Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ЗАГАЛЬНА ФІЗІОЛОГІЯ ЗБУДЛИВИХ ТКАНИН



Універсальною властивістю живої матерії є подразливість — здатність реагувати на подразнення зміною інтенсивності обміну речовин. В процесі ево­люції у високо диференційованих тканин ( м’язової, нервової та секрето­рної)виробилась більш спеціалізована здатність відповідати на дію подразника— збудливість.

Збудливість тканин різного ступеня диференціації неоднакова і тому для її характеристики використовують наступні показники збудливості: поріг сили подразника це мінімальна величина подразника, яка здатна викликати ледь помітну відповідь тканини; реобаза – мінімальна сила електричного подразника, яка викликає ледь помітну відповідь тканини; корисний часце найменший час, на протязі якого повинен діяти подразник порогової сили для того, щоб викликати збудження; хронаксія -мінімальний час, достатній для ледь помітного збудження тканини подразником силою в дві реобази і визначається в мілісекундах. Однакові тканини різних видів тварин ти різні тканини одного і того ж виду тварин і людини мають різну хронаксію. Це так звана конституційнахронаксія.

В процесі збудження хронаксія тканин змінюється. Так, хронаксія м'язу стає коротшою і наближається до хронаксії нерву ( субординаційнахронаксія ), який передає імпульси збудження на м'яз. Передача імпульсів з нерва на м'яз можлива тільки при рівності хронаксії ( ізохронізм ) і неможлива при їх нерівності (гетерохронізм).Хронаксія та реобаза коливаються в залежності від функціона­льного стану тканин.

Лабільність – кількість елементарних реакцій за одиницю часу. Наприклад, лабільність м'язових волокон людини складає 300—400 імпульсів в секунду, а нервових – 1500 – 2000.

У процесі збудження збудливість послідовно проходить наступні фази: абсолютна рефрактерність,від­носна рефрактерності, супернормальна, субнормальної та нормальна збудливості.

Збудженняскладний фізіологічний процес переходу збуд­ливої тканини з стану фізіологічного спокою в діяльний стан при дії подразника. Збудження може мати зовнішні специфічні ознаки діяльного стану (проведення нервового імпульсу, скорочення м'язу, виділення секрету залозою), а також неспецифічні ознаки (посилення процесів обміну, виділення тепла, зміна структури та виникнення біоелектричних потенціалів).

Біоелектричні зміни в тканині є ранньою ознакою збудження. В збудливих тканинах можуть бути зареєстровані два види біо­електричних явищ: мембранний потенціал спокою (МПС)— різниця потенціалів між зовнішнім та внутрішнім середовищем клітини, який характеризується наступними параметрами: 1)постій-ністю; 2)полярністю (зовнішня поверхня мембрани позитивна, а внутрішня – нега-тивна); 3)величиною, що вимірюється у (мВ); та потенціал дії (ПД)— короткочас-ні високо амплітудні зміни МПС, що виникають при збудженні.

Дослідженнями виявлено, що між зовнішньою і внутрішньою поверхнею мембрани існує постійна різниця потенціалів, яка складає у спокої 60—90 мілівольт. Ця різниця потенціалів зумовлена, головним чином, градієнтом концентрацій іонів К +, Nа + ,СІ - між зовнішнім та внутрішнім середовищем клітини. Ця іонна асиметрія обумовлена вибірковою проникністю мембрани клітини і утримується до тих пір, доки клітина жива.

Селективна (вибіркова) проникливість мембрани для різних іонів підтримуєть­ся також за рахунок активності калій-натрієвої помпи, на роботу якої використовується АТФ.

Подразнення приводить до різкого короткотривалого підвищення проникності мембрани клітини для іонів натрію. Внаслідок цього деяка кількість іонів натрію за концентраційним градієнтом дифундує в клітину і при досягненні ними критичної маси настає перезарядка мембрани — внутрішня поверхня стає позитивною, зовнішня —негатив­ною. При цьому відбувається не тільки швидке зменшення (деполяризація ) заряду мембрани до критичного рівня, а також і реверсія (зміна на протилежний знак заряду). За досить короткий час (0,5 мілісекунди) натрієва проникливість різко знижується (натрієва інактивація) і збільшується для іонів калію, що приводить до посилення поступлення позитивних іонів калію поза клітину, відбуваєтьсяреполяризація — відновлення висхідної поляризації мембрани.

Зміну мембранного потенціалу в процесі збудження назива­ють як потенціал

збудження, потенціал дії або піковий потенціал.

Важливою особливістю пікового потенці-

алу є здатність розповсюджуватися від

місця виникнення, як тільки його величи-

на деполяризації досягає критичного рів-

ня. Саме ця властивість збудливих струк-

тур лежить в основі проведення збуджен-

ня.

В потенціалі дії розрізняють: (рис. 1)

1- фаза деполя­ризації мембрани;

2- фаза реполяризації;

3- слідовий деполяризаційний потенціал

4- слідовий гіперполяризаційний потен-

ціал;

5- овершут

Рис . 1. Фази потенціалу дії

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.