Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Класифікація голосних фонем



ПІДНЯТТЯ РЯД
передній середній задній
Високе і   у'
Високо-середнє и    
Середнє е   о'
Низьке     а

Знаком ' – позначені огублені (лабіалізовані) голосні

Характеристика голосних звуків

Класифікація Спосіб творення Приклади
1. - переднього ряду   - заднього ряду За місцем творення (мається на увазі рух язика у горизонтальній площині ротової порожнини) [е], [и], [і]   [а], [о], [у]
2. - низького підняття - середнього підняття - високого підняття В залежності від ступеня підняття язика, тобто від його руху у вертикальній площині, [а] [е], [о] [і], [и], [у]
3. - огублені (лабіалізовані)   - неогублені (нелабіалізовані) За участю губ голосні поділяються на огублені (лабіалізовані) і неогублені (нелабіалізовані): [о], [у]   [і], [и], [е], [а]
4. ненаголошені і наголошені Залежно від місця наголосу в слові Мі́сто - місте́чко

 

Приголосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить шум з більшою чи меншою частиною голосу або тільки шум. При вимові приголосних звуків голосові зв'язки можуть бути напруженими і вібрувати під тиском повітряного струменя, утворюючи музикальний тон (голос), а можуть бути розслабленими, не замкненими і вільно пропускати видихуване повітря. Характерні для приголосних шуми виникають переважно у ротовій порожнині при подоланні струменем повітря різноманітних перешкод, утворюваних на його шляху активними і пасивними мовними органами. Рух і положення мовних органів при вимові певних звуків називається артикуляцією (від лат. articulo - розчленяю). В українській мові 32 приголосних звука.

Характеристика приголосних звуків

Класифікація Спосіб творення Приклади
1. - Сонорні приголосні (від лат. sonorus - звучний) - це приголосні, при творенні яких голос переважає над шумом. Цих звуків в українській мові дев'ять. Усі сонорні приголосні звуки належать до дзвінких і не мають парних глухих. - Шумні приголосні, в залежності від того, у якому стані перебувають голосові зв’язки в момент творення, поділяються на дзвінкі і глухі. Дзвінкі та глухі приголосні утворюють так звані акустичні пари (дзвінкий звук - глухий) Глухий звук [ф] в українській мові співвідносного дзвінкого звуку не має. В основі поділу приголосних на шумні і сонорні, дзвінкі і глухі лежить участь голосу і шуму при їх творенні.   Якщо голосові зв’язки більш напружені, тоді творяться дзвінкі шумні приголосні звуки. При розслаблених голосових зв’язках творяться глухі шумні звуки. [в], [й], [м], [н], [н'], [л], [л' ], [р], [р']     [б], [д], [д'], [ґ], [ж], [з], [з'], [г], [д͡ж], [д͡з], [д͡з']     [п], [т], [т'], [к], [ш], [с], [с'], [х], [ч], [ц], [ц' ]   [б]-[п], [д]-[т], [д']-[т'], [ґ]-[к], [ж]-[ш], [з]-[с], [з']-[с'], [г]-[х], [д͡ж]-[ч], [д͡з]-[ц], [д͡з']-[ц'].
2. - Губні - Язикові   - Глоткові За активним мовним органом   [б], [п], [в], [м], [ф] [д], [д'], [т], [т'], [з], [з'], [с], [с'], [дˆз], [дˆз̕], [ц], [ц'], [р], [р'], [л], [л'], [н], [н'], [ж], [ч], [ш], [дˆж], [й] [г]
3. - Тверді     - М'які За ознакою твердості чи   м'якості.     Окремі приголосні за ознакою “м’якість- твердість” утворюють пари: [б], [п], [д], [т], [ґ ], [к], [ф], [ж], [ш], [з], [с], [г], [х], [дж], [ч], [дз], [ц], [в], [м], [н], [л], [р] [д'], [т'], [з'], [с'], [д͡з'], [ц'], [й], [л'], [н'], [рʾ] [д]-[д'], [т]-[т'], [з]-[з'], [с]-[с'], [д͡з]-[д͡з'], [ц]-[ц'], [н]-[н'], [л]-[л'], [р]-[р']
4. - Свистячі   - Шиплячі   - Носові Враховується слухове сприйняття.     Зовсім невелику групу складають носові приголосні, у творенні яких бере участь носова порожнина. [з], [з'], [с], [с'], [ц], [ц'], [д͡з] [д͡з'], [ж], [д͡ж], [ч], [ш]   [м], [н], [н' ]

Класифікація приголосних звуків

ЗВУЧНІСТЬ СПОСІБ ТВОРЕННЯ УЧАСТЬ ГОЛОСУ МІСЦЕ ТВОРЕННЯ
ГУБНІ ПЕРЕДНЬО-ЯЗИКОВІ СЕРЕДНЬО-ЯЗИКОВІ ЗАДНЬО-ЯЗИКОВІ ГЛОТКОВІ
Шумні Проривні Глухі п т, т′   К  
Дзвінкі б д, д′   ґ  
Щілинні Глухі ф с, ш, с′   х  
Дзвінкі   з, ж, з′     г
Африкати Глухі   ц. ч, ц′      
Дзвінкі   д͡з, д͡ж, д͡з′      
Сонорні Зімкнено-прохідні Носові м н, н′      
Плавні   л, л′      
Щілинні   в   ј    
Дрижачі     р, р′      

Знаком ' – позначено м’якість приголосного.

Завдання. Цікаву характеристику художнього значення звуків дав російський поет-символіст К.Бальмонт у лекції «Поезія як чаклунство». Опрацюйте уривок з цієї статті. Спробуйте дати самостійну характеристику звуків.

Голосні – це жінки, приголосні – чоловіки. Голосні це самий наш голос, матері – що нас народили, сестри – що нас цілували, першоджерело, звідки ми витекли в словеснім своїм лику. Отже, коли б в нашому мовлення були тільки голосні, ми не вміли б розмовляти – лише голосили б ними в текучій вільготності без форми, як плещуть води розливу.

А приголосні мужньою своєю твердою вдачею впорядкували розкіш розливу, стали дамбою, греблею, довгим молом, ясним річищем, що спрямовує води до свідомої праці. Все ж, хоч і керують всім приголосні, хоч і вважають вони себе за справжніх господарів слова, - не на приголосних, а на голосних буває наголос в кожнім слові…

Азбука наша починається з А.А - найясніший, найголосніший звук, що без усякої перегороди виходить з рота… А – перший звук розкритого людського рота, як М– закритого. М – болісний звук глухонімого, стогін затриманої, здавленої муки. Два первоначала в однім слові, що повторюється трохи не в усіх народів – Мама. Два первоначала в латинському амо – люблю. Захоплене дитяче гукаюче а, і в глибині мовчання прямуюче німіюче м. … М’яке м, вологе а,сумне м, ясне а. Медове мі а – як бджола. В м – мертвий шум зими, в а – чарівна весна… Як камінь,а – не жаркий рубін, а в місячнім чарі опал, іноді, частіше ж сяючий всіма барвами веселки діамант, вся гама барв… Слава повноголосому А, це наша слов’янська буква!

О – це горло. О – це рот. О – звук захоплення. Урочистий розлог, просторінь є о: поле, море, обшир,. Чому кажемо ми Оргія?? Тому, що в Оргії – стогін захоплення. Все величне, хоч і темне, визначається через о: стогін, горе, похорон, сон,м оре… Гострозоре око ворога вовка, і око сліпе бездомної півночі. Ізвої суворі волі. Бездонне о.

У – музика шумів, вигукування жаху… Гук мідяних труб. Грубе по матерії своїй: стук, бунт, тупо, круто, рупор…

Белькотання хвилі чуємо в л, щось вологе, любовне – Ліліана, Лілея. Переливне слово Люблю.

В самій природі л має певне розуміння, так само, як паралельне р, що стоїть поряд. Стоїть поряд – і протилежне. Два брати – отже один світлий, а другий темний. Р – скоре, мережане, грізне, спірне… Р – один з тих віщих звуків, що беруть участь і в мовах найрізноманітніших народів і рокотанні всієї природи. Як з, с і ш ми чуємо і в людській мові, і в сичанні гадюки, і в шепотінні листу, і в посвисті вітру, так і р бере участь і у вимові нашого рота й горла, і в гарчанні тигра, і в воркуванні горлички, і в крюканні крука, і в рокотанні бурхливих вод, і в гуркотанні грому…»

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.