Метод вивчення документів

Метод вивчення документів використовується здебіль­шого як додатковий, але, незважаючи на це, він має велике значення, оскільки за його допомогою можливий аналіз продуктів людської діяльності. Метод вивчення документів застосовується переважно на ранніх етапах дослідження, коли необхідне попереднє ознайомлення з об'єктом дослідження, або на заключному етапі — для повнішої та об'єктивнішої інтерпретації результатів. У деяких випадках метод вивчення документів застосовується і як самостійний.

Документи класифікуються за різними критеріями: 1) за способом фіксації інформації (письмові, друковані, записи на носіях інформації тощо); 2) за мірою персоніфікації: особисті (листи, щоденники); безособові (дані статистики, преси, протоколи зборів тощо); 3) залежно від статусу джерела: офіційні (дані державної статистики, державних зів); неофіційні (матеріали приватних осіб).

Для подолання суб'єктивності в інтерпретації документа дослідником використовується спеціальний прийом, який має назву «контент-аналіз» (від англ. соntеnts - зміст). Він визначається як метод вияву та оцінки специфічних характеристик текстів та інших носіїв інформації, в яких виокремлені певні смислові одиниці та форми інформації. Суть його полягає в тому, в тексті виокремлюють певні одиниці змісту (терміни, оцінки та ін.), а потім підраховують частоту їх використання.

Метод контент-аналізу можна застосовувати лише тоді, коли дослідник має справу з великим масивом інформації і йому доводиться аналізувати численні тексти. Практично цей метод використовується в соціальній психології у дослідженнях масових комунікацій.

Як і при використанні інших методів, під час роботи з документами причина успіху чи невдачі значною мірою визначається майстерністю дослідника. Дані, одержані в результаті аналізу документів, мають відповідати вимозі певного рівня узагальненості, мати теоретичну і практичну значущість.

Метод опитування

Опитування — надзвичайно поширений прийом соціально-психологічних досліджень. Це метод збору первинної інформації, який грунтується на безпосередній (бесіда, інтерв'ю) чи опосередкованій (анкета) соціально-психологічній взаємодії дослідника та опитуваного (респондента).

Метод опитування — універсальний. Він дає змогу дослідникові за короткий проміжок часу одержати ве­лику кількість інформації. Перевагою цього методу є та­кож легкість застосування й обробки даних.

Залежно від особливостей процедури проведення розрізняють такі різновиди опитування:

1) групове (одночасне опитування всієї групи) та інди­відуальне (передбачає опитування кожного респондента окремо);

2) очне (за умов особистого контакту з респондентом) та заочне (без особистого контакту з респондентом);

3) усне (інформація фіксується дослідником) та письмо­ве (респондент сам заповнює анкету чи опитувальник).

Сфера застосування опитування в соціально-психоло­гічних дослідженнях досить широка. Насамперед, це — го­ловний спосіб збору первинної інформації щодо взаємо­зв'язку змінних, які вивчаються. Якщо програма дослі­дження передбачає експериментальну процедуру, опиту­вання може використовуватися з метою виявлення голов­них критеріїв експериментальної та контрольної груп як до початку експерименту, так і після його закінчення.

Нарешті, опитування допомагає уточнювати, розши­рювати і контролювати дані, одержані як іншими мето­дами, так і шляхом тієї чи іншої форми опитування.

Серед усних методів опитування найбільш вживаними є бесіда та інтерв'ю.

Бесіда — це метод одержання інформації за допомо­гою вербальної комунікації у ході вільного діалогу між дослідником та піддослідним на певну тему. В принципі бесіда не обмежена в часі і, крім того, тут існує дво­бічний зв'язок між дослідником і респондентом.

Інтерв'ю — це метод одержання необхідної інформа­ції шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтер­в'юера з респондентом. У разі проведення інтерв'ю дво­бічний зв'язок обмежений, інтерв'юер лише фіксує від­повіді респондента, зберігаючи нейтральну позицію.

Для успішного проведення бесіди або інтерв'ю не­обхідно створити дружню атмосферу. І тут велике зна­чення мають вступне слово і перші запитання дослідни­ку, які повинні викликати в опитуваного довіру і бажання співробітничати. Рекомендується починати бесіду з нейтральних запитань, спираючися на досягнення єдності думок щодо очевидних фактів.

Розглянемо найпоширеніші різновиди інтерв'ю, які використовуються у практиці соціально-психологічних досліджень.

У стандартизованому інтерв'ю формулювання запитань та їх послідовність визначаються заздалегідь, вони однакові для всіх опитуваних. Інтерв'юер не може довільно переформульовувати запитання або вводити нові, а також змінювати їх порядок.

Застосування стандартизованого інтерв'ю доцільне тоді, коли необхідно опитати велику кількість людей і здійснити статистичну обробку даних. Цей різновид інтерв'ю використовується як головний метод збору первинної інформації, наприклад під час вивчення громадської думки.

Методика нестандартизованого інтерв'ю, навпаки, характеризується повною гнучкістю і варіює в широких межах. Інтерв'юер, який керується лише загальним планом, має право сам відповідно до конкретної ситуації формулювати запитання і змінювати порядок пунктів

Нестандартизоване інтерв'ю дуже рідко застосовується як головний засіб збору даних. Але на ранніх стадіях дослідження, коли необхідне попереднє ознайомство з досліджуваною проблематикою, без нестандартизованого інтерв'ю не обійтися. Цей різновид інтерв'ю стає в нагоді, коли потрібні доповнення та контроль даних, зібраних за допомогою інших методів.

Велике значення для проведення усного опитування має вміння фіксувати інформацію. Одним із вирішальних чинників, який дає можливість досліднику глибше зрозуміти опитуваного, є дослівна фіксація відповідей. При цьому використання магнітофона небажане, оскільки це сковує дії респондента і позначається на щирості відповідей.

Широко вживаним є й метод письмового опитування - анкетування, яке здійснюється за допомогою структурно організованих запитань (анкет). При цьому дослідник має змогу одночасно опитати будь-яку кількість осіб. Інша його перевага полягає у порівняно легкій ста­тистичній обробці зібраного матеріалу.

Проте дослідникові слід пам'ятати, що складання ан­кети — процес досить складний і вимагає певного рівня професійної підготовки.

Необхідно враховувати і специфіку письмового опи­тування. Технологія в цьому разі така. На першій сто­рінці анкети вказується організація, яка проводить опи­тування. Далі йде вступ — звернення до опитуваного, де зазначаються цілі дослідження, пояснюється, чому опи­туваний повинен відповісти на запитання анкети. Вра­ховуючи, що анкетування здебільшого проводиться ано­німно, це звернення має бути лаконічним і ввічливим. У кінці анкетного бланка завжди висловлюється подяка опитуваному.

Перед складанням анкети потрібно добре продумати форму запитань. Залежно від розв'язуваних завдань за­питання можуть бути відкриті і закриті. Запитання нази­вається закритим, якщо у його формулюванні міститься перелік можливих варіантів відповідей або дихотомічна форма відповідей (так, ні). Відкриті ж запитання перед­бачають, що відповіді даватимуться респондентом у віль­ній формі.

Крім того, запитання можуть бути поставлені прямо чи непрямо. Пряме запитання формулюється в особовій формі і спрямоване на одержання безпосередньої інфор­мації. Непрямі запитання висловлюються у безособовій формі й використовуються під час вивчення інтимних боків життя опитуваного.

Коли складається анкета, належить дотримуватися таких загальних правил:

— набір запитань має бути логічно узгоджений із го­ловною проблемою дослідження і становити певним чи­ном організовану послідовність;

— формулювання запитань повинні бути ясними і чіткими, а текст запитань — зрозумілим респонденту, відповідати рівню його знань і освіченості;

— формулювати запитання слід так, щоб забезпечити правдивість відповідей;

— до анкети включаються найсуттєвіші запитання, віповіді на які дослідник може одержати лише шляхом анкетування.

Перед застосуванням анкети варто перевірити її на придатність відповідно до мети дослідження. Для цього зводиться пілотажне дослідження, в ході якого уточнюються і, якщо виникає потреба, переформульовуються запитання. Результати опитування повинні бути надійними і обгрунтованими. Одним із способів перевірки надійності анкети є повторне проведення анкетування через якийсь проміжок часу.

Надійність інформації, одержаної методом опитування, забезпечується поділом запитань на головні та контрольні. Про головні запитання вже говорилось. Що ж до контрольних, то вони застосовуються для встановлення щирості відповідей на головні запитання і часто мають форму відкритих непрямих запитань.

Тестування

Тести широко застосовуються в різних галузях психології, але тестування не є специфічним соціально-психологічним методом. Це система завдань, яка пропонується піддослідному і визначається як стандартизоване вимірювання.

У соціальній психологій тести використовуються: 1) для вимірювання соціально-психологічних особливостей груп, міри вираженості групових феноменів; 2) для диференціації груп на підставі їхніх соціально-психологічних характеристик.

Запитання в тестах, як правило, мають непрямий характер. І сенс наступної обробки одержаних відповідей полягає в тому, щоб за допомогою «ключа» співвіднести із певними параметрами, наприклад, характеристиками особистості, якщо йдеться про особистісні тести. Найбільшим недоліком особистісних тестів часто вважа­ть те, що дані, отримані за їхньою допомогою, надто однобічно характеризують особистість.

У соціальній психології тести можуть застосовуватися лише як додатковий засіб дослідження. Дані тестування повинні зіставлятися з даними інших методів. До того ж використання тестів має локальний характер і стосується переважно лише одного розділу соціальної психології — психології особистості.

Тестів, що мають значення для діагностики групи, не так багато. Прикладом може служити соціометричний тест (див. додаток 1) для вивчення групових властивос­тей, а також тест семантичного диференціала, запропо­нований у 50-х роках Ч.Осгудом для вимірювання су­б'єктивних значень понять. У наш час він використову­ється як метод вимірювання соціальних установок. Засадовою стосовно нього є біполярна оцінна шкала, за до­помогою якої вимірюються судження людини щодо об'­єктів навколишнього середовища.

Отже, вибір конкретного методу в соціальній психо­логії завжди зумовлений загальною та спеціальною ме­тодологією і залежить від предмета, мети дослідження і технічних можливостей самого методу.

Поиск по сайту: