Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Коротка технологічна схема виробництва



Автомобільна промисловість (інколи також автомобілебудування) — галузь транспортного машинобудування, що виробляє моторизовані нерейкові транспортні засоби, зокрема легкові автомобілі, вантажні автомобілі а також автобуси, мотоцикли, тролейбуси, трактори й інші. До галузі входять підприємства, котрі займаються дизайном, конструюванням, виробництвом, маркетингом та продажем моторизованих засобів транспорту.

Виробництво транспортних засобів пов'язане з повним циклом виробництва легкових автомобілів, що включає такі операції:

 
 

 


Штампування – це спосіб виготовлення тиском у штампі плоских і об'ємних деталей з листового матеріалу, стрічки або штаби.

Матеріалом для листового штампування служать маловуглецеві сталі, пластичні леговані сталі, мідь, алюміній, титан і стопи на їх основі. Листовим штампуванням виготовляють шайби, втулки, посуд, ковпаки, гільзи, баки, облицювання автомобілів, автобусів, літаків, ракет, кораблів тощо.

По характеру деформацій поділяються на:

Роздільна деформація - коли відокремлюють частину матеріалу від листа, стрічки або штаби за заданим контуро;

Відрізування - це відокремлювання від вихідної заготовки частини матеріалу по незамкненному контуру. Операцію переважно використовують для виготовлення штаб або листових заготовок.

Вирізування — називається відокремлювання від заготовки частини матеріалу у вигляді виробу по замкненному зовнішньому контуру.

Пробивання — отримання отвору в заготовці шляхом відокремлювання матеріалу по замкненому контуру. Відокремлений матеріал йде у відходи.

Пластична деформація зміна форми гнутих, пустотілих листових деталей.

Гнуття — операція, що змінює кривізну заготовки практично без зміни її лінійних розмірів.

Витягання — це виготовлення з листової заготовки порожнистої просторової деталі. Розрізняють витягання без стоншування стінки та з її стоншуванням.

Обтискання — зменшення діаметра відкутої порожнистої заготовки заштовхуванням її частини у профільний отвір верхньої частини матриці.

Формозмінні, коли утворюють об'ємну конфігурацію деталі, шляхом місцевих деформацій;

Штампо-складальні що використовуються для з'єднання кількох деталей в один вузол запресуванням, клепанням, закочуванням, гнуттям та ін.

Переваги листового штампування:

- висока точність розмірів і якість поверхні, що дозволяє відмовитися від подальшої механічної обробки виробів або звести її до мінімуму;

- висока продуктивність праці (до 4000 штук) й ощадлива витрата матеріалу;

- можливість просто механізувати й автоматизувати виготовлення штамповок;

- низька кваліфікація робітника.

Зварювання - технологічний процес отримання нероз'ємного з'єднання між заготовками за допомогою нагрівання та плавлення чи (або) пластичного деформування за рахунок встановлення міжмолекулярних і міжатомних зв'язків. В основу їхньої класифікації покладені дві ознаки: агрегатний стан матеріалу в зоні зварювання та вид енергії, яка використовується для утворення з'єднання.

Для забезпечення зварюваності двох частин матеріалу зближають їх настільки, щоб створити можливість для утворення міжатомних зв'язків. ( атоми двох частин матеріалу зближуються на відстань, меншу ніж 4•10-10 м.) Такі умови створюють:

- стисненням деталей без термічної обробки,

- нагріванням матеріалу до розплавлення,

- нагріванням до пластичного стану та одночасним стисненням деталей.

Стисненням без нагрівання зварюють в окремих випадках лише пластичні метали: алюміній, мідь, свинець та ін. Це так зване «холодне» зварювання. Інший спосіб застосовується для металів і сплавів, які здатні переходити в пластичний стан при нагріванні до температур, нижчих від температури плавлення (сталь, алюміній та ін.), що дозволяє здійснювати зварювання в пластичному стані шляхом стиснення двох попередньо нагрітих частин металу.

Третій спосіб – зварювання плавленням при якому стиснення деталей нероблять. Цим способом зварюють всі метали і сплави, в тому числі і такі, які при нагріванні не переходять у пластичний стан, а відразу переходять в рідкий стан (чавун, бронза, литті сплави алюмінію та магнію та ін.).

Фарбування. Процес фарбування має дві складові: фарбування кузова і фарбування пластмасових деталей.

До подачі деталей у камери забарвлення проводиться знежирення, промивання, обдув і сушка в агрегаті підготовки поверхні. Після газополум'яної обробки і обдування іонізованим повітрям деталі надходять в камери грунтування і фарбування. Всі процеси здійснюються з використанням роботів. Підготовка поверхні кузова на стадії знежирення і фосфатування виконується методом занурення в катафорезну ванну і розбризкування з застосуванням суміші фосфатування і катодного електрофорезу. За етапом нанесення герметиків слідує трицикл забарвлення. Головка розпилювача кожного робота обертається зі швидкістю 30 тисяч оборотів в хвилину, забарвлення одного кузова займає 1 хвилину 25 секунд.

Складання. У виробництві використовується принцип потокових ліній з використанням системи підвісних та підлогу тротуарних конвеєрів.

Нова конвеєрна лінія і устаткування, що застосовується для складання, є універсальними, що дозволяє легко адаптувати цех під складання нових моделей автомобілів.

При повній взаємозамінності всі деталі із партії виготовлених займають свої місця в конструкції без підбирання і припасування. При неповній взаємозамінності деталі виготовляють з великими допусками на розміри і вони вимагають попереднього сортування. Взаємозамінними можуть бути деталі, вузли, механізми.

Якщо при складанні машин деталь стає на місце без попереднього сортування або підбирання до другої деталі, з якою вона спрягається, припасування деталей не потрібне, то таке складання називають складанням з повною взаємозамінністю деталей. При такому складанні можлива організація потокового складального процесу. Воно має місце у великосерійному і масовому виробництвах.

Складання, при якому використовують деталі, виготовлені з великими допусками на розміри, і яке здійснюють шляхом попереднього сортування та підбирання їх за розмірами, називається складанням з неповною взаємозамінністю. Підбирання таких деталей за розмірами, що забезпечують при з'єднанні необхідну посадку (характер з'єднання), виконується із будь-яких деталей, виготовлених у границях встановленого допуску. Це індивідуальне підбирання. Частіше попередньо сортують деталі на розмірні групи в границях того ж допуску - групове підбирання. Таке складання також застосовується у великосерійному і масовому виробництвах.

Складання за принципом індивідуального припасування найчастіше застосовують в одиничному і дрібносерійному виробництвах. Деталі після механічної обробки потрібно при складанні припасовувати, тобто виконувати додаткові види обробки відповідно до місця з'єднання. Це можна робити вручну (напилком), чи за допомогою невеликого настільного обладнання (притирання, розсвердлювання, розточування, розвертання, опилювання, шліфування та ін.).

Складання з повною взаємозамінністю деталей потребує, щоб оброблені деталі мали малі відхилення розмірів. Це робить механічну обробку дорогою, проте витрати на складання значно зменшуються. Складання деталей, що мають неповну взаємозамінність, дає можливість знизити витрати при механічній обробці, але витрати на складання більші.

За формами організації складання поділяють на стаціонарне і рухоме.

Стаціонарне складання характеризується тим, що його виконує група робітників (бригада) на одному нерухомому місці, до якого подаються всі деталі і вузли. Стаціонарне складання ведуть на звичайних слюсарних верстаках, на столах і спеціальних пристроях. Загальне стаціонарне складання виконують на підлозі, на обладнаних стендах, на складальних верстатах. Існують конструкції складальних верстатів, які дають змогу обертати виріб, що складається, для надання йому різних положень.

Рухоме складання характеризується тим, що виріб у процесі складання рухається від одного робочого місця до іншого. Робітники, що знаходяться постійно на цих місцях, виконують одні й ті ж операції. До кожного робочого місця поступають деталі і вузли, є необхідні інструменти і пристрої для виконання даної операції. Стаціонарне складання характерне для одиничного і серійного виробництв (для окремих вузлів і для масового). Рухоме - для серійного і масового виробництв. Рухоме складання ведуть на конвеєрах, спеціальних транспортних пристроях. Рух конвеєра може бути періодичним або безперервним.

Параметри автомобіля перевіряються на встановлених у складальному цеху стендах обкатки, випробувань гальм, регулювання кутів установки керованих коліс і регулювання світла фар.

Після стендових випробувань автомобіль відправляється на дорожні випробування.

Після проведених випробувань і остаточної обробки сформована партія автомобілів переміщається на склад готової продукції, у відділ логістики автомобілів.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.