Тест на перевірку психологічної комфортності перебування дітей в групі дитячого садку

Іноді|інколи| педагогові буває потрібно зрозуміти, наскільки комфортно відчувають|почувають| себе в групі його вихованці. Найзручніший варіант в цьому випадку — запропонувати дітям намалювати малюнок на тему «Я в своїй групі дитячого саду». Це не відніме у вихователя багато часу протягом робочого дня, а розміркувати над результатами він може і на дозвіллі. Запрпоновані малюнки дітей можна умовно розділити на три групи.

1. Дитина|дитя| малює тільки|лише| будівлю.

2. Дитина|дитя| малює будівлю з|із| елементами ігрового майданчика.

3. Дитина|дитя| зображує|змальовує| на малюнку самого себе в кімнаті або на вулиці.

Перша група малюнків — найтривожніша. Якщо на малюнку немає нічого, окрім|крім| будівлі, значить, малюк|маля| сприймає дитячий сад як щось відчужене, безлике. Значить, життя в дитячому саду не викликає|спричиняє| у нього позитивних емоцій і він не ототожнюється з|із| подіями, що відбуваються|походять| там.

Більше всього|найбільше| оптимізму вселяє|надихає| ситуація, коли дитина|дитя| зображає|змальовує| на малюнку самого себе. В цьому випадку можна поставити напроти|навпроти| прізвища малюка|маляти| жирний хрестик: події, що відбуваються|походять| в дитячому саду, є|з'являються| для нього особово значущими. Але|та| цим аналіз ситуації не обмежується. Потрібно звернути увагу на інші елементи картинки. Чи присутні на малюнку діти? Вихователь? Ігрове поле? Іграшки?

Їх наявність дозволяє педагогові поставити ще один хрестик: дитина|дитя| відобразила|відбивала| в своїй роботі безліч різноманітних|всіляких| зв'язків і стосунків. Ігрове поле, наприклад, дуже важливий|поважний| елемент. Якщо дитина|дитя| зображує|змальовує| себе такою, що стоїть на килимі, на підлозі, на землі|грунті| (діти часто зображують|змальовують| свою опору у вигляді прямої лінії), це хороший|добрий| показник. Значить, він «міцно стоїть на ногах», відчуває|почуває| себе упевнено. Добре, якщо на малюнку зображені|змальовувати| квіточки, сонечко, пташки — все це деталі, що свідчать|засвідчують| про «світ» в душі.

Потрібно спробувати зрозуміти, що виражає|виказує| дитина|дитя|, малюючи виховательку. З одного боку, її поява на малюнку — позитивний момент. Значить, педагог для дитини|дитяти| — значущий персонаж, з|із| присутністю якого він повинен рахуватися|лічити|. Але|та| важливо|поважно|, як вихователька розвернена до дитини|дитяти| — спиною або обличям|обличчям|, скільки місця|місце-милю| вона займає|позичає| на малюнку, як зображені|змальовувати| її руки і рот.

Підкреслене виділення рота, безліч ліній навколо|навкруг| нього можуть свідчити|засвідчувати| про те, що дитина|дитя| сприймає педагога як носія словесної (вербальною) агресії.

Важливе значення має і колірне вирішення картинки. Про позитивний емоційний|емоціональному| настрій свідчить|засвідчує| використання дитиною|дитям| теплих тонів (жовтий, рожевий|трояндовий|, оранжевий) і спокійних холодних (синій, блакитний|голубий|, зелений).
Насичений фіолетовий колір|цвіт|, яким зафарбовані|зафарбовувати| досить великі ділянки малюнка, може свідчити|засвідчувати| про напругу|напруження|, яка відчуває|відчуває| дитина|дитя|, а достаток червоного — про надлишок емоційних|емоціональних| стимулів|стимул-реакцій|.

Часте використання чорного кольору|цвітом|, жирне, штрихування, що продавлює папір, схоже на закреслення, сигналять про підвищену тривожність дитини|дитяти|, про її емоційний|емоціональний| дискомфорт.

Не може вважатися за діагностичний шаблонний малюнок, коли дитина|дитя| зображає|змальовує| звичні і знайомі елементи, які малював безліч разів, і малюнок за зразком, виконаний на занятті з малювання або в художній студії.

Під час тестуючого малювання педагог не повинен коментувати дії дітей і підказувати їм прямо або побічно, які елементи можна внести до малюнка.
Оцінювати роботи дітей в цьому випадку теж|також| не можна. Краще, якщо вихователь просто попросить малюків|малят| подарувати їй малюнки на пам'ять.

Можливо, якісь елементи малюнка виявляться для педагога незрозумілими, а якісь приведуть до помилкових висновків|висновків|. Малюнок, наприклад, може відображати|відбивати| лише ситуативну тривожність і психологічний дискомфорт дитини|дитяти|, пов'язані з сімейними|родинними| конфліктами, свідком|очевидцем| яких він міг стати вранці|уранці|, з|із| поганим самопочуттям, з|із| майбутнім|прийдешнім| візитом до лікаря|лікарки| і т.д.

Тому, щоб|аби| мати справжню картину психологічного стану|достатку| дитини|дитяти| в групі, після двох тижнів тест треба повторити.

Добре було б обговорити малюнки дітей з|із| психологом, що має досвід діагностики за малюнками. Як говорять фахівці|спеціалісти|, справжнє|теперішнє| уміння читати малюнкові| «тексти» приходить після|потім| аналізу тисячі дитячих робіт.

Соціометрія

Ви вже переконалися, що відповідати на прямі запитання типу "Хто тобі подобається?" дитині важко. Тому пропонуємо.провести дослідження взаємин, використовуючи класичний метод соціометрії в зручній для дошкільників формі.

Організуйте гру "В кого більше". Для цього підготуйте для кожної дитини по три перебивні картинки й три листівки, бажано різні (наприклад, невеликі за форматом листівочки із зображенням різних тварин). Підготуйте також список дітей групи й проставте проти кожного прізвища порядко­вий номер. Для кожного учасника знадобиться один конверт.

Інструкція: "Діти, сьогодні ми гратимемо в дуже цікаву гру. Щоб вона відбулася, треба вміти зберігати таємницю. (Потім вихователь просить усіх дітей вий­ти з помічником вихователя ненадовго з кімнати і в цей час розкладає на столах конверти, на яких напи­сані прізвища чи наклеєні фотографії дітей. Помічник через кожні 3-5 хвилин посилає по одній дитині в групу.) Вихователь дає дошкільникові, який увійшов, три картинки зі словами: "Ти можеш покласти по одній картинці у конверти трьох дітей. Собі класти не ' можна. Виграє той, у кого буде більше картинок. Ніхто не повинен знати, кому ти кладеш картинки. І я не дивитимусь". (Вихователеві і насправді не треба стежити за дитиною, тому що він попередньо не­помітно написав на картинках, які дав дитині, її особистий номер.)

Коли діти зробили свій вибір, не забудьте запитати в кожного з них: "А як ти думаєш, хто тобі покладе картинку (або вже поклав)?". Діти здебільшого відповідають: "Не знаю", але ви постарайтеся все-таки з'ясувати, від кого дитина чекає подарунка. Після розмови дитина виходить з групи так, щоб не зустрічатися з іншими дітьми до закінчення експерименту. Коли остання дитина вийде з групи, швиденько переглянь­те конверти і поставте в спеціально заготовленій таблиці з прізвищами цифри, які стоять на картинках. Наприклад, Олснка Соловей одержала картинки з номерами 1, 11, 8, 5. Проставте ці цифри проти її прізвища в таблиці , щоб знати, хто саме симпатизує цій дівчинці.

УВАГА: якщо чиїсь конверти виявилися порожніми, відзначте це в своїй таблиці, але відразу покладіть у них зайві картинки, щоб не примушувати дітей переживати негативні емоції.

Потім усіх дітей запрошують у групу. їм пропонують полічити, в кого скільки картинок. Той, хто набрав найбільше, стає переможцем.

Для дітей гра закінчена. Для вас — ще ні.

Попереду — обробка матеріалу.

Діти, що дістали 6 виборів і більше, стають "зірками".

Діти, що дістали від 3 до 5 виборів, це ті, кому віддається перевага.

Діти, які не дістали виборів, — "ізольовані".

Діти, що дістали від 1 до 2 виборів — "ті, кого цураються".

Важливий показник благополуччя взаємин — ВЗАЄМНІСТЬ ВИБОРІВ.

Чи знаходять діти відгук на прагнення до спілкування? Як допомогти їм знайти спільну мову? Щоб відповісти на ці запитання, побудуємо колові соціограми. Для цього спочат­ку накреслимо чотири кола одне, в одному. Потім кожне коло поділимо навпіл вертикальною прямою. Виберемо умовні позначення:

хлопчики —

дівчатка —

взаємний вибір

невзаємний вибір

взаємна антипатія-----------------------

антипатія без взаємності

Отже, взаємний вибір позначаємо прямою лінією; не­взаємний — прямою лінією зі стрілочкою, що йде від того, хто обирав, до обраного; пунктиром — взаємну антипатію; пунктиром зі стрілочкою — антипатію без взаємності. У лівій півкулі розміщуватимуться всі дівчатка, у правій — хлопчики.

Центральне коло позначимо 1 і помістимо туди "зірок". Друге коло позначимо II і помістимо туди тих, кому "віддають перевагу", у третє коло, позначене III, помістимо тих, кого "цураються", а в четверте коло (IV) — "ізольованих".

Як ви гадаєте, чому та чи інша дитина вияви­лася у центрі або на-периферії? Що їй забезпе­чує таке становище в групі? Як впливає на самопочуття дитини перебування її серед тих, кому "підданіїї, перевагу", або тих, кого "цураються"? Чи корисно постійно бути в ролі "зірки"? Чи немає загрози "зоряної хвороби"? Чи не пов'язане це з вашим ставленням до дошкільника?

Перевірте себе і свого колегу, який працює в цій групі. Перед проведенням гри "В кого більше?" напишіть перед прізвищами дітей у списку прізвища тих, хто, на вашу думку, обере певну дитину. Зіставте свої передбачення з даними соціометрії. Чн не правда, такі прийоми дають можливість дізнатися чимало нового й корисного для себе про взаємини дітей?

Як допомогти дитині, якої майже всі відцуралися? Як підвищити її статус?

Спочатку поверніться до дослідження індивідуальних особливостей, темпераменту дошкільника. Можливо, причина в її імпульсивності, нестриманості або не­впевненості в собі?

Потім поставте перед собою завдання протягом місяця постійно хвалити й підбадьорювати цю дитину в присутності інших дітей. Щодня нагадуйте собі про це завдання, адже об'єктивних причин для похвал може й не бути. Винаходьте ситуації, в яких ви зможете виявити своє позитивне ставлення до дошкільника. Вивчіть інтереси, схильності дитини, якої цураються. Допоможіть дітям узнати її саме з цього боку. На­решті, складіть психологічний портрет цього дошкільника. Це допоможе вам в індивідуальній роботі.

Картки розвитку

Поиск по сайту: