Форми виплати дивідендів

Дивід-ди виплачу-ся в таких формах:

1) грошова;

2) негрошова;

3) змішана;

4) приховані дивід-ди.

Грошова формавиплачуються в грошовій формі в готівці.

Найпоширеніш. Негорошовою формоює виплата дивід-ів у формі додатк. Корпоративних прав, зокрема акцій.

Специфічною формою виплати дивід-ів у не грошовій формі до якої досить часто вдаються під-ва в економічно розвинених країнах є дивід-ти у формі цінних паперів інших емітентів, які є в інвестиційному портфелі.

Змішана формавиплати дивід-ів передбачає комбінацію різних форм виплати винагороди власникам. Частково у вигляді грош. Коштів, а частково іншій не грошові засоби.

Зборами власників може бути прийняте рішення згідно якого частина акціонерів (за їх вибором) одержає дивід-ди в грошовій формі, а інша у формі корпоративних прав.

Приховані дивід-диприхована виплата дивід-ів здій-ся безпосередньо на користь власників під-ва, або на користь так званих афільованих осіб (фіз..особа інвестор спроможна безпосередньо вплинути на діял-ть компанії, зокрема беручих участь у внутріш.-фірмовому управ-ні під-ва).

Приховані доходиможуть утво-ся врезультаті здій-ня таких операцій:

1)продаж товарів (робіт, послуг) зазначеним особам за зниженими цінами;

2)придбання товарів (робіт, послуг) у таких осіб за завищеними цінами;

3) виплата завищених процентів за депозитами позичками, тощо;

4)одер-ня позичок за зниженими процентними ставками;

5)оплата фіктивних угід за невиковані послуги;

6)оплата закордонних відряджень, тощо.

Інструменти дивідендної п-ки

У процесі реалізації обраного типу дивідендної політики підприємства вдаються до специфічних прийомів. Такими прийомами є:

-збільшення статутного капіталу та виплата дивідендів акціями;

-подрібнення акцій;

-викуп акціонерним товариством акцій власної емісії (або зменшення номіналу);

-формування резервів виплати дивідендів.

Важливим інструментом дивідендної політики є збільшення статутного капіталу підприємства без залучення додаткових внесків власників. У такому разі відповідна частина прибутку підприємства трансформується у статутний капітал. Причому до статутного капіталу може спрямовуватися як прибуток звітного року, так і залишок нерозподіленого прибутку минулих років. Вдаючись до цього прийому, підприємства можуть досягти двох цілей:

-забезпечити певний рівень самофінансування, оскільки прибуток залишається на підприємстві;

-збільшити базу для нарахування дивідендів.

Збільшення статутного капіталу супроводжується, як правило, виплатою дивідендів акціями, які емітуються за номінальною вартістю, тобто без ажіо. Виплата дивідендів акціями здійснюється відповідно до частки участі кожного з власників у статутному капіталі. Зазвичай така виплата не змінює пропорцій участі всіх акціонерів (власників) у статутному капіталі підприємства-емітента. Акціонери, які бажають отримати грошові кошти, можуть реалізувати безоплатно отримані акції (Gratisaktien) на ринку.

Досить відомим інструментом дивідендної політики, до якого вдаються підприємства європейських країн та США, є подрібнення акцій та викуп акціонерним товариством акцій власної емісії. Механізм подрібнення акцій у рамках дивідендної політики застосовується за високого ринкового курсу акцій та високого рівня капіталізації. За рішенням загальних зборів акціонерів АТ може бути проведене подрібнення акцій (спліт): кожна з випущених товариством акцій замінюється на кілька акцій меншого номіналу. Величина статутного капіталу при цьому не змінюється. Однак, як і у випадку зі збільшенням статутного капіталу, досягається зменшення ринкової ціни акції. Провівши подрібнення акцій, наприклад у співвідношенні 1 : 3, емітент може викупити у власника певну кількість акцій та анулювати їх, досягши при цьому зменшення загальної номінальної вартості акцій, які є в обігу, з одночасним зростанням їх ринкової ціни

Поиск по сайту: