Універсальною властивістю живої матерії є подразливість — здатність реагувати на подразнення зміною інтенсивності обміну речовин. В процесі еволюції у високо диференційованих тканин ( м’язової, нервової та секреторної)виробилась більш спеціалізована здатність відповідати на дію подразника— збудливість.
Збудливість тканин різного ступеня диференціації неоднакова і тому для її характеристики використовують наступні показники збудливості: поріг сили подразника — це мінімальна величина подразника, яка здатна викликати ледь помітну відповідь тканини; реобаза – мінімальна сила електричного подразника, яка викликає ледь помітну відповідь тканини; корисний час—це найменший час, на протязі якого повинен діяти подразник порогової сили для того, щоб викликати збудження; хронаксія -мінімальний час, достатній для ледь помітного збудження тканини подразником силою в дві реобази і визначається в мілісекундах. Однакові тканини різних видів тварин ти різні тканини одного і того ж виду тварин і людини мають різну хронаксію. Це так звана конституційнахронаксія.
В процесі збудження хронаксія тканин змінюється. Так, хронаксія м'язу стає коротшою і наближається до хронаксії нерву ( субординаційнахронаксія ), який передає імпульси збудження на м'яз. Передача імпульсів з нерва на м'яз можлива тільки при рівності хронаксії ( ізохронізм ) і неможлива при їх нерівності (гетерохронізм).Хронаксія та реобаза коливаються в залежності від функціонального стану тканин.
Лабільність – кількість елементарних реакцій за одиницю часу. Наприклад, лабільність м'язових волокон людини складає 300—400 імпульсів в секунду, а нервових – 1500 – 2000.
У процесі збудження збудливість послідовно проходить наступні фази: абсолютна рефрактерність,відносна рефрактерності, супернормальна, субнормальної та нормальна збудливості.
Збудження—складний фізіологічний процес переходу збудливої тканини з стану фізіологічного спокою в діяльний стан при дії подразника. Збудження може мати зовнішні специфічні ознаки діяльного стану (проведення нервового імпульсу, скорочення м'язу, виділення секрету залозою), а також неспецифічні ознаки (посилення процесів обміну, виділення тепла, зміна структури та виникнення біоелектричних потенціалів).
Біоелектричні зміни в тканині є ранньою ознакою збудження. В збудливих тканинах можуть бути зареєстровані два види біоелектричних явищ: мембранний потенціал спокою (МПС)— різниця потенціалів між зовнішнім та внутрішнім середовищем клітини, який характеризується наступними параметрами: 1)постій-ністю; 2)полярністю (зовнішня поверхня мембрани позитивна, а внутрішня – нега-тивна); 3)величиною, що вимірюється у (мВ); та потенціал дії (ПД)— короткочас-ні високо амплітудні зміни МПС, що виникають при збудженні.
Дослідженнями виявлено, що між зовнішньою і внутрішньою поверхнею мембрани існує постійна різниця потенціалів, яка складає у спокої 60—90 мілівольт. Ця різниця потенціалів зумовлена, головним чином, градієнтом концентрацій іонів К +, Nа + ,СІ - між зовнішнім та внутрішнім середовищем клітини. Ця іонна асиметрія обумовлена вибірковою проникністю мембрани клітини і утримується до тих пір, доки клітина жива.
Селективна (вибіркова) проникливість мембрани для різних іонів підтримується також за рахунок активності калій-натрієвої помпи, на роботу якої використовується АТФ.
Подразнення приводить до різкого короткотривалого підвищення проникності мембрани клітини для іонів натрію. Внаслідок цього деяка кількість іонів натрію за концентраційним градієнтом дифундує в клітину і при досягненні ними критичної маси настає перезарядка мембрани — внутрішня поверхня стає позитивною, зовнішня —негативною. При цьому відбувається не тільки швидке зменшення (деполяризація ) заряду мембрани до критичного рівня, а також і реверсія (зміна на протилежний знак заряду). За досить короткий час (0,5 мілісекунди) натрієва проникливість різко знижується (натрієва інактивація) і збільшується для іонів калію, що приводить до посилення поступлення позитивних іонів калію поза клітину, відбуваєтьсяреполяризація — відновлення висхідної поляризації мембрани.
Зміну мембранного потенціалу в процесі збудження називають як потенціал