Рахіт– захворювання, яке виникає внаслідок порушення мінерального обміну, насамперед фосфорно-кальцієвого, що призводить до розладу правильного формування скелета та функцій внутрішніх органів і систем. На рахіт хворіють діти переважно у віці від 3 міс до 1 року, часто на 2-му і значно рідше на 3-4-му році життя.
Явища рахіту можуть спостерігатися при недостатньому надходженні кальцію з їжею, недоношеності, ранньому змішаному і штучному вигодовуванні, нераціональному харчуванні, поганих побутових умовах, частих захворюваннях органів дихання і травного каналу, народженні дитини в осінньо-зимовий період.
Початковий період рахіту у дітей діагностується найчастіше у віці 2-3 міс. і проявляється змінами з боку вегетативної нервової системи (дитина неспокійна, погано спить, спостерігається пітливість (особливо голови), підвищена вазомоторна збудливість і чутливість шкіри, лякливість). На шкірі з'являється пітниця: піт, подразнюючи шкіру, спричинює свербіння. Дитина крутиться на подушці, витирає волосся на потилиці, з'являється облисіння. Через 2-3 тижні після появи змін з боку нервової системи виявляють кісткові зміни. Краї переднього тім'ячка стають м'якими, піддатливими, виникає розм'якшення в ділянці заднього тім'ячка. Рахіт уражає увесь скелет, але спочатку ті кістки, які в цей період ростуть найбільш інтенсивно. За кістковими деформаціями можна робити висновок про час появи рахіту. Деформація кісток голови виникає в перші 3 міс життя, кісток тулуба і грудної клітки – 3-6 міс, кінцівок – у другому півріччі.
При гострому перебігу переважають ознаки розм'якшення (остеомаляції) і деформації, при підгострому – розростання кісткової тканини (остеоїдна гіперплазія).
М'якість кісток черепа сприяє появі деформацій: плоска потилиця, асиметрії. Одночасно з розм'якшенням кісток черепа збільшуються лобні і тім'яні горби, які надають голові квадратної форми, рідше – сідницеподібної. Зуби з'являються пізно, спостерігається схильність до карієсу, що зумовлюється дефектами емалі.
На грудній клітці в місцях з'єднання кісткової та хрящової частин ребер утворюються потовщення – чотки. М'якість ребер сприяє появі бічних здавлювань, посилюється кривизна ключиць. Передня частина грудної клітки разом з грудиною може виступати вперед у вигляді "курячих грудей" або "корабельного кіля". При стисканні мечоподібного відростка грудини утворюються "груди шевця". Може бути дугоподібне викривлення хребта назад – кіфоз (рахітичний горб) або сколіоз – бічні викривлення.
Після 6-8 міс. з'являються деформації кінцівок: а) "рахітичні браслетки", "нитки перлів", зумовлені потовщенням епіфізів кісток; б) викривлення довгих трубчастих кісток (найчастіше нижніх кінцівок) – О-подібні та Х-подібні ноги; в) деформація кісток таза (при тяжких формах) — плоский рахітичний таз.
З'являється розхитаність суглобів, збільшується кількість рухів у них (у зв'язку з гіпотонією м'язів) – діти можуть закидати ногу до обличчя, за голову. Збільшується живіт – „жаб'ячий” (гіпотонія м'язів черевного преса та гладких м'язів кишок). Діти, хворі на рахіт, пізніше починають сидіти, стояти, ходити.
Розрізняють три ступені тяжкості рахіту: І ступінь (легкий) – слабко виражені ознаки з боку нервової та кісткової систем: пітливість, неспокій, розм'якшення кісток черепа незначні, чотки нечітко виражені. ІІ ступінь (середньої важкості) – розвивається через 1,5-2міс від початку захворювання. Порушується загальний стан дитини, спостерігаються помірно виражені зміни з боку нервової, м'язової та кісткової систем, можуть збільшуватися печінка та селезінка. ІІІ ступінь (важкий) – ураження нервової та кісткової систем значні, знижується тонус м'язів, суглоби розхитані, виражені кісткові деформації, збільшені печінка та селезінка. Спостерігаються порушення з боку серцево-судинної та дихальної систем, травного каналу.
Профілактика рахіту повинна проводитися ще до народження дитини (антенатальна) та в перші два роки життя (постнатальна).
Антенатальна неспецифічна профілактика: 1) руховий режим; 2) перебування на свіжому повітрі; 3) збалансоване харчування; 4) вживання овочів, фруктів, молока, молочних продуктів, м'яса, моркви, риби, печінки. Антенатальна специфічна профілактика: 1) УФО в останні 2 міс. вагітності; 2) призначення вітамінних препаратів.
Неспецифічна постнатальна профілактика рахіту: 1) руховий режим; 2) прогулянки; 3) повітряні ванни; 4) масаж; 5) ЛФК; 6) збалансоване харчування: а) грудне вигодовування; б) адаптовані суміші при змішаному та штучному вигодовуванні; в) соки, овочевий прикорм, печінка, м'ясо. Специфічна постнатальна профілактика у недоношених дітей починається з двотижневого віку. Призначають ергокальциферол. У разі потреби (осінньо-зимовий період, обтяжений антенатальний період) курс УФО повторюють через 1-2 міс.
Лікування.До неспецифічних належать: 1) дієтотерапія (корекція харчування, соки, овочеві страви на 1 міс. раніше, печінка, м'ясо, жовток); 2) руховий режим, повітряні ванти, прогулянки; 3) масаж і ЛФК; 4) лікувальні ванни (солоні і хвойні); 5) теплові процедури (парафін, пісок). Специфічні заходи: призначення ергокальциферолу або відехолу (доза в залежності від ступеня тяжкості процесу). Препарати кальцію призначають при гострому перебігу рахіту. При м'язовій гіпотонії вводять вітаміни (тіамін, рибофлавін, піридоксин, нікотинову та аскорбінову кислоти, АТФ, дибазол) при анемії – антианемічні препарати. Після закінчення курсу ергокальциферолу або відехолу призначають цитратну суміш на 1 міс, після неї 2 курси УФО з перервою 1-2 міс.