Порівняльний аналіз рівнів сформованості праксеологічних умінь до і після експерименту

Діагностування сформованості праксеологічних умінь є нелегким завданням, виконання якого передбачає не тільки анкетування, опитування, вивчення продуктів діяльності, а й ретельні підрахунки, на яких рівнях знаходяться учасники дослідної програми. Проте такі дослідження проводяться зазвичай тоді, коли перевіряється ефективність реалізації певної технології, сформованості конкретної якості. У школі вчителю значно частіше доводиться діагностувати рівень сформованості багатьох моральних і соціальних якостей. Отже, кількість підрахунків збільшується. Вираження наявних у школярів якостей у числовому еквіваленті перетворюється у складну для вчителя процедуру.

Припустимо, учителю необхідно визначити розвиток соціальних якостей школярів, якими є: патріотизм, колективізм, гуманізм, дисциплінованість, допитливість (див. таблицю).

Для діагностики рівня соціального розвитку школярів доцільно використати метод колективної експертної оцінки, адже соціальні якості проявляються у соціальному оточенні, і оцінюються тими людьми, серед яких живе учень. Кінцева експертна оцінка конкретної якості визначається як середнє арифметичне значення оцінок всіх учнів класу. Яскраве вираження ознаки вимірюється 3 балами, середнє – 2 балами, низьке – одним балом, повна відсутність якості – 0. Кількісна оцінка округлюється до однієї десятої (Прізвища та бали у таблиці наведені довільно).

Таблиця.

Діагностична карта розвитку соціальних якостей учнів (7 клас)

Неважко помітити, що діагностування як однієї якості, так і низки – є нелегким процесом. Педагогу необхідно як мінімум завести на кожного учня картки спостережень. Бажано залучити до дослідження велике коло осіб: учнів, учителів, батьків, психолога тощо. Зрозуміло, що лише тоді, коли діагностування якостей школярів не є самоціллю, а засобом підвищення ефективності виховного процесу, тобто витрачені час і сили повертаються успіхами у навчанні та вихованні, у педагога з’являється мотивація на діагностування. Проте результати навчально-виховного процесу залежать від багатьох чинників, і часто їх негативний вплив нівелює бажання займатися планомірно, систематично і ґрунтовно точним вимірюванням розвитку якостей школярів. Враховуючи важливість функцій діагностування, можна прогнозувати, що воно ще займе належне місце у практичній діяльності педагогів. Поки що необхідно констатувати, що відсутність добре поставленої діагностики перетворює освітню технологію у не-технологію, скажімо, у метод чи методику, отже треба повертатися до традиційної термінології, не віддаючи дань модним термінам.

Резюме.

Педагогічна діагностика – це діяльність з виявлення актуального стану і тенденцій індивідуально-особистісного розвитку суб’єктів педагогічної взаємодії, спрямована на управління якістю освітнього процесу. Діагностування у навчанні ще називають контролем знань.

Термін «педагогічна діагностика» запровадив 1968 року німецький учений К. Інгенкамп. Проте сама вона існує стільки, скільки педагогічна діяльність, отже відома із часів стародавнього світу.

Об’єктами педагогічної діагностики є індивідуально-особистісні якості дитини; діяльність, поведінка і ставлення вихованців; формуючий вплив соціального середовища, сімейного, шкільного і класного оточення; характер і взаємодія педагогічного впливу в освітньому процесі.

Педагогічна діагностика є складним системним явищем, у якому виділяють низку напрямів: діагностика розвитку дитини; педагогічної діяльності, особистісних якостей педагога; педагогічної взаємодії. Вона виконує декілька функцій: інформаційну (або функцію зворотного зв’язку), оціночну, управлінську, стимулюючу, прогностичну, які пов’язані між собою.

Найчастіше у процесі діагностування педагоги використовують методи спостереження, анкетування та опитування, тестування, бесіди (з вихованцями, педагогами, батьками тощо), вивчення і виховання у педагогічних ситуаціях, вивчення продуктів діяльності (малюнки, проекти, щоденники, твори і т.д.), узагальнення незалежних характеристик вихованців, соціометричні, експертних оцінок, метод недописаних тез.

Процедура педагогічної діагностики передбачає здійснення низки дій: формулювання цілей; визначення критеріїв, показників розвитку досліджуваних якостей особистості; відбір методів (складання діагностичної програми); реалізація діагностичної програми; аналіз результатів діагностування; виділення рівнів розвитку учнів; виконання підрахунків і фіксація результатів.

Проведення педагогічного діагностування – є складним процесом. До нього педагоги вдаються лише тоді, коли воно не є самоціллю, а засобом підвищення ефективності виховного процесу.

Поиск по сайту: