Стимулювання (від лат. stimulo - збуджую, заохочую) - означає спонукати до дії, давати поштовх, заохочувати.
Заохочення - метод вираження суспільного позитивного схвалення поведінки і діяльності вихованців. Він закріплює позитивні навички і звички. Дія заохочення основана на збудженні позитивних емоцій. Саме тому воно вселяє впевненість, створює добрий настрій, підвищує відповідальність. Види заохочення досить різноманітні: схвалення, похвала, подяка, премія, нагорода, важливе доручення.
Використовуючи цей метод, слід дотримуватися ретельного дозування і відомої обережності:
- заохочувати слід не тільки вихованців, які домоглись успіху, а й тих, хто проявив працелюбство, відповідальність, чуйність, допомагаючи іншим, хоча й не домігся високих результатів;
- заохочення потребує особистого підходу; важливо своєчасно підтримати невпевненого, відстаючого;
- головним у сучасному шкільному вихованні є до тримання справедливості; вирішуючи питання заохочення, слід радитися з вихованцями.
Змагання - це метод спрямування природної потреби учнів у суперництві й пріоритеті на виховання потрібних їм і суспільству якостей. Змагаючись, школярі швидко засвоюють досвід суспільної поведінки, розвивають фізичні, моральні, естетичні якості. З-поміж важливих вимог і умов організації змагання виділимо такі:
продумати організацію змагання. Необхідно визначити мету і завдання змагання, скласти програму, розробити критерії оцінок, створити умови для проведення змагання, підведення підсумків і нагороди переможців. Змагання повинно бути досить важким, захоплюючим, пункти змагання - конкретними, щоб результат їх виконання можна було оцінити і порівняти, критерії оцінок - простими і зрозумілими для всіх учасників;
встановити спрямованість і зміст змагання. Класичним видом змагань у школах було змагання за звання першого учня школи, класу, кращого знавця предмета. У наших школах протягом останніх десятиліть змагання за конкретним показником успішності не проводилося. Сьогодні з'явилися можливості відродити такі змагання між школярами. Звикати до активної боротьби за своє майбутнє людина повинна з дитинства і в реальних умовах. Усе, що є в житті, повинно бути в школі.
Ефективність змагання значно підвищується, якщо його ціль і завдання, умови проведення визначають самі учні. Вони ж підводять підсумки і визначають переможців. Педагог підтримує, спрямовує ініціативу вихованців, надає конкретну допомогу.
Метод покарання є найбільш відомим. У сучасній педагогіці ставлення до цього методу досить суперечливе і неоднозначне. Існують полярні погляди - від суттєвого посилення покарань до повної їх відміни.
Покарання - це метод педагогічного впливу, який повинен попереджувати небажані вчинки, гальмувати їх, викликати почуття провини перед собою та іншими людьми. Відомі види покарань, пов'язані з накладанням додаткових обов'язків, позбавленням або обмеженням певних прав, вираженням морального осуду, звинувачення. У сучасній школі практикуються різноманітні форми покарань: несхвалення, зауваження, догана, попередження, стягнення, звільнення від занять, виключення зі школи та ін.
З-поміж педагогічних умов, які визначають ефективність методу покарання, виділяються такі:
1. Сила покарання збільшується, якщо воно виходить з колективу або підтримується ним.
2. Не рекомендується застосовувати групові покарання.
3. Покарання є дієвим, якщо воно зрозуміле учневі й сприймається ним як справедливе.
4. Використовуючи покарання, не можна ображати вихованця; формула "провина - покарання" повинна дотримуватися неухильно.
5. Застосовувати метод слід лише за умови повної впевненості у справедливості та користі покарання.
6. Не можна перетворювати покарання у зброю помсти.
7. Якщо педагог приймає особистісний підхід, то покарання, як і заохочення, диференціюються.
8. Покарання вимагає педагогічного такту, знання вікової психології і розуміння того, що одними покараннями справі не допоможеш. Тому покарання застосовується лише в комплексі з іншими методами.
58) Система організації позакласної роботи. Масові, групові (гурткові) та індивідуальні форми виховної роботи. Опишіть порядок створення та план роботи гуртка з іноземної мови для учнів старших класів.
Позакласна робота — різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи. Спрямована вона на задоволення інтересів, потреб і запитів дітей завдяки добровільній участі у різноманітній діяльності (обговорення книг, кінофільмів, екскурсії, змагання, конкурси, свята тощо). Завдання позакласної роботи полягає в закріпленні, збагаченні та поглибленні знань, набутих у процесі навчання, застосуванні їх на практиці; розширенні загальноосвітнього кругозору учнів, формуванні в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формуванні інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявленні і розвитку індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організації дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширенні виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання. Форми організації виховання поділяють на масові, групові (гурткові), індивідуальні.Масові форми виховної роботи.До них відносять конференції, тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, тижні з різних предметів, зустрічі з видатними людьми, огляди, конкурси, олімпіади, туризм, фестивалі, виставки стінної преси тощо.Ранки-зустрічі, літературні вікторини. Практикують у роботі з молодшими школярами.Зустрічі з відомими людьми краю влаштовують переважно для середнього та старшого шкільного віку.Групові форми виховної роботи.Групові форми роботи — це гуртки, екскурсії, походи, класні виховні години тощо. Найвідомішими, випробуваними, дієвими і популярними формами позаурочної виховної роботи є гуртки та клуби. Вони використовуються для різнобічної освіти і виховання учнів із метою розвитку художніх, науково-технічних, організаторських здібностей, умінь, навичок. До цих форм також належать політичні інформації, години класного керівника, гуртки художньої самодіяльності, робота з пресою, радіо- і телепередачами та ін.Година класного керівника — дієвий засіб формування у школярів наукового світогляду і моральної поведінки. Тематику таких годин розробляє класний керівник з урахуванням особливостей колективу учнів, їх проводять у формі етичної бесіди, лекції, диспуту, усного журналу, зустрічі з цікавими людьми, обговорення книг та ін. Годину класного керівника наприкінці кожного місяця доцільно присвятити підведенню підсумків навчально-виховної роботи класу.Індивідуальні форми виховної роботи.Потреба індивідуального підходу зумовлена тим, що будь-який вплив на дитину переломлюється через її індивідуальні особливості, через «внутрішні умови». Необхідною умовою успішної індивідуальної роботи є вивчення індивідуальних особливостей учнів. Щоб впливати на особистість, треба її знати. Передусім важливо встановити довірливі, доброзичливі стосунки між педагогами і вихованцями. Зробити це часом нелегко, оскільки учні, які найбільше потребують індивідуальної виховної роботи, нерідко підозріло ставляться до педагогів. Велике значення при цьому має авторитет вихователя, знання ним вихованців, уміння швидко зорієнтуватися у ситуації, передбачити наслідки своїх дій.В індивідуальній виховній роботі використовують позакласне читання, колекціонування, гру на музичних інструментах, вишивання, малювання тощо. Гурток. Програма гуртка розрахована для роботи з учнями старших класів і відповідає вимогам програми для загальноосвітніх навчальних закладів «Іноземні мови». Навчальна програма створена за принципом комунікативної спрямованості навчання, формує в учнів навички комунікативної компетенції на основі
взаємопов’язаного мовленнєвого, соціокультурного і мовного розвитку відпо-
відно до їхніх вікових особливостей на базі реальних комунікативних ситуацій
у чотирьох видах мовленнєвої діяльності. Автентичний матеріал підібрано з
урахуванням рівня мовленнєвої компетенції учнів з іноземної мови. Викорис-
тання Інтернет ресурсів, засобів масової інформації, робота із словниками, до-
відковою літературою дає змогу учням розвивати навички самостійної пошуко-
вої роботи.
НАВЧАЛЬНО ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
навчальних годин, по 1 годині на тиждень
№
РОЗДІЛИ ПРОГРАМИ
ВЕРЕСЕНЬ
Вступ. Організаційні питання.
Цікаві історії про англійську родину
Виготовлення папки “MUSІC”
Обговорення освіти Великобританії
ЖОВТЕНЬ
Виготовлення листівок до свята Хелловін
Обговорення традицій святкування Хелловін
Виготовлення тестових завдань з теми ”UKRAINE”
Вивчення віршів про осінь на англійській мові
ЛИСТОПАД
Розробка дидактичного матеріалу з теми «Природа і пори року.»
Виготовити осінній випуск стінгазети
Англ..граматика у формі казки
Обговорення освіти Англії
59. Структура позашкільної освіти, її завдання, основні напрямки та форми організації відповідно до Закону України «Про позашкільну освіту» Позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні. Структуру позашкільної освіти становлять:- позашкільні навчальні заклади; - інші навчальні заклади як центри позашкільної освіти у позаурочний та позанавчальний час, до числа яких належать: загальноосвітні навчальні заклади, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації; - гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання - клуби та об'єднання за місцем проживання - культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші навчальні заклади, установи; - фонди, асоціації, діяльність яких пов'язана із функціонуванням позашкільної освіти.Основними завданнями позашкільної освіти є:- виховання громадянина України; - вільний розвиток особистості та формування її соціально-громадського досвіду; - задоволення освітньо-культурних потреб вихованців, учнів і слухачів, які не забезпечуються іншими складовими структури освіти; - задоволення потреб учнів і слухачів у професійному самовизначенні і творчій самореалізації; - пошук та підтримка здібних і талановитих вихованців, учнів і слухачів; - фізичний розв. вихованців, підготовка спорт. резерву для збірних України з різних видів спорту; - організація дозвілля вихованців, учнів і слухачів, пошук його нових форм; - профілактика бездоглядності, правопорушень; - формування здорового способу життя вихованців, учнів і слухачів; - здійснення інформаційно-методичної та організаційно-масової роботи. Форми організації позашкільної освіти: 1.заняття 2.гурткова робота 3.клубна робота 4. урок, лекція 5.індивідуальне заняття 6.конференція, семінар, читання 7.вікторина 8.концерт 9.змагання 10. тренування, репетиція 11.похід, екскурсія, експедиція 12. практична робота в лабораторіях, майстернях, теплицях, на сільсько-господарських та промислових підприємствах ,на природі. Основні напрямки позашкільної освіти та виховання: Художньо-естетичний – розвиток творчих здібностей школярів; здобуття вихованцями практичних навичок; оволодіння знаннями у вітчизняній та світовій культурі та мистецтві. Дослідницько-експерементальний – залучення вихованців, учнів та слухачів до науково-дослідницької роботи в різних галузях науки, техніки, культури і мистецтва; створення умов для виявлення і підтримки юних талантів та обдарувань. Науково-технічний – набуття вихованцями технічних умінь та навичок; розширення наукового світогляду; підготовка до активної науково-дослідницької роботи; оволодіння сучасною технікою Екологічно натуралістичний – оволодіння учнями знаннями про навк. середовище; формування екол. культури особистості; набуття досвіду розв’язання екологічних проблем; залучення до практ. природоохоронної роботи; формування знань, навичок у галузі сільського господарства. Туристсько-краєзнавчий – залучення учнів до активної діяльності з вивчання історії рідного краю, світової цивілізації, географічних, етнографічних, історичних об’єктів та явищ соціального життя.