Структура свідомості (психологічні характеристики за А.В.Петровським, 1966р.):
1. Сукупність знань про навколишній світ (“зі-знання”)
2. Закріплене у свідомості розрізнення суб’єкта (“Я”) і об’єкта (не-“Я”)
3. Забезпечення цілеспрямованої думаючої діяльності людини.
4. Наявність емоційних оцінок у міжособистісних стосунках.
Для формування і прояву всіх цих специфічних якостей необхідною є мова і без неї у своїй вищій формі не існує. Однією з характеристик свідомості є здатність до комунікації, тобто передавання іншим людям того, що створює дана людина за допомогою мови та інших знакових систем. Обмінюючись один з одним різноманітною інформацією, люди виділяють в ній головне. Так відбувається абстрагування, тобто відволікання від усього другорядного й зосередження свідомості на найбільш істотному.. Засвоєна конкретною людиною мова у відомому розумінні стає її реальною свідомістю.
Як важливі властивості свідомості Р.Конечний і М.Боухал (1983) розрізняють:
а) пильнування (вигілантність) свідомості. Воно обумовлюється здатністю сприйняти усі явища у навколишньому середовищі, зрозуміти їхнє значення (включаючи їх у адекватні зв’язки) та реагувати на подальші подразники);
б) ясність (луцидність) свідомості, що характеризує більш грубі відхилення, чим вигілантність;
в) серед багатьох властивостей свідомості не останню роль відіграє її орієнтуюча якість, яка необхідна для правильного відображення зовнішнього світу та доцільного діяння на нього (пізнавальна та активно-творча сторони свідомості).
Свідомість, з урахуванням з її структури та властивостей, може бути представлена у наступній класифікації (С.Ю.Головін, 1997):
1.З точки зору процесу свідомість поділяється на два великих класи:
- процеси мимовільні, ті що відбуваються начебто самі собою;
- процеси довільні, ті що організовуються на направляються самим суб’єктом.
2.З точки зору свідомості як стану виділяють:
- сон, розглянутий як період відпочинку;
- пильнування, або активний стан.
3. Свідомість щоденна – сукупність уявлень, знань, установок і стереотипів, заснованих на безпосередньому повсякденному досвіді людей і домінуючих у соціальній спільності, до якої вони належать. Від свідомості у широкому розумінні вона відрізняється тим, що її основу не складають наукові знання, а швидше народна мудрість, яка дає можливість робити правильні висновки, які перевіряються практикою повсякденного життя.
4. Свідомість політична – відношення людини до суспільних інститутів (інститути влади). Політична свідомість може бути тоталітарною, авторитарною, демократичною.
5. Свідомість релігійна – фантастичне відбиття людьми пануючих над ними природних та соціальних сил в образах, уявленнях, ідеях, що співвідносяться з дією надприродних сил.
6. Свідомість екстравертована (поверхнева) – у неї усвідомлення зовнішнього та внутрішнього світу змінюються протягом дня.
Безумовно, структура свідомості не свідчить про її якийсь поділ. Свідомість – це цілісне відображення світу, проте рівень розвитку її в нормі визначається передусім устоями суспільства.
Поняття поля свідомості
Велике значення в діяльності свідомості відіграє її поле.
Поле свідомості – це область інформації, яка усвідомлюється у визначеному проміжку часу. Таке поле неоднорідне, у ньому виділяється фокус, периферія та безмежна область, яка переходить у несвідоме. Частина найбільш складних наших дій, що потребують постійного контролю, знаходяться в фокусі свідомості. Більш прості або більш відпрацьовані належать до периферії нашої свідомості. Найбільш прості або найбільш засвоєні дії відходять за межу нашої свідомості у рівень несвідомого.
Поняття несвідомого
Крім свідомих форм відображення дійсності, для людини характерні й такі, що перебувають немовби за “порогом” свідомості, не досягають належного ступеня інтенсивності або напруженості, щоб звернути на себе увагу. Терміни “несвідоме”, “підсвідоме”, “неусвідомлене” часто трапляються в науковій і художній літературі, а також у повсякденному житті. Інколи про людину говорять: “Вона зробила це несвідомо”; “Вона не хотіла цього, але так сталося”. Часто ми звертаємо увагу на те, що ті або інші думки виникають у нас в голові мовби “самі по собі”, в готовому вигляді, невідомо як і звідки.
Сукупність психічних явищ, станів і дій, відсутніх у свідомості людини, що лежать поза сферою розуму, непідзвітні їй і принаймні в даний момент не піддаються контролю, належать до несвідомого.
На відміну від свідомості несвідоме не передбачає попередньої уявної побудови дій, проектування їхніх результатів і постановки мети. Кінцевим результатом несвідомого відображення та пізнання є пристосування до дійсності, засноване на неосмисленому врахуванні інформації про властивості та відношення предметів зовнішнього світу.
Несвідомі процеси виконують певну охоронну функцію: позбавляють психіку від постійного напруження свідомості там, де в цьому немає потреби. Розум людини ніс би, мабуть, непомірно великий тягар, якби був змушений контролювати кожний психічний акт, кожний рух і дію. Людина не могла б ані результативно думати, ані розумно діяти, якби всі елементи її життєдіяльності одночасно потребували усвідомлення.
Діяльність людини у звичайних умовах є свідомою. Разом із тим окремі її елементи здійснюються несвідомо або напівсвідомо, автоматизовано. В житті людини формуються складні звички, вміння і навички, в яких свідомість одночасно і присутня, і відсутня. Будь-яка автоматизована дія має неусвідомлений характер, хоча, зрозуміло, не кожна неусвідомлена дія є автоматизованою.
Несвідоме проявляється і в так званих імпульсивних діях, коли людина не дає собі ради в наслідках своїх учинків. Наші наміри далеко не завжди виражаються в наслідках наших дій адекватно, так, як нам би цього хотілося. Іноді, здійснивши той або інший вчинок, людина сама не може зрозуміти, чому вона вчинила саме так. І досить часто саме про такі імпульсивні вчинки, коли їхні наслідки не прогнозувалися усвідомлено, нам і доводиться шкодувати.
Поняття несвідомого у психологічній науці дуже ретельно досліджене З.Фрейдом, у його “теорії несвідомого”, яку він побудував на низці феноменів, що спостерігалися при проведенні сеансів гіпнозу. Ним була помічена неусвідомленість причини виконуваних дій; абсолютне виконання дій, прагнення знайти пояснення своїм діям: можливість шляхом довгих розпитувань довести людину до пригадування істинної причини її дій.
У своїх роботах Фрейд встановив, що несвідоме проявляється у висвітленні інфантильних і заборонених переживань, що зберігають свій енергетичний потенціал і виявляються у вигляді психічних порушень. Загалом теорія Фрейда розкриває несвідоме, як дію природжених інстинктивних потягів в психічному житті людини, що в свою чергу ще й біологічно детермінуються, забуваючи при цьому про соціальні та природні чинники в детермінації людської життєдіяльності.