Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Соціальна структура у суспільстві за короткою

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Факультет історії, політології та міжнародних відносин

Кафедра історії Ураїни

Коротка «Руська правда»

(джерелознавчий аналіз , соціальна структура суспільства)

Підготував

студент 201 групи

Михальчук Анатолій

Викладач

доц. Скорейко Г.М.

 

Чернівці – 2015

Вступ

Для скріплення влади в державі та впорядкування правових та соціальних відносин громадян за князювання Ярослава Мудрого було укладено збірник законів, так звану Правду Ярослава, що становить найдавнішу частину законів руського права — Руської Правди. Ярослаав Володиимирович, відомий як Ярослаав Муудрий (*21 березня/20 квітня 982 — †17/20 лютого 1054, Вишгород) — ростовський князь (989–1010), Новгородський князь (1010–1034), Великий князь Київський (1015–1018, 1019–1054), святий. Був другим сином хрестителя Київської Русі князя Володимира Святославича з династії Рюриковичів від полоцької княжни Рогнеди. У хрещенні мав ім'я Георгій (або Юрій — пізніша форма імені Георгій, широко поширена в давньоруській мові, у XI–XII ст. воно мало вигляд Гюргі)

Час та місце створення документу. Правда Ярослава, на думку одних дослідників, постала біля 1016, інших — у 1030-их pp. Постанови цієї найстарішої Руської Правди сягають 8—9 ст., а то й раніших часів, з яких вона перебрала інститут кровної помсти, що її згодом замінено (хоч не повністю) грошовою карою. Правда Ярославичів складена на з'їзді Ярославових синів: князів Ізяслава, Всеволода і Святослава у Вишгороді 1072 (М. Тихоміров, С. Юшков, Л. Черепнін) або у 1032–1054 (Б. Греков, А. Зимін). Норми Правди Ярославичів з особливою увагою охороняють інтереси князя, його домінальне господарство, урядовців і майно. Різні грошові кари за вбивство, залежно від суспільного становища вбитого, вказують на розшарування суспільства. Найбільше норм коротка Руська Правда присвячує охороні життя, здоров'я і майна; вона складається з норм карного й карно-процесуального права.

Оригіналу Руської Правди не знайдено, натомість збереглася значна кількість її списків з ХІІІ—XVIII ст. Досі відкрито їх більше 100. Історія постання Руської Правди та її списків, що їх поділяють на три редакції (коротку, широку і скорочену), ще досі не є повністю досліджена. Руську Правду (коротку редакцію) відкрив В. М. Татищев 1738 в тексті Новгородського літопису, написаного у 1440-их роках, надрукував її А. Шлецер (1767). Згодом відкрито декілька списків короткої Руської Правди, найстарішими з яких є Академічний і Археографічний, обидва з того самого часу. Серед сотні списків широкої Руської Правди найстарішими є Синодальний (збережений у тексті Кормчої книги з 1282) та Троїцький (віднайдений у тексті правничого збірника «Мірило Праведне», списаного у другій половині 14 ст.). Широку Руську Правду вперше опублікував 1792 І. Болтин. Від цих двох основних списків Руської Правди дещо відрізняються списки середньої Руської Правди (відомі з тексту Кормчої Книги з 17 ст.), яка, на думку більшості дослідників, була лише скороченням широкої редакції (М. Максимейко, О. Зимін); і походить з 15—17 ст. (М. Тихомиров й ін. відносять середні до другої половини 12 ст. й уважають її за основу для широкої редакції).

Структура. Виділення в структурі даного документу т. зв. "Найданішої Правди", яку приписують князю Ярославу є всього на всього гіпотетичною екстраполяцією з Короткої редакції "Правди".

Коротка редакція "Правди" складається з 43 статей, Перша її частина (статті 1-18), що приписується князю Ярославу характеризується збереженням кровної помсти, всі перераховані матеріальні санкції носили радше компенсаційний характер, а не штраф на користь князя, що ми можемо спостерігати у Розширеній редакції. Зумовлена така ситуація, ймовірно, слабкістю князівської влади на даний момент, хоча проти такої концепції категорично виступає М. Б. Свердлов. Проте його зауваження були заперечені С. Франкліном та Дж. Шеппардом, оскільки з аналізу перших 18 статей короткої редакції "Правди" цілком зрозуміло, що князь відігравав другорядну роль у виконанні санкцій.

"Правда Ярослава" відноситься до звичаєвого права. Подібно до всіх інших правових кодексів, вона була написана місцевими говірками, без свякого залучення церковнослов'янської мови, що дозволяє припустити, що дозволяє припустити, що документ був відносно самостійним правовим кодексом, що не калькувався з візантійських чи зіхідноєвропейських зразків, проте дане твердження не знайшло вагомих аргументів на свою користь[4]. Проте все ж порівнюючи правові кодекси візантійські, дослідники історії Київсьткої Русі сходились до думки, що, незважаючи на якісь впливи з боку Візантії чи інших держав, творення "Правд" було місцевим феноменом, який найширшим чином увібрав у себе традиції руського життя.

Отже , коротка «Руська Правда» (43 статті) поділяється на 4 частини:

1. Правда Ярослава — найстарішу, як її називають дослідники, що не погоджуються з поглядом, що Руську Правду проголосив князь Ярослав Мудрий (В. Сергеєвич, А. Пресняков, М. Тихоміров); вона охоплює статті від 1 до 18, також, можливо, статті 42 та 43[2];

2. Правда Ярославичів — звана також Уставом Ярославичів (статті 19 — 41);

3. Покон вирний — встановлює оплати вирникам (ст. 42)

4. Урок мостникам (ст. 43).

Соціальна структура у суспільстві за короткою

«Руською Правдою»

У «руській правді « соціальну структуру можна простежити у статтях , розміром покарання за злочин представника кожної соціальної ланки суспільства. Давньоруське суспільство на початку XI ст. було соціально однорідним. Проте все ж , почалась диференціація у суспільстві .

Так на найнижче місце у соціальній структурі можна вивести Смерда та Холопа , за вбивство яких вказаний однаковий «штраф» -5 гривен (ст.23) . Смерд — категорія населення селянин та землевласник. Спочатку вільні (на відміну від холопів), у міру розвитку помісної системи були поступово закріпачені. Смерди знаходилися в залежності від князя. Холопи – категорія невільних людей , перебували у повній власності князя . Поряд з ними , проте на рівень вище , можна поставити княжого рядовича , за якого штраф був такий самий – 5 гривен (ст.22) . Рядовичі - в Стародавній Русі особи, які служили землевласникам по ряду (договору), як правило потрапили в залежність від нього за грошовий борг і вимушені відпрацьовувати його у пана, використовуючи частину свого часу.

На друге місце можна вивести княжого сільського та польового старосту за вбивство яких штраф 12 гривен (ст.22). До них була прирівняна рабиня-годувальниця або годувальник штраф за яких такий самий (ст.24).

Далі можна поставити дружинника ( представники феодальної аристократії і були найближчим оточенням князя, брали участь в обговоренні державних та господарських справ , очолювали молодшу дружину) , градина (або молодший дружинник , професійні воїни, охороняли князя, княжий двір і майно, виконували окремі адміністративно-судові доручення князя), мечника (ймовірно, в дружині відповідав за зброю), і ізгоя (вільного общинника, що вчинив злочин і був вигнаний зі своєї громади) . Про це свідчить штраф за їх вбивство - 40 гривен (ст.1) .

Слідом можна поставити найблище оточення князя . Це були: Огнищаанин – головний управитель князівських маєтків , боярин. У віданні огнищанина був увесь адміністративний апарат княжого господарства , завідувач княжими стайнями і табунами; Княжий під'їзний - збиральник оброків, податків , що належали князю . Тіун стайні - відав стайнями та табунами . За “Руською Правдою”, їх вбивство каралося великим штрафом – 80 гривен або смертю (ст. 18-21).

 

 

Отже за положеннями короткої “Руської Правди” можна вибудувати таку соціальну структуру , від найнижчого до найвищого :

I. Перша група (щтраф за вбивство 5 гривен)

• Холоп

• Смерд

• Княжий рядович

II. Друга група (штраф за вбивство 12 гривен)

• Староста (сільський, польовий)

• Рабиня-годувальниця та годувальник

III. Третя група (штраф за вбивство 40 гривен)

• Дружинник

• Градин

• Мечник

• Ізгой

IV. Третя група (штраф за вбивство 80 гривен)

• Огнищанини

• Княжий під'їзний

• Тіун стайні

Так структура неоднорідна і строката , одночасно з цим простежується слабка диференціація суспільних станів . Так , наприклад , штраф за вбивство Тіуна князівської стайні був більший в 2 рази ніж за вбивство дружинника , тобто виходить наглядач стайні у соціальній структурі стояв вище ніж керівник державними справами . Тому не можна повністю судити про соціальну структуру за критерієм штрафу за вбивство того чи іншого представника соціального стану , щоб об’єктивно побачити соціальну структуру за короткою «руською Правдою» потрібно вивчати всі наявні статті з документу , та зазначеної в них інформації .

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.