П Р А Ц І Д О С Л І Д Н И К І В. Цілком повне й вичерпне, на нашу думку, тлумачення редагування подає ще один

Цілком повне й вичерпне, на нашу думку, тлумачення редагування подає ще один російський дослідник К. Би-лінський: «Редагування — це єдиний творчий процес, що охоплює всі сторони роботи над рукописом. В нього входить оцінка теми, перевірка й виправлення викладу, з точки зору політичної і фактичної (наукової, технічної, спеціальної), перевірка й виправлення розробки теми, і, насамкінець, лі-тературна обробка тексту» [36]. У цьому творчому процесі автор вбачає виконання редактором й інших функціональ-них обов'язків: перевірку технічного й художнього оформ-лення видання, участь у коректурі відбитків зі складання, перевірку сигнального примірника.

Послідовник М. Сікорського та К. Билінського, україн-ський дослідник М. Феллер, також був прибічником схожо-го підходу до розуміння редагування. І хоч його визначення редагування занадто розтягнуте й виглядає скоріше корот-ким описом самого редакційного процесу, комплексність, всебічність підходу цього вченого до трактування сутності редагування проглядається чітко: «Редагування — це, перш за все, суспільна діяльність (участь у формуванні інформа-ційної системи суспільства або окремої галузі науки, техні-ки, економіки, культури, побуту), яка починається з того, які видання, на які теми, з якими особливостями розробки, викладу й оформлення сьогодні потрібні в першу чергу, і продовжується як підбір авторів, формування творчих ко-лективів, своєрідне керування їхньою працею. Потім робо-та над конкретним рукописом, редактор оцінює і обробляє його як складову певної інформаційної системи, зіставляю-чи з тим, що вже є на книжковому ринку та в бібліотеках і що потрібно відповідним групам читачів» [37]. Новим у підході М. Феллера є бачення процесу редагування в тісно-му контексті формування цілої інформаційної системи сус-пільства.

Прихильником всебічного розуміння сутності процесу редагування віддавна є львівський дослідник цієї пробле-

4 2 2

Тимошик М. С

ми А. Капелюшний. Автор кількох відомих, визнаних, пе-редусім журналістами-практиками, навчальних посібників (відзначимо з-поміж них «Редагування в засобах масової ін-формації», «Практичний посібник-довідник журналіста») критично ставиться до спроб окремих дослідників утверди-ти в науці про теорію і практику редагування ті дефініції з розглянутих нами у першій, другій і третій групах, які хи-бують «на однобічність, на неповноту охоплення всіх сфер діяльності редактора в засобах масової інформації» [38].

Повністю підтримуючи позицію А. Капелюшного, вва-жаємо за необхідне додати, що це стосується не лише редак-тора, який працює в ЗМІ, а й будь-якого творчого видавни-чого працівника.

Творчо-організаційний зміст редагування зримо про-глядається в працях однієї з провідних сучасних дослідниці, теорії і практики видавничої справи та редагування Н. Зс-лінської [39, див. також 40, 41, 42, 43, 44,45, 46, 47].

Багато уваги дослідженню природи редагування приді-лив В. Різун. В цілому, у поле зору цього вченого потрапив широкий комплекс проблем, пов'язаних із становленням професії літературного редактора, історичними, теоретич-ними й методичними засадами його діяльності, технологі-єю редакторської праці в ЗМК та автоматизацією техноло-гічних процесів.

У конкретиці означеної теми нашої публікації, проана-лізуємо визначення професора В. Різуна, яке є засадничим у його підручнику «Літературне редагування»: «Літератур-не редагування — це вид суспільно-культурної діяльності, пов'язаної з регулюванням інформаційно-комунікативних процесів у суспільстві через ЗМК і спрямованої на підготов-ку журналістського матеріалу до друку або до виходу в ефір. Як вид діяльності, літературне редагування є системою про фесійних дій, спрямованих на виконання виробничих зав дань, які формулюються за результатом редакторського аналізу журналістського матеріалу під впливом реальної виробничої ситуації» [48].

4Н

П Р А Ц І Д О С Л І Д Н И К І В

Таке визначення ми свідомо зарахували до третьої гру-пи, в якій природа редагування розглядається в комплекс-ному, широкому розумінні. Адже йдеться тут не про вико-нання редактором лише рутинних операцій із виправлення помилок, а про «систему професійних дій», «виробничих завдань, які формулюються за результатами редакторсько-го аналізу»; доречно, на наш погляд, уникати застарілого положення про приведення редагування у відповідність зі встановленими вимогами чи нормами цілком умотивова-ним «впливом реальної виробничої ситуації».

Проте звертаємо увагу на одне принципове «але». Ви-значення В. Різуна, з одного боку, розвиває й доповнює під-ходи попередніх дослідників із цього блоку, а з іншого, — не може бути прийняте беззастережно, оскільки потребує одного принципового уточнення. Адже всю цю складну систему професійних дій, цей вид суспільно -культурної ді-яльності, пов'язаний з підготовкою тексту до друку, учений називає нередагуванням,алітературним редагуванням.

Детальніше до питання доцільності й логічної вмоти-вованості поглинання літературним редагуванням усього поняття «редагування» повернемося пізніше, коли розгля-датимемо види й аспекти редагування. А зараз спробуємо підсумувати те, що стосувалося аналізу поглядів на реда-гування у виокремленій нами третій групі, де тлумачення цього поняття виходить за рамки усталеного цілісного твор-чого процесу в роботі над майбутнім виданням.

Отож, висновки до цього блоку можуть бути такими:

— редагування включає в себе не лише творчі процеси,

а й тісно пов'язані з ними організаційні заходи, які необ-хідно виконати редакторові на різних етапах творення кон-кретного видавничого чи журналістського продукту;

— розширення діапазону тлумачення поняття редагу-вання лише як творчого процесу, додають (у цьому випад-ку) такі дії редактора: вивчення кон'юнктури видавничо-го ринку, пошук і відбір авторів, робота з автором у плані

4 2 4

Тимошик М. С.

оцінки теми та таку ж роботу щодо стану її розробки й удо-сконалення, нромоція видання;

Такий підхід до аналізу сутності редагування і в кон-кретиці сучасних тенденцій розвитку видавничої справи, і в конкретиці сучасного стану розвитку науки про видав-ничу справу та редагування є, на нашу думку, найбільш сприйнятливим.

Поиск по сайту: