Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

З історії виникнення скаутського руху



Скаутизм як виховна система

(матеріали лекцій з історії дитячого та юнацького руху)

 


Скаутизм як виховна система.

Матеріали лекцій

Укладач: Г.М. Гаєвська

 

 

Розглядаються питання історії виникнення скаутського руху, його методологічні концепції, програми, закон та присяга. Подаються матеріали про гайдинг та основні напрями діяльності цієї течії у скаутизмі. Висвітлюються проблеми виникнення та становлення українського варіанту скаутизму-Пласту

 

 

Укладач: Г.М. Гаєвська, голова циклової комісії викладачів психолого-педагогічних дисциплін Чортківського педагогічного училища імені О.Барвінського, викладач-методист

 

Рецензенти:

 

С.І. Савінська, викладач педагогіки Чортківського педагогічного училища імені О.Барвінського, старший викладач

 

 

Рекомендовано методичною радою Чортківського педагогічного училища (протокол № від 2004 р.)

 

 

Літературний редактор Г.Я. Швед

Комп’ютерний набір і верстка: О.М. Безпалько


 

Зміст

1. З історії виникнення скаутського руху.
2. Головна мета скаутського руху, концепції та принципи скаутизму.
3. Методи скаутизму.
4. Закон скаута.
5. Три вікові групи бойскаутів.
6. Дві течії у скаутизмі. Ґайдинг.
7. Поширення скаутизму в Україні.
8. Пласт і пластуни у визвольних змаганнях 1914-1921 рр.
9. Пласт у Галичині під польською окупацією.
10. Пластові улади.
11. Пласт сьогодні.

З історії виникнення скаутського руху

Перед педагогами і батьками часто постає питання: як виховувати хлопчика? Якщо приглянутися уважно - так само, як дівчинку. Але це помилка, більше того - педагогічний злочин! Тому що з хлопчиків повинен вирости мужчина - той, кого називають, зараз все частіше з іронією, представником сильної половини людства.

Як же підготувати хлопчика до труднощів, які неминуче зустрінуться в житті, як виховувати справжнього мужчину? З усіх боків чуються запитання, адже сама дійсність сама дуже мало сприяє виробленню в юній людині працелюбності, ініціативності, самостійності, мужності. Але настане день, коли життя почне вимагати все це, і хто знає, якою бідою обернеться неготовність до життєвого екзамену?

В подібній ситуації дефіциту педагогічних ідей не можна нехтувати навіть малою крихіткою накопиченого кимось досвіду, а ми чомусь не використовуємо вже готовеньке. З початку століття існує в світі юнацький рух, ідеали якого - любов до праці, відповідальність, відвага, сила волі. Йдеться про скаутизм.

Колись у телепередачі показували інтерв'ю із симпатичним хлопчиком років дванадцяти з американського штату Айова. Допитливий американець, який приїхав на Україну з групою школярів, задав нашим дітям масу запитань. Але ж і наші хотіли все про нього знати. Що це за значок на його сорочці? Виявляється, це значок бойскаутської організації. Хлопчик отримав його після відповідного екзамену на мистецтво кухаря. Значок має поки - що один, але мрія кожного скаута мати всі 50 можливих.

Бойскаутизм живе і процвітає сьогодні на всіх континентах і об'єднує в свої ряди 25 мільйонів хлопчиків.

Що ми знаємо про бойскаутизм?

Чи багато відомо про розвідників і знавців лісу тим, хто завтра піде працювати в школу? Як перекинути місток від прадідусів скаутів до нинішніх юних "розвідників" ?

Як могло статися, що ідея Бейдена-Пауела змогла захопити хлопчиків усього світу і велика гра, що почалася на початку століття, триває досі?

Ідея Бейден-Пауела була дещо "дивною" для капіталістів - виховувати юних громадян не муштрою, а чесним змаганням, цікавою грою. Благородна мета - творити добро для всього людства - полонило сотні тисяч підлітків, юнаків та дівчат.

Уже до першої світової війни скаути з'явилися у всіх куточках планети. У Німеччині їх називали "пфалфіндерами" (буквальний переклад - шукачі стежок), у Польщі - "харцерами". У нас не прижилася первісна англійська назва -"скаутинг" (розвідування).

"Задавака нещасний! Все ходить з відкритими колінцями, хоче показати, який він загартований..."

"Паршивий матусенький синочок, цей Котька... А ще отаман, скаутський начальник!..."

Перша цитата - з повісті О.Рибакова "Кортик", друга - із "Старої фортеці ". В.Беляєва. Скаути- буржуйські синки, вони поплічники петлюрівців (у Беляєва), вони, до обурення піонерів, здатні нагрубити "простій" жінці - прибиральниці (у Рибакова), б’ють піонерів чи дітей бідняків (які в боргу не залишаються, звичайно)...

Отож, якщо і згадували про скаутів, то як про ворогів піонерів. І Микола Островський не забув огудити "пещених буржуазних молодиків ".Наша молодіжна преса 60 - 80 років замовчувала найширший дитячий рух світу - скаутизм.

І ось спливло багато років. Сьогодні у педагогічній науці великого значення набуває вплив політичного плюралізму і багатопартійності в умовах будівництва незалежної держави. Сучасний період розвитку загальноосвітньої школи відбуваються у складному процесі перебудови свідомості, коли вчителі та учні відходять від звичайних понять недалекого минулого - одна партія, одна спілка молоді, одна дитяча організація. Дослідження показують, що в таких умовах зростає інтерес до дитячого руху некомуністичного спрямування, зокрема увагу педагогів привертає скаутський рух, добре відомий на Україні ще як Пласт. V Зараз нараховуються в світі більше 25 мільйонів скаутів у 170 країнах. Понад 250 млн. людей пройшли через скаутський рух за час його існування. Серед них багато видатних політичних лідерів, діячів науки, літератури, відомих економістів, бізнесменів.

Ці цифри вражають, а ще якщо згадати, що скаутизм починався з 22 хлопчиків - скаутів, які зібралися у дев'ятиденному таборі на англійському острові Браунс.

Одного чудового літнього дня 1907 року на англійському острові Браунс, що в графстві Дорсет, сталася цілком рядова і непримітна, здавалось би, подія. Проте вже у зовсім недалекому часі виявилось, що вона започаткувала явище, яке глибоко вплинуло па розвиток людської спільноти.

Саме в цей день і на цьому далекому від людського допитливого ока клаптику землі метушилася невелика, .але вкрай різношерстна і дивна для споглядання юрба юнаків. Без великого напруження уяви вгадувалося, що до цього екзотичного, як на існуючі суспільні мірки, товариства входили маленькі жебраки, ремісничі учні, діти міщан і, що найдивніше, нащадки лордів. Виконуючи чіткі команди стрункого і з військовою виправкою чоловіка, вони розставляли велике шатро. А потім поділилися на чотири загони, кожен з яких отримав різну відзнаку кольоровою стрічкою і день за днем в напруженому темпі вправляються в руханці, теренових іграх, роблять походи в глибину лісу, будують плоти і здійснюють водні мандрівки...

Що звело цих таких різних дітей до спільного гурту? Яку роль поміж ними виконує цей немолодий вже військовик? Що за забаву вони проводять в цьому безлюдному місці? Чому...?

Аби припинити цю довгу вервечку запитань, я відразу ж відповім — так починав свою діяльність перший в світовій історії скаутський табір. Так, так! Не дивуйтеся. Саме так було започатковано скаутінґ — рух молоді, що, без перебільшення, охопив весь світ. Оті 22 юнаки з різних суспільних прошарків — це перші скаути. А ставним і вже немолодим військовиком був перший в історії скаутінґу скаутмайстер і його засновник генерал британської армії Бейден-Пауел, пізніше широко знаний поміж скаутів всього світу як Бі-Пі.

Отож засновником скаутінґу став англієць Бейден-Пауел. Саме реалізація його ідеї вже ось майже на сотню років заполонила романтикою пригод і розвідництва („скаут" в перекладі з англійської „розвідник", „шукач пригод") серця мільйонів юнаків, дітей та й дорослих прихильників скаутування. Адже з маленького острівця Браунс скаутський рух охопив на сьогоднішній день весь світ і до нього входять понад 25 млн. скаутів з майже 170 національних скаутських організацій. Саме завдяки існуванню скаутінґу десятки найбільших держав світу виховали в його рядах майбутніх президентів, генералів, сенаторів та інших поважних людей суспільства. То хто ж він такий, генерал Роберт Бейден-Пауел, в голові якого зародилася така геніальна ідея?

Народився Роберт Стефенсон Сміт Бейден-Пауел 22 лютого 1857 року в священичій родині. Його батьком був священик і професор Оксфордського університету Джордж Бейден-Пауел, а його мати – дочка британського адмірала В. Т. Сміта. Її тато і дід Роберта Джозеф Брюер Сміт виїхав колоністом до Америки, однак вирішив повернутися до Англії і зазнав корабельної катастрофи. Отож в жилах Роберта текла кров священика і нащадка колоніста - відважного шукача пригод. До того ж ім'я Роберт Стефенсон — це ім'я його хресного тата, що був сином Джорджа Стефенсона — винахідника залізниці. А кажуть, що хресні також передають своїм похресникам риси характеру.

Вже раннє дитинство не сприяло тому, аби Роберт ріс надто розніженим. Коли йому було лишень три роки, помер тато, залишивши на руках у матері гурт маленьких дітей. Він сам був восьмим з десяти дітей, найменшому з яких виповнилось всього три місяці. Однак всіх їх мама намагалася виховати життєво зарадними, фізично витривалими і самостійними. Тривалі подорожі власним вітрильним човном разом з чотирма іншими своїми братами водами морського узбережжя в будь-яку пору року і будь-яку погоду, полювання в лісі та захоплюючий процес вистежування птахів і тварин рано загартовували тіло і характер, прививали любов до природи, пізнання основ виживання в ній. Роберт мав широку гаму захоплень: грав на піаніно, скрипці, мав акторські здібності, організовував першопрохідницькі експедиції в навколишні ліси. В школі особливо вирізнявся знанням природничих дисциплін та в спорті.

Пізніше все це знадобилося при вступі на військову службу та й на самій службі. На відбірковому іспиті серед кількасот інших кандидатів він зайняв друге місце і зразу ж був призначений до гусарського полку, поминувши стажування в офіцерській школі. Під час служби в Індії Роберт спеціалізувався з військової розвідки і запроваджував у ній свої оригінальні методи. Прийшлось йому також побувати в Афганістані, на Балканах, на Мальті, в Південній Африці і, звичайно ж, брати участь в колоніальних війнах, які Англія як велика колоніальна держава вела майже постійно. Набуті в дитячі роки вміння удосконалювалися під час цих воєн, полювань в джунглях Індії та Африки, проживання серед лісовиків Канади. В Індії Роберт Бейден-Пауел здобув бажаний для всіх відважних мисливців трофей за полювання на дикого кабана (звіра, якого називали „той, що відважується пити воду з одної калабані з тигром") тільки за допомогою незначної зброї — малого списа. Тубільці Африки за його відвагу і розвідницькі вмілості прозвали Роберта „імпіза", тобто „вовк, що ніколи не спить". Спритність, загартованість, витривалість, знання місцевих природних умов дозволяли не тільки виживати, але й успішно просуватися по службі.

Важливим періодом життя як для Бейден-Лауела в застосуванні його розвідницьких методів, так і для заснування майбутнього скаутінгу стала англо-бурська війна в Південній Африці, що тривала з 1899 по 1902 роки. В ній Роберт Бейден-Пауел вже брав участь у чині полковника. Саме в екстремальних для англійського війська умовах оборони стратегічно важливого містечка Мейфінґа, яке тубільці називали „вуздечкою Африки", полковник Роберт Бейден-Пауел зрозумів, яку роль для держави має відповідне виховання молоді.

217 днів під його командою це місто втримували англійські війська. Прекрасно озброєні і вишколені, вони однак невпинно танули в своїй силі. Йому завдавали втрат примітивно озброєні місцеві тубільці. Особливо їхня молодь вражала загартованістю, витривалістю та вмінням використовувати сприятливо для себе природні умови. Врешті до вишколювання юного поповнення вдалися і англійці. І незабаром вихованці набраного кадетського гуртка хлопчаків також почали показувати чудеса героїзму і винахідливості, особливо в розвідницьких справах.

Оборона Мейфінґа принесла Бейден-Пауелові високі почесті. В чині генерал-майора він повернувся в 1901 році до Англії. Однак в недалекому вже часі бойовий генерал вирішив більше не продовжувати військової кар'єри, а залишок свого життя присвятити вихованню молодого покоління. До того ж не просто вихованню, а виробленню такої його системи, щоб воно не було обтяжливим для вихованця, а органічно втягувало б юнака в захоплюючий світ гри і романтики па лоні природи. „Я так радувався тим різнородним життям, що сам собі подумав — а чому хлопці вдома не могли б його попробувати? Я знав, що кожний хлопець, в жилах якого тече гаряча кров, є жадібним на пригода та життя на вільному повітрі", - писав він сам пізніше.

„Королева морів" Велика Британія відчула симптоми поступового занепаду своєї могутності. Лорд Бейден-Пауел зрозумів його причини і побачив шлях порятунку своєї батьківщини. Вона потребувала нового покоління патріотів — не розніжених аристократів, а загартованих духовно і фізично в постійній боротьбі та змаганнях вірних синів вітчизни. Оскільки в буденному житті не завжди ставало місця боротьбі і змаганням, то їх слід створювати штучно, запровадивши своєрідну гру, в якій би вони були. Таким чином життя молодої людини повинно перетворитися в суцільну „Велику гру". Бажання держави і її великого патріота зіткнулися. Дещо пізніше, в 1910 році, саме король Великої Британії Едвард VII порадив Бейден-Пауелові покинути військову службу, вважаючи, що поширенням своєї виховної методи він більше прислужиться вітчизні.

Отож Бейден-Пауел бачив мету і знав, яким шляхом її можна досягнути. Священича родина привила йому глибокі християнські цінності і він знав, що цільну духовну особистість формує віра в Бога. Життя в природі, її знання і випробування на життєвому шляху надали йому фізичного гарту і витривалості. Батьківщина забезпечила йому блискучу кар'єру та почесті, дозволивши реалізувати все те, що сам в собі він наполегливо виховував. Тому його досвід підказував, щоБог, Батьківщина, Життя в Природі, Самовиховання, Допомога Іншим повинні стати основними складовими елементами задуманої „Великої гри". Той факт, що його книжка для вояків про основи розвідництва мала величезний успіх і в хлоп'ячих школах Британії, де її використовували як читанку, додавав впевненості, що він стоїть на правильному шляху.

Чи Бейден-Пауел був єдиним, хто до цього часу виробив такі погляди на виховання підростаючого покоління? Очевидно, що ні. Не тільки власний досвід, але й найкращі набутки європейських педагогів він використав для реалізації своїх ідей.

За свою діяльність на цьому терені БП був відзначений титулом пера. Його юна дружина Олав, яка цілком і повністю поділяла інтереси чоловіка з часом одержала неофіційне звання "Всесвітній керівник гайдингу".

Проте сама ідея створення спеціальної виховної системи для підлітків, яка сповнена таємничості і романтики, прагнення до шляхетного, мужнього вчинку, народилася дещо раніше. Ще в 1901р відомий американський письменник, художник - анімаліст, натураліст Ернест Сетон-Томпсон створив заповідник у штаті Коннектікут. І вважав, небезпідставно, що угіддя заповідника належать йому, адже були на те відповідності документи. Але хлопчаки з навколишніх сіл думали по - іншому. Вони почали всіляко шкодити: псували огорожу, полювали за котами і собаками письменника, розмалювали ворота, дерева, величезні валуни образливими для господаря “картинками”. Такі малюнки і такий текст, писав потім Сетон-Томпсон, - не насмілилася б надрукувати жодна нью-йоркська недільна газета".

Довго воював він з малолітніми бешкетниками, але без успіху. Друзі навіть радили звернутися до поліції, щоб вожаки хуліганського угрупування знайшли своє достойне місце - у тюрмі. Але письменник рішуче відмовився. З тюрми, був певен, хлопчаки вийдуть закоренілими злочинцями. Він зробив те, що і міг зробити письменник - гуманіст: прийшов до сільської школи і запросив всіх дітей від 12 років і старших до свого індійського селища на вихідні. Сетон-Томпсон обіцяв, що діти весело проведуть час: вігвами, піроги, солома для матраців, дрова для вогнища, їжа у нього є, потрібно лише захопити пару ковдр. "Так розпочалася гра, якій судилося стати епохою в житті сільських хлопчиків, моєю власною та тисяч хлопчиків по всьому світові," - згадував Е. Сетон-Томпсон у автобіографії "Шлях художника - натураліста". Так зародився і швидко поширився по всій країні дитячий природоохоронний рух "знавців лісу", який перейняв все яскраве і самобутнє від звичаїв північно - американських індійців.

"Здоровий глузд нової виховної системи полягав в її ігровому барвистому характері, у самоврядуванні, яке надавалося хлопчикам для вирішення конкретних справа. А, головне, у ньому враховувалася хлопчача слабкість - любов до слави. Де батогом, де пряником - вона вчила їх жити і думати," - підкреслював знаменитий письменник, який став прекрасним педагогом.

Талановитий письменник та педагог в одній особі, він написав такі захоплюючі книги, як „Дикі звірята, котрих я пізнав", „Філософія життя серед природи", „Індіани пустелі". Саме в них він розвив свої думки щодо пізнання природи і виховання серед неї. Недарма його називали „апостолом природи".

Ці думки Сетон-Томпсон випробував і на практиці, проживаючи в Канаді, куди його родина переїхала з Англії. Він створював „індіанські організації", влітку проживав з своїми вихованцями серед природи, вивчав з ними поведінку птахів і тварин. Сетон-Томпсон був переконаний, що природа може позитивно виховувати людину, позбавляти її поганих рис характеру і сприяти переосмисленню сенсу життя. Таким чином, саме він організував властиво перший скаутський гурток ще в 1902 році, який носив назву „Товариство березової кори". Врешті Сетон-Томпсон в 1906 році заснував „Лісову школу Америки", а коли почав поширюватися заснований Бейден-Пауелом скаутський рух, став шеф-скаутом Америки.

У 1902 р. Сетон-Томпсон опублікував серію статей про знавців лісу, які мали величезний успіх. Згодом він видав "Берестяний сувій (керівництво для індійських племен)", де у розважальній формі викладалися правила гри. Через деякий час була створена і загальнонаціональна організація.

У 1909 р. Сетон-Томпсон відвідав Англію з лекційним турне, де і відбулася його зустріч з Бейден-Пауеллом. Взявши за основу ідею письменника, Бейден-Пауелл корінним чином переробив її у воєнному дусі, ввів військову термінологію, воєнізував ігри і тим самим став родоначальником скаутизму.

Друзі Сетона-Томпсона радили йому протестувати проти викривлення своїх ідей, відстоювати свої права. Однак письменник категорично відмовився, пояснивши: "Благо дітей - ось про що слід думати. Всілякі суперечки лише підірвуть авторитет байскаутів. Я і надалі рахую цей рух своїм прижиттєвим пам'ятником, а одержав я заслужене визнання чи ні, немає для мене значення".

Комітет бойскаутів США нагородив Р. Сетона-Томпсона званням "Головного скаута".

Іншим сучасником і співвітчизником Бейден-Пауела був Вільям Сміт, який організовував в Англії т. зв. Бригади Хлопчаків (Воуs Вгіgades). Бейден-Пауел зустрічався з ним та спостерігав за діяльністю Бригад. Він не погоджувався з мілітарним характером підготовки і вважав, що їй на зміну має прийти „невимушена, погідна і радісна атмосфера" співжиття в цих утвореннях. Погоджуючись з цим, власне Сміт і запропонував Бейден-Пауелу опрацювати відповідний проект.

Книга Баден - Пауелла "Скаутизм для хлопчиків" потрапила до рук імператору Миколі II. Прочитавши, він розпорядився видати її російською мовою, і вже восени 1909 р. вона вийшла під назвою "Юний розвідник".

Повсюдно у світі верховне покровительство скаутським організаціям надавали глави держав. На членських квитках російських скаутів стояв царський підпис.

Перший скаутський загін в Росії - "Загін юних розвідників" - заснував в Царському Селі штабс - капітан Олег Пантюхов. Перший загін дівчаток-розвідниць з'явився в Києві в 1915р. До цього часу у 143 містах Росії було вже біля 50 тис. скаутів. Вони чергували на станціях, зустрічаючи поїзди з пораненими, працювали у шпиталях, влітку допомагали селянам, у сім'ях яких дорослі мужчини були на фронті. Виходила газета "Русский скаут".

Під час першої світової війни багато російських скаутів служили у розвідці - на хлопчаків просто ніхто не звертав увагу, і ті легко переходили лінію фронту, добуваючи потрібні дані.

Після громадянської війни в рядах російських скаутів відбувся розкол. Засновник російського скаутизму О.І. Пантюхов та його однодумці, які не сприйняли революцію, емігрували і продовжували свою діяльність за кордоном.

Після революції більша частина скаутів опинилася у рядах білогвардійців. В арміях Колчака, Денікіна спеціально призначалися відповідальні за роботу з ними. Так, приймаючи пост начальника донських скаутів, полковник Козлов їм говорив: "Перед нами дракон більшовизму... Попереду боротьба за велич і щастя Росії. Тож будемо готувалися до боротьби!"

Інші ж частково вливалися в ряди піонерів. Спроби тих, що залишилися, зберегти свою незалежність закінчилися невдачею: вони вивчили в свій час всю географію ГУЛАГа.

Але були ще інші скаути. Повіривши в жовтневі ідеї справедливості і братства, вони зразу пішли за більшовиками, воювали у підпіллі з контрреволюцією.

Тут їм, до речі, дуже допомагали звички розвідників здобуті у скаутських об'єднаннях.

До осені 1920 р. відноситься перше рішення ЦК РКСМ по ліквідації скаутських груп. А через місяць, виявивши у скаутизмі не лише мінуси, але й плюси, ЦК РКСМ створив комісію для вивчення скаутської системи виховання, перш за все фізичного. І для того, щоб точніше виявити наскільки небезпечний для комсомолу такий конкурент. Скаути тим часом запропонували Всеобучу свою допомогу при підготовці допризовників і одержали у цьому державну підтримку.

З'явилися нові організації, які успадкували виховну систему "скаутинг": частини особливої підготовки допризивної молоді "юні комуністи" ("юки"), юні комуністи - скаути, червоні скаути, організація юних революціонерів.

У листопаді 1921 р. Скаутинг підтримувала Н. Крупська у своїй доповіді: "Про бойскаутизм". Судити про зміст доповіді можемо по її брошурі " РКСМ і бойскаутизм", яку вона написала тієї ж осені. Доповідь шокувала всіх слухачів. Як же так - використовувати в будівництві соціалізму плоди буржуазної теорії?

Бюро ЦК РКСМ навіть хотіло вказати Н.Крупській на помилки брошури. В обговоренні взяв слово досвідчений скаутмастер І.Жуков. Він доводив, що в скаутизмі буржуазна не сутність, оболонка. О.Кох, О.Калашніков, П.Блонський звертали увагу на способи застосування скаутингу, адже він може навчити педагога говорити з дитиною її, дитячою, мовою...

Йдучи, очевидно за канонами "довготривалої виховуючої гри", І.Жуков запропонував ввести в штат Наркомпросу посади... Робінзона Крузо та його вірного друга П'ятниці. Ця ініціатива розглядалася цілком серйозно...

Проте керівництво комсомолу прийняло по доповіді і брошурі Н.Крупської документ, де вказувалося, що метою бойскаутизму є формування із молоді всіх класів активних борців за існування буржуазного ладу. Але методи скаутизму пропонувалося вносити в практику РКСМ молодшого віку, переважно 14-16 років, так і в практику єдиної трудової школи.

До цього часу замовчувалися процеси, які відбувалися, тоді в комсомолі. Ось дані про його чисельність: в жовтні 1920р. -482 тис., а в жовтні 1922 р.-247 тис. Масовий вихід із РКСМ змусив його лідерів пильніше подивитись на дітей, підлітків як на резерв комсомолу. Відношення до скаутизму було і надалі вороже, як до руху з певними ідеологічними установками. Але виховна методика повністю не відкидалася. На початку 1922 р. бюро ЦК розіслало циркулярні листи про створення дитячих груп при комсомольських осередках, у яких закладалась основа єдиної для всієї країни дитячої комуністичної організації. Стосовно скаутських організацій комсомол взяв курс на їх ліквідацію. Скаутизму перекривали дихання як могли. Навіть до тих піонерських загонів, які склалися із вчорашніх скаутів, комсомол підходив як до скаутських організацій. Нетерпимість комсомольців та їх лідерів до вільних, підготовлених до життя, акуратних, вихованих хлопців - скаутів була надто великою.

В 1926 р. скаутські групи і загони при участі комсомолу розігнані, майно (намети, наплічники, бібліотеки) віддали піонерам, а більше тисячі скаут-мастерів у віці від 15 р. і старших відправили на Соловецькі острови.

У 1956 р. всі ветерани Російського скаутингу, що залишилися в живих, реабілітовані. Хто не дожив - посмертно реабілітований...

Відомо, що до створення піонерської організації, Н.Крупська залучила кращих російських скаут-мастерів. Багато чого в піонерському русі - робота в ланках і загонах, обіцянка, салют, закони, тимурівська робота - взято із скаутингу. А в 1926 р. арештовано і тих, хто стояв біля джерел піонерського руху, але був колись скаутом, скаут - мастером. Закономірно: оскільки скаутинг за своєю сутністю заперечує будь - яке насильство, він, як правило, заборонявся у країнах із тоталітарним режимом.

У листопаді 1990 р. в Москві відбувся установчий з'їзд російських скаутів, на якому була створена Асоціація відродження російського скаутингу АВТРС (асоціація відродження товариства "Русский скаут").

Російське зарубіжжя на з'їзді представляли троє скаутів з американського континенту. Серед них 80-річний Олег Олегович Пантюхов, якого прийняв до "вовченят" у 1920 р. в Сімферополі його батько, Олег Іванович, організатор того першого в Росії загону, до якого входив і спадкоємець російського престолу Олексій Романов.

АВТРС - неполітична, неурядова добровільна організація дітей і дорослих. Вона об'єднує діючі загони і ті, що створюються. Мета - позашкільна робота з молоддю на принципах гуманізму і заохочення релігійного виховання.

На з'їзді були присутні делегації відроджених скаутських організацій з Естонії, Латвії і України.

На Україні перші скаути з'явилися на початку 20-х років: Пласт у 1911 р. у Львові; єврейські скаути "Гашомер - Гацоїр" нараховували більше 10 тис. членів, спортивно - гімнастичні об'єднання скаутського спрямування "Маккабі" ("Варта") об'єднували біля 4 тис. молоді. Перший загін дівчаток - розвідниць. з'явився в Києві у 1915 році.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.