У цей час ченці починають також захоплюватися фі-лософією «ісіхастів» Григорія Синаїта, Феодосія і Євфімія Тирнавських, Філофея і Калліста, суть якої полягала в міс-

П А С І Ч Н И К М . С

тичній теорії прижиттєвого злиття людини з божеством, завдяки моральному самовдосконаленню в безмовному ас - кетичному житлі в келії або в безлюдній печері [10]. Це був своєрідний протест збагаченню монастирів і перетворенню їх на великі феодально-кріпосницькі центри. Ісіхасти про-пагували аскетське життя, відлюддя, вимагали від ченців, щоб вони забезпечували себе власною працею і не корис-тувалися надмірною приватною власністю — землею, худо-бою, грішми тощо. Цей аспект вчення згодом використало російське боярство, виступаючи проти швидкого зростання церковного землеволодіння.

Коли Болгарія і Сербія спочатку зазнали нападу з боку турецьких завойовників, а потім — і зовсім втратили свою незалежність, з Балканського півострова в Україну та в Ро-сію в кінці XV ст. приходить багато емігрантів. У зв'язку

з падінням Візантійської імперії і утворенням Російської централізованої великої держави, погляди багатьох людей слов'янського світу були звернені до Москви як до «третього Риму», що повинна продовжити політичну роль стародав-нього Риму та Візантії. В Росії та в Україні багато емігрантів

з Балкан займали помітне становище в церковній ієрархії і були відомі як політичні та культурні діячі. Так, вихованець Євфімія Тирнавського — Кіпріан став київським, а потім — московським митрополитом, племінник Кіпріана — Григо-рій Цамблак спочатку був ігуменом у Сербії, а потім — отри-мав посаду митрополита українських і білоруських земель Литовського князівства. На «Русі» Кіпріан і Цамблак увели

в церковну проповідь властивий південнослов'янській літе-ратурі тих часів риторичний стиль, який використовували

в своїх проповідях і творах російський чернець Єиіфаній Премудрий і виходець з Афону серб Пахомій Логофет [ 1()|.

Зрозуміло, що політичні і культурні взаємозв'язки Русі з південнослов'янськими країнами знайшли своє відображеі і ня в пам'ятках письменності XIV —XV ст., зокрема, в книгах церковного змісту, в перекладних світських творах, в офі

V

П Р А Ц І Д О С Л І Д Н И К І В

ційних урядових документах — грамотах, листуваннях дер-жавної канцелярії тощо. За зразком південнослов'янської графіки, на Русі виробляється нова манера письма, яку називають молодшим наиівуставом. Різниця між старшим і молодшим напівуставом досить чітко визначена в палео-графічній науці. Ця різниця була не тільки в деякій зміні написання букв, а й у складі алфавіту. О. Соболевський вказував на кілька таких пунктів: намагання відділити книжну мову від народної, встановлення більш-менш стій-ких правил правопису, наближення мови до початкової церковнослов'янської мови і очищення її від пізніших на-родних елементів, поступове знищення в мові й орфогра-фії місцевих староруських особливостей, наближення мови й орфографії до «материнської», тобто грецької, вживання великих юсів, «ь» замість «т» в кінці слів, відсутність йоту-вання перед голосними, вживаїшя «а» замість «я»(твореній,добрыа), наявність великої кількості скорочень в словах за до-помогою титлів і виносних букв над рядком(бгь - бог, снь —син, члвк — чоловік, гсдрь — государ) [1,14].

Саме в цей час у східнослов'янськії книжності з'являється плетений орнамент балканського стилю. Якщо раніше руко-писи орнаментувалися в тератологічному чи в дивовижно-му тваринному стилі, то в молодшому півуставі орнаменти були виконані в геометричному стилі. Різниця обох стилів була не тільки в характері малюнка, але і в своєрідному під-борі кольорів та мініатюрах. Другий південнослов'янський вплив був помітним в живописі, оформленні кам'яних хрес-тів та печаток князів.

Разом зі зміною орфографії та літературної мови до нас було перенесено з південнослов'янських країн «пле-тение словес» — особливий літературний стиль, який ви-ник у Болгарії за часів Євфімія і був характерним для східнослов'янської церковної літератури до кінця XVII ст., а в окремих місцях і пізніше. «Новий стиль, — підкреслює Д. Лихачов, — примушував уважно ставитись до значення

3 8 0

П А С І Ч Н И К М . С

Поиск по сайту: