Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

VIII. Тлумачення основних образів

Матеріали до вивчення комедії Мольєра

"Тартюф, або Облудник"

(Зарубіжна література в навчальних закладах. – 1996. – № 8)

 

************

VII. Ключ до драматичного твору

Ключем до розуміння ідейної спрямованості твору й авторської позиції можуть стати думки Мольєра про власну комедію, висловлені в передмові до "Тартюфа":

"Ось комедія, навколо якої зчинилося багато галасу і яку довго переслідували; люди, осміяні в ній, добре дали збагнути, що вони у Франції мають більшу силу, ніж усі, кого я осміював досі. Маркізи, манірниці, рогоносці й лікарі терпляче зносили, що їх виведено на сцену, і вдавали, що вони разом з усім світом розважаються зробленими з них зображеннями; але святенники не схотіли стерпіти жарту; з самого початку вони розгнівалися й знайшли обурливим, що я насмілився осміяти їх гримаси й піддати ганьбі зайняття, до якого вдається так

с.31

багато порядних людей. Цього злочину вони ніколи б не змогли пробачити мені, і вони всі з надзвичайною люттю озброїлися проти моєї комедії..."

"Якщо сумлінно розглянути мою комедію, то, безперечно, легко побачити, що мої наміри цілком невинні і що в ній зовісім немає осміювання речей, які належить шанувати; що я розробляв її з усією обережністю, якої потребує делікатність теми, і що я доклав усієї вмілості і всіх зусиль, які тільки міг, щобяк слід відрізнитисвятенну дійову особу від особи справді побожної. Для цього я витратив цілих два акти, щоб підготувати вихід мого злочинця. Він ані на мить не збуджує сумніву в слухача; з перших же кроків його можна пізнати з характерних рис, яких я надав йому; від початку до кінця він не каже жодного слова, не робить жодного вчинку, які не виявляли б глядачам характеру підлої людини і не висвітлювали б рис справді чесної особи, яку я протиставляю йому..."

 

VIII. Тлумачення основних образів

"Тартюф" (1664–1669) – одна з перших так званих "серйозних" комедій, яка принесла Мольєру широку популярність. У першій редакції п'єси Тартюф виступав як чернець-святенник і являв собою сценічне втілення найогидніших рис клерикалів. Після прем'єри комедію було заборонено (ініціатором гоніння було реакційне Товариство Святих Дарів, яке ненавиділо Мольєра за його правдиве й гостре перо й чекало нагоди, щоб розправитися з ним. У листі до короля комедіограф пояснював, що він цілив не в праведників, людей побожних, а в "фальшивомонетників" благочестя. Другий варіант п'єси мав уже іншу назву –"Облудник", а головний персонаж мав нове ім'я – Панюльф. Але й це не врятувало комедію: вона теж була заборонена. Довелося Мольєру кардинально "перелицьовувати" комедію. Тепер уже головним персонажем стає не чернець, а збіднілий дворянин. Але до його негативних рис були додані нові, які значно підсилили сатиричне звучання твору, в якому з'явились зовсім нові соціально-політичні мотиви. Тепер Тартюф (а драматург повернувся до цього варіанта імені, яке, до речі, "походило" від давньофранцузького слова, що означало "обман", "облуда") був не тільки розбещеним лицеміром, святенником, а й донощиком, шантажистом і злочинцем.

Найогидніші думки, бажання Тартюф "обгортає" в облудні фрази, ховає їх за "цитатами" з Біблії. З його уст вилітають завчені принципи християнської моралі. І це ще більше підкреслює цинізм святенника, розпусту, лицемірство. У цьому персонажі було стільки життєвої правди, що ім'я його майже відразу ввійшло у повсякденний вжиток.

"Проповіді" Тартюфа паралізують свідомість Оргона. Побожний, довірливий і простодушний, він несподівано для всіх, хто знав його, перетворюється на жорстокого й упертого тирана своєї родини. Інтереси своїх дітей, жінки, не кажучи вже про власні, Оргон підкоряє "інтересам" Тартюфа. Він ніби втрачає розум, здається, помилкам його немає меж. І все ж таки (а в цьому заслуга його домочадців – жінки Ельміри, дітей Даміса і Мар'яни, Ельміриного брата Клеанта, а також служниці Доріни) полуда спала з його очей. На жаль, лише тоді, коли облудник Тартюф досяг такої сили, що боротися з ним було вже не під силу ні Оргону, ні його домочадцям. Рятує Оргона від розорення, втрати майна і в'язниці чудо. І цим чудом є король Франції Людовік XIV. Тут Мольєр лишається вірним традиціям класицизму: уславлення "справедливості" освіченого монарха. Безумовно, фінальна сцена: – арешт Тартюфа саме в той час, коли облудник збирався "святкувати" перемогу, – є штучною, нелогічною, але за законами комедії добро мало взяти гору, а зло бути покараним.

Мольєр знайшов свій варіант і вважав його абсолютно правильним.

 

 

IX. Опорні цитати

Доріна (про Оргона):

Але тепер увесь свій розум загубив,

Відколи дуже так Тартюфа полюбив.

Рідненьким братом став Тартюфа називати,

Йому дорожчий він, ніж діти, жінка, мати,

Бо то довірений усіх його думок

І в ділі кожному єдиний ватажок...

Що б не зробив Тартюф, то буде все чудово,

Оракулом стає його найменше слово.

А той найшов дурних і вже не ловить гав

І штучним виглядом Оргона підобгав.

У нього грошики видурює лукаво

І глузувати з нас добув нахабне право.

Клеант (про людей побожних і про святенників, подібних до Тартюфа):

Чи є де чоловік, шановніший, як той,

Хто Богові себе віддав? Він є герой.

На світі вищого нічого я не бачу

Над душу праведну, в побожності гарячу.

Але зате найбільш ненавидна мені

Побожність для людей, збудована з брехні,

І ці пройдисвіти, ці ніби преподобні,

Ці богокради, ці актори неподобні, с.32

Щонайсвятіше все, що має людський рід,

За іграшку взяли, забувши кару й стид,

Бо пориви в душі до зиску тільки чують,

А з правди роблять крам і святістю торгують,

І щоб поваги більш собі в людей здобуть,

Очима лупають і землю лобом б'ють.

Поглянути на них – живими йдуть до Бога,

А пхають у гаман де можна й скільки мога;

В гарячих молитвах випрошують у всіх,

Монахів удають між натовпу й утіх,

Ховають бруд душі за ревністю до віри,

Дражливі, тяжко злі, безвірні лицеміри...

 

Тартюф (про Оргона в розмові з його жінкою Ельмірою):

І що вам за печаль журитися за ним?

Ми можем сим панком крутити, як дурним,

З таємних сих розмов радіє він без міри,

Коли ж побачить що, то все ж не пійме віри.

 

Оргон (про Тартюфа до прозріння):

Якби вам довелось як слід його збагнути,

Ви б краю не знайшли всім радощам своїм.

Це чоловік такий... Ах! Він такий... зовсім.

Хто слухає його, живе в такім спокою

І дивиться на світ, як на копицю гною...

 

Оргон (про Тартюфа по прозрінні):

Ага! Свята душе! Вже годі нас дурить!

Як легко спокута вас біс до злого вчину!

Ви сватали дочку, а зводили дружину...

...Ну, без крику; не вгинайтесь,

І зараз же мені з будинку вибирайтесь.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.