Фірми консигнаційної торгівлі

Консигнація — форма комісійного продажу товарів, при якій їхній власник (консигнант) передає комісіонеру (консигнаторові) товар для продажу зі складу останнього, тобто надає товар у розпорядження комісіонера на визначений час для реалізації.

У консигнаційній торгівлі взаємодія сторін складається таким чином:

— вивчення кон'юнктури зовнішнього ринку;

— набір товарів для консигнації;

— підписання договору консигнації.

Консигнатор, по суті, є комісіонером по зовнішньоторговель­них операціях, з тією лише різницею, що здійснює продаж това­ру за ціною, установленою консигнантом. Право власності на

товар, що надійшов на склад посередника, запишається за влас­ником (експортером) до того моменту, поки цей товар не буде ким-небудь куплений.

Договір консигнації дає консигнаторові можливість активно­го впливу на рівень цін реалізації товару на ринку. При досить активному збуті товарів консигнант може бути зацікавлений у тому, щоб підняти рівень цін реалізації товару і підвищити екс­портні ціни, у тому числі і на товари, що вже знаходяться на складі консигнатора. Право активного впливу на ціни слід обумовлюва­ти в консигнаційній угоді. Крім того, це право може бути реалі­зоване консигнантом, якщо угода передбачає виплату винаго­роди у вигляді відсотка із суми продажу, а не як різницю цін. Будь-яке підвищення консигнантом цін реалізації анулює зобо­в'язання і гарантії консигнатора щодо безповоротності товару.

Не продані до встановленого терміну товари консигнатор має право повернути консигнантові на умовах консигнації. Власне кажучи, при консигнації експортер кредитує посередника на се­редній термін реалізації товару.

Неодмінною умовою консигнаційної угоди є збереження за консигнантом права власності на товари до їхньої реалізації по­купцям. Однак це право не гарантує одержання платежів за про­дані товари. Оскільки платежі за товари, які продаються з консиг­наційного складу, повинні переводитися консигнантові згідно з мірою реалізації товарів покупцям, найбільш зручними є кален­дарні платежі по відкритому рахунку з наданням консигнатором банківської гарантії на середню суму реалізації товару за 2-3 уста­новлених для розрахунків календарних днів періоду. У разі простро­чення платежу понад установлений календарний термін консигнант має можливість з'ясувати причину затримки і за необхідності ви­лучити товар у консигнатора, а також покрити за рахунок залишку гарантії заборгованість щодо прострочених платежів.

Консигнатор зобов'язаний у погоджений з експортером термін вчасно поставити на консигнаційний склад конкретний товар. Витрати щодо збереження товарів на закордонному складі консигнатора несуть експортери. За всі послуги (доставка, прий­мання, зміст, передпродажна підготовка, інформаційне забезпе­чення, реклама й ін.) фірма консигнаційної торгівлі одержує ко­місійну винагороду.

У консигнаційній торгівлі важливе значення має повернення непроданого товару — це додаткова відповідальність консигна­тора, погоджена обома сторонами. Консигнація може бути:

а) поворотною (непроданий товар цілком повертається влас­
нику);

б) частково поворотною (власнику повертається визначена
частина непроданого товару);

в) безповоротної (консигнатор закуповує весь непроданий
товар).

Однак завжди варто мати на увазі, що ні частково поворотна, ні цілком безповоротна консигнація не вирішує проблем гаран­тованого збуту товару на ринку. При вирішенні питання про по­вернення товару, що знаходиться на консигнації, варто орієнту­ватися на те, що доцільність повернення може бути виправдана, якщо знижка, необхідна для реалізації товару, перевищує под­війну суму витрат на його повернення і митне оподаткування.

На практиці до послуг фірм консигнаційної торгівлі вдаються при експорті товарів широкого вжитку (автомобілів, холодиль­ників, меблів і ін.), а також машин, устаткування, запасних час­тин, вузлів, коли хочуть використовувати сприятливу кон'юнкту­ру міжнародного ринку, фактор часу (з погляду ефективності комерційної справи) чи постачання обумовлюється обставина­ми, що .склалися в комерційно-господарській діяльності суб'єкта товарного ринку.

Ярмарки

Ярмарок — періодичний захід (рідше — постійно діючий), тобто товарний ринок, який діє регулярно у відведеному місці, у визначений період, з одночасною масовою участю працівників промисловості, сільського господарства, будівництва, торгівлі, інших галузей, а також посередницьких підприємств, організацій.

Ярмарки дають можливість широкому колу виготовлювачів, споживачів, посередників вступати в безпосередні комерційні контакти, які сприяють регулюванню попиту та пропозиції, акти­візації господарської ініціативи сторін.

За результатами ярмарку приймаються відповідні рішення про випуск продукції, відновленні її асортименту, підвищенні якості і поліпшенні дизайну.

На ярмарку предметом торгівлі можуть бути товари й інші матеріальні цінності, попередньо замовлені, заплановані до ви­робництва і постачання в найближчий період або виготовлені і раніше поставлені в деякі регіони, але накопичувані там, у над­лишку, які потребують повторного переміщення в інші райони, де вони користуються попитом.

Ярмарки функціонують з метою:

— демонополізації в сферах виробництва і обігу товарів;

— підвищення надійності товарного забезпечення споживачів;

— зниження товарного дефіциту;

— самостійного встановлення сторонами ділових і раціональ­
них комерційно-господарських зв'язків;

— формування виготовлювачами виробничої програми, роз­
ширення і відновлення її асортименту;

— збільшення випуску високоякісної, конкурентоздатної то­
варної продукції з урахуванням попиту споживачів;

— залучення в господарський оборот невикористовуваної,
зайвої продукції і вторинних ресурсів, некондиційних ма­
теріалів і виробів;

— активізації міжрегіональних товарообмінних операцій;

— пропаганди новітніх досягнень науки і техніки;

— популяризації нових високоякісних товарів;

— виявлення реального попиту ринку на конкретну товарну
продукцію;

— надання суб'єктам товарного ринку послуг інформаційно-
комерційного і посередницького характеру;

— пропаганди надійності виготовлювача, його іміджу.

Більшість товарів на ярмарку не реалізується, а представ­ляється в зразках, буклетах, проспектах, плакатах, кресленнях, фотознімках, слайдах, кіно- і відеороликах. Виставляються також науково-технічні розробки у вигляді натуральних експонатів, ма­кетів, конструкторсько-технологічної, патентно-ліцензійної доку­ментації і т.п.

Виробники товарів можуть не бути присутніми на ярмарку. У такому разі ярмарок може взяти на себе обов'язки по надан­ню додаткових послуг щодо реалізації товарів. Розвиток товар­ного ринку показує, що сучасному покупцеві недостатньо тільки закуповувати для себе товари на ярмарку. Він зацікавлений у

спільному з виготовлювачами, посередниками пошуку рішень для достатнього задоволення ринку, визначення напрямків виробниц­тва товарної продукції й оптимального використання матеріаль­них, фінансових, трудових ресурсів.

Проводяться ярмарки в спеціальних чи орендованих при­міщеннях (площах). При бажанні реалізувати товар чи успішно прорекламувати його суб'єкт товарного ринку повинен поперед­ньо замовити й оплатити місце (площа по метражу), яке відпові­дає технічному та іншому забезпеченню.

Ярмарки організуються за рахунок надходжень від учасників заходу у вигляді — грошових внесків, які використовуються для оренди площ, оплати транспортних витрат, оформлення стендів, рекламно-інформаційного обслуговування, роботи персоналу.

Ярмарки можна класифікувати за кількома ознаками:

1. Щодо напрямку діяльності:

— продаж товарів народного споживання;

— продаж товарів виробничо-технічного призначення;

— змішані (представлені обидва види товарної продукції).

2. Щодо товарного асортименту:

— універсальні (різні групи і види товарної продукції);

— спеціалізовані (визначені групи промислових і сільськогос­
подарських товарів).

3. Щодо характеру товарних операцій:

— продаж товарів, що надійшли в первинний оборот;

— продаж не використовуваної і зайвої продукції.

4. Щодо територіального масштабу:

— міжнародні (обслуговують міжнародну торгівлю, представ­
лені зразки різних товарів, вироблених у різних країнах);

— всеукраїнські (зосереджують товари широкого профілю,
асортименту, ярмарки сприяють динаміці товарообігу в
країні, раціоналізації комерційно-господарських зв'язків,
розширенню інформаційного обміну);

— зональні (залучають до участі в них значну кількість суб'єктів
товарного ринку найближчих регіонів, схожих за соціаль­
ними, географічними, кліматичними умовами;

— районні (міські, окружні, муніципальні, сільські, районні), що
привертають увагу широкого кола суб'єктів товарного
ринку в особі підприємців середнього і дрібного бізнесу і

привабливі різноманітним товарним асортиментом. На них також може вестися дрібнооптовий і роздрібний продаж товарів безпосередньо населенню.

Організаційні заходи щодо проведення ярмарку повинні про­ходити в кілька етапів:

1) попередній;

2) підготовчий;

3) безпосереднє проведення ярмарку;

4) підведення підсумків.

У ході попереднього періоду засновники (юридичні особи) приймають рішення про проведення ярмарку, створюється орг­комітет, робоча група, розробляється положення про ярмарок, визначається розмір реєстраційного збору, складаються і роз­множуються інформаційний лист, запрошення, афіші й ін.

Протягом підготовчого періоду поширюється інформація про майбутній ярмарок, проводиться збір заявок на участь, розгля­даються фінансові питання, складаються договори на оренду торговельної площі, охорону приміщень, художньо-оформлю-вальні роботи, складається схема розташування торговельних місць, видається каталог і т.д.

Безпосереднє проведення ярмарку передбачає реєстрацію учасників, транспортне забезпечення, розміщення в готелях, організацію харчування, сервісне обслуговування, забезпечення зв'язком, засобами оргтехніки, створення умов для складання комерційно-господарських угод, виконання рекламних, інформа­ційних робіт і т.д.

На етапі підведення підсумків ярмарку складається звіт про проведений захід, виявляються фінансові результати, розгляда­ються результати опитувань, тестів учасників, виявляються по­зитивні сторони і недоліки, розробляються заходи щодо подаль­шого удосконалення ярмаркової діяльності.

Ярмарок сприяє розширенню торгових контактів, обміну інформацією, виходу країни на міжнародний ринок, надає соці­ально-економічну підтримку вітчизняним виробникам товарної продукції.

На кожному ярмарку приблизно 40% її учасників підписують контракти і комерційні договори.

Аукціони

Аукціонний спосіб продажу застосовується звичайно в тому разі, коли необхідно терміново реалізувати товари, комерційно використовувати при цьому їх дефіцитність, а іноді й унікальність. Нерідко буває необхідно за допомогою аукціонних торгів визна­чити справжню ціну тієї чи іншої продукції на підставі об'єктив­ного попиту та пропозиції,

Аукціонний продаж проводиться також з метою додаткового залучення на товарний ринок матеріально-технічних засобів із запасів підприємств і надлишків, що маються в сфері звертання.

На аукціонні торги підприємства можуть запропонувати про­дукцію виробничо-технічного призначення, яка не вимагається для власних нестатків. Нині ростуть надходження на аукціон ма­теріалів, виробів, майна, переданих для вільного продажу військо­вими відомствами й організаціями в ході конверсії.

Аукціон може проводитися на примусовій і добровільній ос­нові. Перший використовується, головним чином, державними органами для продажу незатребуваних, неоплачених, конфіско­ваних товарно-матеріальних цінностей, закладеного і не викуп­леного в термін майна і т.д. Аукціонні торги на добровільній ос­нові проводяться звичайно з ініціативи власників товарів, майна.

Характерно, що, на відміну від інших форм продажу, на аукці­оні товари пропонуються не одночасно, а по черзі, тобто спо­чатку виставляється на продаж один товар, а після його реалі­зації чи зняття з торгів — наступний і т.д.

Аукціони проводяться спеціалізованими підприємствами, організаціями акціонерного, кооперативного, асоціативного типу і т.п. Крім того, іноді аукціони можуть проводитися суб'єктами товарного ринку, для яких подібні торги не є основним видом діяльності, але статутом передбачається можливість їхнього про­ведення (біржі, виставки, торговельні підприємства, музеї, сало­ни художників і ін.). Однак такі аукціонні торги проводяться епі­зодично.

В Україні поряд із внутрішніми аукціонами проводяться і міжнародні аукціони.

Учасниками аукціонних торгів є аукціонери (юридичні і фі­зичні особи) і аукціонник (особа, що безпосередньо проводить аукціон).

Кожен аукціон організує аукціонний комітет у складі голови (директора), комерсанта, експерта, аукціонника, бухгалтера,

юрисконсульта.

Суб'єкти товарного ринку завчасно оповіщаються про термі­ни, місце проведення аукціонних торгів, зразковий товарний асортимент, стартову ціну (іноді продавець і працівник аукціон­ного комітету домовляються про резервну ціну, нижче якої товар не пропонується), після чого сторони фіксують умови продажу в

аукціонній угоді.

Товари, прийняті від продавців, сортуються по лотах (одини­ця виміру біржових угод з товарами, тобто стандартна партія чи одиниця товару), а від кожної партії відбирається зразок. Лоту привласнюється номер, по якому орієнтуються в процесі аукці­онного торгу. Випускається каталог, де товари представлені по групах і зазначені номери лотів. Для попереднього огляду вис­тавляються зразки (іноді партія товарів). Потенційні покупці ма­ють можливість завчасно ознайомитися з товарами, що підляга­ють продажу на аукціоні. Це дуже важлива обставина, тому що у разі придбання товару претензії щодо якості (за винятком при­хованих дефектів, які неможливо знайти при огляді товару) зго­дом не приймаються.

Для участі в аукціоні необхідно подати заявку установленої форми, внести визначену грошову заставу.

Перед початком аукціону потенційні покупці оглядають това­ри, відзначають номери лотів, що їх зацікавили. Під час аукціону з'являються номери лотів, виставлених на продаж.

Аукціонні торги починаються строго в заздалегідь визначений день, годину в спеціальному приміщенні (залі) чи на обладнаній площадці. Продаж товарної продукції й об'єктів різного призна­чення виробляється на аукціонах:

а) з підвищенням ціни — за принципом «хто дорожче запла­тить» (так реалізуються унікальні і принципово нові види виробів, знову освоєна продукція малих серій вітчизняного виробництва, особливо дефіцитні види вітчизняної продукції, дефіцитна імпор­тна продукція, у тому числі отримана по бартерних угодах з підприємствами й організаціями інших країн, сучасні технологічні й автоматичні лінії, установки, автотранспортні і вантажопідйомні засоби і вироби, окремі виробничі ділянки (цеху) промислових

підприємств (об'єднань), будівельних і інших організацій, хутро, племінні коні, твори образотворчого мистецтва, дорогоцінні ка­мені, антикваріат і ін.).

Торги можуть вестися двома способами — гласним і неглас­ним. У першому випадку покупці подають аукціонеру заздалегідь погоджені відповідні знаки про згоду підняти мінімальну первіс­ну чи наступну ціну на товар. Аукціонер, у свою чергу, щораз повідомляє нову запропоновану ціну (не називаючи покупця чи не вказуючи місця, звідки надійшла ціна) і запитує: «Хто більше?». Якщо після триразового повторення запитання не пішло підви­щення ціни, аукціонник ударом молотка підтверджує, що даний лот (товар) проданий особі, яка останньою назвала найвищу ціну.

Після закінчення торгів покупець по кожному лоту оформляє аукціонну угоду, підписує типовий контракт, на підставі якого одержує рахунок до оплати. Звичайно платіж виробляється вроздріб: приблизно одна третина суми вноситься відразу після підписання контракту — (при цьому віднімається сума поперед­ньої застави), інша частина суми (велика) — після відвантажен­ня товару чи при його одержанні. Бухгалтер виписує товарний чек, реєструє продаж в аукціонній відомості.

На відміну від звичайної угоди купівлі-продажу при аукціонній торгівлі продавець не несе відповідальності за якість проданого товару, а проданий товар не підлягає заміні чи поверненню.

Дуже привабливим для покупців є наявність в аукціонній організації транспорту, здатного забезпечити доставку куплено­го товару.

Для успішної участі в аукціоні потенційний покупець повинен відповідним чином підготуватися: мати максимальну інформацію про товари, продавців, правилах і методах аукціонних торгів.

Однак в умовах ринкового розвитку повинні змінитися і функції оптової торгівлі. З одного боку, вони будуть ускладнюва­тися, а з іншого боку — персоніфікуватися.

Стосовно клієнтів-покупців оптові підприємства повинні ви­конувати такі функції:

— оцінка потреб і попиту;

— перетворення промислового асортименту в торговельний

— збереження товарних запасів;

— кредитування;

— концентрація товарної маси;

— інформаційне і консалтингове обслуговування.
Стосовно клієнтів-постачальників функції оптової торгівлі по­
винні включати:

— концентрацію комерційної діяльності;

— підтримку процесу переходу прав власності на товар;

— інвестиційні забезпечення процесу товароруху;

— мінімізацію комерційного ринку;

— маркетингові обслуговування.

2.2. Організація комерційної діяльності в торгівлі

Поиск по сайту: