Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Методичні вказівки до виконання завдання



Індивідуальне домашнє аналітичне завдання на основі статистичного матеріалу

 

Варіант № 33

 

 

Виконала:

Ст. гр. ЕП-09

Остапенко Ольга

Перевірив:

Меліхов А.А.

 


Маріуполь 2012

Теоретичне питання: «Формування та сегментація ринку праці в Україні»

Ринкова система являє собою сукупність взаємозв'язаних ринків, які охоплюють різноманітні сфери людської діяльності. Ці ринки взаємодіють між собою на основі цін, що формуються на них під впливом попиту і пропозиції, конкуренції тощо. Ринкові ціни є тією інформацією, що дає змогу постачальникам і споживачам ресурсів приймати необхідні економічні рішення та погоджувати їх.

Складовими ринкової системи є: ринок товарів (сировини, матеріалів, палива, готових виробів, проектних робіт, наукових досліджень, послуг, житла), ринок капіталу (інвестицій, цінних паперів, і грошей (кредитів)) і ринок праці.

Ринок праці — це передусім система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею і продажем товару “робоча сила”. Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

Особливість ринку праці полягає в тому, що він охоплює не тільки сферу обігу товару “робоча сила”, а й сферу виробництва, де найманий працівник працює. Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому потребують особливої уваги з боку держави.

У ринковій економіці ринок праці охоплює всіх здатних працювати: як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею. Серед незайнятих розрізняють такі групи працездатних людей:

• особи, що не працюють, але бажають працювати й шукають роботу (безробітні, які мають відповідний статус; особи, які мають вперше приступити до трудової діяльності; особи, які шукають зайняття після перерви в роботі);

• особи, котрі хоча і мають роботу, проте не задоволені нею і шукають друге місце основної або додаткової роботи;

• особи, які зайняті, проте явно ризикують утратити роботу і тому шукають друге місце роботи.

Указані категорії людей і визначають пропозицію праці на ринку праці.

Отже, ринок праці — це ринок найманої праці. Він охоплює відносини від моменту наймання працівників на роботу до їхнього звільнення.

Для виникнення, формування й функціонування ринку праці необхідні певні умови. Насамперед мають бути забезпечені правові умови функціонування цього ринку, зокрема можливість вільного пересування на ньому громадян, вільного вибору роботи, тобто юридична свобода працівника, можливість самостійно розпоряджатися своєю здатністю працювати. Проте цього недостатньо, оскільки, з економічного погляду, власник робочої сили змушений продавати її тоді, коли у нього немає всього необхідного для ведення свого господарства як джерела для одержання засобів існування, або коли дохід з інших джерел є недостатнім.

Покупцем товару “робоча сила” на ринку виступає підприємець, який має все необхідне для ведення власного господарства. Крім своєї праці, підприємець залучає інших працівників за певну грошову винагороду. Відбувається обмін індивідуальної здатності до праці на засоби існування, необхідні для відтворення робочої сили, а також здійснюється розміщення працівників у системі суспільного поділу праці країни.

Важливою умовою формування й функціонування ринку праці є відповідність працівника вимогам робочого місця, а запропонованого місця — інтересам працівника.

Ринок робочих місць як складова ринку праці, що відбиває потребу у робочій силі, передусім характеризується кількістю вакансій на підприємствах і в організаціях. При цьому беруть до уваги вакансії як тих підприємств і організацій, які вже функціонують, так і тих, що тільки вводяться в дію. Крім того, враховуються і ті робочі місця, на яких працівники не задовольняють роботодавця, і тому він шукає їм заміну.

Необхідними умовами функціонування ринку праці є також організація єдиної, замкненої по території країни й ефективно діючої системи бірж праці; широкомасштабна система професійної орієнтації, професійного навчання, підвищення кваліфікації і перепідготовки; наявність у територіальних органів виконавчої влади необхідних фінансових і матеріальних коштів, достатніх для організації ефективної роботи системи працевлаштування, організації громадських робіт, стимулювання зайнятості; соціальна підтримка громадян, включаючи безробітних і членів сімей, які перебувають на їхньому утриманні, та ін.

Елементами ринку праці є: товар, який він пропонує, попит, пропозиція та ціна. У сучасній економічній літературі відсутня однозначна відповідь на запитання, що вважати товаром на ринку праці:

роботу силу, працю чи послуги праці? Проте більшість авторів схильні до думки, що товаром на ринку праці є індивідуальна робоча сила.

Індивідуальна робоча сила являє собою сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг.

Робоча сила, як зазначалося, є об'єктом купівлі-продажу. Купівля товару “робоча сила” називається найманням на роботу. При цьому робоча сила називається найманою робочою силою, а працівник — найманим працівником. Працівник продає свою робочу силу підприємцю на певний період, залишаючись власником цього товару.

Найманий працівник і підприємець юридичне рівноправні і користуються правами людини й громадянина однаковою мірою. Відносини між найманим працівником та роботодавцем оформлюються трудовим договором (контрактом). У цьому документі вказуються взаємні права й обов'язки обох сторін щодо виконання умов купівлі-продажу робочої сили. Згідно з трудовим договором найманий працівник повинен працювати в організації підприємця за певною професією, кваліфікацією, мати певне робоче місце й дотримуватися режиму праці цієї організації. Підприємець зобов'язаний виплачувати найманому працівникові заробітну плату відповідно до його кваліфікації і виконаної роботи, забезпечувати умови праці, які передбачені законодавством про працю та зайнятість, колективним договором і трудовим договором (контрактом).

Елементами ринку праці є також попит на робочу силу та ЇЇ пропозиція. Попит може бути індивідуальним і сукупним.

Сукупний попит на робочу силу — це ринковий попит з боку всіх фірм, організацій, представлених на ринку.

Індивідуальний попит на робочу силу — це попит окремого роботодавця (підприємця, фірми). Він залежить від:

• попиту на продукцію фірми, тому що робоча сила необхідна як виробничий ресурс для виробництва інших товарів і послуг, тобто попит на робочу силу залежить від попиту на продукт фірми, організації;

• стану виробництва, зокрема, особливостей технологічного процесу, розмірів і ефективності капіталу, який використовується, методів організації виробництва й праці тощо;

• якості праці, що визначається рівнем освіти, професійністю, продуктивністю працівника;

• фонду заробітної плати, який може роботодавець запропонувати для наймання певної кількості працівників, оскільки чим більший загальний розмір цього фонду, тим більше найманих працівників може найняти роботодавець, і навпаки, чим вища заробітна плата кожного працівника, тим менша кількість їх за допомогою фонду зарплати буде найнята.

Регулювання попиту на робочу силу потребує аналізу факторів, які впливають на нього. Збільшення попиту можна досягти шляхом його стимулювання через створення нових постійних або тимчасових робочих місць, розвиток нестандартних форм зайнятості, прямих інвестицій у створення і реконструкцію робочих місць. Зростанню попиту сприяє також: упровадження пільгового оподаткування й кредитування для тих галузей і регіонів, в яких доцільно збільшити кількість робочих місць; застосування прямих виплат підприємствам за кожного найнятого працівника, відшкодування підприємству витрат, пов'язаних із пошуком, навчанням та найманням на роботу працівників.

Водночас мають бути установлені певні юридичні обмеження щодо зростання зайнятості, зокрема через надання можливості індивідуального регулювання робочого часу, зняття обмежень щодо скорочення кількості працівників, можливості звільнення їх у разі зменшення обсягу робіт.

Держава повинна економічно заінтересовувати підприємства брати участь у забезпеченні зайнятості менш конкурентоспроможних верств населення, таких як молодь, інваліди, жінки з малими дітьми. Для цього доцільно встановлювати пільги за плату до бюджету за використання робочої сили цих груп населення, дотації для створення спеціалізованих робочих місць, організації профнавчання тощо.

У разі скорочення попиту на робочу силу доцільна жорсткіша кредитна політика, встановлення додаткового податку за використання праці трудівників, зменшення інвестицій тощо.

Формування попиту на робочу силу здійснюється під впливом таких факторів: приросту величини трудових ресурсів, співвідношення зайнятого і Незайнятого населення, використання мало конкурентних груп населення, особливостей пенсійного законодавства, а також кадрової політики на кожному підприємстві.

Пропозиція робочої сили характеризує чисельність працездатних людей з урахуванням їх статі, віку, освіти, професії, кваліфікації та ін.

Співвідношення між попитом на робочу силу та її пропозицією в Україні свідчить про загострення ситуації на ринку праці. Триває стійка тенденція до зростання пропозиції робочої сили та скорочення попиту на неї.

Кон 'юнктура ринку — це співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення.

Виділяють три типи кон'юнктури:

• трудодефіцитна, коли на ринку праці спостерігається нестача пропозиції праці;

• трудонадлишкова, коли існує велика кількість безробітних і відповідно надлишок пропозиції праці;

• рівноважна, коли попит на працю відповідає її пропозиції.

Кожен тип ринкової кон'юнктури властивий тому чи іншому регіонові або сфері прикладання праці, утворюючи в сукупності загальний ринок праці в країні.

Співвідношення попиту на робочу силу та її пропозиції складається під впливом конкретної економічної та соціально-політичної ситуації, зміни ціни робочої сили (оплати праці), рівня реальних доходів населення.

З рисунка видно, що у міру зниження рівня реальної заробітної плати (ціни робочої сили) попит на робочу силу з боку роботодавців і відповідно зайнятість зростають. Зростання реальної заробітної плати супроводжується збільшенням пропозиції робочої сили. У точці перетину цих кривих попит і пропозиція робочої сили збігаються, тобто виникає рівновага на ринку праці. Якщо ціна робочої сили вища від рівноважної, має місце безробіття, якщо нижча — дефіцит працівників.

На практиці загальна і структурна рівновага попиту і пропозиції робочої сили практично є недосяжними. Кон'юнктура ринку праці безпосередньо впливає на ціну робочої сили.

Процес формування і задоволення попиту на робочу силу характеризує така схема (див. схему 2):

Схема 2 Схема формування і задоволення попиту на робочу силу

Ринок праці підрозділяється па окремі частини — цільові ринки, які називаються сегментами.

Сегментація ринку праці — це поділ працівників і робочих місць на замкнуті сектори, зони, які обмежують мобільність робочої сили своїми рамками.

Ознаками сегментації можуть бути:

• територіальне положення — регіон, місто, район тощо;

• демографічні характеристики — статевовіковий і сімейний склад населення;

• соціально-економічні характеристики — рівень освіти, професійно-кваліфікаційний склад працівників, стаж роботи тощо;

• економічні критерії — розподіл покупців за формами власності, за їхнім фінансовим станом; розподіл продавців за рівнем матеріальної забезпеченості та ін.;

• психографічні показники — особисті якості працівників, їх належність до певних верств і прошарків суспільства тощо;

• поведінкові характеристики — мотивація зайнятості та ін. Великого значення набуває створення сегментів для тих, хто особливо потребує соціальної підтримки з боку держави. Це такі малоконкурентоспроможні групи осіб, яким потрібна робота: молодь, котра досягла працездатного віку, працівники похилого віку, інваліди, жінки з дітьми.

Залежно від того, які склалися стосунки між найманими працівниками і роботодавцями, в який спосіб регулюються ці відносини, ринок праці може бути жорстким або гнучким.

Гнучкість ринку праці передбачає:

• оперативне реагування на зміни кон'юнктури ринку праці, тобто зміни попиту, пропозиції і цін, що виявляється відповідно у зміні обсягу, структури, якості та ціни робочої сили;

• територіальну та професійну мобільність працівників;

• гнучкість підприємства, яка виявляється в гнучкому регулюванні обсягів продукції, що випускається, у використанні нових форм організації виробництва і праці, управління кадрами;

• різноманітність форм наймання і звільнення;

• різноманітність форм професійно-кваліфікаційної перепідготовки;

• гнучкість диференціації заробітної плати;

• гнучкість у регулюванні витрат на робочу силу;

• гнучкість режимів роботи та розподілу робочого часу;

• різноманітність методів і форм соціальної допомоги;

• різноманітність методів і форм зайнятості.

На підприємствах зазначені вимоги забезпечуються зокрема, введенням режимів неповного робочого часу (скороченого робочого дня), надомної праці, роботи за викликами, гнучких режимів робочого часу, а також найманням тимчасових працівників.

Кожній державі притаманні свої особливості формування ринку праці, зумовлені ресурсними, географічними, економічними, політичними та іншими причинами.

В Україні тривалий час існувала монополія державної власності жорстка регламентація розмірів заробітної плати, наявність інституту прописки, що призвело до деформації ринку праці.

Сьогодні формування ринку праці в Україні здійснюється в умовах кризового стану економіки, неефективної її структури, надзвичайно розвиненої важкої промисловості й слабкої сфери народної споживання, залежності економіки від кооперованих зв'язків з державами СНД, насамперед від постачання енергоносіїв з Росії.

Загалом сучасному ринку праці в Україні притаманні такі ознаки

• перевищення пропозиції робочої сили над попитом;

• низька ціна робочої сили, її невідповідність реальній вартості

• зниження зайнятості у сфері суспільного виробництва, зростання чисельності незайнятого населення;

• низька частка офіційно зареєстрованих безробітних за великих масштабів зростання прихованого безробіття;

• наявність значних масштабів нерегламентованої зайнятості;

• зростання молодіжного безробіття;

• регіональні диспропорції між наявністю і потребою в робочій силі;

• низька професійна й особливо територіальна мобільність трудових ресурсів;

• відсутність або недостатня спрацьованість правових норм організаційно-економічних механізмів, що регулюють трудові відносини, тощо;

• еміграція висококваліфікованої робочої сили.

 

 

Задача №1

Розробити імітаційну модель прогнозу ринку праці та сформулювати заходи щодо пом'якшення безробіття на території регіону (області).

Вихідні дані. До початку прогнозованого періоду чисельність населення області становила 6,5 млн. осіб. З них 65% припадало на населення у працездатному віці. Чисельність інвалідів першої та другої груп у працездатному віці і пенсіонерів, які отримують пенсію на пільгових умовах у складі працездатного населення, склала 5%. Число працюючих за межами працездатного віку (підлітків та пенсіонерів) складає у розмірі 10% до населення в працездатному віці.

Зайнятість населення і ринок праці в області характеризувалися наступними показниками: 79% трудових ресурсів були зайняті в економіці, з них 72% у галузях матеріального виробництва і 28% у галузях невиробничої сфери. Майже 955 тис. чоловік зайнято в промисловості, близько 245 тис. - у будівництві, 195 тис. - на транспорті і в зв'язку, 220 тис. чоловік - у торгівлі, громадському харчуванні, постачанні і заготівлях; 10% трудових ресурсів перебували на навчанні з відривом від виробництва; 11% не зайняті трудовою діяльністю, з них 205 тис. осіб шукали роботу, інші не робили спроб знайти роботу і не зверталися до служби зайнятості. З 205 тис. осіб 23% були тимчасово працевлаштовані на громадські роботи і проходили перепідготовку в навчальних центрах за направленням державної служби зайнятості, 17% отримали статус безробітної з правом отримання допомоги по безробіттю. У прогнозованому періоді у стані зайнятості населення області відбудуться серйозні зміни, які слід врахувати при розробці моделі ринку праці. Переведення економіки області на ринкові відносини буде супроводжуватися подальшою приватизацією основних фондів і структурними перетвореннями виробництва.

Відповідно до програми приватизації намічено приватизацію у промисловості до 40% основних фондів, у будівництві і на автомобільному транспорті - до 50%, у торгівлі та громадському харчуванні - до 60%.

У зв'язку з цим відбудеться вивільнення працівників з підприємств, яке складе близько 5% від зменшення чисельності працівників внаслідок приватизації фондів.

У ході конверсії, перепрофілювання підприємств і ліквідації збиткових виробництв відбудуться структурні зміни, які приведуть до вивільнення близько 2% зайнятих в економіці.

Не всі вивільнені працівники прийдуть на ринок праці, коло 56% з них працевлаштовані самостійно за особистою угодою з роботодавцями або скористаються послугами комерційних центрів зайнятості.

Ринок праці поповнить молодь (випускники 9-х, 11-х класів, ПТУ та вузів) - близько 17 тис. чоловік; жінки після відпустки по догляду за дитиною (на роботу виходить 105 тис. осіб), з котрих 3,5 % потраплять на ринок праці.

Крім того, на ринок праці прийдуть особи, які відслужили строкову службу в армії, і звільнені в запас військовослужбовці - близько 18 тис. чоловік; вивільнилися з виправних установ - 5 тис. чоловік; біженці в працездатному віці з других регіонів - орієнтовно 15 тис. чоловік.

Плинність кадрів при ринкових відносинах може знизитися до 9% від числа зайнятих у народному господарстві. При цьому на ринок праці потраплять близько 20% звільнених за власним бажанням, тому що інші підшукають собі роботу завчасно.

З області продовжується відтік висококваліфікованих спеціалістів, осіб єврейської та німецької національностей за кордон і в інші регіони. Рівень відтоку працівників збережеться в колишній кількості - 4 тис. чоловік.

Число вакантних робочих місць, заявлених до державної служби зайнятості у прогнозованому періоді, становить 140 тис., при цьому структурний попит буде задоволений тільки на 65%.

Крім того, передбачається вивільнення робочих місць у зв'язку з виходом працівників на пенсію - 48 тис., причому 40% робочих місць буде ліквідовано або реконструйовано.

Методичні вказівки до виконання завдання

1. Необхідно розрахувати показники, що характеризують зайнятість населення до початку прогнозованого періоду: чисельність трудових ресурсів та їх розподіл; кількість зайнятого і незайнятого населення; чисельність економічно активного населення, число безробітних і рівень безробіття.

2. Визначити вивільнених працівників в результаті процесів приватизації та структурної перебудови. При цьому врахувати, що на ринок праці прийдуть не всі вивільнені працівники.

3. Розрахувати загальну чисельність і структуру пропозиції на ринку праці в прогнозованому періоді. Модель ринку праці показати у таблиці 2.

Таблиця 2

Модель прогнозу ринку праці

 

Пропозиції праці за джерелами надходжень Тис. чол. Попит на працю за напрямами виробництва Тис. чол.  
Незайняте населення у працездатному віці на початок прогнозованого періоду, у т.ч.: 464,42 Заява вакансії робочих місць, всього, у т.ч.:  
безробітні, які отримують допомогу 34,85      
     
Загальне вивільнення працівників у прогнозованому періоді, у т.ч.: 106,67 Задоволений попит з урахуванням структури  
Вивільняються робочі місця у зв'язку з виходом працівників на пенсію, у т.ч.:  
за рахунок приватизації 43,3  
за рахунок структурних змін в економіці 61,6  
Молодь підлягають заміщенню за новим контрактом найму    
Жінки після декретної відпустки 3,68  
Непридатні до військової служби  
Звільнилися з ВУ Вивільняються робочі кадри  
Біженці  
Плинність кадрів Інші напрямки попиту    
Інші джерела    
РАЗОМ: РАЗОМ:  
Перевищення попиту над пропозицією   Перевищення пропозиції над попитом 526,57  

 

4. Порівняти показники, що характеризують стан зайнятості населення на кінець прогнозованого періоду, з аналогічними показниками базового періоду. Виконати аналіз у наочній таблиці 3 і зробити висновки.

Таблиця 3

Аналітична таблиця

з/п. Показники На початок прогнозного періоду На кінець прогнозного періоду Зміна показників
чол. %
Чисельність населення області -0,1
Чисельність населення у працездатному віці -0,2
Чисельність трудових ресурсів 4010,9 4069,58 58,68 1,46
Чисельність населення, що находиться на навчанні 401,1 ? ? ?
Не занятих трудовою діяльністю 441,199 489,73 48,53
Безробітні з них отримують допомогу по безробіттю 34,9 311,67 ?   106,67 ? ?
Зайняті в економіці 3168,61 3065,91 102,7 -3,23
Економічно активне населення 3774,7 3996,8 222,1 5,88
Рівень безробіття 0,054 0,078 0,024 44,4

 

5. Сформулювати пропозиції щодо пом'якшення безробіття при ринкових відносинах в економіці.

ВИСНОВКИ

В даний час у світлі трансформації економічної системи в нашій країні склалася специфічна ситуація, коли традиційні методи мало ефективні чи не ефективні взагалі. Для з’ясування цього розглянемо традиційні.

Заходи для вирішенняпроблеми безробіття:

1) Створення нових робочих місць паралельно з вже існуючими.

2) Розширення сфери послуг. Через значне падіння рівня життя попит на послуги скорочується. Ростуть лише послуги державного сектора, що є негативним явищем.

3) Дотації на створення робочих місць, пільги при найманні, допомога малому і середньому бізнесу.

4) Перенавчання або підвищення кваліфікації кадрів. Ці заходи допомагають, коли одні галузі вгасають, а інші розвиваються, тобто при структурній перебудові господарства. Зараз же йде спад у всіх галузях, що обумовлений суспільною кризою.

5) Інвестиційні фонди міністерств і відомств.

Очевидно, що фінансова стабілізація, не підкріплена стабілізацією виробництва, тому що викликає катастрофічний зріст безробіття. Тому центральним елементом політики зайнятості повинна стати економічна політика, спрямована на пожвавлення ділової активності, проведена одночасно з придушенням інфляції, зміною фізично і морально застарілого виробничого апарата й усунення причин, що породили його низьку ефективність.

Зазначені процеси по трансформації економіки України повинні проходити на тлі монетаристської політики, тому що в противному випадку інфляція зведе нанівець зусилля реформаторів. Цей висновок випливає з зазначеної вище специфіки нашої економічної системи.

Варто врахувати, що перехід до ринкової економіки України буде здійснюватися при набагато більш глибокому падінні виробництва і більш відсталому виробничому апараті, чим у країнах, що раніш почали цей процес.

Тому для України буде дуже актуальною проблема забезпечення само зайнятості населення (спрощений порядок виїзду за кордон, заохочення землеробство на невеликих ділянках землі і т.д.), організація суспільних робіт, підвищення рівня підтримки соціально незахищених верств населення.

Традиційні методи подолання безробіття, використовувані при циклічній і структурній кризі економіки, для вирішення проблем зайнятості в Україні не знаходять свою підтримку. Вихід із кризи – можливий завдяки швидкої трансформації економічної системи і модернізації виробничого апарата. В силу специфіки цих рівнобіжних процесів в Україні можна чекати збереження високого безробіття, що зажадає заходам по захисту соціально вразливих верств населення.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.