64 ітоонїіпяіц Їоийич9мо> мяоноо інни л^с* Глава 1
Гарантії якості товару підтверджуються спеціальними сертифікатами. Крім того, на маркування наносять відповідні символи, знаки — свідчення того, що товар сертифікований, і це гарантує безпеку його використання.
У деяких товарів рівень якості визначається класами, категоріями, сортами. Якість товару є провідним фактором його конкурентоспроможності. Саме на цю ознаку товару орієнтуються суб'єкти ринку.
Під конкурентоспроможністю товару слід розуміти спроможність товару реально або потенційно задовольняти відповідні потреби краще, ніж аналогічний товар, представлений на ринку. За своєю суттю конкурентоспроможність визначає здатність товару витримати конкуренцію на ринку.
Конкурентоспроможність характеризується такими складниками: якість товару; його ціна; експлуатаційні витрати; вартість сервісу товару. Кількісна оцінка конкурентоспроможності товару визначається на основі параметрів корисного ефекту і сукупних витрат експлуатації.
Особливі вимоги висуває ринок до гарантій, термінів експлуатації, термінів придатності товару. Для більшості товарів продавець або виробник гарантують нормальну безперервну роботу, надійне функціонування, збереження або придатність протягом конкретного терміну, який називається гарантійним терміном. Розрізняють такі гарантійні терміни:
— гарантійний термін придатності товару для виробів, споживні вла стивості яких помітно знижуються з часом. До таких товарів нале жать продукти харчування, насамперед ті, які швидко псуються, деякі товари побутової хімії, батареї та ін. На етикетках таких то варів виставляється дата або місяць закінчення терміну придатності;
— гарантійний термін зберігання проставляється на сировинних мате ріалах, напівфабрикатах, консервованій продукції, хімічній про дукції. На маркуванні таких товарів зазначається дата випуску і термін зберігання;
— гарантійний термін експлуатації характерний для машин, обладнан ня, приладів, товарів культурно-побутового призначення, транспорт них засобів; він обчислюється з дня продажу товару або пуску облад нання, про що відмітку в технічному паспорті робить продавець.
Усі гарантійні терміни мають силу за дотримання режимів, кондицій, умов зберігання і експлуатації товару.
У комерційній практиці вимоги виникають не тільки до якісних характеристик, а й до кількісним. Кількість поставок товарів може бути обмеженою:
— у випадку квотування стратегічних товарів, які експортуються, імпор туються або формують державний резерв;
Науково-теоретичні основи комерційної діяльності
—при закупівлі товару на біржі, де розмір партії товару визначається стандартним "лотом", наприклад, 100 бушелів зерна, 200 барелей нафти тощо;
—якщо існують мінімальні норми відвантаження на залізничному, морському або річному транспорті;
—у випадку, коли обмежені потужності виробника або можливості покупця.
З кількістю товару тісно пов'язаний його вимір, до того ж надзвичайно різноманітний: од., кг, т, л, кв. м, м та ін. Багато товарів надходить в торгівлю у двох вимірах: т і м; кг і л; пог. м і кв. м. Одиниця виміру товару регламентується стандартами або контрактами.
Складніше визначитися з імпортними товарами, оскільки одиниця їх виміру може належати до неметричних систем, які значно відрізняються Від міжнародної системи одиниць СІ (табл. 1.4.2).
Таблиця 1.4.2. Не метрична система
одиниць
Нвметричні одиниці США та Англії
Значення у системі СІ
Неметричні одиниці США та Англії
Значення у системі СІ
І Довжина
1,852 км
1,609 км 911,4 мм 304,3 мм 25,4 мм
2,54 мм
254 мкм
Аналогічна ситуація виникає з розмірами. Вітчизняний одяг, наприклад, має три розмірні ознаки — зріст (висота людини, см), розмір (обхват фігури на рівні грудей, см) і повнота (обхват фігури на рівні талії, а для жінок — на рівні бедер, см). Відповідно цифрове позначення виглядає таким чином: 158—88—70. Щоправда, на маркуванні, залежно від виду одягу, наносять два параметри — розмір і зріст, або розмір і повноту. Розмір взуття визначається довжиною стопи в міліметрах з інтервалом у 0,5 м, а позначається на маркуванні — у сантиметрах: 24,5; 25; 25,5 ... 30,5.
Європейська система, а також системи США, Японії, Китаю суттєво відрізняються від вітчизняних. Зіставлення розмірів різних систем наведені у табл. 1.4.3.
В останні роки комерційна практика висуває більш жорсткі умови до кодування товарів, послуг, робіт. Вимоги до кодування товарів обумовлені потребами інформації, обліку, комп'ютерної обробки інформації, а також системами управління на ринку товарів і послуг. Код як система умовних, скорочених позначень про характеристику товару повинен забезпечити:
— використання цифр, літер, символів, придатних для ручної й машин ної обробки;
— відображення цільової інформації про товар і однозначне її тлума чення;
— наявність резерву для нових аналогічних товарів.
В основу кодування покладено класифікацію товарів. Відповідно до Класифікатора продукції (ЗКП) код товару складається з 10 цифр. За товарним класифікатором, що базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів (ГС), код містить 9 цифр. Груповий класифікатор (форма 3-торг) позначає товарні групи від 1 до 93.
Наведені коди незіставні, тому загального значення вони не отримали. Загальновизнаним у сфері торгівлі став штрих-код. Він складається із вертикальних штрихів і проміжків різної ширини. Під штрихами розміщено 13 (або 8 для дрібних товарів) цифр.
Перші 2-3 цифри — код країни (префікс), що надається міжнародною організацією з товарної нумерації Асоціацією БАН. Решта знаків визначається національною Торгово-промисловою палатою. Отже, за префіксом можна дізнатися про країну походження товару (табл. 1.4.4).
Країною походження товару є та, де товар повністю вироблений або підданий достатній переробці чи обробці. Повністю виробленими товара ми в певній країні вважаються мінеральна, рослинна, тваринна, інші види сировини і готова продукція. З них переробка або обробка товарів у даній країні вважаються достатніми, якщо вартість у них становить не менше як 50 % загальної вартості. .»..-... ,-v—...,
— префікса (перші 2 або 3 цифри), що вказує на національну нуме рувальну організацію (країна);
— реєстраційного номера підприємства (наступні 4—5 цифр);
— товарного коду, який надається продукції із урахуванням вимог EAN (8—12 цифри);
— контрольної цифри (остання — тринадцята).
Запитання для самоконтролю
1. Які суб'єкти здійснюють комерційну діяльність?
2. Які вимоги висуваються до суб'єктів — фізичних осіб?
3. Які характерні особливості юридичних осіб?
4. Як класифікуються суб'єкти за організаціпно-правовою формою?
5. Які суб'єкти переважають на оптовому ринку?
6. Які суб'єкти здійснюють торговельно-посередницьку діяльність?
7. Які суб'єкти комерційної діяльності функціонують у сфері роздріб ної торгівлі?
8. Як в умовах ринку визначається товар?
9. Як можна класифікувати об'єкти комерційної діяльності?
10. Які особливості мають товари широкого вжитку?
11. Що належить до продукції виробничого призначення? 12.Чим послуга відрізняється від матеріального товару?
13. Які види послуг найбільш поширені на ринку?
14. Які товари становлять "особливу групу"?
15. Якими документами описуються і регламентуються вимоги до об'єктів комерційної діяльності?
Глава 2
КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НА ОПТОВОМУ РИНКУ t
2.1. Організаційна структура оптового ринку товарів і послуг
ОПРАЦЮЙТЕ ЦЕЙ МАТЕРІАЛ І ВИ БУДЕТЕ ЗНАТИ:
— які види підприємств формують основу структури інституціо- нального товарного ринку;
— якими є комерційні функції первинної ланки оптового ринку — оптового підприємства;
— якими є особливості функціонування оптових посередників;
І — з яких елементів складається основна і допоміжна інфраструк-
■ тури оптового ринку;
[■ — як функціонують комерційні служби суб'єктів оптового ринку.
2.1.1. Оптове підприємство як основний суб'єкт оптового ринку та його комерційні функції.
Загальна сукупність товарів, що виробляється підприємствами промисловості та сільського господарства, а також надходить шляхом імпортування, реалізується на споживчому ринку через роздрібну торговельну мережу. Для збуту виробничими і аграрними підприємцями гуртових партій виготовленої продукції безпосередньо роздрібним торговельним підприємствам за прямими зв'язками в ринкових умовах відкрито най-ширші можливості. Розвиток прямих зв'язків без участі посередників органічно випливає із суті економічної доцільності та комерційного розрахунку, які набувають в умовах ринку вирішального значення.
За прямими зв'язками у мережу крамниць та їх структурних підрозділів безпосередньо від товаровиробників надходить чимало груп, видів і найменувань продовольчих і непродовольчих товарів як з обмеженим термі-
Комерційна діяльність на оптовому ринку 71
ном реалізації (хліб, молоко, овочі тощо), так і тривалого користування (цукор, сіль, меблі, телевізори та ія.).
Водночас низка факторів, що впливають на умови виробництва і реалізації товарів (сезонність і територіальна розосередженість виробництва, відмінності у підходах до виробничого і торговельного асортименту, певні фізико-хімічні особливості окремих товарів), нівелюють дію принципів економічної доцільності й комерційного розрахунку і обумовлюють об'єктивну необхідність запровадження в структуру комерційних зв'язків оптових посередників.
У системі комерційних зв'язків між сферами виробництва і споживання оптова торгівля відіграє роль торговельного посередника між виробниками готової продукції та її роздрібними продавцями. Загалом її можна характеризувати як сукупність торговельно-гуртових організацій і підприємств, різних за масштабами обігу, організаційно-правовою формою та формою власності.
Поняття
оптового
торговельного
підприємства
Провідною ланкою оптової торгівлі є оптове підприємство. Основною засадою його функціонування на ринку є організаційно-господарська незалежність, що передбачає повну самостійність і цілковиту свободу вибору організа-ційно-правової форми, характеру відносин з іншими суб'єктами ринку, спеціалізації та асортиментного профілю.
Оптове (гуртове) торговельне підприємство — це підприємство оптового ринку, яке самостійно набуває права власності на товар і спеціалізується на оптовій торговельній діяльності, виконуючи повний комплекс закупівельно-збутових і складських технологічних операцій. Таке підприємство функціонує на принципах самоокупності — забезпечення повернення витрат; самофінансування — самостійного пошуку джерел фінансування закуплених партій товарів і наданих товарних кредитів; конкурентоспроможності — ефективного функціонування в ринковому середовищі.
Оптові торговельні підприємства переважно є структурними елементами оптової торгівлі. Проте все частіше трапляються оптові склади і бази роздрібної торгівлі. Вони виникають і функціонують в асоційованих об'єднаннях роздрібних торговельних підприємств — крамниць, магазинів, які акумулюють свої фінансові можливості для поповнення товарних ресурсів і поглиблення асортименту.
Оптові торговельні підприємства класифікують за низкою ознак: функціональним рівнем; організаційно-правовою формою; формою власності й приналежністю; місцем і роллю в товаропросуванні; товарною спеціалізацією (рис.2.1.1).
Рис. 2.1.1. Класифікація оптових торговельних підприємств товаровиробників та продавців матеріальних благ
К л а еифікація
оптових підприємств
За функціональним рівнем масштабів діяльності й зон впливу оптові підприємства поділяють на три групи: оптові підприємства міжрегіонального значення, регіонального і локального впливу.
Оптові підприємства міжрегіонального значення —
це найбільші за обсягами діяльності суб'єкти оптового ринку, що здійснюють оптову реалізацію на територій держави загалом. Вони формують стрижень вітчизняної оптової торгівлі, забезпечуючи загальне здійснення оптових процесів, формуючи єдину систему каналів товаропросування для об-
Комерційна діяльність на оптовому ринку f8
слуговування потреб вітчизняних і зарубіжних товаровиробників та продавців матеріальних благ.
Оптові підприємства регіонального рівня відрізняються значно меншими масштабами діяльності й відносно територіально обмеженими зонами впливу, порівняно з оптовими суб'єктами міжрегіонального значення. їх діяльність орієнтована на закупівлю товарів у виробничих і оптових підприємств як міжрегіонального, так і регіонального рівнів для задоволення місцевих товарних ринків. Метою регіональних гуртових торговельних підприємств є забезпечення потреб роздрібних торговельних підприємств, що розміщені у зоні впливу (зоні обслуговування) цих суб'єктів оптового ринку.
Поряд з оптовими підприємствами міжрегіонального і регіонального рівнів на гуртовому ринку функціонують підприємства локального рівня. До них належать невеликі за обсягом оптового обігу склади, що повинні обслуговувати потреби відомчої торговельної мережі (товарні склади районних споживчих товариств) або незначної кількості асоційованих членів (склади роздрібних торговельних асоціацій, великих роздрібних торговельних підприємств).
Організаційно-правові форми сучасних суб'єктів оптового ринку характеризуються широкою різноманітністю. Це акціонерні товариства відкритого і закритого типу; асоціації роздрібних, роздрібних і гуртових, торговельних і виробничих підприємств; структурні підрозділи промислово-тор-говельно-фінансових концернів; товариства з обмеженою відповідальністю; малі й приватні підприємства. Підставою для віднесення оптового підприємства до конкретної організаційно-правової форми є установчі документи (установчий договір, статут, положення), згідно з якими здійснено реєстрацію підприємства як суб'єкта підприємницької діяльності у місцевих органах влади. Розширення вітчизняної нормативної бази підприємництва забезпечує засновникам, власникам та їх довіреним особам цілковиту свободу вибору, зміни чи реорганізації організаційної структури будь-якого суб'єкта оптового ринку.
За формою власності підприємства інституціонального ринку бувають приватними, колективними (також кооперативними), державними або змішаної форми власності. Важливим моментом для визначення власника конкретного оцтового підприємства є характер і походження статутного капіталу, що внесений у створення даного підприємства, а також співвідношення часток окремих власників у статутному фонді. Якщо внесений капітал (основні фонди і оборотні активи) стовідсотково належить суб'єктам однієї форми власності (державної, колективної, кооперативної), відповідно і оптове підприємство є складовою частиною тієї ж форми власності-^,
74 ¥*мня умовотпо t№ u7jwssi,Tp Глава 2
Формування установчого капіталу оптових торговельних підприємств за рахунок джерел, що належать до різних форм власності, є передумовою створення суб'єктів гуртового ринку змішаної власності. Це можуть бути: підприємства державно-комунальної, державно-громадської, державно-приватної, кооперативно-приватної та інших форм власності.