Соціальна природа мислення

Мислення людини нерозривно пов'язане з мовою, яка є знаряддям формування і способом існування думки.

Розумова діяльність органічно пов'язана з практикою. Практика є джерелом розумової діяльності. Мислення породжується потребами людської практики і розвивається у процесі пошуку шляхів їх задоволення.

Значення мислення в житті людини полягає в тому, що воно дає можливість наукового пізнання світу, передбачення і прогнозування розвитку подій, практичного оволодіння закономірностями об'єктивної дійсності, постановки їх на службу потребам та інтересам людини. Мислення є підвалиною свідомої діяльності особистості, формування її розумових та інших властивостей. Рівень розвитку мислення визначає, якою мірою людина здатна орієнтуватися в оточуючому світі, як вона панує над обставинами та над собою.

Розумова діяльність людини, що спрямована на пізнання закономірностей об'єктивного світу, має суспільну природу: людина спирається на досвід.

Розумові дії мислення

Щоб зрозуміти певний об'єкт, треба знати факти, що його характеризують. Перехід від фактів до розкриття їх сутності, до узагальнюючих висновків відбувається за допомогою розумових і практичних дій.

Розумові дії – ___________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________

Ці дії відбуваються подумки за допомогою мовлення. Перш ніж діяти з предметами (розбирати їх, складати, щось будувати з них), людина робить це подумки, не вступаючи в контакт із цими предметами і не змінюючи будову самого об'єкта.

При цьому залежно від того, які образи відіграють провідну роль, розумові дії бувають:

- сенсорними

- перцептивними

- уявними

Операції мислення:

Форми мислення:

ü _______________________________ – за допомогою поняття пізнається сутність предметів та явищ дійсності в їх істотних зв’язках і відносинах, узагальнюються їх істотні ознаки. Виникає на ґрунті чуттєвого досвіду. Є передумовою формування змістових понять. Завжди існує і виявляється у слові, через яке повідомляється іншим людям.

Розрізняють поняття конкретні (відбивають певні предмети, явища, зв’язки між ними: меблі, рослини, тварини); абстрактні (відображаються істотні ознаки та властивості відокремлено від самих об’єктів: вага, мужність, хоробрість, добро, зло). Поділ понять на абстрактні та конкретні є відносним, оскільки абстракція наявна в утворенні кожного поняття.

ü ________________________________ – це форма уявного відображення об’єктивної дійсності, яка полягає в тому, що людина стверджує або заперечує наявність або відсутність ознак, властивостей чи відносин у певних об’єктах. Відображає логічні зв’язки між предметами і явищами. Характерна властивість полягає в тому, що воно існує, виявляється й формується в реченні. Судження бувають істинними, одиничними, частковими, загальними, простими, складними, ствердними і заперечними.

ü ________________________________ – форма мислення, в якій з одного або кількох суджень виводиться нове. Розрізняють такі способи: індукція – на основі конкретного, часткового робиться узагальнення; дедукція – на основі загального здобуваються знання про часткове, конкретне; аналогія – ґрунтується на схожості окремих істотних ознак об’єктів і на основі цього робиться висновок про можливу схожість цих об’єктів за іншими ознаками.

ü _________________________ — це ланцюжок взаємопов'язаних суджень, спрямованих на те, щоб з'ясувати істинність якоїсь думки, довести її або заперечити. Прикладом міркування є доведення теореми. У процесі міркування людина з одних суджень виводить нові шляхом умовиводів.

Види мислення

I.За формою відображення дійсності мислення поділяють на:

1) _____________________________________– ґрунтується на безпосередньому сприйманні предметів у процесі дій і ними.

Воно є найтиповішим для дітей раннього (до трьох років) віку. Розвиток тісно пов'язаний з оволодінням предметною діяльністю. Будь-яке розумове завдання розв’язується безпосередньо в самій діяльності. Є одним із перших кроків дитини до опосередкованого пізнання свого оточення. У примітивній формі властиве тваринам.

2) ________________________________________ – змістом розумового завдання є образний матеріал, маніпулюючи яким людина аналізує, порівнює чи узагальнює істотні аспекти у предметах та явищах.

Воно виникає тоді, коли у дитини є достатній досвід практичних дій і, замість реальних, вона вдається до розумових спроб змінити ситуацію, уявляючи необхідні дії й одержані результати. Зв'язок із практичними діями хоч і послаблюється, але цілком не зникає. Дитина починає застосовувати замінники предметів, що сприяє появі й рої витку їх знакової функції.

Наочно-образне мислення в основному характерне для дітей-дошкільників (3-7 років). Проте в розвинутій формі воно властиве і дорослим деяких професій: художникам, архітекторам, модельєрам тощо.

3) _______________________________________________________ – реалізується за допомогою понять, які розкривають суть предметів і виражаються в словах і знаках.

Абстрактне мислення відбувається у формі міркування за допомогою основних мисленнєвих операцій. Як основний засіб теоретичного освоєння дійсності воно інтенсивно розвивається в процесі навчання.

II.За рівнем узагальнення мислення поділяють на:

_______________________________________. Для нього характерне виділення і порівняння не тільки протилежних, різних, а й схожих, однакових, формально загальних ознак, які ототожнюють із суттєвими. У цьому процесі формується емпіричне знання, що не відображає реальної суті предметів.

_______________________________________. Воно спрямоване на аналіз цілісної системи з метою виявлення внутрішніх закономірностей її становлення. Тому теоретичне мислення розкриває внутрішню, глибинну суть предметів і явищ. Це пізнання законів і правил.

III.За характером проблем, що вирішуються, мислення буває:

1. ______________________________________. Суттю його є підготовка до фізичного перетворення дійсності. Охоплює постановку мети, складання планів, схем, проектів. Як правило, все це відбувається за умови дефіциту часу й емоційних перевантажень, а прийняття рішення майже збігається з його втіленням у практику.

Одним із різновидів практичного мислення є оперативне, характерне для діяльності оператора великих систем управління. Воно відбувається в екстремальних умовах, коли прийняття рішення і його виконання жорстко детерміновані часом, а переживання відповідальності вимагає великого емоційно-вольового напруження.

2. _______________________________________. Цей вид мислення передбачає відкриття законів, створення правил, виявлення властивостей і сутності різних явищ. Воно дає людині змогу абстрагуватися від несуттєвих особливостей, подумки аналізувати власні дії, зіставляти з умовами поставленої задачі, шукати можливі (оптимальні) дії для її розв'язання.

Теоретичне мислення є основою для виховання творчої особистості.

IV.За ступенем новизни продукту розумової діяльності мислення поділяють на:

1. __________________________________________________. Продуктом такого мислення є принципово новий або вдосконалений образ певного аспекту дійсності. Воно має своєрідний перебіг, відзначається особливою складністю і потребує великої інтелектуальної активності суб'єкта.

2. ___________________________________________. Виявляється у вирішенні проблем за наявним зразком, віднесення кожної нової проблеми до вже відомого типу.

V.За розгорнутістю в часі мислення буває:

1. _____________________________________. Будучи завжди розгорнутим у масі, виявляється в логічних строго послідовних міркуваннях, має чітко виражену послідовність етапів і високий рівень усвідомлення, що базується на обґрунтованості попередніх суджень.

2. ____________________________________. Відбувається дуже швидко, є згорнутим і мало усвідомленим, без чіткого вираження етапів. Воно схоже на раптовий акт пізнання, що здійснюється без достатніх логічних підстав. Таким є миттєво знайдений спосіб розв'язування задачі, над якою тривалій час марно міркували.

VI.За характером впливу на емоційну сферу особистості виділяють:

1. _________________________________ (гр. pathos – біль, страждання і genesis – походження) мислення. Його зміст становлять роздуми, утілення, пов'язані з образою, соромом, невдачею, страхом чи іншими негативними переживаннями. Ці переживання можуть підсилювати психологічне напруження і спричинювати психічні розлади. При цьому немає ніякого контролю за перебігом образів і думок.

2. ________________________________ (лат. sanitas – здоров'я і гр. genesis – походження) мислення. Свідомо спрямовується на подолання негативних емоційних розладів і психічне оздоровлення людини. При цьому суб'єкт ніби відокремлює себе від власних переживань і, спостерігаючи за ними, виробляє форму пристосування до них. Це один з ефективних способів вирішення проблем, що травмують психіку, який ґрунтується на свідомому аналізі власних емоцій.

У психології і психіатрії виділяють ще реалістичне мислення (спрямоване на зовнішній світ) і аутичне мислення (майже відірване від дійсності, що керується лише і бажаннями, уявленнями і намірами особистості).

Процес розуміння

Результатом розумової діяльності є розуміння людиною предметів та явищ об'єктивної дійсності.

РОЗУМІННЯ– _________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________

Критерієм розуміння є сформульована у слові думка, яка відображує знання істотних ознак об'єкта чи явища. Вміння охарактеризувати словами те, що осмислюється, свідчить про правильне розуміння.

Важлива роль у розумінні належить розумовим і практичним діям, що виконуються у зв'язку з розкриттям сутності об'єкта пізнання.

Поиск по сайту: