Під роздрібним форматом у практиці торгівлі розумі- 10 страница

Річні норми споживання непродовольчих товарів у розрахунку на людину

Для використання перспективних норм раціонального споживання не­продовольчих товарів і фізіологічних норм споживання харчових продуктів для прогнозування попиту необхідно, насамперед, визначити, в якому році для прогнозованого товару буде досягнута ця норма. Розрахунки здійсню­ються шляхом інтерполяції — визначенням показників, відсутніх у дина­мічному ряду явищ, на основі встановленої взаємозалежності членів ряду.

улнмз учовпііто ьн чтг'іі Глава 2

Прогноз середньодушового споживання Y_k на будь-який рік, що пере­дує року досягнення перспективної норми раціонального споживання, можна розрахувати за формулою

у =у -(у /у )*^/п,

де У_ь — прогноз споживання товару на рік k; У — фактичне споживання товару в базовому році; У_п — перспективна норма споживання товару; k — кількість років, на які прогноз випереджає фактичні дані.

Еластичністю попиті/ називають його здатність змінюватися під впливом аміни доходів, ціни та інших економічних факторів. Показни­комеластичності є відношення між відносною зміною попиту і відносною зміною фактора, що його формує (доходи, ціна тощо).

Так еластичність попиту залежно від доходів може бути виражена рівнянням

E = (AY/AXHX/Y),

де Е — коефіцієнт еластичності попиту від доходів; AY ■— приріст попиту на душу населення; АХ — приріст доходів на душу населення; У — середи ьод у шові розмі­ри попиту; X — середи ьод у шові розміри доходу.

Коефіцієнт попиту від доходів показує, на який відсоток зміниться по­пит за зміни доходу на 1 % .

Наприклад.Доходи населення на душу за рік становили 600 гри і зросли до 640 гри, а продаж швейних виробів — з 28 до ЗО грн- Тоді коефіцієнт еластичності попиту на швейні вироби від доходів буде становити

Е = (2/40). (600/28) = 1,08-

Якщо в плановому році доходи зростуть на 3 %, то попит на швейні вироби збільшиться на 3-1,08 = 3,24% і буде становити ЗО ■ 1,0324 = 30,97грн.

Математичне моделювання процесів формування попиту являє собою опис цих процесів за допомогою математичних формул, рівнянь та нерівно­стей. Вони повинні адекватно відображати реальні зв'язки, характерні для формування попиту. Звичайно, математичні моделі не можуть передбачи­ти всі особливості формування попиту. Однак вони можуть досить доклад­но описати їх суть і служити більш надійним інструментом для прогнозу­вання, ніж звичайна екстраполяція динамічних рядів.

Експертні оцінки як основа для прогнозування попиту використову­ються переважно у довгострокових прогнозах або за відсутності достатньої надійної інформації. Якщо порівняти і певним чином обробити відповіді

Комерційна діяльність на оптовому ринку

незалежних експертів на питання формування попиту в майбутньому, то можна отримати надійні прогнози.

На другому етапі складається план оптових закупівель товарів. Якщо план надходження товарів повинен визначити які товари і в якій кількості треба закупити, то план закупівель має містити вказівки щодо джерел цих закупівель, строків їх здійснення та відповідальних за проведення закупі­вель. Даний план складається за формою таблиці:

Плав оптових закупівель товарів підприємством

Плани надходження товарів на підприємство і оптових закупівель за­тверджуються керівником підприємства або начальником комерційного відділу.

2.2.3. Обґрунтування вибору постачальників товарів

Постачальниками називають конкретні підприєм­ства різних джерел закупівель товарів. Правильний вибір постачальників в умовах ринку — надто відпові­дальне завдання; помилки у цій справі можуть кошту­вати підприємствам дуже дорого.

Вибір постачальників здійснюється після завершення плану надходжен­ня товарів на підприємство. З цією метою складається список можливих постачальників кожного виду товарів. Вибір постачальників покупцями здійснюється в тому випадку, коли немає монополії серед постачальників. Кількість постачальників, які будуть брати участь у поставках кожного виду товару, залежить від необхідної кількості товарів та кон'юнктури ринку. Ці питання повинні вирішуватися комерційною службою підпри­ємств. Якщо підприємство закуповує товари в одного постачальника, то можна налагодити тісні ділові контакти і встановити взаємовигідні форми ділових відносин, пов'язаних з наданням споживачам знижок з ціни і до­даткових видів обслуговування. Джерелами інформації для складання списку постачальників є вивчення ринку товарів.

Якщо постачальників небагато (два-три), критеріями вибору найбільш придатного з них служать порівняльні виробничі можливості, ціни на товари, що закуповують­ся, надійність постачальників. З числа наявних на ринку обирається той постачальник, який найбільше відповідає переліченим критеріям. За інших однакових умов перевагу на­дають, як правило, місцевим постачальникам.

Якщо постачальників багато, то вибір найбільш придатного доцільно здійснювати в два етапи. На першому етапі відбувається попередній відбір за критеріями, наведеними в табл. 2.2.2.

Таблиця 2.2.2. Критерії попереднього вибору постачальників

Ті постачальники, що не відповідають вимогам підприємства-покупця, вилучаються з таблиці.

Комерційна діяльність на оптовому ринку

На другому етапі застосовується розширений перелік критеріїв відбо­ру постачальників (табл. 2.2.3 ).

Таблиця 2.2.3. Критерії кінцевого вибору постачальників

Критерії вибору постачальників можуть бути доповнені й іншими спе­цифічними для конкретного покупця критеріями. Доцільно заповнювати таблиці, проставляючи бали кожному постачальнику за кожним критерієм. При цьому бал 5 означає "відмінно", 4 — "дуже добре", 3 — "добре", 2 — "задовільно", 1 — "мало прийнятний", 0 — "не прийнятний". Перевага повинна надаватися тим постачальникам, які набирають найбільшу кількість балів.

Більш детальний вибір постачальника може бути зроблений під час його відвідування. При цьому особливу увагу слід надати з'ясуванню таких питань:

— якість товарів (чи відповідає якість товарів попиту споживачів);

— можливі фінансові пільги;

— можливості централізованої доставки товарів тощо. **

ТзОВ "Катерина" має можливість укласти договір на поставку в плановому році 240 000 умов, банок майонезу "Провансаль" із Львівським мас лож ир комбі­натом на умовах передоплати та AT "Львівхолод" на умовах післяплати. Оптова-аідпускна ціна 1 умов. б. майонезу з масложиркомбінату — 3 грн, з AT "Львівхо­лод" — 3,2 грн. Товар буде постачатися двічі на місяць рівномірними партіями. Для здійснення передоплати ТзОВ "Катерина" буде змушене брати кредит у банку дід 26 % річних- Кому з ймовірних постачальників ТзОВ "Катерина" слід надати перевагу?

102 T-wwq yMoaoTtKJ *;i dr.w*.i; Глава 2

виробничих і ринкових відносин, що склалися в суспільстві на певному етапі його розвитку. Вона має надзвичайно важливе значення для підви­щення ефективності народного господарства.

Виробництво може тільки тоді безперервно розвиватися, коли його про­дукція вчасно реалізується, і затрати матеріальних і трудових ресурсів у процесі виробництва одержують своє відшкодування. Реалізуючи това­ри споживачам, торгівля відшкодовує затрати суспільної праці на їхнє ви­робництво і створює умови для відновлення нового циклу виробництва.

Однак для народного господарства важливий не будь-який збут вироб­ництвом товарної маси, а лише той, який здійснюється з найменшими затратами коштів на її доведення до споживачів. Виконання цього завдан­ня можливе лише за умови встановлення раціональних господарських зв'язків між суб'єктами ринкової взаємодії.

Господарські зв'язки суб'єктів оптового ринку відрізняються за харак­тером і метою, структурою, кількістю учасників, рівнем регульованості відносин, термінами дії, відомчою підпорядкованістю, формою укладання (рис. 2.3.1).

За характером і метою господарські зв'язки можуть

бути суто економічними і соціально спрямованими. Ме­тою суто економічних зв'язків є забезпечення пріоритет-

зв язків . ...,,. -

ності економічних інтересів суб єктів ринку, тобто отри-

мання максимального прибутку. Об'єктами таких зв'язків є товари та послуги, сфери ринкового впливу, технології тощо. За своїм змістом ці зв'язки можуть бути власне комерційними, коопераційними, інтеграційними, технологічними тощо.

Метою соціально спрямованих зв'язків (характерних для соціально-етичного маркетингу) є забезпечення пріоритетності інтересів суспільства і лише відтак — підприємця. Такі зв'язки орієнтовані на впровадження екологічно чистих виробництв, формування духовності членів суспільства, збереження їхнього здоров'я, розвиток культури нації.

За структурою господарські зв'язки можуть бути простими і складними.

Система простих господарських зв'язків передбачає просування товарів чи послуг від виробників до роздрібних торговельних підприємств без участі посередників. Така система зв'язків забезпечує тісний контакт зі спожи­вачами і дає вичерпну інформацію щодо їх потреб. Водночас вона вимагає від виробника створення розгалуженої системи управління реалізацією товарів і, відповідно, великих затрат, що не завжди є виправданими. Такі зв'язки запроваджуються зазвичай під час реалізації товарів, які швидко псуються, та товарів простого асортименту.

Система складних господарських зв'язків виникає завдяки використан­ню у взаєминах між виробниками і роздрібними торговельними підпри-

Комерційна діяльність на оптовому ринку

к >я

V

u

о

п

о я ш

і

За терміном дії

і

о

Рис. 2.3.1. Класифікація господарських зв'язків

ємствами послуг незалежних посередників. Ними можуть бути великі чи малі оптові підприємства та організації, дистриб'ютори, дилери, брокери, інші суб'єкти оптового ринку.

За кількістю посередників розрізняють одно-, дво- і багатоланцюгові зв'язки. За умови збільшення кількості посередників знижується ефек­тивність впливу торгівлі на виробництво щодо зміни асортименту товарів, підвищення їхньої якості. Дорожчає процес товаропросування, уповіль­нюється оборотність товарів. Тому такі зв'язки налагоджуються лише щодо товарів складного асортименту.

fi« ч Глава 2

Існуючі недоліки, притаманні торгівлі на сучасному етапі розвитку економіки, в багатьох випадках спричинені складністю структури госпо­дарських зв'язків.

За кількістю учасників господарські зв'язки поділяються на прямі та опосередковані. Під прямими зв'язками розуміють взаємовідносини під-приємств-виробників або виробничих об'єднань безпосередньо з роздріб­ними торговельними підприємствами. Опосередкованими називаються господарські зв'язки, в яких беруть участь три і більше учасників, зокре­ма, оптові підприємства і організації.

За рівнем регульованості ринкових відносин розрізняють:

— господарські зв'язки, які виникають у сфері відносин щодо вироб­
ництва, обміну, споживання товарів під повним або частковим регу­
люванням з боку держави, через розміщення державного замовлен­
ня, застосування системи дотацій, фондування, лімітування, контро­
лю, обмеження цін (сфера таких зв'язків постійно звужується в міру
просування до ринкових відносин);

— господарські зв'язки, які виникають у процесі вільного суто ринко­
вого вибору постачальників і покупців в умовах вільного ціноутво­
рення.

За термінами дії виділяються умовно-постійні (термін дії яких, як правило, більше року), короткотермінові та оперативні (разові).

За відомчою підпорядкованістю розрізняють міжсистемні й внутріш-ньосистемні господарські зв'язки. Під час міжсистемних господарських зв'язків взаємовідносини щодо поставок товарів і послуг встановлюються між підприємствами та організаціями, які належать різним міністерствам і відомствам. До таких зв'язків, зокрема, відносять зв'язки вихідних баз промисловості з підприємствами споживчої кооперації. Внутрішньоси-стемні господарські зв'язки запроваджуються між підприємствами одно­го міністерства чи відомства, наприклад, між міжрайбазами та споживчи­ми товариствами.

За формою укладання розрізняють господарські зв'язки, укладені підписанням єдиного документа (договору, контракту, угоди), обміном телефонограмами, телетайпограмами, даними електронного обміну тощо.

Наявність на ринку значної кількості суб'єктів та встановлення між ними чисельних господарських зв'язків вимагає запровадження єдиних правил гри на ринку, тобто єдиних підходів до регулювання взаємодії суб'єктів на ринку.

Комерційна діяльність на оптовому ринку 105

2.3.2. Організаційно-правове регулювання взаємодії суб'єктів на оптовому ринку

Суть регул юван н я зв'язків

Доцільність запровадження, дієвість і ефективність комерційних зв'язків значною мірою залежать від органі­заційно-правового регулювання взаємодії суб'єктів на опто­вому ринку.

Видатний англійський вчений, філософ і економіст Джон Мєйнард Кейнс ще на початку XIX ст. у своїх працях "Загальна теорія зайнятості, відсотку і грошей", "Для чого ринку держава" визначив порядок і необхідність державного втручання в соціально-економічний розвиток держави. Він наголошував, що тільки держава може регулювати ринок на основі аналізу таких загальних показників, як національний дохід, споживання, нагромадження.

Західна економіка накопичила великий досвід державного регулюван­ня ринку І підтвердила правомірність теорії Дж. М. Кейнса: від розумного державного регулювання ринку залежить добробут людей, доля нації, її процвітання і доля самої держави.

Державне регулювання передбачає великий арсенал соціально-еконо­мічних заходів — затвердження правових засад ринкового механізму, що регламентують й ініціюють широке поле підприємницької діяльності, ви­значення і встановлення пріоритетів у розвитку народного господарства з одночасним впровадженням елементів пільгового оподаткування та інве­стування науки, торгівлі, підприємств малого та середнього бізнесу, фор­мування соціальних цінностей суспільства за рахунок регулювання діяль­ності фінансових, інвестиційних І трудових інститутів тощо.

Організаційно-правове регулювання господарської діяльності суб'єктів комерційної діяльності — це система зумовлених об'єктив­ним рівнем розвитку суспільних відносин нормативних документів, що регулюють ці відносини.

Завдання регулювання

Основним завданням такого регулювання є:

— забезпечення реальної рівноправності всіх суб'єктів

комерційної діяльності незалежно від форм влас- ,

зв язків

ності;

— надання їм повної свободи у виборі партнерів і еко­
номічних пріоритетів;

— створення умов для розвитку ринкової конкуренції й обмеження
монополізму;

— стимулювання ділової ініціативи, розумного ризику, заохочення тих
напрямів діяльності, які збігаються з економічними пріоритетами
держави;

106 Глава 2

— забезпечення ефективного контролю за діяльністю суб'єктів комер­ційної діяльності.

Водночас, здійснюючи організаційно-правове регулювання взаємодії суб'єктів у процесі господарської діяльності, держава не повинна пересту­пати ту хитку межу, за якою руйнується суть ринку як сфери вільного товарообігу, стримувати розвиток підприємницької діяльності.

Господарські взаємовідносини між суб'єктами оптового ринку належать до майнових (цивільних) відносин, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У даний час основним нормативно-правовим документом, який регулює цивільні відно­сини, є Цивільний кодекс України. У ньому викладено загальні положен­ня про зобов'язання (поняття та умови договору, укладення, зміна і ро­зірвання договору), розглянуті окремі види зобов'язань.

Особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяль­ності передбачені Господарським кодексом України. Господарсько-торго-вельна діяльність опосередковується господарськими договорами постав­ки, контрактації сільськогосподарської продукції, купівлі-продажу, орен­ди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами. Господарський кодекс України визначає зміст, порядок укладання договорів, ціни і ціноутворен­ня у сфері господарювання, виконання та припинення господарських зо­бов'язань, відповідальність за правопорушення та відшкодування збитків.

З метою формування ринкових відносин в Україні ухвалено низку за­конів, що регулюють і регламентують товарно-грошові відносини. Зокре­ма, державне регулювання ринкової взаємодії суб'єктів комерційної діяль­ності на оптовому ринку з питань поставок товарів здійснюється на основі пакету законів: "Про підприємництво", "Про підприємства", "Про спожив­чу кооперацію", "Про товарну біржу", "Про обмеження монополізму" тощо. Концептуальна єдність цих актів забезпечує запровадження в Україні дійсно ринкового механізму.

Крім того, діють й інші нормативні акти (Інструкції про порядок прий­мання товарів за кількістю та якістю тощо), що регулюють господарські взаємовідносини промисловості й торгівлі з питань закупівель, прийман­ня і продажу товарів. Усі вони спрямовані на подальше вдосконалення регулювання відносин, що виникають між; підприємствами під час поста­вок товарів народного споживання.

В умовах розвинутої ринкової економіки регулювання господарських зв'язків між конкретними постачальниками і покупцями здійснюється укладеними між ними договорами та контрактами, зміст яких не повинен входити в протиріччя з чинним законодавством.

2.3.3. Види господарських договорів

Господарські зв'язки між сторонами-учасниками про­цесу товаропросування вважаються встановленими, якщо ^уть *

. . . договорів

укладено договір (контракт), який регламентує відноси-

ни партнерів.

Договором є домовленість двох або декількох сторін, спрямована на запровадження, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір виконує такі функції:

— закріплює юридичні відносини між партнерами; _ч

— регламентує порядок і способи виконання зобов'язань;

— передбачає способи захисту забезпечення зобов'язань.

Оскільки впродовж останніх років кількість умовно-постійних зв'язків значно скоротилася, а між суб'єктами встановлюються зазвичай опера­тивні зв'язки, то їх регулюють різновидами господарські договори — кон­тракти та угоди, які мають терміновий (як правило, разовий) характер.

Контракт — різновид господарського договору, в якому акцент пе­реноситься зі строків і характеру взаємодії суб'єктів на предмет цієї взаємодії: його визначення, кількість, якість, умови передавання пра­ва власності на нього.

На відміну від договору, в контракті термін взаємодії втрачає статус основного об'єкта домовленості та стає лише її умовою.

⇐ Предыдущая3456789101112131415161718Следующая ⇒

 

Поиск по сайту: