Господарські зв'язки в торгівлі

Господарські зв'язки між постачальниками і покупцями то­варів — широкі поняття. Сюди входять економічні, організаційні, комерційні, адміністративно-правові, фінансові й інші відносини, що складаються між покупцями і постачальниками в процесі по­стачань товарів.

Система господарських зв'язків торгівлі з промисловістю — найважливіша складова частина господарського механізму краї­ни, що представляє сукупність форм, методів і важелів взаємодії підприємств, об'єднань, фірм, галузей народного господарства зі споживачами продукції [5, с. 197].

Раціональні господарські зв'язки сприяють планомірному розвитку економіки, збалансованості попиту та пропозиції, своє­часного постачання продукції і товарів народного споживання покупцям.

Система господарських зв'язків включає, зокрема: участь тор­говельних організацій і підприємств у розробці промисловими підприємствами (об'єднаннями, фірмами) планів виробництва товарів за допомогою заявок, які подаються, і замовлень; госпо­дарські договори; контроль за дотриманням договірних зобов'я­зань; застосування економічних санкцій; участь у роботі товарних бірж і оптових ярмарків; перевірку якості (експертизу) товарів, які поставляються; встановлення оптимальних фінансових взаємин; застосування адміністративно-правових норм і інші взаємини.

Нові умови господарювання, зв'язані з переходом до ринко­вої економіки, зажадали значного розширення самостійності і рівноправності партнерів за договором, усунення зайвої регла­ментації, переходу до економічних методів керування, до вільно­го продажу товарів, підвищення ролі господарського договору.

Господарські зв'язки між постачальниками і покупцями то­варів, комерційні взаємини між партнерами за договором поста­чання, забезпечення і виконання зобов'язань, договірні взаєми­ни регулюються цивільним кодексом України, господарським кодексом України, які є основними нормативно-правовими до­кументами.

Необхідність якнайшвидшого пристосування торгівлі до умов ринкової економіки вимагає організації чіткого функціонування господарських зв'язків торговельних підприємств із постачаль­никами товарів. У цьому відношенні особливу актуальність набу­вають прямі договірні зв'язки торговельних підприємств із ви­робниками товарів.

Під прямими договірними зв'язками маються на увазі безпо­середні договірні взаємини між виготовлювачами і покупцями товарів.

Під виготовлювачами і покупцями товарів слід розуміти: ви-готовлювач-підприємство, організація, установа чи громадянин-підприємець, який виробляє товари для реалізації; покупець — торговельне підприємство, організація, установа чи громадянин-підприємець, що реалізує товари оптом або вроздріб.

Становлення ринкових відносин привело до істотного збіль­шення надходження товарів у торговельні підприємства безпо­середньо від виробничих підприємств за рахунок скорочення надходження від оптових підприємств і інших комерційних посе­редників.

Це пояснюється тим, що роздрібна торгівля при встановленні прямих договірних зв'язків з виготовлювачами товарів має більше доходів, ніж при постачанні товарів через оптову ланку.

Ефективність прямих господарських зв'язків виражається в закупівлях товарів у виготовлювачів за нижчими цінами за раху­нок скорочення числа посередників, що беруть участь у торго­вельному обороті, а отже, зменшення величини торговельних надбавок, установлюваних кожним посередником.

Організація прямих договірних зв'язків роздрібних торговель­них підприємств із виробничими підприємствами щодо поста­чання товарів простого асортименту (хлібобулочних виробів, пива, безалкогольних напоїв, борошна, крупи, вино-горілчаних виробів, молочних продуктів, овочів, фруктів і ін.) являє собою найбільш раціональну й економічно доцільну форму організації господарських зв'язків.

Організація прямих договірних зв'язків роздрібних підприємств із виробничими підприємствах щодо постачання товарів складного асортименту (тканин, швейних товарів, три­котажу, панчішно-шкарпеткових виробів, взуття, галантереї, культтоварів і ін.) надзвичайно ускладнена через ряд організа­ційно-економічних, торговельних, транспортних та інших фак­торів (необхідність підсортування виробів на оптових складах, постачання товарів великими партіями, звуження асортименту, величина роздрібного товарообігу, значна відстань постачаль­ників від роздрібної мережі й ін.). Тому роль оптових ланок у постачанні товарами складного асортименту роздрібних торго­вельних підприємств залишається в ринковій економіці досить

високою.

Світовий досвід і вітчизняна практика показують, що функці­онування ефективних господарських зв'язків між постачальника­ми і покупцями товарів немислимі без участі оптових ланок, що виступають у ролі активного комерційного посередника.

Важливим завданням оптових підприємств є встановлення прямих договірних зв'язків з підприємствами — виготовлювача­ми по товарах складного асортименту, тобто на відміну від роз­дрібних підприємств оптові підприємства, що мають більш значні обсяги товарообігу ніж роздрібні, і складські приміщення, які мають, можуть одержувати товари від постачальників — виго­товлювачів у розмірах транзитних відвантажень з необхідною ча­стотою для комплектування широкого асортименту і регулярно­го постачання товарами роздрібної торговельної мережі.

Поиск по сайту: