И юрською ознакою (чи рівнем одноосібного втручання)

«Історія» «книги художника». Як витвір людської думки,

і пига художника» розповідає певну історію. Вербальний і ш іуальний текст, ілюстрації, художні образи формують сю-*('Г книги (не сюжет твору), «історію», «легенду», яку розпо-иідає книга. По суті, передати закладену ідею посильними і.к обами — основне завдання «книги художника». І саме в контексті конкретної ідеї слід сприймати кожне конкретне кидання.

«Книга художника» не повинна бути стандартною — попа може бути загального типу або належати до встанов-леної категорії «книг художника» і не бути інноваційною; 11 По ж може бути новаторською, недбалою, неякісно виготов-і ієною і за багатьма параметрами далекою від досконалості

• 111 навіть від вдалої реалізації — але врешті-решт, «книзі ху-

н іжника» доводиться мати певне переконання, якийсь дух, причину бути і бутті книгою, щоб досягти успіху» [7].

«Книга художника» як частина задуму — характерис-

Тика, що випливає з попередньої. Часто «книгу художника» иикористовують як один із засобів, інструмент творчої волі

і штора. Тоді таке видання з'являється паралельно з інши-ми, імітуючи їх або ніби позичаючи їм певні образи чи ва-ріанти дизайнерського рішення. Або ж «книга художника» може вийти як у ручному, так і в технічному; ускладненому чи спрощеному варіантах. В результаті, може йтися як про

і >креме видання, так і про їх низку, яка творить комплект.

Середовище поширення. В ідеалі «книги художника»,

ікі згодом можуть стати видавничими проектами, можна шайти у:

• великих публічних бібліотеках;

• університетських спеціальних книгозбірнях або ху-иожніх бібліотеках;

П Р А Ц І З Д О Б У Б А Ч І В

• спеціалізованих на «книзі художника» книготоргов-цев і книжкових магазинах;

• колекціях видань, фотографій і малюнків у музеях або музейних бібліотеках;

• галереях і на спеціалізованих виставках;

• майстернях художників.

Специфічна читацька аудиторія. Будучи нетиповим

Видавничим продуктом, «книга художника» руйнує тради-ційний погляд на читача, який може бути, швидше, гляда-чем, слухачем, співавтором. Серед потенційних «читачів» «книги художника» — митці, мистецтвознавці, поціновува-чі мистецтва, колекціонери, бібліофіли. Споживачами та-ких видань також є галереї та книгозбірні, які згодом пропа-гуватимуть «книги художника» серед інших груп читацької аудиторії. Крім того, «книги художника», зважаючи на свою місію формування зацікавленого у книзі та читанні інфор-маційного простору, можуть привабшовати групи реципі-єнтів, для яких такі видання будуть недоступні, однак ба-жані. Іншими словами, деякі категорії читачів (наприклад, їх славнозвісне «широке коло») «книгу художника» можуть так і не потримати в руках або й не побачити її, однак іі і-формація про книгу зацікавить їх безперечно.

Читач-співтворець. «Книга художника» як особливим

вид літератури передбачає також творчу категорію читача. Французький літературознавець Ролан Барт одним із пер-ших висловив думку про «смерть Автора» і про читача як співтворця прочитаного:

«Так виявляється цілісна суть письма: текст складено і безлічі різних видів письма, що походять з різних культур і вступають один із одним у відносини діалогу, пародії, су-перечки, проте вся ця множинність фокусується в певні и точці, якою є не автор, як стверджували до сьогодні, а читач. Читач — це той простір, де відображаються всі до єдиної цитати, з яких складається письмо; текст знаходить єдність не в своєму походженні, а в призначенні, тільки призна

Л И С Т В А К Г. Б.

чення це не особиста адреса; читач — це людина без істо-рії, без біографії, без психології, він всього лише хтось, хто зводить воєдино всі ті штрихи, що утворюють письмовий текст» [6].

Хоча тут йдеться про будь-який текст загалом, «книги художника» як особливого мистецького продукту, це тор-кається передусім. По суті, кожне прочитання «книги ху-дожника» стає актом творення, і читач, в цьому випадку, виступає и повноцінним творцем (чи хоча б співтворцем). Вже хоча б тому, що така книга не передбачає наскрізного ирочитання, послідовність отримання та сприйняття за-кладеної в ній інформації — довільна, а маніпуляції з фор-мою щоразу інакше впливають на індивідуальні тактильні та просторові відчуття читача.

Поиск по сайту: