Технічний редактор веде кожне конкретне видання від початку першого варіанту редакторського аналізу ав торського оригіналу до отримання з друкарні сигнального примірника віщання
Наукове редагування. У ряді випадків, зважаючи на склад
Ність або архіважливість видання, яке готується до друку, виникає необхідність запрошення провідного спеціаліста в тій чи іншій галузі науки. Такий спеціаліст здійснює науко ве редагування авторського оригіналу. Основне його зав дання — аналіз, оцінка твору і виправлення неточностей, з наукового погляду.
За видами видань, наукового редагування, найчастіше, потребують словники, довідники, енциклопедії, монографії з різних галузей знань, наукові періодичні видання, збірпи ки наукових праць або доповідей та повідомлень на науко вих конференціях, науково-популярні видання.
Інколи наукове редагування замінюється поняттям ги гульного редагування. Ім'я такого редактора зазначаєть ся на титульному аркуші, що слугує для читача гаранті» и > високої якості й престижності видання. Режисери фільмів
4 3 4
TLLMUMMII' М
історичної тематики зазвичай запрошують до С П І Н І Ц М кож відповідного фахівця, зазначаючи його па шцм - н наукового редактора або наукового консультанта V 1 1 відності з вимогами видавничих стандартів, ім'я 11.і \ і . • • . .
редактора зазначається на титулі або на звороті тип <н м . сторінки видання.
Висновки Перед тим, як запропонувати своє визначення пончі їм
редагування та літературне редагування, варто, па паш п> > гляд, ще раз з'ясувати ту основу, яка випливає із здійсненої і • аналізу та викладених вище його результатів.
З умовно виділених нами трьох груп розумінь доспіл никами природи редагування (нормативного, творчою і творчо-організаційного) в останній, третій групі визначені., на нашу думку, найповніше враховано і сучасні тенденції розвитку видавничої справи й сучасні напрацювання в на уці про видавничу справу та редагування.
Таким чином, змістове наповнення багатогранного по няття редагування не може обмежуватися лише:
а) перевіркою й виправленням помилок у тексті, з точ ки зору його нормативності;
Б) творчими аспектами в роботі редактора з авторським оригіналом.
Розширеїшя діапазону тлумачення поняття редагуван-ня лише як творчого процесу додають, у цьому випадку, такі дії редактора:
А) процес пошуку й відбору авторів; б) робота з автором після здійснення редакторського
аналізу в плані оцінки теми та така ж робота щодо стану її розробки й удосконалення та виконання інших виробни-чих завдань;
В) вивчення кон'юнктури видавничого ринку; г) промоція видання.
Отож, наше визначення понять редагування та літера-турне редагування є таким:
П Р А Ц І Д О С Л І Д Н И К І В
Редагування — це вид професійної діяльності, який пе-редбачає послідовне виконання спеціально підготовленим працівником, за результатами редакторського аналізу, низ-ки творчих та організаційно- технічних функцій на різних етапах підготовки й випуску конкретного видавничого чи журналістського продукту і спрямований на удосконален-ня змісту та форми цього продукту, з метою ефективнішого сприйняття його користувачем.
Літературне редагування — це різновид редагування, який передбачає послідовне виконання, спеціально підго-товленим працівником, низки творчих функцій, спрямова-них, передусім, на удосконалення мови, стилю, композиції, всієї структури конкретного видавничого чи журналіст-ського продукту.
На нашу думку, такий підхід до розв'язання проблеми мав би сприяти зближенню, а не роз'єднанню різних точок зору дослідників на предмет, зміст та складові редагуван-ня — одного із засадничих понять у теорії та практиці ви-давничої справи та редагування.
1 . К а п е л ю ш н и й А . О . Р е д а г у в а н н я в засобах масової і н ф о р м а - ції: Н а в ч . п о с і б н и к . — Львів: П А ї С , 2005. — С. 9.
2 . А б д у л л и н Р . Г . Т е о р и я и п р а к т и к а р е д а к т и р о в а н и я : О б з о р
н а у ч н о - и с с л е д о в а т е л ь с к и х р а б о т 1965 —1969. — М., 1970. —
С. 7.
3.
Т а м само . — С. 8 — 10.
4. І в а н ч е н к о Р. Г. Р у к о п и с у р е д а к т о р а . —
Харків: Ред . - вид . від-
д і л К н и ж к о в о ї п а л а т и У к р а ї н и , 1967. — С. 9.
5. Р і з у н В. В. Л і т е р а т у р н е р е д а г у в а н н я : П і д р у ч н и к .
—
К.: Л и -
бідь,
1996. - С. 63.
6. О ж е г о в Е. С л о в а р ь р у с с к о г о языка . —
7-е изд . —
М.: С о в е т
е к а я э н ц и к л о п е д и я , 1968. — С. 665.
7.
Б о л ь ш а я С о в е т с к а я Э н ц и к л о п е д и я . — 2-е изд . — Т. 36.
—
М.
Б С Э , 1955. - С. 238.
8.
С л о в а р ь русского я з ы к а : В 4
т. — 2-е
изд., и с п р . и д о п .
—
Т. 3.
- М., 1984. - С. 695.
9 . В е л и к и й т л у м а ч н и й
с л о в н и к
сучасної у к р а ї н с ь к о ї мови .
•
К.: Ірпінь; П е р у н , 2001. -
С. 1021.
4 3 6
Тимошик М. С.
10.
І в а н ч е н к о Р. Р у к о п и с у редактора . — Харків: Ред.-вид. від-
д і л К н и ж к о в о ї п а л а т и У к р а ї н и , 1967.
— С. 9.
11.
М а р т ы н о в а О .
В .
О с н о в ы
р е д а к т и р о в а н и я ;
Учеб. посо-
бие . -
М: А к а д е м и я , 2008.
-
С.
5.
12.
К н и г а : Э н ц и к л о п е д и я .
-
М.: БСЭ. - 1999. -
С. 524.
13.
П а р т и к о
3 . В . З а г а л ь н е
редагування: Н о р м а т и в н і основи:
Н а в ч . п о с і б н и к .
— Львів: А ф і ш а , 2001. — С. 33.
14.
М и л ь ч и н
А . 3 .
М е т о д и к а р е д а к т и р о в а н и я
текста: Учеб -
ник . — И з д . 3-е, п е р е р а б . и доп . — М.: Логос, 2005. — С. 31.
15. П а р т и к о 3. В. Зазнач, п р а ц я . — С. 13.
16. Т а м само . — С. 13 — 14.
17. Т а м само . — С. 26.
18. М и л ь ч и н А. Э. Методика ... — С. 43.
19.
С и к о р с к и й
Н .
М .
Т е о р и я и
п р а к т и к а р е д а к т и р о в а н и я :
У ч е б н и к . — М.: В ы с ш а я ш к о л а , 1971.
— С. 24.
20.
Н а к о р я к о в а
К .
М .
Р е д а к т и р о в а н и е м а т е р и а л о в массовой
и н ф о р м а ц и и : О б щ а я м е т о д и к а р а б о т ы н а д текстом . — М.: Изд - во МГУ, 1982. - С. 6.
21. Т а м само .
22. М и л ь ч и н А. Э. М е т о д и к а р е а к т и р о в а н и я текста. — С. 9.
23.
М и л ь ч и н
А.
Э. И з д а т е л ь с к и й словарь - справочник . — М.:
Ю р и с т ъ , 1998. -
С.
3 3 1 - 3 3 2 .
24.
О г а р Е . О . У к р а ї н с ь к о - р о с і й с ь к и й та російсько - український
с л о в н и к - д о в і д н и к з
в и д а в н и ч о ї справи . — Львів: П а л і т р а д р у к у ,
2002.
- С. 152.
25.
І в а н ч е н к о Р. Г. Л і т е р а т у р н е редагування . — К.: Вища ш к о -
ла, 1981. - 248 с.
26.
І в а н ч е н к о Р. Г. Р у к о п и с у редактора . — С. 16; Л і т е р а т у р н е
р е д а г у в а н н я . — С. 13 — 14.
27. А б д у л л и н Р. Г. Зазнач, п р а ц я — С. 10.
28. І в а н ч е н к о Р. Г. Р у к о п и с у редактора . — С. 1196; Літератур - не р е д а г у в а н н я . — С. 15.
29. Г р и г о р а ш Д. С. Ж у р н а л і с т и к а в термінах і виразах . — Львів: Вид - во п р и Л ь в і в с ь к о м у ун - ті ВО «Вища ш к о л а » . — С. 203.
30. Л о б о д а С . Н . М е т о д и к а р е д а к т и р о в а н и я . — Луганск: Альма -
М а т е р ,
2004. -
С. 5.
31.
Т и п о в о е п о л о ж е н и е о подготовке р у к о п и с и к и з д а н и ю . —
М.: К н и г а , 1967.
— С . 16; Д и в також: С п р а в о ч н и к н о р м а т и в н ы х ма -
т е р и а л о в д л я и з д а т е л ь с к и х р а б о т н и к о в . — М., 1969.
— С. 92.
32.
С п р а в о ч н и к н о р м а т и в н ы х м а т е р и а л о в д л я
издательских
р а б о т н и к о в . —
С. 92.
4 3 7
П Р А Ц І Д О С Л І Д Н И К І В
33.
Д о в і д н и к п р а ц і в н и к а
в и д а в н и ч о г о о б ' є д н а н н я « В и щ а
піко
л а » / У п о р . А. С. К р и в о ш е я . — К.: В и щ а ш к о л а , 1977.
— С. 30 — 55
34.
Н о р м а т и в н ы е м а т е р и а л ы п о и з д а т е л ь с к о м у д е л у : С п р а н о ч
н и к .
-
M.: К н и г а , 1987. -
С.
179.
35.
С и к о р с к и й H . M . Т е о р и я и п р а к т и к а р е д а к т и р о в а н и я
У ч е б н и к . — М.: Высш . ш к о л а , 1971.
— С. 25.
36.
Б ы л и н с к и й К . И . ,
Р о з е н т а л ь
Д . Э . Л и т е р а т у р н о е р е д а к т и
р о в а н и е . — 2-е изд . — M.: Искусство, 1961. — С. 12.
37.
Ф е л л е р М . Д . Э ф ф е к т и в н о с т ь с о о б щ е н и я и л и т е р а т у р н ы й
а с п е к т
р е д а к т и р о в а н и я .
—
Львов: Изд - во п р и
Львов,
ун - те
ИО « В и щ а ш к о л а » , 1978.
- С. 7.
38.
К а п е л ю ш н и й А. О. Зазнач, п р а ц я . — С. 8.
39. З е л і н с ь к а H . Т е о р е т и ч н і з а с а д и р о б о т и р е д а к т о р а н а д л і т е р а т у р н о ю ф о р м о ю гвору ( л і т е р а т у р н е о п р а ц ю в а н н я тексту) . — К „ 1989.
40.
З е л і н с ь к а
Н .
Р е д а г у в а н н я
—
т в о р ч і с т ь чи
«облік
і конт -
р о л ь » ?
(До п р о б л е м и суспільної
реабілітації
ф а х у ) / /
І н ф о р м а
ц і й н е суспільство . — К., 2005. — Вип . 1. — С. 14 — 16.
41. З е л і н с ь к а Н . Е д и т о р и к а — т е о р і я і п р а к т и к а р е д а г у в а н н я
у
р е а л і я х н о в о г о
т и с я ч о л і т т я //
Д р у к а р с т в о .
—
2006.
-
№ 5. -
С .
1 9 - 2 4 .
42.
З е л і н с ь к а
Н .
П а р а д и г м а р е д а к ц і й н о - в и д а в н и ч о ї
д і я л ь н о ї
т і — е д и т о р и к а / / К в а л і л о г і я к н и г и : V I М і ж н а р . н а у к . - п р а к т
к о н ф . : 36 наук, п р а ц ь . — Львів, 2007. — С. 5 — 8.
43.
З е л і н с ь к а
Н .
Т и п о л о г і ч н і
п р о б л е м и р е д а к т о р с ь к о ї
підго
т о в к и
в и д а н н я : т е о р е т и ч н і т а м е т о д и ч н і а с п е к т и
/ / I n m é d i a s res
36 . наук, п р а ц ь . — Д н і п р о п е т р о в с ь к , 2007. — С. 82 — 90.
44.
З е л і н с ь к а Н . Р е д а г у в а н н я я к ф о р м а с о ц і а л ь н о ї відповідаль -
ності: ira п е р е х р е с т і д о с л і д н и ц ь к и х п а р а д и г м
/ /
С п о к о н в і к у б у л о
слово... — Одеса: А с т р о п р и н т , 2007. — С. 141 — 152.
45.
З е л і н с ь к а Н . М і с ц е в и д а в н и ч о ї с п р а в и в системі с о ц і а л ь н и х
к о м у н і к а ц і й // Д е р ж а в а та р е г і о н и . —
Сер.: Г у м а н і т а р н і н а у к и . —
З а п о р і ж ж я , 2008.
-
№ 4. - С. 8 2 - 8 7 .
46.
З е л і н с ь к а
Н .
Т е о р е т и ч н і
о б р и с и с у ч а с н о г о
р е д а г у в а н н я ,
а б о Щ е р а з п р о е д и т о р и к у / / Д е р ж а в а т а р е г і о н и .
— Сер . : Соці -
а л ь н і к о м у н і к а ц і ї . — З а п о р і ж ж я , 2010.
— № 2.
— С. 226 — 232.
47.
З е л і н с ь к а
Н . П р о б л е м и теорії
р е д а г у в а н н я : м і ж
«сучаспи
м и » к о н ц е п ц і я м и т а « а р х а ї ч н и м и » п р а к т и к а м и
/ /
Світові стан -
д а р т и с у ч а с н о ї ж у р н а л і с т и к и . — Ч е р к а с и , 2010. — С. 309 —313.
48. Різун В. В. Л і т е р а т у р н е р е д а г у в а н н я : П і д р у ч н и к . — К.: Ли бідь, 1996. - С. 73.
4 3 8
Тимошик М. С'.
49.
С и к о р с к и й
Н. М.
Т е о р и я и практика редактирования:
У ч е б н и к . - С.
253.
50.
Б ь ш и н с
к и й
К. И.,
Розенталь Д. Э. Л и т е р а т у р н о е редакти -
р о в а н и е . — С. 15; Б ь ш и н с к и й К. И. Л и т е р а т у р н о е р е д а к т и р о в а н и е
газеты. — М.: Гослитиздат, 1953. — 64 с.
51.
С е н к е в и ч М. П. С т и л и с т и к а научной
речи и л и т е р а т у р н о е
р е д а к т и р о в а н и е н а у ч н ы х произведений . —
2-е изд. — М.: Высш.
ш к о л а ,
1984. - С. 21.
52.
Л и т е р а т у р н о е редактирование: Учебное пособие . — М:
М о с к о в с к и й п о л и г р а ф и ч е с к и й институт, 1987. — 82 с.
53. М и л ь ч и н А. Э. Издательский словарь - справочник . — М.:
Ю р и с
т ь , 1998.
- С. 194.
54.
О г а р Е.
Українсько - російський та російсько - український
с л о в н и к - д о в і д н и к з видавничої справи . — Львів: Палітра друку, 2002. - С. 224.
55. Зелінська Н . Теоретичні засади роботи редактора над лі т е р а т у р н о ю ф о р м о ю твору (літературне о п р а ц ю в а н н я тексту). — К „ 1989. - С. 5.
56. Терехова В. Л и т е р а т у р н о е редактирование . — Л.: Изд-во
Л е н и н г р а д с к о г о ун - та, 1975. — С. 3 — 4.
57. М и л ь ч и н А. Э. Издательский словарь - справочник . — М
Ю р и с т ь , 1998. - С. 194.
58. Різун В. Зазнач, праця . — С. 61.
59. П а р т и к о 3. Зазнач, праця . — С. 28.
60. К а п е л ю ш н и й А. Зазнач, праця . — С. 9.
61. Див . статті «Термін», «Термінологія», «Словосполучення» в: Українська мова: Енциклопедія . — 2-ге вид. — К.: Вид-во «Укр.
Е н ц и к г . » ім. М. Бажана . , 2004; Літературознавча енциклопедія: У 2-х т. / Авт . - уклад . Ю. І. Ковалів. — К.: ВЦ «Академія», 2007.
62. Glossary of
Publishing
Terminology / The Publishers
Association
UK,
/ /
h t t p : w w w . o s i . h u / c p d / r e s o u r c e s /
paglossaryRUS . htm
63. O x f o r d A d v a n c e d Learner's Dictionaty: International Student's Edition . - P. 325.
64. Coggin W., Porter L. Editing for the Technical Professions. — Toronto, 1993. - 254 p.
65. Baskette F. K., Sissors J. Z„ Brook B. S. The Art of Editing. - N e w York; London, 1982. - 462 p.
66. Doubtfire D. Creative Writing. - London, 1999. - 148 p.
67. T r z y n a d l o w s k i J. Edytorstwo . Tekst, j§zyk, opracowanie W a r s z a w a , 1978. - 174 s.
68. Різун В. В. Л і т е р а т у р н е редагування . — С. 73.
69. К а п е л ю ш н и й А. Зазнач, праця . — С. 6.
У Д К 0 0 7 : 3 0 4 : 6 5 5 . ( 4 7 7 ) ( 0 9 2 )
х о н ю в . в .
СУЧАСНА ТЕРМІНОЛОГІЯ у ЦАРИНІ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ ТА РЕДАГУВАННЯ: ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД ЗАТЯГНУВСЯ?!
Д о с л і д ж е н о п р о б л е м н і д і л я н к и , п о в ' я з а н і з і с п р о б а м и м о д и ф і к а -
ції р е д а к т о р с ь к о г о ф а х у і о н о в л е н н я м
ф а х о в о ї т е р м і н о л о г і ї вна -
слідок т е х н і ч н и х і т е х н о л о г і ч н и х змін у
Термінологія, покликана «обслуговувати» кількісно і якісно невизначену понятійну множину явищ і процесів, що їх спостерігаємо в галузі видавничої справи та редагу-вання, останнім часом зазнала суттєвих змін. Починаючи від збагачення лексики на позначення самого фаху та чис-ленних «спеціалізацій» у його межах. Тут вже не прийнят-ний, звичний для середини 90-х років минулого століття ланцюг «автор — редактор — читач».
Справа не лише в симптоматичних викривленнях тлу-мачення ролі редактора: зведення його функцій до корек-торських (справщика) і не у принциповому погляді на ре-дактора (в усій сукупності його професійних обов'язків, у широкому сенсі) як на «фігуру універсальну», в ідеалі — «директора видання» [3; 4; 16, с. 161 — 164]. Стрижень про-блеми обертається довкола невиправданих термінологій них нашарувань, так би мовити, на горизонтальному рівні, через що доводиться все частіше заглядати до словника, аби розібратися в численних модифікаціях на зразок «автор — кріейтор — копірайтер» [7, с. 141]; «редактор — оптиміза
4 4 0
Хоню В. В.
тор» [6, с. 142], «транслятор і ретранслятор» (з мови авто-ра — на мову читача) чи навіть «проектувальник» [1, с. 245]; «читач — снриймач — реципієнт».
У багатьох публікаціях сучасних науковців [3; 4; 9; 10], і, зокрема — в наших попередніх розвідках [11; 14] уже йшло-ся про намагання замінити редагування едитологією, а його аспекти — нормами. Потребують узгодження і модифікації термінів на позначення самого процесу: «редагування — оптимізація [8, с. 24—30] — доведення» [16, є. 160] і подібне. Усі ці зміни відбуваються одночасно і абсолютно неконт-рольовано, без усвідомлення їх справжньої необхідності та реальної практичної користі.
Тому приступаючи до чергової розвідки із вказаної про-блеми, не доводиться долати внутрішній спротив, який міг би бути викликаний механічним повторенням уже ви-найденого, — лише легке подивування невичерпності «мо-дернізаційних зусиль» і, частково, безрезультатності отого «калатання в усі дзвони». А бити на сполох треба, бо нині, в епоху міждисциплінарних досліджень (що, в цілому, не є негативною тенденцією), спостерігаємо чергову «епідемію» того, що, вслід за Є. Малашоком, варто назвати «фаховим аматорством». Тож, за таких обставин, професіонали повин-ні працювати в єдиному руслі, злагодженою спільнотою.