У віці від двох до трьох місяців у дитини вже можна спостерігати відмінність між вираженням задоволення і невдоволення. Досвід задоволення отримується при ссанні

Психоаналітична теорія особистості з.фрейда

З.Фрейд (1856-1939) створив одну з найвидатніших теорій особистості. Він був послідовним детерміністом, вважав, що все в душевному житті має свою причину, кожна душевна подія викликається свідомим чи несвідомим наміром і визначається попередніми подіями. Головна його заслуга полягає в тому, що він уперше ввів у науку поняття несвідомого і створив методи роботи з неусвідомлюваними мотивами.

Він виокремив три сфери психічного: свідомість, підсвідомість і несвідоме. Саме в несвідомому знаходяться основні детермінанти особистості — психічна енергія, спонукання та інстинкти. Існує два основні інстинкти: лібідо, або прагнення до сексуального задоволення, та інстинкт агресії і прагнення до смерті. У структурі особистості існує також три компоненти: Воно (Ід), Я (Его), і Над-Я (Супер-Его). Ід - головна і центральна частина особистості майже цілком несвідома. Вона включає психічні форми, які ніколи не були свідомими, і ті, які виявилися неприйнятними для свідомості і були витіснені з неї. Ід не знає цінностей, добра і зла, не знає моралі.

Его, з одного боку, слідує несвідомим інстинктам, а з іншого — підкоряється вимогам реальності. Ця частина особистості відповідає задовільну поведінку, може контролювати і придушувати інстинкти, прагнути до послаблення напруги і підсилення задоволення.

Супер-Его розвивається з Его і слугує місцем, де зберігаються моральні установки, норми поведінки, є суддею і цензором діяльності і думок Его, Мотиви, думки, які не відповідають нормам Супер-Его, витісняються у сферу несвідомого або підсвідомого.

Для того, щоб витіснений матеріал не потрапив до свідомості, Его використовує різні способи захисту, зокрема раціоналізацію, сублімацію, проекцію та уникнення. Его, за 3. Фрейдом, постійно перебуває в конфлікті, поскільки вимоги Ід і Супер-Его несумісні. Тому Его постійно звертається до механізмів психологічного захисту, роль яких виконують сублімація, проекція, заміщення, витіснення. Це відбувається несвідомо, однак мотиви, переживання, почуття, що переміщуються у сферу несвідомого, виявляють себе у вигляді символів, у формі діяльності, найчастіше творчої, яка прийнятна для „цензора".

Але, незважаючи на наявність захисту, витіснені бажання прориваються до свідомості у формі сновидінь, фантазій, обмовок, несподіваних дій тощо і суттєво впливають на поведінку людини. Саме в цьому З.Фрейд вбачав причину невротичних станів. Психоаналіз допомагає звільнити людину від таких розладів і позитивно використовувати її енергію.

У теорії особистості З.Фрейда містяться як деякі продуктивні наукові положення (про складність, багатоплановість структури особистості, про свідоме й несвідоме, про внутрішні суперечності особистості), так і спірні погляди на природу особистості, які критикували навіть його учні. Найбільшої критики зазнали погляди на мотивацію людської поведінки природженими інстинктивними потребами (сексуальними, руйнівними) та фатальний антагонізм між свідомим і несвідомим, між індивідом і суспільством.

Етапи розвитку особистості в теорії З. Фрейда

Введення

Психоаналітична теорія Зигмунда Фрейда грунтується на двох передумовах. Перша, або генетична передумова, робить наголос на тому, що переживання раннього дитинства відіграють критичну роль у формуванні дорослої особи. Фрейд був переконаний в тому, що основний фундамент особистості індивідуума закладається в дуже ранньому віці, до п'яти років. Друга передумова полягає в тому, що людина народжується з певною кількістю сексуальної енергії (лібідо), яка потім проходить у своєму розвитку через кілька психосексуальних стадій, що вкорінені в інстинктивних процесах організму.

Фрейду належить гіпотеза про чотири послідовних стадіях розвитку особистості: оральної, анальної, фалічної і генітальної. У загальну схему розвитку Фрейд включив і латентний період, який припадає в нормі на проміжок між 6-7-м роками життя дитини і початком статевої зрілості. Але, строго кажучи, латентний період - це не стадія. Перші три стадії розвитку охоплюють вік від народження до п'яти років і називають прегеніальнимі стадіями, оскільки зона статевих органів ще не набула чільну роль у становленні особистості. Четверта стадія збігається з початком пубертату. Найменування стадій засновані на назвах областей тіла, стимуляція яких призводить до розрядки енергії лібідо.

На основі загальних тез психоаналізу 3. Фрейд сформулював ідеї генезу дитячої психіки та дитячої особистості: стадії дитячого розвитку відповідають стадіям переміщення зон, в яких знаходить своє задоволення первинна сексуальна потреба. У цих стадіях відображаються розвиток і взаємовідношення між Id, Ego та Super-Ego.

Оральна фаза

Анальна фаза

Фалічна фаза

Латентний період

Генітальна фаза

Висновок

Фрейд припустив, що в основі сексуальної поведінки лежить особливий вид сили або психічної енергії і запропонував назвати цю енергію "лібідо". "Лібідо", на його думку, було найважливішим чинником для розвитку особистості. Саме завдяки "лібідо" сексуальні прагнення починаються в набагато більш ранньому віці, ніж передбачалося до цього. Більш того, Фрейд переконався, що багато відхилень у функціонуванні дорослих є наслідками мінливостей розвитку ранньої дитячої сексуальності.

Дане Фрейдом пояснення стадій психосексуального розвитку грунтується на передумові про те, що сексуальність дається від народження і розвивається далі, охоплюючи ряд біологічно певних ерогенних зон, аж до досягнення зрілості. У поданні Фрейда розвиток особистості проходить через чотири наступні стадії: оральну, анальну, фалічну та генітальну. Латентний період не є стадією психосексуального розвитку. Фрейд припускав, що в процесі психосексуального розвитку невирішені конфлікти призводять до фіксації і утворенню певних типів характеру.

Оральна фаза

Немовля, повністю залежний від матері в отриманні задоволення, перебуває в оральної фазі (0-12 місяців) і в біологічній стадії, яка характеризується швидким зростанням. Оральна фаза розвитку характеризується тим, що основне джерело задоволення і потенційної фрустрації пов'язаний з годуванням. У психології дитини панує одне прагнення - поглинати їжу. Провідна ерогенна область цій стадії - рот як знаряддя харчування, смоктання та первинного обстеження предметів.

У віці від двох до трьох місяців у дитини вже можна спостерігати відмінність між вираженням задоволення і невдоволення. Досвід задоволення отримується при ссанні.

Поиск по сайту: