Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Функціїі форми перевірки результатів навчання історії



Проблема перевірки та оцінювання результатів навчання є однією з центральних у методиці. Слід зазначити, що функції перевірки ніколи не зводилися тільки до контролю. Перевірка та оцінювання результатів навчання є важливим стимулом самостійної роботи школярів, ефектив­ним способом виховання відповідальності, працьовитості, сумлінності учнів. Систематична перевірка має забезпечувати поповнення, поглиб­лення, уточнення і систематизацію знань, закріплення і розвиток умінь застосовувати їх на практиці. Вчені вважають також, що в ході пере­вірки результатів навчання можливий розвиток мови і мислення учнів. Крім того, «дані опитування дозволяють учителю перевірити результа­ти не тільки самостійної роботи учнів, але й своєї власної діяльності, отже, дають можливість, усуваючи помилки і недоробки, підвищувати науковий рівень викладання і методичну майстерність»209. «Аналіз і узагальнення результатів навчання в різних школах визначають кри­терії дня перевірки й удосконалювання програм, навчальних посіб­ників, методичних рекомендацій»210. Таким чином, перевірка оцінюється вченими як важливий з погляду на завдання освіти, виховання і розвит­ку учнів етап процесу навчання історії, що разом з іншими сприяє до­сягненню загальних цілей шкільної історичної освіти.

У 50-х - на початку 70-х рр. XX ст. більшість з педагогів під по­няттям «результати навчання історії» розуміли тільки знання учнів.

209 Вагин А.А. Методика обучения истории в школе. - М., 1972. - С. 153. 2іо Методика обучения истории в средней школе / Отв. ред. Ф.П. Коров-кин. - М., 1978. - Ч. 1. - С. 184.


 


10 6-402



Наприкінці 70-х рр. на зміст перевірки почали дивитися значно шир­ше. Як і раніше, основним компонентом підготовки учнів вважалися знання, визначені державною програмою і підручниками. Головними вимогами до них були усвідомленість, міцність і оперативність. Але історична інформація розрізнялася за ступенем значущості й від­повідно підлягала первинній (поточній), відстроченій і підсумковій пе­ревірці. Міцному запам'ятовуванню і глибокій перевірці підлягали опорні факти і теоретичні висновки, що оцінювалися як віхи істо­ричних процесів і важливі світоглядні ідеї. Відносно другорядні факти, дати, імена, подробиці подій складали зміст тільки первинної пере­вірки.

Було визнано, що у навчанні історії перевіряється не тільки за­своєння учнями вивченого матеріалу, але їхня здатність і уміння само­стійно пояснювати явища громадського життя, здобувати знання з різних джерел і відтворювати їх стосовно різних проблем. Вимоги до рівня пізнавальних умінь розроблялися відповідно до вікових можли­востей школярів. Під виховною результативністю навчання історії розумілося: засвоєння світоглядних ідей і здатність самостійно обґрун­товувати і застосовувати їх до пояснення й оцінки суспільних явищ, до визначення власної поведінки; особистісне відношення школярів до фактів минулого і сучасності; відношення учнів до історії як до науки і предмета викладання, характер мотивації навчальної діяльності.

*Подумайте____________________________________________

Обговоріть у парах, яким чином в методиці 70-х рр. XX ст. змінюва­лись уявлення вчених про функції і зміст перевірки результатів на­вчання історії.

Форми перевірки, що пропонувались у педагогічній теорії і прак­тиці, прямо залежали від підходів до ролі і змісту даного етапу в про­цесі навчання історії. Довгий час основною формою обліку, пере­вірки знань і контролю за роботою учнів вважалося фронтальне опитування, усні відповіді учнів у дошки і бесіди з класом по раніше вивченому матеріалу (В.Г. Карцов, О.І. Стражев). Увага педагогів зверталася на неприпустимість простого відтворення учнями текстів підручника чи розповіді вчителя. У наукових працях розроблялася методика організації ефективного опитування, що поєднує у собі повторення і закріплення знань з питань попередніх уроків; навчання школярів «правильному викладу, поясненню й оцінці досліджуваного історичного матеріалу, підведення до марксистського розуміння історії; контроль і оцінку знань учнів із заданого уроку» (О.І. Стра­жев). У таку схему перевірки результатів навчання не вписувалися інші форми організації опитування, наприклад паралельне виконання різними учнями індивідуальних завдань у дошки й у зошитах і пись­мові роботи.


О.О. Вагін - методист 60-70-х рр. XX ст. - ставився до питань організації і способів перевірки вже більш лояльно. Вважаючи усне опитування «основним методом перевірки знань», він допускав мож­ливість використання ігрових прийомів для повторення понять, дат, подій, а також письмових і графічних завдань, рекомендував комбіну­вати різні способи перевірки й обліку знань залежно від віку і рівня підготовки школярів.

Ще більш вільними і різноманітними форми і способи перевірки результатів навчання історії стали у 70-80-х рр. XX ст., насамперед за рахунок виділення декількох етапів їхнього відстеження і підвище­ної уваги до самостійної роботи школярів. Безпосередньо в процесі вивчення нового матеріалу {первинна перевірка) ставилася задача визначити рівень засвоєння основних фактів і ознак понять, розумін­ня нових способів дій з історичним матеріалом, ступінь емоційності ставлення до нього, глибину й усвідомленість оцінок, висновків, ідей. Для цього, поряд із традиційними бесідами, рекомендувалося складання різних типів планів, заповнення контурних карт, вирішен­ня хронологічних задач, логічних і проблемних завдань, розв'язання яких будується на основі роботи із різноманітними історичними дже­релами.

Сьогодні у методичній науці поточний контроль (первинна пере­вірка) здійснюється на всіх макроетапах уроку історії. Особливість цього виду контролю полягає в тому, що він є компонентом процесу оволодіння темою, що вивчається. Це визначає його основні цілі: встановлення й оцінювання рівнів розуміння і первинного засвоєння учнями окремих елементів змісту теми, встановлення зв'язків між ни­ми та засвоєним змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок школярів, їх актуалізація перед вивченням нового матеріалу.

Результати поточної перевірки, яка за правилом є самостійним ета­пом у структурі уроку, фіксуються в оцінних судженнях або балах. У процесі оволодіння новим змістом, тобто під час засвоєння, систе­матизації й узагальнення, застосування нових знань, умінь і навичок, оцінка в балах може виставлятися тільки за достатньо повні і пра­вильні відповіді.

Інформація, отримана на підставі поточного контролю, є формою зворотного зв'язку, основою для запобігання відставанню окремих учнів, раціонального управління пізнавальною діяльністю класу, від­повідного коригування методики роботи вчителя на уроці, запорукою досягнення поурочних цілей.

* Подумайте____________________________________________

Працюючи в малих групах, оберіть конкретну тему уроку та запро­понуйте завдання поточного контролю засвоєння учнями матеріалу, визначте місце цих завдань на уроці та їх основні дидактичні цілі.


 




У радянські часи методисти надавали більшого значення відстро­ченій перевірці, оскільки вона створювала можливість спостерігати «рух первинно засвоєних знань, умінь і емоцій - їхнє осмислення, зба­гачення, закріплення, перетворення в переконання й ідеї»211. Для цьо­го рекомендувалися такі прийоми: усні, відносно розгорнуті відповіді з матеріалу підтеми чи цілої теми, усні короткі відповіді учнів з місця, письмові і графічні відповіді на дошці, фронтальні письмові і графічні відповіді. Причому завдання для розгорнутих відповідей пропонува­лося індивідуалізувати стосовно до рівня розвитку учня.

Відстрочена перевірка результатів навчання і сьогодні є провідним типом і включає періодичний та тематичний види контролю. Періо­дичний контроль (перевірка і оцінювання) спрямовується на визначен­ня й оцінювання сформованості знань та загально предметних та спеціально предметних умінь і навичок, якими оволодівають учні у процесі навчання історії. Цей вид контролю передбачає перевірку, що здійснюється протягом певного періоду шляхом організації фронталь­ної та індивідуальної діяльності школярів.

Тематичний контроль (перевірка і оцінювання), як правило, здій­снюється після опанування конкретної теми за навчальною програ­мою з історії. У разі, коли тема розрахована на велику кількість годин, зміст її має бути розподілений на логічно завершені частини -підтеми. Якщо ж тема невелика за обсягом, то її об'єднують з однією або кількома наступними темами. Розподіл або об'єднання тем здій­снюється не механічно, а з урахуванням їх змісту та структури. Тема­тичний контроль якісно відрізняється від поточного контролю тим, що він спрямований на виявлення та оцінювання рівнів оволодіння учнями системою основних елементів знань і способів діяльності, вміннями застосовувати їх за зразком і в новій ситуації, висловлюва­ти оцінні судження.

Він здійснюється, зазвичай, шляхом виконання тематичної роботи, що організується за допомогою різних методів і прийомів, вибір яких зумовлюється насамперед цілями навчання, особливостями змісту: його обсягом, рівнем узагальнення тощо та віковими можливостями школярів.

*Подумайте________________________________________

Працюючи в малих групах, оберіть конкретну тему уроку та запро­понуйте завдання для відстроченого контролю на уроці історії, ви­значте його місце на уроці та основні дидактичні цілі.

Наприкінці вивчення великих за обсягом тем методикою ставилося завдання «виявити якість знань учнів про історичні процеси за їхньою


періодизацією і закономірностями, розуміння законів розвитку суспільства, здатності їх обґрунтовувати і застосовувати до пояснення фактів»2'2 під час підсумкової перевірки, що відбувалась на спеціальних повторювально-узагальнюючих уроках. З цією метою учителя вико­ристовували фронтальні повторювально-узагальнюючі бесіди, син­хроністичні таблиці, що охоплюють великий період часу і події в різних країнах і регіонах світу, розгорнуті плани, таблиці, контурні карти та ін. У сучасній методиці також виділяється спеціальний тип уроку систематизації та узагальнення знань, який проводиться на­прикінці вивчення розділу програми, на останньому уроці семестру або навчального року. Основною вимогою до організації пізнаваль­ної діяльності учнів на таких уроках є забезпечення їх максимальної мисленнєвої та навчальної активності шляхом застосування активних та інтерактивних технологій, методів і прийомів навчання.

"Подумайте________________________________________

Працюючи в малих групах, оберіть конкретну тему уроку та запро­понуйте завдання для підсумкового контролю на уроці історії, визначте його місце у процесі навчання та основні дидактичні цілі.

Зазначимо, що радянським вченим-методистом Н.Г. Дайрі у про­цесі багаторічної експериментальної роботи в школі було встановле­но, що різні форми і прийоми перевірки неоднаково виявляють результативність навчання, специфічно впливають на виховання працьовитості, формування знань і розвиток учнів. Він вивчав можли­вості традиційних прийомів у визначенні рівня знань учнів, у діагно­стиці їхніх пізнавальних здібностей, сформованості світоглядних ідей і заявляв про необхідність грамотного поєднання різноманітних спо­собів організації контролю результатів навчання.

Отже, аналіз даної проблеми дозволяє визначити наступні функції перевірки та оцінювання (контролю) результатів навчання історії: діагностичну, прогностичну, коригуючу, навчальну, розвивальну, ви­ховну, стимулююче-мотиваційну.

Діагностична функція перевірки та оцінювання результатів навчан­ня історії пов'язана із визначенням видів знань і вмінь, їх якісних характеристик, властивостей та рівнів оволодіння ними відповідно до поставлених цілей. Це дає змогу вчителеві виявити прогалини і по­милки в знаннях і вміннях, з'ясувати причини їх виникнення і відпо­відно коригувати навчально-пізнавальну діяльність школярів та спо­соби управління нею. Отримані результати перевірки та оцінювання результатів навчання історії використовуються з метою прогнозування шляхів удосконалення методики навчання предмета в цілому, перед-


 





бачення рівня її результативності у варіативних умовах, тобто забез­печують можливість корекції навчальних впливів учителя.

Навчальна функція перевірки та оцінювання результатів навчання історії полягає насамперед у поліпшенні якостей знань та вмінь шко­лярів. Так, організація перевірки в логічній послідовності, з одного боку, та вимога повноти й обгрунтованості відповідей - з іншого - за­безпечують систематизацію й узагальнення учнями засвоєного змісту. Спонукання учнів до використання результатів спостережень, при­кладів з власного життя поглиблює і розширює їхні знання та вміння. Усне або письмове виконання завдань на перевірку зумовлює осмис­лення, усвідомлення та закріплення матеріалу, практичне і теоретичне застосування знань за зразком у подібних та нових ситуаціях.

Перевірка та оцінювання результатів навчання сприяє розвитку во­лі, уваги, мислення, пам'яті, мовлення учнів, їх пізнавальної активно­сті і самостійності, тобто маєрозвивальну функцію. У процесі перевірки та оцінювання результатів навчання історії можна цілеспрямовано формувати вміння взаємо- і самоконтролю (взаємо- і самоперевірки, взаємо- і самооцінювання), взаємо- і самокоригування, а також розви­вати розумову рефлексію, тобто вміння обмірковувати свої дії, кри­тично оцінювати їх і свідомо ставитися до учіння.

Виховна функція перевірки та оцінювання результатів навчання історії, яка реалізується через правильну організацію цього процесу, розвиває пізнавальний інтерес і стимулює учнів до систематичної наполегливої праці, зумовлює формування важливих якостей особи­стості: відповідальності, здатності до подолання труднощів, само­стійності. Адже результати індивідуальних зусиль під час перевірки стають предметом суспільного обговорення й оцінювання.

Оцінка у процесі навчання школярів є й одним із важливих засобів мотивації і стимулювання їх навчально-пізнавальної діяльності. Цю функцію у поєднанні з іншими мотивами учіння вона виконує, якщо розкриває перед школярами перспективи успіху, створює і підтримує позитивний емоційний настрій, викликає бажання вчитися, сприяє формуванню адекватної самооцінки.

Здійснення контролю (перевірки й оцінювання) на уроках історії в основній школі визначається відповідними принципами. Найваж­ливішими серед них є такі:

а) систематичність. Вона зумовлена, по-перше, дидактичною до­
цільністю здійснення перевірки й оцінювання на всіх етапах процесу
навчання; по-друге, необхідністю перевірки й оцінювання кожного
учня на кожному уроці у зв'язку з психологічними особливостями
розвитку пізнавальних процесів у школярів і оволодіння ними
учінням як провідним видом діяльності;

б) всебічність, яка передбачає визначення рівня оволодіння учнями
знаннями, вміннями і навичками за їхніми основними параметрами
відповідно до цілей, поставлених у процесі навчання;


в) індивідуалізація, зумовлена різним рівнем розвитку дітей та особ­ливостями контролю (перевірки й оцінювання).

Психологами доведено, що сам факт контролю як особливого виду діяльності, яка вимагає самостійності та оцінювання, порушує «психо­логічну рівновагу» учнів, збуджуючи або пригнічуючи їх. За таких об­ставин виявити справжній рівень навчальних досягнень досить важко. Тільки індивідуальний підхід дає змогу зняти у дітей психологічне на­пруження, створити в процесі перевірки умови для повної реалізації їх суб'єктивних можливостей і об'єктивного оцінювання вчителем. Важ­ливо, щоб індивідуалізація ґрунтувалася на єдності загальних вимог до всіх учнів із урахуванням індивідуальних особливостей кожного.

* Подумайте____________________________________________

Працюючи в парах, спробуйте охарактеризувати функції та принци­пи контролю результатів навчання на уроках історії на прикладах вашого власного досвіду навчальної діяльності.

Перевірте себе__________________________________________________

1) Якими є типи і види контролю результатів навчання, чим вони від­різняються з точки зору завдань перевірки та методики їх організації на уроці історії?

2) Які ви знаєте функції та принципи організації контролю результатів навчання учнів історії? Чи є для вчителя важливим реалізувати ці функції та принципи у навчанні? Відповідь обґрунтуйте прикладами.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.