Так, ст. 42 Конституції України визначає, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.
Для з'ясування юридичного змісту терміна «конкуренція» можна звернутися до позиції законодавця. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Таким чином, юридичний зміст конкуренції має яскраво виражений економічний характер. 3аконодавець встановив такі його ознаки:
1. Змагальність (боротьба) між конкурентами, як основний зміст конкуренції.
2. Змагальність виражається у діях (правомірних та неправомірних) підприємців, спрямованих на досягнення переваг над своїми конкурентами.
3. Споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями чи покупцями.
4. Окремий підприємець не може впливати на конкурентні ринкові механізми.
Отже, як регулятор ринкових відносин конкуренція змушує підприємців змагатися між собою, внаслідок чого сприяє досягненню найкращих соціальних і ділових результатів. Вона не дозволяє економічній владі концентруватися в одних руках і таким чином унеможливлює зловживання нею.
У ринковій економіці на конкуренцію покладено ряд функцій: регулювання, мотивації, розподілення та контролю.
Функція регулювання полягає в тому, що основні виробничі фактори спрямовуються саме у тій сфери, які потребують їх найбільше і де вони будуть використані найефективніше. Це пов'язано з необхідністю для підприємців виробляти ті товари (надавати послуги, виконувати роботи), які потрібні споживачеві.
Змістом функції мотивації є здатність конкуренції стимулювати підприємців пропонувати на ринок найкращі товари за найнижчими цінами, а також знижувати витрати на їх виробництво. Утриматися на ринку, де панує конкуренція, і при цьому отримати прибуток можливо, лише якщо виконувати зазначені вимоги.
Отже, прибуток перерозподіляється на користь підприємців, які використали свої ресурси найпродуктивніше. Саме в цьому виражається функція розподілення.
Функція контролю дає змогу не допустити неефективної діяльності підприємців, а також не дозволяє окремим підприємцям необмежено панувати на ринку і нав'язувати споживачам та іншим учасникам ринку свої правила гри.
Все це свідчить про те, що економічна конкуренція мав велике суспільно-економічне значення. Тому з метою задоволення суспільних інтересів і забезпечення економічного зростання держава вживає заходів щодо захисту та розвитку конкуренції.
Добросовісну конкуренцію на ринку держава не лише дозволяє, а й захищає та підтримує.
Зрозуміло, що метою діяльності підприємця є отримання прибутку від використання майна, продажу товарів, виконання робіт, надання послуг. При цьому він намагається отримати найбільшу користь для себе. За умов конкурентної боротьби на ринку це можливо лише за наявності у підприємця певних правомірних переваг над конкурентами, якими, зокрема, є:
- краща організація підприємницької діяльності;
- наявність новітніх технологій виробництва;
- результати маркетингових досліджень щодо прихильності споживачів до тих чи інших товарів;
- нижчі витрати на виробництво одиниці продукції і виходячи з цього - найнижчі ціни тощо.
Сучасне українське законодавство дає можливість підприємцям захищати свої права та законні інтереси від недобросовісної конкуренції різними шляхами. Залежно від засобів захисту та бажаних наслідків умовно можна виділити три такі шляхи.
1. Судовий шлях, який передбачає звернення підприємця до суду. В Україні права та інтереси юридичних осіб та осіб, які є суб’єктами підприємницької діяльності, захищають господарські суди. До господарського суду зазначені особи можуть звернутися також за захистом своїх прав, що порушуються недобросовісним конкурентом.
2. Адміністративний шлях пов'язаний зі зверненням потерпілої особи до органів Антимонопольного комітету України для розгляду та прийняття рішення стосовно порушеного права.
3. Самозахист підприємця від неправомірних дій конкурентів.
Одна з можливостей запобігти недобросовісній конкуренції - це передбачити в договорі між особами умови, які зобов'язують їх не вчиняти дії, що можуть бути визнані недобросовісною конкуренцією. Наприклад, може виникнути ситуація, коли робітник підприємства, який звільнився, створює власне підприємство та в процесі своєї діяльності використовує виробничу, фінансову, технологічну та іншу інформацію з попереднього місця роботи. Щоб запобігти цьому підприємцям доцільно передбачати в трудових угодах спёціальні умови, які зобов'язують їх робітників не розголошувати та не використовувати комерційну інформацію до і після звільнення.
42. Поняття і види недобросовісної|несумлінної| конкуренції за законодавством України.
Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції», недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Характерною ознакою недобросовісної конкуренції є активна поведінка особи, спрямована на вчинення неправомірних дій. Бездіяльність не може бути визнана недобросовісною конкуренцією.
Зазначені неправомірні дії, спрямовані на досягнення неправомірних переваг у конкурентній боротьбі, мають такі спільні ознаки:
1) спричиняють збитки іншим господарюючим суб’єктам чи їх діловій репутації;
2) спрямовані на отримання неправомірних переваг у підприемницькій діяльності;
3) порушують норми законодавства України.
Відповідно до законодавства України недобросовісна конкуренція - протиправна, карана поведінка. Норми, що визначають цю поведінку як протиправну містяться у конку
рентному законодавстві, а також в інших нормативно-правових актах.
За формою недобросовісну конкуренцію можна класифікувати виходячи зі змісту та спрямованості неправомірних дій. Їх можна поділити на три великі групи:
· неправомірні дії, спрямовані на отримання певних переваг над конкурентом за рахунок його інтелектуальної діяльності та ділової репутації;
Ця група включає такі порушення:
1. Неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки.
2. Неправомірне використання товару іншого виробника.
3. Копіювання зовнішнього вигляду виробу.
4. Порівняльна реклама.
· неправомірні дії, пов'язані з дезорганізацією виробничого процесу конкурента, створенням йому перешкод у процесі конкурентної боротьби та досягненням неправомірних переваг у конкуренції;
2. Купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання по слуг із примусовим асортиментом.
3. Схилення до бойкоту господарюючого суб’єкта (підприємця).
4. Схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника).
5. Схилення господарюючого суб’єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом.
6. Підкуп працівника постачальника.
7. Підкуп працівника покупця (замовника).
8. Досягнення неправомірних переваг у конкуренції.
· дії, пов'язані з неправомірним збиранням, розголошенням та використанням комерційної таємниці.
Ця група включає такі порушення:
1. Неправомірне збирання комерційної таємниці.
2. Розголошення комерційної таємниці.
3. Схилення до розголошення-комерційної таємниці.
4. Неправомірне використання комерційної таємниці.
43. Юридична відповідальність за порушення законодавства про захист від недобросовісної|несумлінної| конкуренції в підприємництві.
При здійсненні дій, визнаних законодавством України недобросовісною конкуренцією, Антимонопольним комітетом України до суб’єктів господарювання, які вчинили порушення, застосовують такі примусові заходи:
1. Накладання штрафів:
• на суб’єктів господарювання - юридичних осіб та їх об’єднання - у розмірі до 3% виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг суб’єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф, а якщо обчислити виручку господарюючого суб’єкта неможливо або виручки немає - у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• на юридичних осіб, їх об’єднання та об’єднання громадян, що не є суб’єктами господарювання - у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• на громадян, що є суб’єктами підприємницької діяльності, а також на тих, хто не в підприємцями, накладаються адміністративні стягнення згідно із законодавством.
Накладення штрафів - один із найпоширеніших та гнучких заходів покарання. При його застосуванні є можливість встановити розмір покарання залежно від завданих збитків конкуренту та завданої шкоди конкуренції.
2. Вилучення товарів з неправомірно використаним чужим позначенням, рекламними матеріалами, упаковкою або скопійованого виробу.
Вилучення зазначених товарів застосовують, якщо можливість змішування з результатами діяльності іншої особи не можна усунути іншим шляхом. Таке вилучення товарів є дієвим засобом у боротьбі з недобросовісною конкуренцією. Але воно має ряд негативних факторів. По-перше, вилучення зазначених товарів є справою досить трудомісткою, для його забезпечення уряд повинен витратити значні кошти; по-друге, вилучення таких товарів може завдати збитків безвинним продавцям, які не знають та й не можуть знати, що вони продають товар недобросовісного підприємця; по-третє вилучення означає знищення корисних для споживачів товарів.
3. Спростування дискредитуючої інформації, поширеної стосовно іншого суб’єкта господарювання.
У разі встановлення факту дискредитації суб’єкта господарювання органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей. Навіть якщо поширення таких відомостей мало разовий характер, споживачі пам'ятатимуть повідомлення та продовжуватимуть купувати товар, базуючись на хибній інформації.
Таким чином, спростування дискредитуючої інформації може бути найкращим засобом, щоб перешкодити недобросовісному конкуренту отримати незаконні прибутки внаслідок поширення неправдивих, неточних або неповних відомостей стосовно свого конкурента.
4. Заборона особі, в діях якої вбачаються ознаки порушення, визначеного законодавством України як недобросовісна конкуренція, вчиняти певні дії.
5. Накладення арешту на майно або грошові суми, що належать особі, в діях якої вбачаються ознаки порушення, визначеного законодавством України як недобросовісна конкуренція.