Основи законодавства України про охорону здоров'я

З А К О Н У К Р А Ї Н И

· Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

· Р о з д і л II

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

· Р о з д і л III

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

· Р о з д і л IV

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗДОРОВИХ І БЕЗПЕЧНИХ УМОВ ЖИТТЯ

· Р о з д і л V

ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНА ДОПОМОГА

· Р о з д і л VI

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛІКАРСЬКИМИ І ПРОТЕЗНИМИ ЗАСОБАМИ

· Р о з д і л VII

ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я МАТЕРІ ТА ДИТИНИ

· Р о з д і л VIII

МЕДИКО-САНІТАРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

САНАТОРНО-КУРОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ВІДПОЧИНКУ

· Р о з д і л IX

МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

· Р о з д і л X

МЕДИЧНА І ФАРМАЦЕВТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

· Р о з д і л XI

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

· Р о з д і л XII

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ

ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ЗДОРОВ'Я

Стаття 5. Охорона здоров'я - загальний обов'язок

суспільства та держави

Державні, громадські або інші органи, підприємства,

установи, організації, посадові особи та громадяни зобов'язані

забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності,

не завдавати шкоди здоров'ю населення і окремих осіб, у межах

своєї компетенції подавати допомогу хворим, інвалідам та

потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і

закладів охорони здоров'я в їх діяльності, а також виконувати

інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.

Стаття 7. Гарантії права на охорону здоров'я

Держава згідно з Конституцією України ( 254к/96-ВР ) гарантує

всім громадянам реалізацію їх прав у галузі охорони здоров'я

шляхом:

а) створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров'я;

б) організації і проведення системи державних і громадських

заходів щодо охорони та зміцнення здоров'я;

в) подання всім громадянам гарантованого рівня

медико-санітарної допомоги у обсязі, що встановлюється Кабінетом

Міністрів України;

г) здійснення державного і можливості громадського контролю

та нагляду в галузі охорони здоров'я;

д) організації державної системи збирання, обробки і аналізу

соціальної, екологічної та спеціальної медичної статистичної

інформації;

е) встановлення відповідальності за порушення прав і законних

інтересів громадян у галузі охорони здоров'я.

Стаття 8. Державний захист права на охорону здоров'я

Держава визнає право кожного громадянина України на охорону

здоров'я і забезпечує його захист.

У разі порушення законних прав і інтересів громадян у галузі

охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші органи,

підприємства, установи та організації, їх посадові особи і

громадяни зобов'язані вжити заходів щодо поновлення порушених

прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної

шкоди.

Судовий захист права на охорону здоров'я здійснюється у

порядку, встановленому законодавством.

Стаття 9. Обмеження прав громадян, пов'язані із станом

їх здоров'я

На підставах і в порядку, передбачених законами України,

громадяни можуть бути визнані тимчасово або постійно не придатними

за станом здоров'я до професійної або іншої діяльності, пов'язаної

з підвищеною небезпекою для оточуючих, а також з виконанням певних

державних функцій.

Застосування примусових заходів медичного характеру щодо

осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, обмеження прав

інших громадян у вигляді примусового медичного огляду або

примусової госпіталізації, а також у зв'язку з проведенням

карантинних заходів допускається тільки на підставах і в порядку,

передбачених законами України.

Рішення про обмеження прав громадян, пов'язані із станом їх

здоров'я, можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Стаття 10. Обов'язки громадян у галузі охорони здоров'я

Громадяни України зобов'язані:

а) піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не

шкодити здоров'ю інших громадян;

б) у передбачених законодавством випадках проходити

профілактичні медичні огляди і робити щеплення;

в) подавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які

знаходяться у загрозливому для їх життя і здоров'я стані;

г) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про

охорону здоров'я.

Стаття 11. Права і обов'язки іноземних громадян та

осіб без громадянства

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно

проживають на території України, користуються такими ж правами і

несуть такі ж обов'язки в галузі охорони здоров'я, як і громадяни

України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами чи

законодавством України.

Права та обов'язки в галузі охорони здоров'я іноземних

громадян та осіб без громадянства, які тимчасово перебувають на

території України, визначаються законодавством і відповідними

міжнародними договорами.

Стаття 15. Органи охорони здоров'я

Спеціально уповноваженим центральним органом державної

виконавчої влади в галузі охорони здоров'я є Міністерство охорони

здоров'я України, компетенція якого визначається положенням, що

затверджується Кабінетом Міністрів України.

Функції спеціально уповноважених органів державної виконавчої

влади в адміністративно-територіальних одиницях України

покладаються на відділ охорони здоров'я Ради Міністрів Республіки

Крим та органи місцевої державної адміністрації.

Стаття 22. Державний контроль і нагляд в галузі охорони

здоров'я

Держава через спеціально уповноважені органи виконавчої влади

здійснює контроль і нагляд за додержанням законодавства про

охорону здоров'я, державних стандартів, критеріїв та вимог,

спрямованих на забезпечення здорового навколишнього природного

середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення,

нормативів професійної діяльності в галузі охорони здоров'я, вимог

Державної Фармакопеї, стандартів медичного обслуговування,

медичних матеріалів і технологій.

Поиск по сайту: