П Р А Ц І Д О С Л І Д Н И К І В. що «словесна модель американського «копіедітора» у ЗМК не відрізняється від моделі

що «словесна модель американського «копіедітора» у ЗМК не відрізняється від моделі нашого літредактора» [68].

П'ягий. Усі підрадянські роки на теренах колишнього СРСР дисципліну, за якою навчали майбутніх журналістів і редакторів-видавців, називали «Літературне редагуван-ня» (в західних університетах такий курс здебільшого на-зивається «Редагування», «Редагування для...» (журналістів, технічних, гуманітарних спеціальностей) або просто «Мис-тецтво редагування»). Пояснення цьому справді радянсько-му феномену А. Капелюшний дає так: «Оскільки навчальні плани й програми надсилали з Москви, там не могли дозво-лити, щоб до його (редагування. — М. Т.) складу входили теми, що порушують інші, крім літературного, аспекти ре-дагування» [69]. В умовах, коли такі плани не змінювалися десятиліттями, видати посібник із цієї проблематики з ін-шою назвою було неможливо. Очевидно тільки цим мож-на пояснити той факт, що в першому посібнику україн-ського автора Р. Іванченка, який називається «Літературне редагування», годі шукати окремого визначення поняття

літературне редагуваїїня, — його там немає. Книжка профе-

Сора Іванченка присвячена просто редагуванню: кожна її сторінка просякнута аналізом сутності, природи, специфі-ки редагування, обсягу редакторської роботи, проведення всього творчого процесу. Не полемізуючи ні з ким, не зва-жаючи на тісні рамки затверджених згори назв навчальних дисциплін, Р. Іванченко, як й інший засновник української школи редагування Д. Григора, писали в своїх текстах «ре-дагування», «зміст редагуваїшя», «обсяг роботи редактора», не звужуючи коло редакторських обов'язків означенням «літературне». Такий підхід, до речі, застосували й провідні російські дослідники цієї проблеми: М. Сікорський, К. На-корякова, В. Свинцов, А. Мільчин. Вкладаючи в процес ре-дагування широкий творчий або творчо-організаційний зміст, вони говорили про редагування, а не про літературне редагування.

4 3 2

Тимошик М. С.

Інші види редагування У цьому підрозділі будемо говорити про ті усталені ви-

Давничою практикою види редагування, які ні з наукового, ні з практичного боку не викликають дискусій у дослідників з точки зору тлумачення термінів та їх змістового наповне-ння. Такими є, передусім, художнє і технічне редагування.

Образнохудожнє редагуванняможна назвати естетичною

«одежиною» текстової частини видання. Завданням цього виду редагування є відтворення ідеї того чи іншого видання такими зображальними засобами, які б сприяли виокрем-ленню його серед безлічі видань і були логічно вмотивова-ні, відповідно до виду видання, його тематики, структури, змісту, читацького призначення, матеріальної конструк-ції тощо.

Така «одежина» передбачає виконання на професійно-му художньому рівні, передусім, палітурки чи обкладинки майбутнього видання, а також основних елементів худож-нього оформлення — титулу (розгорнутого титулу), шмуц-титулів, заставок, кінцівок, заголовних літер, рідше — фор-заців, закладок, капталів. Сюди входить також і значний перелік наявних у внутрішній частині видання різних видів зображального ряду — фотоілюстрацій, малюнків, рисун-ків, таблиць, графіків, діаграм, колонтитулів, вклейок, вста-вок. Повнота цього ряду, кількість зображальних засобів залежить від задуму видавництва, його фінансової спромож-ності й бажання зробити видання звичайним, поліпшеним, подарунковим, мініатюрним, фоліантним чи ювілейним.

Найголовнішим у художньому редагуванні є: оцінка ва-ріантів оформлення обкладинки та інших елементів худож-нього оформлення, оцінка пробних відбитків відповідно до оригіналів, змістова відповідність видання художньому та поліграфічному відтворенню. Художній редактор у ви-давничому підрозділі, як правило, є спеціалістом із вищою художньо-поліграфічною освітою.

- Ш

П Р А Ц І Д О С Л І Д Н И К І В

Головним завданнямтехнічного редагуванняє забезпе-

Чення реального втілення задуму щодо створення видання на високому художньому, структурному, змістовому та по-ліграфічному рівнях виконання.

Технічне редагування передбачає значний обсяг важли-вих операцій на різних етапах проходження авторського і видавничого оригіналу. Зокрема, на етапі підготовки його до складання: технічні параметри складання й верстки (формат, ширина шпальти, відступи, спуски, підверстки), шрифтову палітру складання (величина та гарнітура заго-ловків, підзаголовків, основного тексту) на етапі версток та сигнальних аркушів: аналіз якості складання, якості відтво-рення тексту та ілюстрацій, якості фальцювання аркушів, палітурних та оздоблювальних процесів, здійснюваних на поліграфічному підприємстві.

Поиск по сайту: