Ситуація – несподіванка

„Хтось в школі розбив вікно. Дізнатися, хто це зробив, міг лише в одному випадку – збитошник сам признається, в противному випадку його ніхто не викаже. Сам так виховав – терпіти не можу “стукачів”.

- Хто розбив вікно?

У відповідь – мовчання, потуплені долу очі. Тоді пишу два слова і перевертаю аркуш.

- Вікно розбив Ігор Д. – кажу я, виділяючи кожне слово. Прийде батько вставить скло або грошима відшкодує.

Клас здивований, Ігор приголомшений, але відповідає спокійно і впевнено:

- Ні, це не я…

- А хто ж тоді, якщо не ти?

Мовчить клас. Помічаю осудливі погляди у бік Богдана Б., але продовжую “дзьобати” Ігоря. Раптом встає Богдан: “Це я розбив!”

Діти вигукують: “Бачите, бачите! А ви казали, що Ігор…”

Підходжу до Ігоря і пропоную прочитати запис на аркуші паперу: “Вибач, Ігоре!” – прочитав він.

- “Я знав, що не Ігор розбив вікно. Але зумисне створив ситуацію покарання невинного. Мене цікавило, як в ній ви себе поведете, а, в першу чергу, той, хто розбив вікно…”

Друга група.

Ситуація конфлікту з самим собою:

“Школяр хоче записатись в три гуртки, а дозволяється лише один”.

“Друг записався в спортивну секцію, а сам підліток захоплюється іншим видом спорту, бажає займатись не з ним, а з іншим тренером…”

Ситуація – непорозуміння

Толя знов пішов з диспуту. Нічого нікому не кажучи, зібрав зошити, підручники й пішов. “Стривай”, “Куди ти?”, “Це не по-товариському”, - кричали йому навздогін учні. Але він тільки рукою махнув. Наступного дня пояснив класному керівнику: “Ви ж знаєте, Валентино Андріївно, не виходить у мене дискусія. Ніби все розумію, а встану – двох слів зв’язати не можу. Нащо ж перед класом мати вигляд дурня?”.

Ось чому він пішов, подумала я, а учні гомонять, обурюються, вимагають покарати за недисциплінованість…”

Ситуація подолання труднощів.

У 8 класі збори. Віктор Б., найпомітніший учень, улюбленець педагогів і верховод ровесників пропонує обрати Андрія К. (хворобливо сором’язливого, вразливого хлопця) старостою.

Всі сміються. Андрій не тільки не кращий, а й непомітний, „сіренький”.

– Що ж, – каже класний керівник. – Я підтримую цю кандидатуру. Вважаю, що Андрій впорається з новими обов’язками.

Після обговорення колектив одноголосно обрав Андрія.

Класний керівник вчасно зрозумів, що у Віктора було бажання насмішити учнів, принизити однокласника і тим самим піднятися ще вище в очах друзів. Відреагуй класний керівник інакше на пропозицію Віктора (подив, іронія) “спрацювала” б жорстока витівка Віктора…

Ситуація обміну думками:

Який погляд на значення колективу ви поділяєте?

1. Якщо колектив добре організований, то його вплив виключно сильний: у спільній діяльності розвиваються суспільно значимі якості (товариськість, взаємодопомога); у вимогах колективу закладено могутній фактор морального вдосконалення.

2. Колектив – це проміжний механізм між вчителем і учнем. колективом керує вчитель.

Основи звичок і характеру в дитині закладає сім’я.

Отже, вплив на розвиток особистості має не колектив, а сім’я і вчитель.

3. Колектив пригнічує особистість. Нестійкі, слабохарактерні діти, піддаючись впливу загальної думки, втрачають свою неповторність, індивідуальність.

Тому вплив колективу на особистість більше негативний, ніж позитивний.

4. У формуванні особистості колектив має епізодичне значення, бо особистість це сплав природних елементів, неорганізованих і організованих впливів.

Ситуація вибору.

Вони були гарні, простодушні, вони готові були зразу ж у похід, на виставку, організувати колективну творчу справу – 5-Б любив і звик бути у всьому і завжди трохи попереду.

І молодому класному керівнику жилося і працювалося б зовсім добре, якби не одна нестерпна обставина:

- А при Олені Іванівні у нас знаєте як було?

- А Олена Іванівна не так би зробила.

- А з Оленою Іванівною…

Визначте оптимальний варіант реакції педагога:

А – Могли б ви без мене обговорювати все, що у вас було з Оленою Іванівною? – дзвінким голосом вимагала Ганна Леонідівна. – Олени Іванівни з нами більше немає, а я є. І годі!

Б – Хлопці, дівчата, дорогі мої! Як мені хочеться побачитись, поговорити з вашою Оленою Іванівною. А що як у неділю гайнути до неї? Адже всього вісім кілометрів. Як? Іде?

В – Знаєте, діти, - Ганна Леонідівна сказала це м’яко, майже напівголосно. –Я відчуваю, що ви любите Олену Іванівну, яка вона, мабуть, гарна людина. Але скажу вам по секрету: мені трохи прикро, що ви мені ніби докоряєте. Подумайте про це.

Г – Ваш варіант.

Кожна група демонструє або коментує запропоновані ситуації.

Як підсумок проводиться дискусія:

1. Як можна використати виховні ситуації для вивчення дітей, згуртованості учнівського колективу, формування професійної позиції вихователя?

2. У чому проявляються особливості вивчення підлітків у різних виховних ситуаціях?

3. Яка результативність розроблених вченими прийомів для цілеспрямованого вивчення школярів у природних або навмисно створених виховуючих ситуаціях?

Висновок: виховна функція діагностичного підходу для педагога найскладніша. Ціллю виховання є самовиховання учнів, спонукання їх до самопізнання, до управління особистим розвитком.

При діагностичному підході до формування загальної мети виховання, яка є складовою частиною навчально-виховної системи школи, має використовуватись особистісно-орієнтований підхід.

Якщо діагностика проводиться цілеспрямовано, вона перетворюється в засіб керівництва організованим самопізнанням. Підвищує ефективність індивідуального підходу, дає необхідну інформацію педагогам і батькам, поєднує педагогічну науку і практику через виховні технології.

При цьому доцільно дотримуватись алгоритму, логіки виховного процесу, що звільняє вчителя-вихователя від недоцільних заходів, допомагає обґрунтовано вибрати зміст, форми і методи роботи, усвідомлено конструювати процес виховання, управляти успішним становленням особистості школяра з меншими затратами сил і часу.

Схема алгоритму, логіки виховного процесу.

1. Знання головної мети, завдань і змісту процесу виховання, виділення актуальних проблем виховання. Розуміння основних психолого-педагогічних понять, володіння провідними формами і методами виховної роботи.

2. Аналіз рівня відповідності результатів виховної роботи меті виховання, розуміння причин, які впливають на неоптимальне вирішення завдань виховання.

Вмілий аргументований аналіз виховного заходу (виховної справи), власної педагогічної позиції, сучасне педагогічне мислення, готовність до розвитку ситуацій успіху.

3. Передбачення результатів своєї роботи, вміння порівняти реальні результати із загальною метою виховання, бачити суперечності, будувати обґрунтовані гіпотези. Визначення системи “перспективних ліній”: близьких, середніх, далеких.

Перспективне планування діяльності із врахуванням завдань розвитку особистості і колективу школярів.

4. Конкретизація завдань із врахуванням результатів вивчення головних об’єктів виховання і прогнозів-перспектив.

5. Вирішення комплексу виховних завдань меншим числом заходів.

Усвідомлений вибір головних завдань і адекватної їм діяльності із врахуванням розвитку учнів і класних колективів. Переконаність, що вибрані види виховної діяльності, форми і методи виховної роботи забезпечать позитивні зрушення в рівні вихованості учнів і рівні розвитку учнівських колективів.

6. Вироблення конкретної програми діяльності як логічної ланки процесу виховання. Педагог повинен продумати як змінити позицію вихованців, викликати позитивні внутрішні мотиви і переконання.

7. Проектування розвитку особистості, включення учнів у таку систему діяльності та стосунків, яка збагачує їх позитивний досвід, зміцнює морально-ціннісну позицію. При цьому вихователь не лише організовує діяльність адекватну виховній меті і завданням, але й створює умови для прояву позитивних якостей дитини.

Підводячи підсумки виховної діяльності, вчитель підкреслює успіх, показує ріст особистості, при необхідності ”авансує” успіх. Із врахуванням реальних можливостей кожного вихованця вчитель підбирає відповідний вид діяльності і доручення конкретному учневі, опираючись на його сильні сторони, сприяючи подальшому розвитку якостей, що формуються.

8. В реалізації програми виховної роботи важливо враховувати і можливості самого педагога, його сильні і слабкі сторони, забезпечити використання найбільш доцільних в даних конкретних умовах методи та засоби виховання, творчий ріст вчителя.

9. Проведення проміжного контролю, аналізу результатів діяльності, рівня вихованості учнів і рівня розвитку учнівського колективу.

Поиск по сайту: