Класифікація труб. Оголовки та фундаменти труб

Основними конструктивними елементами труби є її тіло, фундамент, вхідний і вихідний оголовки.

Тіло труби призначає для сприйняття зовнішніх навантажень, а також для утвору необхідного отвору. Оголовки здійснюють сполучення оброблення з укосами земляного полотна й разом з тим служать для поліпшення умов протікання води. Оголовки, розташовані з верхівкової сторони труби, називаються вхідними, а розташовані з низової сторони труби - вихідними Фундаменти оброблення й оголовка сприймають передане на них тиск і забезпечують необхідну надійність ґрунтової підстави під трубою.

Залежно від умов будівництва труби підрозділяють на два типи:, що споруджуються у звичайних умовах (рівнинної місцевості), що й споруджуються в складних умовах (на косогорах, на многолетнемерзлых ґрунтах і т.п.).

По застосовуваних для виготовлення матеріалах труби бувають залізобетонними, бетонними, кам'яними, металевими, полімерними й дерев'яними. Переважне поширення одержали залізобетонні труби.

За формою поперечного переріза труби постійного типу можуть бути круглими, прямокутними, овоидальными, склепінними.

Переважне поширення одержали круглі й прямокутні труби. При значних витратах води круглі й прямокутні труби влаштовують многоочковыми: два, три й дуже рідко - чотири очка. Прямокутні труби в порівнянні із круглими мають більш високі гідравлічні показники, але уступають їм у статичному й технологічному відносинах. Застосування прямокутних труб ефективно при будівництві косогорных споруджень. Овоидальным трубам може бути доданий обрис, що відповідає безмоментному спорудженню, однак така конструкція значно складніше у виготовленні, чому кругла. Склепінна форма поперечного переріза характерна для кам'яних труб.

Залежно від кількості води, що протікає, і передбачуваного режиму гідравлічної роботи водопропускні труби можуть бути безнапірними, напівнапірними й напірними. Найпоширеніші безнапірні труби, що працюють неповним перетином. Оцінка верху труби в цьому випадку перевищує, як правило, оцінку води в тальвегу. Особливістю напірних труб є те, що вони працюють повним перетином. При цьому потік у них розбудовує значні швидкості, що викликає необхідність надійного зміцнення укосів насипи, що й відводить русла. Крім того, при напірному режимі утворюється підпір води перед трубою, а це вимагає відповідного збільшення висоти насипу. У силу відзначених недоліків такі труби застосовують порівняно рідко. Напівнапірні труби є проміжними між безнапірними й напірними.

По характеру статичної роботи з навколишньої ґрунтовим засипанням розрізняють труби тверді, пружні й гнучкі. У першому випадку ґрунтове засипання діє на трубу тільки як активне навантаження. У другому й третьому випадках засипання бере участь у спільній роботі із трубою, у процесі деформування якої виникає пружна відсіч ґрунту, що впливає на величину й розподіл розрахункових зусиль.

Водопропускні труби в поздовжньому профілі дороги, як правило, розташовують у місцях з найменшою чорною оцінкою. Однак це не визначає обов'язкового будівництва труби в кожному зниженому місці. У випадку, коли тальвеги розташовані на невеликій відстані друг від друга, можливо запроектувати одну трубу, але з більшою пропускною здатністю, підводячи до неї воду з іншого тальвегу по спеціальній канаві. Слід мати у виді, що такий розв'язок може бути рекомендоване лише при незначних короткочасних витратах. У випадку ж постійного дебету води краще прокладати трубу по природній балці, щоб не створювати фільтрації води з водовідвідних канав убік насипу. Червона лінія поздовжнього профілю дороги в місці укладання труби повинна проходити вище контрольної робочої оцінки, обумовленої з умови, згідно з яким брівка земляного полотна повинна бути вище обрію підпертої води на 0,5 м.

Розташування водопропускних труб у плані визначається двома характерними випадками: поздовжня вісь труби утворює з віссю дороги прямій кут або перетинається під кутом, меншим 90°. З погляду витрати матеріалів і вартості спорудження найвигіднішим є розташування труби нормально стосовно осі дороги. У той же час умови пропуску паводкових вод вимагають, щоб вісь труби збігалася з напрямком бігу води, що приводить до косого розташування труби.

Довжина труби, розташованої косо, завжди більше довжини труби, розташованої нормально стосовно осі дороги; при малих кутах ця різниця досить значна. У зв'язку із цим у деяких випадках може виявитися доцільним виправлення русла на косому перетинанні вузького тальвегу або випрямлення русла при широкому тальвегу з обладнанням прямої труби.

Поиск по сайту: