Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Послідовність виконання експерименту. 1. Перед початком досліду необхідно визначити концентрацію вихідного розчину



1. Перед початком досліду необхідно визначити концентрацію вихідного розчину пероксиду гідрогену (тому що він нестійкий), а потім приготувати робочий розчин. Для цього відмірюють 1 мл вихідного розчину H2O2 у колбу для титрування, додають 20 мл 2 н. сірчаної кислоти і титрують 0,1 н. розчином калій перманганату до блідо-рожевого забарвлення, яке не зникає протягом »30 с. За результатами титрування розраховують концентрацію пероксиду гідрогену (у моль-еквівалентах на дм3):

, (6.2)

де NKMnO4– нормальність розчину KMnO4 (0,1 н.);

VKMnO4– об'єм розчину KMnO4, мл, що пішов на титрування;

VH2O2, вих – об'єм вихідного розчину H2O2, взятий для титрування (1 мл).

2. Шляхом розведення вихідного розчину водою готують 80-100 см3 0,7¸0,9 нормального робочого розчину H2O2 (об'єм і концентрацію задає викладач). Точну концентрацію отриманого розчину визначають титруванням його проб об'ємом 2 мл (методика титрування описана вище). За середнім результатом двох-трьох титрувань обчислюють кількість H2O2 у реакційному об'ємі розчину (у молях):

, (6.3)

де VH2O2– об'єм проби розчину, мл, взятий для титрування (2 мл);

VP – реакційний об'єм цього розчину (20-25 мл – за завданням викладача).

3. Підготувати установку до роботи. Для цього у реакційну посудину 1 (див. рис. 6.1) вміщують наважку каталізатора (за завданням викладача) й мішалку 2. Далі приєднують роздільну лійку 3 до реакційної посудини і при перекритому крані 4 наливають до неї за допомогою піпетки 20-25 мл робочого розчину H2O2. Закривши лійку корком, перевіряють систему на герметичність. Для цього, відкривши кран 5, сполучають систему з атмосферою, піднімають склянку 7, щоб бюретка 6 заповнилась рідиною до нульової позначки і перекривають кран 5. Опускають склянку 7 приблизно на чверть висоти бюретки. Якщо забезпечена достатня герметичність системи, то рівень рідини у бюретці трохи знизиться і далі буде залишатись постійним протягом довільного часу. У цьому випадку можна виконувати експеримент.

4. Записують атмосферний тиск за барометром (знаходиться у препараторній лабораторії) та температуру, при якій виконується дослід, і розраховують V¥ – об'єм кисню, що може виділитись при повному розкладі взятої кількості пероксиду гідрогену. За рівнянням реакції при розкладі двох молей H2O2 одержується один моль кисню, тому:

, (6.4)

де R= 8,314 Дж/(моль×К);

PO2– тиск кисню.

Об'єм газу, що вимірюють в експерименті, окрім кисню, містить насичену водяну пару, отже:

PO2= P – PH2O, (6.5)

де PO2– тиск кисню, Па;

P – атмосферний тиск, Па;

PH2O – тиск насиченої водяної пари за температури досліду, Па.

Слід врахувати, що об'єм газу, що виділяється, вимірюють у см3, тому:

. (6.6)

5. Вмикають мішалку, далі, відкривши кран 4, зливають робочий розчин H2O2 у реактор 1. Відрахування часу починають з моменту, коли роздільна лійка 3 випорожниться приблизно наполовину. Об'єм кисню, що виділяється, фіксують через рівні проміжки часу за об'ємом рідини, витісненої з бюретки, при однакових рівнях рідини у ній та урівнюючій склянці 7. Коли об'єм кисню, який виділився, складе приблизно , вимикають перемішування, відкривають кран 5, та розбирають установку. Відпрацьований розчин обережно зливають з реакційної посудини і достають мішалку. Посуд промивають дистильованою водою і готують установку до наступного експерименту за завданням викладача.

Кількість каталізаторів та інтервали часу, через які вимірюють об'єми виділеного кисню, наведені у табл. 6.1.

Отримані експериментальні дані для кожного каталізатора записують в окрему таблицю (табл. 6.2).

 

Таблиця 6.1

Рекомендовані кількості каталізаторів та інтервали часу між вимірюваннями

Каталізатор mKat, г Інтервал часу*, хв
MnO2 0,05 0,25-0,30
PbO2 0,1 0,3-0,5
Co3O4 0,5 0,5-1,0
Вугілля активоване 1,0 1-3
Платина 1-3

* В міру того, як зменшується концентрація H2O2 у реакційній суміші, інтервали часу між вимірюваннями збільшують.

 

Таблиця 6.2

Каталізатор та його маса ____________________________.

Атмосферний тиск P = _______________Па. Тиск насиченої пари водиPH2O = ____________ Па. Температура Т = __________К.

Об'єм робочого розчину VP = _________ см3.

Кількість H2O2 nH2O2= ________ моль.

 

Час від початку досліду, t, хв Vt, см3 VO2,t, см3 V¥ – VO2,t, см3 xH2O2, моль/дм3 kI k0
             

У цій таблиці Vtоб'єм газу, виділеного на момент часу t, (експериментальні дані); VO2,t – об'єм кисню, розрахований з поправкою на тиск водяної пари за формулою

, (6.7)

(позначення див. у формулі (6.5); V¥ – об'єм кисню, що має виділитись при повному розкладі пероксиду гідрогену (розраховується за формулою (6.6)); kI – константа швидкості реакції.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.