Методика аудиту основних засобів

Стратегія проведення аудиту основних засобів розробляється вихо­дячи із норм МСА 300 «Планування». На підготовчій стадії аудиту необхідно оцінити систему внутрішнього контролю підприємства.

Отже, з метою оцінки ефективності внутрішнього контролю основ­них засобів аудитор проводить тестування,у процесі якого з’ясовує такі питання:

- наявність на підприємстві основних засобів (власних, в ремон­ті, переданих в оренду, орендованих тощо);

- порядок присвоєння кожному об’єкту основних засобів у момент надходження на підприємство відповідного інвен­тарного номера;

- порядок і повнота виписки інвентарних карток;

- чи проставляються інвентарні номери у первинних документах з обліку об’єктів основних засобів;

- збереження первинних документи з обліку об’єктів основних засобів у бухгалтерії;

- порядок ведення аналітичного обліку основних засобів;

- наявність договорів про повну матеріальну відповідальність з особами, які відповідають за збереження основних засобів;

- наявність на підприємстві спеціальної постійно діючої комісії для оперативного вирішення проблем, пов’язаних з викорис­танням та обліком нематеріальних активів;

- правильність проведення класифікації основних засобів;

- чи проводилась інвентаризація основних засобів при встанов­ленні фактів зловживань, крадіжок, псування; за приписом судово-слідчих органів; при консервації основних засобів; при зміні матеріально відповідальної особи; перед складанням річного бухгалтерського звіту; при зміні керівництва підпри­ємства; перед проведенням переоцінки; ^{

- чи підлягають інвентаризації зі складанням окремого опису основні засоби, що є в оренді або на зберіганні;

- чи проводиться збирання та аналіз даних про об’єкти осно­вних засобів, щодо яких планується переоцінка та визначення їх справедливої вартості;

- ведення на підприємстві аналітичного обліку переоцінки осно­вних засобів з відображенням даних в аналітичному обліку;

- зміна методів нарахування амортизації основних засобів протя­гом поточного періоду;

- чи призупиняється нарахування амортизації основних засобів на період перебування об’єкта на реконструкції, модернізації, добудові, дообладнанні, консервації;

- наявність у складі основних засобів повністю зношених осно­вних засобів;

- наявність у складі основних засобів, щодо яких існують судо­ві позови;

- наявність у складі основних засобів, які передані під заставу;

- інші питання, обумовлені завданнями аудиту.

Оцінивши систему внутрішнього контролю на підприємстві, ауди­тор переходить до планування аудиту, кінцевим результатом якого є складання плану аудиту.

ПЛАН аудиту основних засобів

Аудиторська фірма «Центр-аудит»

Підприємство ТОВ «Агроінформ»

Період, що перевіряється 01.01.2009-31.12.2009

Запланований ризик середній

Запланована суттєвість 10000 грн.

Проведення аудиту основних засобів передбачає застосування ряду методичних прийомів, що схематично зображені на рис. 6.1.

Рис. 6.1. Методичні прийоми аудиту основних засобів

Аудит основних засобів може проводитися у такій послідовності:

1. дослідження облікової політики підприємства, зокрема щодо основних положень організації обліку основних засобів (визнання, класи­фікація, оцінка, переоцінка, методи нарахування амортизації тощо);

2. встановлення забезпеченості бухгалтерії підприємства діючими нормативними документами, що регламентують облік основних засо­бів; типовими первинними документами з обліку основних засобів, регістрами синтетичного і аналітичного обліку, що застосовуються за даною формою обліку. Ця інформація дозволить аудитору скласти загальне уявлення про організацію обліку основних засобів на підпри­ємстві та визначити питання, що вимагають особливої уваги;

3.ознайомлення з даними останньої інвентаризації основних засо­бів, її результатами та своєчасністю;

4.перевірка наявності наказів керівника про створення на підпри­ємстві постійно діючої комісії зі списання основних засобів, переліку матеріально відповідальних осіб та встановлення наявності договорів про повну матеріальну відповідальність;

5.перевірка наявності картотеки основних засобів, правильності ведення інвентарних карток;

6.встановлення відповідності даних синтетичного та аналітичного обліку і бухгалтерського балансу (має бути ув’язка за сальдо на поча­ток місяця, оборотами за місяць і сальдо на кінець місяця);

7.встановлення наявності орендованих основних засобів, правиль­ності їх обліку, ознайомлення з договорами оренди (лізингу) основних засобів, що укладені з юридичними і фізичними особами.

При перевірці облікової політики критеріями оцінки будуть виступати, у першу чергу, Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та П (С)БО 7 «Основні засоби».

Зокрема необхідно встановити відповідність визнання, класифіка­ції, оцінки, переоцінки, нарахування амортизації нормам вищеназва­них документів.

Так об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економіч­ні вигоди від його використання та вартість його може бути достовір­но визначена.

Придбані або створені основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засо­бів є об’єкт основних засобів.

При цьому необхідно мати на увазі, що первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядни­кам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

1. Земельні ділянки.

2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

4. Машини та обладнання.

5. Транспортні засоби.

6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

7. Тварини.

8. Багаторічні насадження.

9. Інші основні засоби.

Перевіряючи правильність оцінки основних засобів, враховують, що основні засоби можуть бути оцінені за первісною, переоціненої, залишковою, ліквідаційною, справедливою вартістю. Розглянемо детально кожну із них.

Первісна вартість - це історична (фактична) собівартість необо­ротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість - це вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Залишкова вартість розраховується як різниця між первісною вартістю і сумою зносу.

Ліквідаційна вартість — це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного викори­стання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Справедлива вартість - це ринкова вартість об’єкта, а у разі відсут­ності активного ринку - вартість встановлена обізнаними особами.

Що стосується переоцінки основних засобів, то на сьогодні пере­оцінка основних засобів є правом підприємства, а не його обов’язком, тому ніхто не вправі змусити підприємство зробити переоцінку, якщо воно вважає її недоцільною. При чому навіть якщо розходження між залишковою і справедливою вартістю досить суттєве для підприємства.

Поняття суттєвості прийшло до нас із міжнародних стандар­тів обліку. Отже, суттєвою вважають інформацію, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Таким чином, суттєвість є граничною межею, починаючи з якої інформація стає корисною, тому останнє слово при визначенні величини суттє­вості залишається за підприємством. Зокрема, необхідно узгоджува­ти критерій суттєвості з оборотами підприємства, вартістю активів, пасивів, капіталу, сумою чистого доходу та іншими економічними показниками.

Методичні основи регулювання оцінки майна закріплені Зако­ном України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.01. № 2658 - 111, а також в нормативно- правових актах по оцінці майна, затверджених Кабінетом Мін|стрів України або Фондом держмайна України. Відповідно вищеназваного Закону проведення переоцінки може здійснювати тільки професійний оцінювач, який має ліцензію на подібну діяльність, лише така оцінка буде вважатись незалежною. Фонд державного майна України веде Державний реєстр оцінювачів, які отримали кваліфікаційне свідоцтво. Згідно зі ст.ст. 8 і 18 вищеназваного Закону результати оцінки майна проведеної неналежною особою визнаються недійсними і скасовують­ся. А Кодексом про адміністративні правопорушення (cm. 164²) пере­дбачено ще й адміністративний штраф в розмірі від 8 до 20 неоподат­ковуваних мінімумів за самооцінку.

Відповідно до діючого законодавства, оцінка майна проводиться на підставі договору між суб’єктом оціночної діяльності і замовником оцінки. Договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій

формі і може бути двостороннім або багатостороннім. При укладанні багатосторонньої угоди, крім замовника оцінки з одного боку може виступати особа-платник, якщо оплату послуг здійснює не замовник. По результатам такої оцінки складається Звіт про оцінку майна, який підписує оцінювач, що проводив оцінку майна, і керівник суб’єкту оціночної діяльності.

Відомості про справедливу вартість основних засобів, які містяться у Звіті про оцінку майна, є підставою для здійснення переоцінки наяв­них основних засобів.

Відносно амортизації, треба мати на увазі, що нарахування аморти­зації здійснюється протягом строку корисного використання (експлу­атації) об’єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Визначаючи строк корисного використання (експлуатації) урахо­вують:

- очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

- правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів може бути переглянуто в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Амортизація об’єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступ­ного за місяцем зміни строку корисного використання.

При цьому можуть бути застосовані один із таких методів за вибо­ром підприємства:

1. прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використан­ня об’єкта основних засобів;

2. зменшення залишкової вартості, за яким річна сума аморти­зації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на поча­ток звітного року або первісної вартості на дату початку нарахуван­ня амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його перві­сну вартість;

3. прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нара­хування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об’єкта, і подвоюється;

4. кумулятивний, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основ­них засобів, на суму числа років його корисного використання;

5. виробничий, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчи­слюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (вико­нати) з використанням об’єкта основних засобів.

Крім того, підприємство може застосовувати норми і методи нара­хування амортизації основних засобів, передбачені податковим зако­нодавством.

Аудит наявності основних засобів доцільно починати з їх інвен­таризації. Спеціально створена та затверджена наказом керівника підприємства комісія перевіряє наявність основних засобів ^відо­бражає їх результати в інвентаризаційних описах. Під час перевірки звертається увага на наявність технічних паспортів та іншої технічної документації.

Аудитор повинен стежити за ходом інвентаризації основних засо­бів, оцінити правильність її методики, документальне оформлення, відображення результатів інвентаризації в бухгалтерському обліку. По результатам аудиту може бути оформлено робочий документ, що наведено нижче (РД 01).

У випадку встановлення задовільного стану проведення інвента­ризації на підприємстві аудитор може користуватися її даними для складання аудиторського висновку.

Розглянемо інші аспекти методики аудиту основних засобів. Так, достовірність даних про наявність і рух основних засобів перевіряють зіставленням суми за інвентарною карткою (якщо вона ведеться) із сумою в описі інвентарних карток.

Також встановлюють відповідність даних аналітичного обліку основних засобів їх залишку на рахунку 10 «Основні засоби» на відповідні дати; відповідність залишків у Голов­ній книзі з даними Балансу. Результати перевірки доцільно показувати у робочому документі аудитора за такою формою (РД 02).

Аудиторська фірма «Центр-аудит»

Підприємство ТОВ «Агроінформ»

Період, що перевіряється

01.01.2009-31.12.2009

Ділянка аудиту

Аудиторські процедури

Спосіб перевірки

Джерела

Код робочого документа_01_

РД склав Марченко Т. Б.

РД перевірив Степовий П. Д.

Аудит основних засобів;

перевірка записів та документів, перерахунок, підрахунок;

вибірковий;

інвентаризаційні відомості, інвента­ризаційні описи, порівняльні відомо­сті, дані обліку.

Поиск по сайту: