і в назвах структурних підрозділів видавничих організацій,
і в екзотичних найменуваннях нових ланок структурної схеми галузі [13], деякі з яких досі залишаються номіналь-ними [12].
* Це м о ж е здаватися несуттєвим, але замість с п р и я н н я міждер - ж а в н о м у н а у к о в о м у с п і л к у в а н н ю (нетерпляче очікуваній інтегра - ції в світовий і н ф о р м а ц і й н и й простір), така т е н д е н ц і я викгтик.п с и т у а ц і ї н е п о р о з у м і н н я .
П Р А Ц І Д О С Л І Д Н И К І В
Проте сучасні дослідники [5, с. 6 — 15; 14] приділяють особливу увагу вивченню і порівнянню «старих» і «новіт-ніх» визначень терміна «редагування». Тому цей аспект не потребує додаткового тиражування. Зауважимо лише небез-пеку казуїстичного ефекту, коли на одну дошку ставляться визначення, орієнтовані на принципово відмінні підходи; за такої умови, можна одночасно довести і спростувати що завгодно. Проте і ховати кінці у воду також недоцільно. Зо-крема, йдеться про висновок щодо зняття напруженості за допомогою використання загальних термінів «редактор», «редагування» — замість «літературний редактор», «літера-турне редагування», що здається чи не єдиним вирішенням проблеми [5, с. 9].
Не оминемо увагою і нормативно -механістичну концеп-цію, за якою «предмет редагування — це приведення об'єкта редагування (повідомлення, авторського оригіналу. —В. X.)
у відповідність із чинними в певний час у конкретному сус-пільстві нормами, а також його творча оптимізація, метою яких є отримання заданого соціального ефекту» [8, с. 33]. Розвиваючи цю тезу, можна йти двома шляхами — першим веде назад, до радянського часу, коли існувала єдина «нор ма» — авторитет єдиної партії, другий — до утвердження маніпулятивності масовою свідомістю як норми (адже влас-не такими «маніпуляціями» досягається нині «соціальний ефект» багатьох публікацій в пресі).
Загалом підміна понять — досить розповсюджена нині тенденція. Ми й не зауважили, як поняття «ефективність тексту» заступили більш модернові — комунікативна мета, вище згаданий «соціальний ефект» тощо. Проте за часів то-талітаризму під «ефективністю тексту» розуміли його від повідність читацькому і цільовому призначенню, гармоній ність емоційно-образної і науково-понятійної складових, логічність, послідовність і зрозумілість для читача. Як і копи точність визначення, концептуальна гармонійність науко вих систем і зрозумілість термінів перестали б^ти ідеалом наукового пошуку?
4 4 4
Хоню В. В.
Невідповідність тих теоретичних і практичних набутків, які, на жаль, досить часто лише автоматично «записують-ся» до підсвідомості студентів (без розуміння внутрішньої потреби їх використання на практиці і реальної здатності редактора-початківця блискавично пригадати та безпомил-ково застосувати набуті знання й навички до об'єкта реда-гування, використати їх під час спілкування з автором та іншими суб'єктами редакційно-видавничого процесу (РВГІ) засвідчують численні (і часто неподоланні самотужки) труд-нощі, що виникають у студентів та випускників, які почина-ють працювати за фахом. Дійсно, редакторам-початківцям важко зрозуміти, як за допомогою тієї надскладної термі-нології (а саме її вони найчастіше чують упродовж процесу навчання!) пояснити, наприклад, молодому журналістові (який так само не має досвіду писання, як вони — редагуван-ня), чому його текст не буде дохідливим для читача, або не буде цікавим. І жодні «перцепції», «механізми сприймання і розуміння» і «норми редагування» тут не спрацьовують, якщо елемент творчого підходу до фахового спілкування не активований достатньою мірою. Тож і маємо недолугі, не-конструктивні коментарі: «тут у вас щось не теє...». Годі вже й казати про «творчу оптимізацію» авторського тексту!
Як бачимо, обрана тема є майже невичерпною. Для зруч-ності дослідження різноманітних явищ і процесів у галузі видавничої справи та редагування, які можна маркувати як «зміни», спробуємо хоча б умовно класифікувати способи термінологічних змін у редакційно-видавничій галузі:
Нові терміни для нових понять (відповідно до но-вих явищ, факторів, процесів тощо). Наприклад, Інтернет-видання, аудіо-видання, дистрибуція тощо. Сюди ж можна віднести і витіснення терміна «рукопис» терміном «ори-гінал».
2. Переосмислення вже наявних понять. Зокрема, так сталося з терміном редагування (наприклад, «редактор» —> «директор видання», «організаторРВП»тощо), з етапами