Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Визначення густини, в’язкості та фільтрації бурового розчину



План:

1. Інструктаж з техніки безпеки.

2. Пояснення ходу виконання роботи.

3. Виміри за інструкцією.

4. Оформлення та захист звітів.

5. Підсумок.

 

Густина – це маса одиниці об’єму промивної рідини (ρ, кг/м3, нормальна густина – 1,18г/см3). Цей показник визначає гідростатичний тиск, який створюється стовбуром промивної рідини на даній глибині. При збільшенні густини зменшується механічна швидкість буріння, збільшується стійкість стінок свердловин.

Для визначення густини можуть використовуватися: в лабораторіях ричажні важелі – густиноміри РГВ-1 та пікнометри; а на буровій – спеціальні ареометри АГ-3ПП та інші.

Рисунок 1. Ричажні важелі – густиноміри РГВ-1

 

Рисунок 2. Пікнометр: а – меніск

Рисунок 3. Ареометр АГ-3ПП:

1 – зйомний важель; 2 – стакан; 3 – поплавок; 4 – циліндрична частина поплавка;

5 – відро-футляр; 6 – герметизуюча пробка; 7 – шкала; 8 – кришка.

 

Ареометр складається з поплавка 3 і приєднаного до нього мірного стакану 2. На циліндричній частині поплавка 4 нанесено дві шкали, одна для вимірювання густини бурового розчину від 0,9 до 1,7г/см3, причому в цьому випадку на мірний стакан нагвинчується важель, друга – від 1,6 до 2,4г/см3 – при знятому важелі. В комплекті прибору є відро-футляр 5, який заповнюється водою і в який занурюється ареометр. Кришка 8 призначена для відбору зразка розчину.

Хід роботи:мірний стакан заповнюють розчином і приєднують до поплавка, зовнішню поверхню ареометру обмивають водою від залишків розчину. Ареометр занурюють в прісну воду і по шкалі на рівні води знімають показники густини бурового розчину. Від’єднують мірний стакан від поплавка і промивають ареометр водою.

Придатність ареометру перевіряють шляхом заповнення мірного стакану прісною водою: придатний ареометр зануриться у воду до поділки 1,00-0,02г/см3.

 

Умовна в’язкість – це умовна характеристика гідравлічного опору прокачування промивальної рідини (Т, сек., нормальна в’язкість – 18-25сек.). Це час витікання з воронки 500см3 бурового розчину з 700см3, залитих в неї. Чим більш в’язкий розчин, тим більше часу необхідно для його витікання. При збільшенні в’язкості збільшується гідравлічний опір течії і погіршуються умови очистки вибою від вибуреної породи на вибою свердловини.

В’язкість вимірюють за допомогою польового віскозиметру ВП-5.

Рисунок 4. Віскозиметр польовий ВП-5:

а) віскозиметр; б) мірний кухоль: 1 – об’єм 200см3; 2 – об’єм 500см3.

 

Прилад ВП-5являє собою воронку з каліброваною трубкою, внутрішній діаметр якої 5мм. До приладу входить також сито і кухоль, розподілений на дві частини: 1 – об’ємом 200см3: 2 – об’ємом 500см3.

Хід роботи: воронку промивають водою, заливають в неї через сито 500 і 200см3 бурового розчину (отвір в трубці при цьому закрито пальцем), під трубку підставляють кухоль більшого об’єму, одночасно відкривають отвір в трубці і пускають в хід секундомір. Коли вміст кухля об’ємом 500см3 заповниться, секундомір зупиняють. Число секунд, за яке заповнився кухоль об’ємом 500см3, і є величиною умовної в’язкості.

Наприклад, умовна в’язкість Т дорівнює 33, 41 або 65 секунд.

Перевіряють прилад ВП-5 по «водяному числу»). Порядок отримання «водяного числа» аналогічний описаному вище, тільки замість бурового розчину у воронку заливають воду. Час витікання 500см3 води (з 700см3) у справному приборі повинен складати 15 секунд.

Фільтрація – це величина, яка характеризує здатність промивної рідини фільтруватись в стінки свердловини при перепаді тиску з утворенням малопроникної фільтраційної кірки (Ф, см3/30хв., нормальна фільтрація – 10см3/30хв.). Об’єм фільтрату, який відділився від бурового розчину на протязі 30 хвилин при фільтрації через паперовий фільтр площиною 44см2 при тиску 0,1МПа, являється показником фільтрації конкретного зразку розчину.

Фільтрація залежить від складу промивної рідини, дисперсності твердих частинок, перепаду тиску, температури та деяких інших факторів. Фільтрація зменшується із збільшенням вмісту колоїдних частинок, зростає при збільшенні концентрації грубодисперсних частинок (наприклад, обважнювача), а також з підвищенням температури. При збільшенні перепаду тиску фільтрація промивних рідин, як правило, зростає.

Фільтрація в статичних умовах завжди суттєво менша, ніж при русі промивної рідини. Це пояснюється тим, що у спокою проникність фільтраційної корки зменшується в міру утворення нових її шарів, з часом процес фільтрації дисперсійного середовища може взагалі припинитися. При русі промивної рідини в якийсь момент наступає рівновага між відкладеннями нових шарів кірки і змиву їх потоком рідини, що рухається вздовж поверхні фільтру, і швидкість фільтрування дисперсійного середовища стабілізується. Чим більша швидкість руху, тим менша товщина кірки і її фільтраційний опір і тим вища, при інших рівних умовах, фільтровіддача.

Показник фільтрації вимірюють прибором ВМ-6 по зменшенню об’єму бурового розчину, який знаходиться над фільтром.

Прилад складається з напірного та фільтраційного вузлів. Фільтрація відбувається через паперовий фільтр, який розташований на решітці. Фільтрація рідини починається після відкриття клапану з гумовим корком, за допомогою запірного гвинта. Тиск на зразок бурового розчину створюється вагою плунжера, потім він за допомогою втулки передається на масло, яке заповнює напірний циліндр. Масло налите поверх бурового розчину, що знаходиться в фільтраційному стакані. При фільтрації по мірі зменшення об’єму розчину плунжер опускається, і по шкалі, яка нанесена на плунжер, визначають об’єм фільтрату.

Рисунок 5. Схема приладу ВМ-6 для вимірювання фільтрації:

1 – плунжер; 2 – втулка; 3 – напірний циліндр; 4 – голковий клапан; 5 – фільтраційний стакан; 6 – гумовий корок; 7 – підставка;

8 – паперовий фільтр; 9 – отвір для подання фільтрату.

 

Хід роботи: збирають прилад. Фільтрувальний папір діаметром 60мм трохи зволожують і накладають на решітку. Зверху кладуть клапан так, щоб гумовий корок повністю закрив решітку. Запірний гвинт при цьому повинен бути відгвинчений на декілька оборотів. Після з’єднання запірного клапану зі стаканом його закривають гайкою. Через горловину стакан заповнюють буровим розчином, рівень якого повинен не доходити до краю на 3 – 4мм. На горловину нагвинчують напірний циліндр і закривають голковий клапан. Напірний циліндр заповнюють машинним маслом або дизельним паливом. Плунжер встановлюють в напірний циліндр і спускають надлишок масла через голковий клапан до тих пір, поки нульова відмітка на шкалі не співпаде з рискою, яка знаходиться на зовнішній стороні поверхні напірного циліндру. В момент їх співпадання клапан закривають. За допомогою запірного гвинта запірний клапан опускають і одночасно вмикають секундомір. Через 30 хвилин знімають показники приладу по шкалі плунжера.

Після вимірювання показника фільтрації через голковий клапан зливають масло і буровий розчин, потім виймають решітку з фільтром і миють прилад.

Зазвичай, окрім показника фільтрації вимірюють також і товщину відкладеної на фільтрі кірки.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.