що утворюють основу виготовленого товару (роботи, послуги);

- прямих витрат на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (робіт, послуг);

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних із виробництвом товарів (робіт, послуг);

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних із їх виробництвом (наданням);

- інших прямих витрат (внески на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв).

Витрати, що формують собівартість товарів (робіт, послуг), визнаються витратами того звітного періоду, у якому визнано доходи від реалізації таких товарів (робіт, послуг). Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, у якому вони були здійснені, з урахуванням, окремих особливостей. Так, наприклад, нараховані податки і збори включаються до витрат того звітного періоду, за який проводиться таке нарахування.

ПК не містить обмежень щодо врахування витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів при визначенні об'єкта оподаткування, витрат на гарантійний ремонт та заміну бракованого товару, умови якого оприлюднені продавцем товару. Знято існуюче обмеження (5% від суми валових витрат за звітний податковий період) щодо витрат зі страхування, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, крім страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів, витрати на яке дозволяється враховувати в розмірі не більше 10% вартості виробництва такого фільму. Змінено розмір обмеження на добровільне перерахування коштів бюджетам або неприбутковим установам: замість від 2 до 5% оподатковуваного прибутку попереднього року встановлено розмір, що не перевищує 4% такого прибутку.

Нормою пп. 140.1.7 ПК передбачено збільшення суми добових на відрядження із ЗО грн. на добу, як на сьогодні, до 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, у розрахунку на добу, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, у розрахунку на добу.

У ПК дозволено враховувати в податковому обліку витрати на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації фізичних осіб у закордонних навчальних закладах, якщо наявність сертифіката про освіту в таких закладах є обов'язковою для виконання певних умов ведення господарської діяльності.

У ПК передбачено, що платники податку - ліцензіати з виробництва електричної та/або теплової енергії, які використовують для виробництва електричної та/або теплової енергії вугілля та/або мазут, до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг протягом року до прямих матеріальних витрат замість вартості витраченого в технологічному процесі вугілля та/або мазуту включають суму резерву запасу палива (вугілля та/або мазуту), який створюється для безперебійного постачання електричної енергії споживачам.

Сума резерву запасу палива визначається платником самостійно щомісяця на основі середньо-місячної вартості придбаного палива (вугілля, мазуту) за попередній рік, але не менше фактичної вартості придбаного протягом поточного місяця палива (вугілля, мазуту). Наприкінці звітного року створений резерв коригується на вартість витраченого в технологічному процесі палива (вугілля, мазуту), а саме:

- якщо фактична вартість витраченого в технологічному процесі палива (вугілля, мазуту) про-тягом звітного року більша, ніж сума нарахованого за звітний рік резерву, то собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг збільшується на суму різниці між вартістю витраченого в технологічному процесі палива та нарахованого резерву за результатами звітного року;

- якщо фактична вартість витраченого в технологічному процесі палива (вугілля, мазуту) протягом звітного року менша, ніж сума нарахованого за звітний рік резерву, то собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг зменшується на суму різниці між вартістю витраченого в технологічному процесі палива та нарахованого резерву за результатами звітного року. .

Для платників податку на прибуток, які перейшли зі спрощеної системи оподаткування на загальну, одночасно з визнанням доходів від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на загальній системі оподаткування до складу витрат включається собівартість таких товарів, робіт, послуг, що склалася в період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, пропорційно до суми визнаних доходів.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку

Розд. III ПК містить перелік витрат, що не враховуються при визначенні об'єкта обкладення податком на прибуток. Це, зокрема, витрати, не пов'язані з господарською діяльністю (прийоми, презентації, свята, розваги), платежі за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, погашення отриманих позик, кредитів, дивіденди, штрафи, неустойки чи пені.

Крім того, у ст. 138, 139, 140 ПК установлено обмеження щодо врахування певних витрат при визначенні об'єкта оподаткування. Зупинимось на деяких із них.

Так, ПК передбачається, на відміну від чинного законодавства, не визнавати в податковому обліку витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, який сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

Окремо слід звернути увагу на встановлені Кодексом обмеження щодо врахування роялті. Так, до складу витрат не включається нарахування роялті у звітному періоді на користь:

- юридичної особи, яка звільнена від сплати податку на прибуток чи сплачує цей податок за іншою ставкою;

- особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб;

- нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, нара-хувань, Що здійснюються суб'єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону від 21.12.93 р. № 3759-ХІІ «Про телебачення і радіомовлення», та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4 % доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням ПДВ та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов:

- особа, на користь якої нараховується роялті, є нерезидентом, що має офшорний статус;

- особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за винятком випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам;

- роялті виплачується щодо об'єктів, права інтелектуальної власності щодо яких уперше ви-никли в резидента України. У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно визначення особи, у якої вперше виникли (були набуті) права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, такі податкові органи зобов'язані звернутися до спеціально уповноваженого органу, визначеного КМУ, для отримання відповідного висновку;

- особа, на користь якої нараховуються роялті, не підлягає оподаткуванню стосовно роялті в державі, резидентом якої вона є.

До складу витрат не включаються в повному обсязі витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку із придбанням у нерезидента послуг (робіт) із консалтингу, маркетингу, реклами у випадку, якщо особа, на користь якої здійснюються вiдповідні платежі, є нерезидентом, що має офшорний статус.

Фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку в разі реалізації такої продукції. При цьому передбачено, що норми втрат/витрат установлюються КМУ, а в разі невстановлення таких норм платник податку має право самостійно визначити їх і затвердити своїм наказом за умови обґрунтування їх розміру. Самостійно встановлені платником податку норми діють до встановлення відповідних норм КМУ.

Також до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розміру, визначеного КМУ або уповноваженим ним центральним органом виконавчої влади, або іншим органом, визначеним законодавством України.

Поиск по сайту: