В) система соціально-трудових відносин, які обмежуються рамками одного підприємства

2. Трудовий потенціал за об’єктом дослідження поділяється на:

(трудовий потенціал суспільства; трудовий потенціал колективу; трудовий потенціал окремого робітника;)

г) усі відповіді вірні.

3. Центральною категорією монетаристської моделі ринку праці є:

в) Природний рівень безробіття".

4. Трудовий ресурс – це:

б) частина населення, що за своїм фізичним розвитком, розумовим здібностям і знаннями здатна працювати в народному господарстві;

5. Що не відноситься до управління трудовими процесами:

в) психофізіологічні можливості.

3. Стимули до праці — фактори, які виражають економічні відносини щодо залучення людей до трудової діяльності певних економічних результатів. Для з'ясування механізму стимулів до праці необхідно визначити, хто стимулює, спонукає, кого спонукають до праці (як правило, їх називають суб'єктами стимулювання), заради чого (об'єкт стимулювання), чим спонукають до праці (форми заохочення працівників і підприємств). С до п. виконують ряд важливих функцій: забезпечення конкретних виробничих завдань (збільшення обсягу виробництва, досягнення певної якості продукції та ін.), сприяють поєднанню та реалізації економічних інтересів між учасниками виробництва; виступають важливим важелем у руках держави, підприємців для підвищення ефективності виробництва, Існують матеріальні та моральні С. до п. Матеріальні виражають відносини, пов'язані з залученням працівників до трудової діяльності на основі дотримання економічного зв'язку між виконанням тих чи інших умов, реалізації економічних інтересів і розподілом доходів, ресурсів, які надаються окремим особам або колективам підприємств та їх підрозділів. Моральні стимули — внутрішні спонукання до праці, які діють без норм і розрахунку на матеріальну винагороду. Властиві при виконанні деяких громадських обов'язків, на добровільних роботах при наданні допомоги державним і громадським організаціям у благоустрої території та ін.

Мотиви до праці – це внутрішня спонукальна сила, інтерес, прагнення, бажання і т. п., основу яких становлять людські потреби. Мотиви до праці поділяються на гігієнічні фактори, пов´язані з навколишнім середовищем (умови праці, її оплата, відпочинок та інші фактори, пов´язані з фізіологічними потребами людини), і безпосередньо фактори мотивації — фактори, пов´язані з характером і суттю роботи (успіх, просування по службі, визнання і схвалення результатів роботи, ступінь відповідальності, можливості творчого і ділового зростання).

Трипартизм— соціальне партнерство, яке забезпечується завдяки взаємодії трьох суб'єктів: держави (в особі її органів чи уповноважених), роботодавців (їхніх спілок, асоціацій, гільдій) і робітників (в особі профспілок).
Трипартизм — це модель соціального партнерства, яка припускає трибічну співпрацю між працівниками, роботодавцями та державою па регіональному, загальнодержавному та територіальному рівнях.

Білет № 9

1. Сутність соціального партнерства.

Словосполучення «Соц. партнерство» формується з слів «соціальний» (життя людей, їх відносини в суспільстві) та «партнерство» (від фр. «партія» - яке передбачає створення суспільства за для досягнення загальних цілей). Сутність «СП» стосується сфери регулювання СТВ.

СП – це спільна діяльність уряду, підприємців та профспілок, направлена на узгодження інтересів і рішення проблем в соціальній та підприємницькій діяльності людей.

На сьогодні СП – це впорядкована система економічних, організаційних, правових відносин між урядом, роботодавцями, робітниками, а також сукупність форм і методів впливу на зайнятість з урахуванням ситуації, яка склалася на ринку праці і економічних інтересів суб’єктів господарювання.

За своїм змістом СП направлено не лише на вирішення питань щодо зайнятості людей, але й на встановлення відповідної заробітної плати, забезпечення сприятливих умов праці. Це також метод узгодження інтересів і влагодження конфліктів, система інститутів і процедур узгодження метою яких є досягнення соціальної справедливості.

Існує декілька визначень СП:

1. Система взаємовідносин між найманим робітником і роботодавцем, що приходить на зміни класовим протиріччям.

2. Спосіб узгодження протилежних інтересів, метож улагодження соціально-економічних проблем.

У нашій країні поняття «соц..партнерство» отримало широке розповсюдження на прикінці 90-х рр. 20 ст. в контексті формування цивільно-правового суспільства. На сьогоднішній день можна виділити 2 аспекти тлумачення цього поняття. В рамках першого з них, це поняття розглядається крізь призму соц.-трудових відносин між найнятими працівниками і роботодавцями та визначається як цивілізована система суспільних відносин в соціально-трудовій сфері, яка будується на узгодженні і захисті інтересів працівників, роботодавців, органів держ влади і місцевого самоврядування на основі договорів, угод, досягнення компромісу, консенсусу по актуальних проблемах економічного і соц.-політичного життя сус-ва.

Проте, соц.. партнерство – це, перш за все, відношення між державою, представленою в особі уряду, його органів і представників, та іншими суб*єктами – людиною, сім*єю, асоціаціями, неурядовими організаціями, через які відбувається вільне вираження особистих інтересів і знаходяться мирні шляхи їх гармонізації і реалізації.

Суб*єктами соц. партнерства можуть бути законодавчі і представницькі органи влади, органи місцевого самоврядування, різні держави і недержавні установи і під-ва, неурядові організації.

Мета соц. партнерства полягає в спільному вирішенні соціально значущих проблем шляхом налагодження конструктивної праці між державними, владними структурами, бізнесом і некомерційними організаціями.

Ці трибічні відносини (трипартизм) між найнятими робітниками, підприємствами і державою, направлені на взаємоузгоджене компромісне досягнення балансу інтересів зацікавлених осіб у сфері використання праці і розподілу або перерозподілу доходів між економічним розвитком і соціальним захистом.

Таким чином, соц. партнерство – це певна форма соц.-трудових відносин, яка відображає зміст і баланс інтересів між працедавцями, найнятими робітниками і державою за участі профспілок.

Основними елементами механізму реалізації соц. партнерства є :

· узгодження між партнерами на національному рівні розподілу доходів і напрямів соц.-економ політики;

· розробка основних критеріїв і показників соу справедливості

· розробка заходів щодо захисту інтересів суб*єктів соц.-трудових відносин;

· зняття соц. напруженості через переговорний характер процесу регулювання соц.-трудових конфліктів.

Таким чином, механізм соц. партнерства повинен забезпечувати соціальну згоду в масштабі всієї країни і сприяти досягненню конкретних угод в окремих галузях, фірмах, колективах на конституційних, законодавчих засадах і принципах узгодженості інтересів суб*єктів соц.-партнерських відносин поряд з соц. справедливістю і відповідальністю.

2.1)а, б, г (можна віднести до методів формування прожиткового мінімуму – статистичні, ресурсні, суб'єктивні) – також до них відносять нормативні, комбіновані або нормативно-статистичні.

2)а, д (режими відтворення населення – розширене, просте) - Розрізняється три режими відтворення населення: розширене, просте, звужене. Розширене відтворення характеризується переважанням народжуваності над смертністю (і в абсолютних показниках, і в розрахунку на 1000 осіб) та, відповідно, природним приростом населення. Просте відтворення означає постійну кількість населення в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності. Звужене відтворення, або депопуляція, характерне для країн, в яких показники смертності перевищують показники народжуваності, в результаті чого відбувається абсолютне зменшення кількості населення.

Традиційне, інтенсивне – це типи відтворення. Депопуля́ція — систематичне зменшення абсолютної чисельності населення будь-якої країни або території як наслідок звуженого відтвореннянаселення, коли наступні покоління чисельно менше за попередніх (смертність перевищує народжуваність, висока еміграція, існують обставини, що викликають великі втрати людей, наприклад, війна). Тобто депопуляція не є відтворенням населення.

3) б (Згідно з якою із теоретичних моделей ринок праці діє на основі цінової рівноваги, тобто регулятором ринку є ціна робочої сили (заробітна плата), що регулює попит та пропозицію робочої сили – неокласичною) - Якщо попит перевищує пропозицію, працівники пропонують свої послуги за дедалі вищі ставки заробітної плати, і роботодавці вимушені платити заробітну плату вищу від ринкової. У такий спосіб установлюється рівновага. І навпаки, коли пропозиція перевищує попит, виникає безробіття. У цьому разі роботодавці наймають працівників за дедалі нижчими ставками заробітної плати. На ринку знову настає рівновага.;

4) Яка категорія характеризує форму власності, ставлення працівників до праці, ступінь соціальних розходжень у процесі праці:

а) зміст праці(характеризує функціональні особливості конкретного виду трудової діяльності, обумовлені предметом праці, засобами праці й формою організації виробничого процесу.);

5. Поняття «трудові ресурси» та «економічно активне населення» за змістом:

б) поняття «трудові ресурси» ширше поняття «економічно активне населення» (оскільки включає ще і працездатних непрацюючих людей та тих, що стаціонарно навчаються).

3. Зовнішній ринок праці – це частина сукупного ринку праці, яка охоплює сферу обігу робочої сили між підприємствами.

Система договірного регулювання праці – це договірне регулювання оплати праці працівників підприємств, що здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному , галузевому , регіональному та виробничому рівнях відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди" .

Планування робочого місця— це просторове розміщення засобів, предметів праці і виконавця з урахуванням антропометричних, біохімічних даних і основних характеристик органів відчуття людини.

Білет 10

Поиск по сайту: