письменника Дж. Голсуорсі» [2, с. 16]. Не таким фаховим огляд іншого автора часопису М. Гурка про літературу фашистській Італії [7, с. 76 —79]. Це скоріше не дуже вдали і іереклад з італійської мови роздумів тогочасного крити Д. Паніні.
Рубрика «Хроніка» трансформувалася у образний «М шок веселого Божка», в якому поєднувалася описовіст аналітичність та іронія при оповіді розвитку подій на ми тецькому Парнасі Львова. Але в редакційній колегії в то час вже не було погодженості щодо змістового наповненн журналу. Листи з архіву Б.-І. Антонича, підтверджують та припущення. Так, член редколегії «Дажбога» В. Ласовськи у листі до редактора висловлює своє незадоволення впров дженням у часопис суспільно-політичних тем, що пропон вав новий член редколегії Б. Кравців: «Хоч я, як політич одиниця, є цілком за ідеологію, яку репрезентує Б. Кравці та ніколи не погоджуся як митець (підкреслення автора.
І. К.) з методами і засобами, з якими приклоники цієї ідеолгії підходять до літератури» [14, с. 1]. Невдовзі В. Ласовськ перейшов до групи письменників, що стояли на ліберал них позиціях у мистецтві та почав публікувати свої твори часописах «Ми» та «Назустріч». Також і Б.-І. Антонич зал шив «Дажбог», почав співпрацю із журналом «Ми». Влас до цього його давно закликали А. Крижанівський та С. Го динський [14, с. 1].
З 1935 р. «Дажбог» очолив Б. Кравців, який суттєво з нив його внутрішнє наповнення і зовнішній вигляд. Збіл шився формат та з'явилися зміни у художньо-технічно оформленні. У підзаголовку поряд з «літературою і мист цтвом» додається «громадське життя». Звертаючись до ч тачів у передньому слові, Б. Кравців пише, що його видан поборюватиме прояви занепаду і зневіри у національно житті. 1 Іащоналістичне спрямування часопису посилило І.Ірахунок більшої кількості статей суспільно-політичнтематики Б. Кравціва, Т. Лилика, Д. Донцова.
5 8
К А П Р А Л Ь І . І .
їм і пікпраці запрошено націоналістичного критика та ||іпм,ідського діяча Б. Романенчука, іцо публікувався під || >м 1111 їм імами Б. Р. У його першій теоретичній розвідці, пу-Р'ііі-ініапій у «Дажбозі», йдеться про ставлення націоналіс-ІН'іиої критики до літератури [6, с. 10]. Хоча націоналістич-нії критика і виступала проти ліберальної ідеї «мистецтво і|им мистецтва», але, водночас, вона була проти того, щоб |Ці|м і иорювати мистецтво в «одверту агітку». Таку роль Мі і і,і виконувати преса, а митцеві дано світогляд для того, ріпіі впливати через свої твори на читача [6, с. 10]. Подібні І/н і висловлював цей критик в іншій статті, вважаючи, що
і .менник-націоналіст мусить пропагувати національ-ні • 111 і ідеї серед усіх без винятку верств населення і цим слу-«И ти нації [5, с. 3]. Аналогічні думки обґрунтував і В. Пачов-11 ий, що публікувався під псевдонімом В. Дальновидець.
і і, повна теза його статті — за допомогою літератури «мож-ім перетворити народ в державотворчу націю» [9, с. 4].
Згадані матеріали були програмними у «Дажбозі» при редагуванні Б. Кравціва. В одній з перших своїх публікацій їм сторінках видання Б. Кравців звертає увагу, насамперед, ми дві важливі проблеми: 1) невдоволення молоді станом то-і пчасної літератури, а звідси і прагнення нових «надиханих подихом сучасности творів»; 2) віра в те, що тільки молода 0 перація справді щиро служитиме ідеї українського націо-налізму [13, с. 12 — 13].
Цікава композиційно та стилістично вправна стаття Іі. Кравціва, присвячена поезії Т. Шевченка періоду заслан-ня [10, с. 3]. У вступі доводиться актуальність обраної теми идя того періоду та наголошується, що аналіз автора буде оригінальним: він не йгиме за офіційними канонами шев-ченкознавства. Автор розпочинаючи статтю, обґрунтовує необхідність неофіційного підходу до творчості Т. Шевчен-ки: «все частіше будиться в нас нехіть до офіційного шов ченкознавства, що хоче нас трафаретно навчити чим був,
1 і буде для нас Шевченко». Стиль Б. Кравціва у цій ста ти
П Р А Ц І В И К Л А Д А Ч І В
відзначається особливою експресію, завдяки тому, що вір Т. Шевченка чергуються із власними роздумами крити Виклад подано у хронологічній послідовності (окресле події 1847—1857 рр). Рясно цитуючи поезію Т. Шевчен критик використовує при цьому стилістичні фігури, зок ма, анафору:
«І дум своїх він просить не покидати його при ли годині
І село, що наче писанка із зеленим гаєм
І гори високії такі хороші
І славне минуле України...
Про те як в неволі він згадує Україну Про те як болюче порівнювати степи руді аж черв
тут з голубими і зеленими там: Про ночі в смердючій хаті
Про те, як вночі чекає поет сонця і світу...
Усе більше спогадів і образів, що починаються ніби і лія, а закінчуються сумним акордом:
Чи це буде образ сотника Чи образ матері...
Чи вкінці образ коханої...» [10, с. 4 — 5].
Серед інших стилістичних прийомів, більше властив мистецькому твору, часте використання епітетів («трив на, гаряча сповідь», «тривожний, сумний акорд», «неділе ка святая»), протиставлень (образ весни і Петропавлівсь цитаделі), риторичних запитань, окличних речень та ін.
Завдяки експресивному стилю, Б. Кравців зумів пере ти своє враження від творчості Т. Шевченка і таки дотрим прагнення бути оригінальним у підході до творчості пое Критик відмовився від інтерпретації віршів, наводить ли окремі цитати та образи, які сумарно створюють вражен та впливають на емоції читача. Стаття Б. Кравціва є чи найяскравішим взірцем письменницької критики у льв ській літературній періодиці 20—30-х років. Він найбіл
6 0
К А П Р А Л Ь 1. І.
|іи і \ і і юезію Т. Шевченка періоду заслання за її нескорений (IV« ї ї відчуття національної приналежності.
І Іодібні мотиви віднаходить Б. Кравців і у книжці Ці І Ліггонича «Три перстені» [11, с. 7 — 8]. Два панівні моти-ш і мчить він, рецензуючи що збірку — оспівування лемків-ktoi природи та усвідомлення ропі поета і себе в цій ролі. Гїимія Б.-І. Антонича повна «сонця і поривів, а її автор є мі правді національним та націоналістичним поетом» [11,
1 7 - 8 ] .
І Це одна статгя-рецензія Б. Кравціва привертає увагу
к це відгук на дві збірки молодого німецького письменни-ці 1-13. Меллєра, які у 1934 — 1935 рр. отримати нагороду Німецької національної палати культури [12, с. 12]. у цих пишках поезій молодого німецького автора критик поці-І«н»ус, в першу чергу, націоналістичний та державницький tu і шви. Ці та інші статті на сторінках редагованого видання
і цідчать про певний світогляд й ідеологічні позиції Б. Крав-ці и,і як націоналістичного митця і як редактора націоналіс-
ти його часопису. Польській владі не були до вподоби такі
і яди, тому тижневик було закрито у 1935 р.
І Іідсумовуючи огляд літературно-критичних публіка-ції і часопису «Дажбог», можна зробити кілька висновків: і ті тижневик «Дажбог» був програмовим часописом націо-налістичного напрямку; на сторінках видання відводилося і',ііато місця для публікацій молодих авторів, «націоналіс-ті за переконанням»; поряд з публікацією оригінальних Иіорів, на шпальтах часопису широко представлена літера-турна критика (у формі коротких рецензій аналізувалися і нори молодих письменників); значна увага приділялася иіературним подіям на Сході України; зміна редакторів і причинила внесення коректив до тематики літературної і* ри гики часопису: Є.-Ю. Пеленський публікував історико-н'оретичні та літературознавчі розвідки, Б.-І. Антонич ак-
ііі-і гг робив на мистецькій проблематиці, оглядах чужозем-ні н літератури, а Б. Кравців посилив теоретично-ідеологічну
П Р А Ц І В И К Л А Д А Ч І В
спрямованість «Дажбога», перетворивши журнал суспільно-політичний, що в умовах Польщі середини 30 років XX ст. спровокувало закриття часопису.
1. Антопич Б.-І [рец. на:] Моріак Ф. Тайна Фротернаків Дзвони. - 1933. - Т. 3. - С. 149.