Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Прикмети деяких сродностей



<…> Неможна ніяк, щоб натура потрібне зробила важким. Не потрібно, а значить не корисно, а тим-то й важко літати черепасі, але не соколу... Важко дізнатися… Та де ж той, хто хоче дізнатися? Якщо склав крила, то важко літати й самому орлу. Чи знаєш, що землеміри дізнаються про висоту превисокого фарійского терема з однієї його тіні.

Всяка тайна має свою викривальну тінь. Важко розпізнати між дружнім і ласкательським серцем, але зовнішня тінь, наче пояснювальне скло, і найсердечніші завулки ставить на вид тим, хто найуважніше пильнує.

Дивись, коли хлопчик, зробивши для іграшки волове ярмо, накладає його цуценятам чи кошенятам, – чи це ж не тінь душі хліборобська в ньому? І чи не покликання до землеробства?.. // Якщо припоясує шаблю, – чи не апетит до войовничості?..

Бог скрізь є, і щастя у будь-якому стані, якщо з бо­гом в нього входимо. Треба лише дізнатися для себе, куди хто народжений. Краще бути натуралним котом, ніж з ослиною природою левом.

Ганятися у званні за прибутками є прямий знак несродності. Не втратиш прибутки, якщо буде в тобі царство боже в // силі своїй.

Чи не чудо, що один в достатку нужденний, а інший в нужденності довольний? Видно, що природа більше прикладає хит­рості, виліплюючи фігуру мурашину, ніж слонову, і найдивовижніший царства божого промисел можна бачити: в бджільних роях, аніж в овечих і волових стадах.

Бог богатому подібний фонтану, що наповнює різні посудин за їх вмістимістю. Над фонтаном надпис такий: «Не­рівна всім рівність».

Ллються з різних трубок різні струмені // в різні посудини, що навколо фонтана стоять. Менша посудина має менше, але в тому рівна більшому, що на стільки ж повна. І що є нерозумнішим, ніж рівна рівність, яку глупці у світ ввести намагаються? Куди безглуздіше все те, що противно блаженій на­турі?.. Боїмося голоду, не пам’ятаючи, що значно частіше помирають від пересичення. Нерозумний сум сам не знає, чого бажає. Саме пересичення чи не від нудьги? Краще померти, ніж все життя нудьгувати в несродностях. Несродність усякої бездіяльності важча. І легше не повзати, ніж літати для черепахи. Не повзаючи, позбавляється точно сродної розваги, а літаючи стогне більше того під несродним тягарем.

КОСТОМАРОВ

“Книги буття українського народу”

«1. Бог создав світ: небо і землю, і населив усякими тварями, і поставив над усією твар’ю чоловіка, і казав йому плодитися і множитися…щоб кожне племено шукало Бога… і поклонялись би йому всі люди, і вірували в нього, і любили б його, і були б усі щасливі.

2. Але рід чоловічий забув Бога і оддався дияволу, і кожне племено вимислило собі богів… І стали за тих богів битися, і почала земля поливатися кров’ю <…>

40. І поклонялися народи ідолам своїм.

51. <…> Хоча французи були хрещені, одначе менше шанували Христа, ніж честь національну, і се їм ідола такого зроблено, а англичани кланялися золоту і Мамоні <…>

103. І встане Україна з могили своєї, і знову озветься до всіх братів слов’ян, і почують крик її, і встане Слов’янщина, і не позостанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходительства, ні пана, ні боярина, ні кріпака, ні холопа ні в Польщі, ні в Україні, ні в Чехії, ні у Хоруган, ні у Сербів, ні у Болгар.

104. І Україна буде непідлеглою Річчю Посполитою (республікою) в союзі Слов’янськім.»

А.Л.МЕТЛИНСЬКИЙ

Кладовище

Дивляться з неба ясненько срібні зірки;

Мають-біліють над могилками хустки.

В тих могилках попід чорними хрестами

Труни та труни все з козаками, з молодцями.

Як то в великдень засвітять спершу свічки,

Як в усі дзвони вдарять, встають козаки;

В того шаблюка при боці, той з батіжком;

А проміж ними вже дехто є й без чуприни…

Як ото вийдуть вони на світ з домовини,

Гомін, як в бурю, і грім – луною кругом…

М.М.ПЕТРЕНКО

Небо

Дивлюся на небо та й думку гадаю:

Чому я не сокіл, чому не літаю,

Чому мені, боже, ти криллів не дав?

Я б землю покинув і в небо злітав!

Далеко за хмари, подальше од світу,

Шукать собі долі, на горе привіту,

І ласки у зірок, у сонця просить,

У світі їх яснім все горе втопить…

 

***

Як в сумерки вечірній дзвін

Під темний вечір сумно дзвоне,

Як з вітром в полі плаче він,

А у діброві тяжко стогне,

Тоді душа моя болить,

Від смути плачу по невірній,

А думка все туди летить,

Де вперш почув я дзвін вечірній,

Де вперше так я полюбив

Поля привольні та діброви,

Де вперше свт і радість вздрів

Та карі очі й чорні брови!

Проснеться все в душі тоді,

Вечірній дзвін усе розбуде;

Сльоза проб’є і від нудьги

Душа всі радості забуде.

О! Тяжкий, дзвоне, твій привіт

Тому, хто милого не має;

Душа болить, і меркне світ,

А серце гірше заниває.

Т.Г.ШЕВЧЕНКО

***

Не женися на багатій

Бо вижене з хати,

Не женися на убогій,

Бо не будеш спати.

Оженись на вольній волі,

На козацькіій долі;

Яка буде, така й буде,

Чи гола, то гола.

Та ніхто не докучає

І не розважає –

Чого болить і де болить,

Ніхто не питає.

Удвох, кажуть, і плакати

Мов легше неначе;

Не потурай: легше плакать,

Як ніхто не бачить.

І.Я.ФРАНКО

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.