Покривна тканина листка

Лекція 9. Листок, як вегетативний орган.

План.

1. Сучасні уявлення про пагін.

2. Листок як бічний орган пагону. Визначення та функції.

3. Листки прості та складні. Класифікація.

4. Мікроскопічна будова листка. Зв’язок будови та функції.

5. Залежність анатомоморфологічної будови листка від екологічних факторів.

I. Сучасні уявлення про пагін.

На сьогодні існує уявлення, ніби основними органами вищих рослин є корінь, стебло і листок. Що ці органи цілком рівнозначні, самостійні і відособлені один від одного як в розвитку, так і в функціонуванні. Однак більш сучасною і прогресивною є концепція, згідно з якою основними вегетативними органами рослини слід вважати два органи — корінь, пагін. У вітчизняній літературі ця концепція найбільш повно висвітлена у працях І. Г. Серебрякова, Н. В. Первухиної та Т. І. Серебрякової, основні положення якої ми вважаємо за необхідне висвітлити.

У процесі еволюції пагін сформувався як комплексний орган, пристосований для ефективного фотосинтетичного процесу, транспірації, утворення репродуктивних органів (спорангіїв, шишок, квіток), опорної та транспортної функцій. При цьому відбулося відособлення осьової стеблової структури з відгалуженнями і формуванням плоских бічних виростів з обмеженим ростом — листків, які забезпечили можливість найбільшого контакту рослин з повітряним середовищем і поглинанням світлової енергії. Надзвичайно характерною структурною особливістю типового пагона вищих рослин є наявність на них бруньок — зачаткових пагонів, які здатні тривалий час зберігати життєздатність меристем і забезпечувати захист їх від несприятливих зовнішніх впливів.

Корінь і цілий пагін рівноцінні по рангу. Обидва вони і є тими органами, які внаслідок галуження утворюють надземні і підземні системи, які захоплюють життєвий простір. А стебла, листки і бруньки виступають як залежні частини цього складного органа — пагона.

II. Листок як бічний орган пагону. Визначення та функції.

Листки виникають із листових горбиків (примордії) конусу наростання пагону і є бічними вирістами пагону. У зв'язку з чим листки мають плоску форму і дорсовентральну(дорсум – спина, вентер – черево) будову. Верхній бік листка називається вентральним, або черевним, а нижній — дорзальним, або спинним.

Завдяки плоскій формі лист має дві поверхні, які різняться за будовою. Особливостью листка є його обмеженний ріст, апекс листка швидко лишається меристематичної активності.

Функції листка:

1. Забезпечення процесу фотосинтезу.

2. Регуляція транспіраціїб або випаровування води.

3. Регуляція газообміну.

4. У деяких рослин накопичення запасних поживних речовин.

5. Вегетативне розмноження.

Основною частиною листка є його пластинка. Крім пластинки в значної частини листків розвивається ще й черешок, з допомогою якого листок прикріплюється до стебла. Листки без черешків називають сидячими. У деяких рослин нижня частина листка розширюючись утворює піхву, яка охоплює стебло (злаки, осоки, деякі селерові та ін. ). Піхва захищає пазушні бруньки та інтеркалярну меристему від пошкодження та дії несприятливих факторів.

Листки верби, фіалки, конюшини, гороху, чини, робінії мають добре розвинені прилистки, які нагадують форму невеликих листків, колючок, листоподібних утворень тощо. Листкоподібні форми прилистків фотосинтезують, колючі — захищають рослини від поїдання тваринами. У деяких рослин, наприклад у дуба, берези, черемхи, яблуні, вони після розкривання бруньок швидко опадають.

На листках злаків при переході з піхви на пластинку є язичок і вушка. Вони є видовою ознакою. Наприклад, у вівса добре розвинений язичок, а в ячменю вушка. Язичок захищає від попадання води до пазухи листка під час дощів. Вушка, якщо вони добре розвинені, охоплюють стебло і цим фіксують верхню частину піхви навколо стебла.

У представників гречкових над піхвою листка формується своєрідний виріст — розтруб. Він утворюється за рахунок зростання прилистків або виросту піхви і охоплює стебло.

III. Листки прості та складні. Класифікація.

За великою морфологічною різноманітністю форм всі листки поділяють на дві групи:прості й складні.

Простий листок – містить на черешку одну пластинку, яка може бути розчленованна на долі, але завжди опадає разом з черешком. Складні листки – черешок містить декілька листових пластинок, які можуть мати свої черешки, опадають окремо від загального черешку. Загальний черешок називають рахисом.

Прості листки з розчленованой листовою пластинкою залежно від глибини розчленування поділяють на такі форми:

- лопатеві, в яких вирізи доходять до 1/3 напівширини листкової пластинки,

- роздільніз глибиною вирізів 2/3 напівширини листкової пластинки

- розсічені—майже з повністю розчленованою пластинкою, що доходить до центральної жилки чи основи листка.

За формою розчленувань можуть бути пірчасті, трійчасті, пальчасті.

За розташуванням листочків на рахісу складні листки бувають:

1. пірчастоскладні,

2. пальчастоскладні (у гіркокаштана звичайного, люпину)

3. трійчастоскладні (у конюшини, квасолі, сої).

До пірчасто-складних належать:

а) непарно-пірчастоскладні, в яких на верхівці є непарний листочок (нут, робінія),

б) парно-пірчастоскладні (карагана, гледичія)

У пальчастоскладних листків листочки прикріплюються до верхівки основного черешка і розміщуються радіальне в одній площині, як пальці на руках.

IV. Мікроскопічна будова листка. Зв’язок будови та функції.

Покривна тканина листка.

Протягом всього життя листок з обох сторін вкриває покривна тканина — епідерма (шкірка). Щільно прилягаючи одна до одної, епідермальні клітини утворюють покрив, що захищає рослину від висушування, механічних пошкоджень, інфекцій. Ізолюючи внутрішні тканини рослини, епідерма в той же час характеризується проникністю для вуглекислого газу, кисню і парів води. Серед основних клітин епідерми міститься продихи (замикаючі і навколопродихові клітини). Продихи містяться на обох поверхнях листку, але на ніжній їх більше. У односім'ядольних рослин продихи розтощовані рядками паралельними осі органу, у двосім'ядольних – розсіяні. Регуляція газообміну і захист рослини від несприятливих факторів зовнішнього середовища розглядають як найважливіші функції епідерми. Крім того, епідермальна тканина може синтезувати і виділяти різні речовини, брати участь у фотосинтезі, поглинанні води і поживних речовин, сприйнятті подразнень тощо. Поліфункціональність епідермальної тканини знаходить своє відображення в її організації. Поряд з клітинами, що складають основну масу, епідерма включає в себе різні типи покривних та залозистих волосків, моторні клітини, які забезпечують рухи листків.

Поиск по сайту: