Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Як США та Британія врятували СРСР у найбільш критичний момент війни. «Ленд-ліз»



26.04.2015 - 19:06

Допомога США і Британії зіграла вирішальну роль саме у найбільш критичний момент війни. І ще невідомо, як повернувся би хід військових дій та й сама історія ХХ сторіччя, якби не своєчасна допомога в рамках «ленд-лізу». Сьогодні, нарешті, звільняючись від чисельних радянських міфів, маємо знати і пам’ятати про це.

Наприкінці 30-х років 20 століття президент США Франклін Рузвельт був одним з небагатьох представників американського істеблішменту, які бачили загрозу з боку нацистської Німеччини і не виключали можливості майбутньої конфронтації.

Тим не менш, Рузвельт визнавав наявність досить сильних позицій ізоляціоністів, які вважали, що Сполученим Штатам краще триматися осторонь європейської політики. Тому, цей далекоглядний державний діяч обрав шлях обережного залучення США до антинацистських зусиль за допомогою поступового впливу на політикум, засоби масової інформації та різні верстви американського суспільства.

Так, 5 червня 1937 року Рузвельт виступив у Чикаго з так званою «карантинною промовою», в якій, характеризуючи тодішню міжнародну ситуацію, зазначив:

«Здається, на жаль, вірним, що епідемія всесвітніх беззаконь починає розповсюджуватися у ширину. Коли епідемія заразної хвороби починає розповсюджуватися у різні боки, суспільство об’єднаними зусиллями влаштовує карантин для хворих, задля захисту здоров’я інших і запобігання розповсюдженню зарази».

Етапною же вважається промова Франкліна Рузвельта в червні 1940 року у Шарлотсвіллі, Вірджинія, в якій він наголосив

«Сьогодні, десятого червня 1940 року, у цьому університеті, заснованому першим американським вчителем демократії, ми возносимо наші молитви і шлемо наші найкращі побажання тим, хто за морями веде з великою мужністю битву за свободу».

На думку Рузвельта, несподіване падіння Франції влітку 1940 року, яка мала б битися, однак була деморалізована і капітулювала, означало безпосередню загрозу для безпеки США і він вирішив діяти значно більш активно.

У вересні 1940 року, за ініціативою президента і без погодження з боку Конгресу, Сполучені Штати передали Британії п’ятдесят есмінців за можливість орендувати бази у деяких віддалених володіннях королівства.

 

Ну й нарешті саме завдяки особистим зусиллям Рузвельта у березні 1941 року Конгресом був прийнятий так званий Закон про «ленд-ліз», що фактично дозволяв Вашингтону допомагати Лондону, який до того вже декілька разів звертався з проханнями про постачання військового спорядження.

 

23 серпня 1939 року був підписаний радянсько-німецький Договір про ненапад (також відомий як Пакт Молотова-Ріббентропа) і секретний Додатковий протокол до нього, згідно з яким Литва, Латвія, Естонія і Фінляндія переходили до сфери інтересів СРСР. Також, визначався кордон між сферами впливу СРСР і Німеччини в Польщі у разі «територіально-політичної перебудови областей, що входять до складу Польської держави» та «підкреслювався інтерес СРСР до Бессарабії».

Тобто, цей договір «розв’язав руки» Гітлеру для нападу на Польщу 1 вересня 1939 року і фактичного початку Другої світової війни.

Однак, диктатори прагнули тіснішого співробітництва. 28 вересня 1939 року був підписаний Договір про дружбу і кордони між СРСР та Німеччиною разом із таємними додатками, в яких, серед, іншого йшлося про те, що «обидві Сторони не допускатимуть жодної польської агітації на своїх територіях».

Окрім нацистсько-радянської економічної співпраці, тривала й взаємодія на інших напрямах. Так, в радянських гаванях на Кольському півострові укривалися нацистські субмарини, які нападали на англійські кораблі, а у серпні 1940 року криголами «Ленін», «Сталін» і «Каганович» таємно провели Північнім морським шляхом у Тихий океан німецький рейдер «Комета», який знищів там 9 англійських і американських кораблів.

Відомо, що упродовж десятиріч радянська і російська історіографія наголошувала на віроломному характері нападу Німеччини на СРСР. Між тим, сьогодні ми достеменно знаємо, що іще у 1940 році Сталін дав згоду на розподіл світу між Німеччиною, Італією та Японією і був готовий приєднатися до країн-агресорів за умов переходу Фінляндії до «радянської зони впливу, отримання бази у проливах Босфор і Дарданелли, визнання зони «на південь від Батумі і Баку у загальному напрямку в бік Персидської затоки центром територіальних устремлінь Радянського Союзу», відмови Японії від вугільних і нафтових концесій на Північному Сахаліні.

 

Отже є підстави вважати, що 22 червня 1941 року Сталін змусив мирне населення СРСР великими жертвами розплачуватися за свою агресивну політику напередодні війни, зокрема напад на Фінляндію і участь у розділі Польщі в 1939 році, а також анексію Литви, Латвії, Естонії у 1940 році.

Ну а сам нарком закордонних справ СРСР Молотов, сподіваючись на міцність домовленостей з Гітлером, у вересні 1939 року лицемірно називав західні країни «підпалювачами війни», а вже влітку 1941 року був змушений разом зі своїм хазяїном домагатися допомоги від Британії і США...

Вже 22 червня 1941 року прем’єр-міністр Британії Уїнстон Черчилль, а 24 червня президент США Франклін Рузвельт заявили про готовність підтримати СРСР у війні з Німеччиною.

Був підписаний так званий «Московський протокол» - політичне рішення про постачання товарів зі США та Британії до СРСР по програмі «ленд ліз». Історики зазначають, що значну особисту роль у прийнятті та наступній реалізації даного рішення відіграв тодішній спеціальний радник і помічник Президента США Рузвельта – Гаррі Ллойд Гопкінс.

Вочевидь, багатьом було б цікаво дізнатися, що згідно з документами (Перший московський протокол від 1 жовтня 1941 року) СРСР, зокрема, просив: літаки, включаючи бомбардувальники, танки, зенітні гармати, протитанкові рушниці, польовітелефони та кабелі до них, підводні кабелі для телеграфу, алюміній, цинк, олово, нікель, молібден, мідь, феросплави, інструменти для різання металу та інше промислове обладнання, сталь і сплави з неї, колючий дріт, толуол, нітрогліцерин, фенол, фосфор, електроди, гуму, джут, армійське взуття і обмундирування, пшеницю, цукор тощо.

Адже, не є секретом, що в перші місяці війни СРСР втратив близько:

21000танків

 

17000літаків

 

33000гармат

 

6.5 млнодиниць стрілецької зброї

На Урал були евакуйовані майже 1500 промислових підприємств.

Допомога до СРСР в основному йшла через Північну Атлантику морськими конвоями (в іноземних джерелах вони називаються «Арктичними конвоями» («Arctic convoys») і вказуються окремо від «Атлантичних конвоїв» («Atlantic convoys»), якими направлялися вантажі зі США та Канади до Британії), найбільш відомим з яких є PQ-17, коли військові кораблі супроводу за наказом покинули його і були направлені на перехват лінкору «Тірпіц», а звичайні вантажні судна були змушені відчайдушно відбиваючись від німецьких субмарин, добиратися до Мурманська самотужки.

Хоча, як зазначає відомий британський журналіст і письменник Макс Хастінгс, автор книги «Апокаліпсис, світ у війні 1939-1945 років» (Max Hastings «All hell let loose, the World at War 1939-1945») трагічні випадки і приклади справжнього героїзму мали місце під час практично усіх конвоїв.

Так, Хастінгс згадує випадок з конвоєм PQ-16, під час якого моряки-поляки з есмінця «Гарланд», переданого Британією у користування уряду Польщі в екзилі, охороняючи судна з вантажем для Червоної армії і відбиваючись від чисельних німецьких бомбардувальників, опинились без набоїв і були майже повністю знищені. Після приходу есмінця в Мурманськ на верхній палубі був знайдений напис кров’ю «Нехай живе Польща!».

Цікаво, чи відомо це пересічним громадянам Росії, які перебуваючи в полоні радянських і ново-російських стереотипів, вірять, що нацистську Німеччину перемогли виключно росіяни, відкриття Другого фронту США і Британія спеціально відкладали, а в «ленд-лізі» були лише тушонка і цигарки?

Скоріш за все, маловідомим є й той факт, що у найсуворіші часи зими 1942 року поставки продовольства по «ленд-лізу» змогли дещо збільшити харчовий раціон населення блокадного Ленінграду.

Вочевидь, небагато росіян знає, що один з найкращих радянських льотчиків-асів Олександр Покришкін воював на американському винищувачі «Аерокобра».

 

Американський винищувач

«АЕРОКОБРА»

(730 винищувачів з Британії та США було поставлено в СРСР до кінця 1941 року, тобто у найбільш складний для Червоної армії час). Надалі також постачалися бомбардувальники, транспортні літаки (включаючи знаменитий «Дуглас DC-3»), літаки-амфібії (усього близько 18000 літаків.

До речі, за роки війни в СРСР було вироблено 112 000 літаків.

Отже, за даними наявних джерел, зокрема, було поставлено такі типи літаків:

 

ВИНИЩУВАЧІ

Белл Р-39 Аерокобра 4952

Хоукер Харрікейн 2952

Белл Р-63 Кінгкобра 2421

Кертісс Р-40 2134

Супермарін Спітфайр 1338

Ріпаблик Р-47 Тандерболт 195

Норт Амерікен Р-51 Мустанг 10

БОМБАРДУВАЛЬНИКИ

Дуглас А-20 Бостон 2771

Норт Амерікен В-25 Мітчелл 861

Хендлі-Пейдж 20

ЛІТАКИ-АМФІБІЇ

Консолідейтед PBN-1 Номад 139

Воут OS2U Кінгфишер 20




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.