Тема 2. Політичні комунікації у сучасному світі

Мета: з’ясувати роль ЗМІ у формуванні громадської думки; визначити особливості інформаційної фази політичного конфлікту.

Структура:

І. Підготовчий етап. Організаційний момент.

ІІ. Повідомлення теми, завдань та мотивації діяльності.

ІІІ. Робота в малій групі.

ІV. Презентація рішень.

V. Загальна дискусія.

VI. Підведення підсумків.

Зміст ситуації:

Ідея «превентивної (випереджуючої) війни» бере витоки зі стратегії “миротворчого примусу” (peace enforcement), запропонованої в 1994 році у типології засобів боротьби з міжнародними конфліктними ситуаціями, що була опублікована у виданні “The art of conflict prevention”. Стратегію призначено для гострих ситуацій, коли необхідно “встановити мир (to impose peace)”; характерним є її порівняння з військовою кампанією з залученням відповідних підрозділів (“for such an operation well equipped units are necessary and their mission is compatible to that of a military campaign”). Таким чином, при застосуванні цього визначення в сучасних обставинах військові дії набувають нової “оболонки”, за допомогою якої маскуються мотиви, що викликали б обурення світової громадськості. Саме вирішення цієї проблеми “тіньової сторони” агресії, тобто необхідність виправдати агресивні дії або, висловлюючись термінологією Дольфа Цильмана, “нейтралізувати самобичування (self-condemnation) з приводу агресії”, визначила осбливості “дозованої” США інформації для потенціальних джерел політичної підтримки. У вирішенні цієї проблеми існує декілька шляхів, які цілком можливо проілюструвати, спираючись на фазу “інформаційної боротьби” конфлікту, який було розглянуто вище:

· пом’якшення агресії вигідним порівнянням (slighting of aggression by advantageous comparison) – спрямоване на зміщення акцентів з агресії на більш жахливі вчинки, наприклад, терористичні акції, як в зазначеному випадку; в цьому разі порівняння виконує нейтралізуючу функцію, адже дія вже не має такої негативної конотації;

· виправдання агресії “високими принципами” (justification of aggression in terms of higher principles) – робить агресію морально прийнятною через наголошення на благородній меті, якої прагне досягти ініціатор, наприклад, звільнити Ірак від диктатури, зробити його “вільним, об’єднаним та демократичним” тощо;

· зміщення відповідальності (displacement of responsibility), що забезпечує “умивання рук” від ситуації, яка заперечує міжнародним нормам вирішення конфліктів; наприклад, звинувачування інспекторів ООН в лояльному ставленні до факта існування в Іраці зброї масового знищення;

· розподіл відповідальності (diffusion of responsibility), а саме спроба залучення широкого кола країн до участі в конфлікті, прагнення до міжнародної підтримки виступає як засіб зменшення, “дискретності” критицизму на адресу агресивних дій;

· дегуманізація жертви (dehumanization of victims), тобто зображення супротивника “позбавленим людського обличчя”, зокрема, позитивних характеристик, що дозволяє використання екстремальних мір без огляду на моральну оболонку застосованих засобів;

· звинувачування жертви (the attribution of blame to victims) – визначає акцію як “вимушену”, тобто об’єкт агресивної дії (“жертва”) набуває причинних ознак; наголос робиться на тому, що агресія виявилася лише відповіддю на провокацію з боку супротивника;

· невірна інформація про наслідки (misrepresentation of consequences) – полягає в зображенні “відкоригованих” прогнозів – інформації, що претендує на реальну (насправді – дещо прикрашену) оцінку впливу агресії на суспільство країни-ініціатора та країн-учасниць.

Один з найбільш впливових зразків британської економіко-політичної преси – журнал “The Economist” за період 2002 – 2005 рр., дозволяє простежити стратегії ведення інформаційної війни та засоби формування громадянської думки у двох напрямках:

· адміністрація Дж. Буша - світова громадськість;

· “The Economist” - сприйняття ситуації британцями.

Чергування фаз (сенсація, сумнів – уточнення інформації – впевненість, реакція – оцінка наслідків – оцінка погрози) фактично збігається з календарною хронологією, майже щомісяця вносилися зміни в очікуваний перлокутивний ефект, що безпосередньо пов’язаний з громадською думкою. Таким чином, різкі коливання викликали порушення у формуванні оцінки подій, адже для закріплення прагматичного контексту у масовій свідомості необхідним є планомірне та послідовне втілення його елементів.

Завдання:

Ознайомтесь з дослідженням стосовно інформаційної фази американо-іракського конфлікту (серпень-жовтень 2002 року). Зверніть увагу на визначення етапів протистояння та їх особливостей.

1. Визначте причини ескалації політичного конфлікту і роль ЗМІ.

2. Що б Ви порадили учасникам інформаційного протистояння?

3. Які паралелі з іншими конфліктами ХХ-ХХІ століття, на основі пропаганди, можна провести?

Поиск по сайту: