Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Типи і форми уроків історії



 

Типи уроків Форми уроків Принцип створення
1. Урок «Концерт», «Спектакль», Форма проведення уроків
засвоєння «Літературний салон», підказана темою й історич-
нових знань. «Подорож», «Уявна екс- ною епохою, у її основі від-
  курсія», «Турнір», «Ярма- творення зовнішніх атри-
  рок» та ін. бутів найбільш типових для того часу чи заходів, ефектні способи піднесення нової теми. Імітація ділових зустрічей.
2. Уроки «Брифінг», «Прес-конфе- Специфічна структура за-
систематизації ренція», «Симпозіум», няття і чіткість «зворотно-
та узагальнення. «З'їзд», «Телеміст» та ін. го зв'язку».
  Модульний урок. Спосіб пред'явлення нав-
  Кіно-, теле-, відеоуроки. чальної інформації. Домінанта виховних і роз-
  Уроки самовизначення, виваючих цілей, спрямова-
  самореалізації. них на внутрішній світ учня.
  «Історичний портрет», «Ін- Способи навчальної роботи
  терв'ю», «Урок-суд» зосереджені на аналізі діяль­ності історичних осіб і ство­рюють ефект їхньої особис­тої присутності. Комплекс проблемних за-
  Урок-дискусія, урок проб- дач, переважно історико-
  лемних пошуків, інтелек­туальних роздумів морального змісту.
3. Уроки КВК, олімпіада, віктори- Ігрові способи перевірки
контролю на, конкурс знавців, знань і умінь.
та корекції. «аукціон».  

Урок систематизації та узагальнення знань, який проводиться яі «урок самовизначення і самореалізації» є особливим за спрямова ністю на внутрішній світ учня, на його особистісне ставлення до ми нулого і сьогодення, на формування власної позиції і системи цінно

173 Вяземский Е.Е., Стрелова О.Ю. Теория и методика преподавания ис тории: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. - М., 2003. - С. 288.


стей. Наприклад, на уроці «У чому щира мудрість князя?» (київські князі періоду розквіту держави) учитель ставить завдання: створити умови для переходу учнів від первинних емоційних уявлень про жит­тя і діяльність перших Рюриковичів (Х-ХІ ст.) до зважених і аргумен­тованих суджень про важливість певних моральних якостей, не­обхідних правителям держави для виконання своїх обов'язків перед країною і народом. Очевидно, що такі уроки повинні завершувати вивчення теми на особистісно-орієнтованому рівні.

Значну групу уроків представляють прототипи - імітації ділових зустрічей, що відбуваються у повсякденному житті на різних рівнях і в різних сферах громадського життя: презентації, прес-конференції, брифінги, інтерв 'ю, телемости, круглі столи і т. п. Імітуючи зовнішню форму організації такої зустрічі (протокол, ролі, професійну лексику й етикет, візитки, мікрофони і т. д.), учителі наповнюють їх навчаль­ним історичним змістом і нетрадиційно проводять уроки системати­зації та узагальнення. На незвичайних заняттях школярі здобувають досвід публічних виступів, участі в дискусіях і полілогах, проявляють ініціативи і прийняття рішень. Вільний обмін думками, обумовлений ігровими моментами, знімає напругу і розкриває особистісні якості й особливості учнів, розвиває комунікабельність і толерантність.

Поширеними є форми уроків історії, підказані темою і специфікою навчального матеріалу, наприклад «уявні екскурсії». За своєю дидак­тичною метою ці заняття звичайно відносяться до уроків засвоєння нових знань, але дозволяють учням бути співучасниками досліджува­них подій, розвиваючи їх емпатичні здібності й особистісне відношен­ня до минулого. Іноді вчитель історії перетворюється в екскурсовода і «веде» школярів-туристів по визначних пам'ятках міста Афіни, про­понуючи ставити запитання, складати карту екскурсії, ділитись вражен­нями. Шестикласники будуть «вести щоденники», «писати листи», «робити замальовки», а в результаті яскраво, образно, зсередини пізнають природу давньої Греції і спосіб життя її мешканців.

Якщо уроки присвячені історико-культурній спадщині України й інших країн світу, то замість традиційного пояснення і доповідей мож­на провести уроки-вернїсажі, уроки-літературні салони, уроки-спек-таклі і т. п.

Уроки-аукціони за своїми дидактичними завданнями належать до уроків контролю і корекції, але відрізняються ігровими формами підготовки і проведення. Розповідаючи про предмети, виставлені на «торги», діти змагаються в знаннях про конкретну історичну епоху. За кількістю виграних лотів визначаються переможці і кращі знавці іс­торії. Наприклад, для заключного уроку «Київська Русь: VIII-XI ст.» учні виконали макети князівського меча, шолома дружинника і кін­ської збруї, давнього ідола, слов'янського селища, князівського замка і т. п. Щоб виграти ці реліквії на аукціоні, було потрібно повніше за всіх розповісти про їхнє походження і призначення в державі.

7,8 6-402


У 9-х класах аукціони проводяться вже без «матеріалізованих пи­тань». Необхідні для гри інтригу і змагальність створюють тверді пра­вила дійсних торгів: кредит умовних монет, стартові ціни питань, штрафи за невірні відповіді і грошові винагороди за правильні, осо­бистий особовий рахунок кожного гравця - учасника аукціону істо­ричних знань, відкриті, напіввідчинені і закриті лоти. Такі уроки можуть проходити й у формі вікторин, конкурсів, олімпіад і т. п.

За задумом розробників «модульних уроків», такі заняття відріз­няє комплексна дидактична мета, у якій поряд із засвоєнням нових знань серйозного значення надається формуванню в школярів умінь самостійно витягати й опрацьовувати інформацію з різних джерел. Зміст уроку конструюється з декількох блоків інформації, тих, що легко переставляються і замінюються у залежності від ситуації. Мета роботи з кожним блоком чітко формулюється для учнів, а її реалізація забезпе­чується системою пізнавальних завдань на актуалізацію раніше отри­маних знань, на самостійне вивчення джерел, на формулювання власної думки, на самоперевірку і самоконтроль. Модульні уроки ефективні на першому етапі вивчення теми, а також для конкретизації історичних знань і розвитку умінь, у такий спосіб відповідаючи типу уроків вивчен­ня нового матеріалу174.

Даним переліком, безумовно, не вичерпується список форм уроку історії, так само як і способів їхньої організації. Творчий пошук і екс­перимент у цій області постійно збагачують уявлення вчителів і нау­ковців про урок як форму організації навчання175.

"Подумайте _____________________________________________

Працюючи в парах, визначте, за якими принципами побудовано табли­цю «Типи і форми уроків історії». Поясніть свою думку прикладами.

Розглянемо докладніше методику реалізації найбільш складних елементів структури, що належать до уроків різних типів.

Перевірка знань і умінь учнів як елемент різних типів уроку має відповідати таким вимогам: 1) бути мотивованою (наприклад, учням треба пояснити, що без знання пройденого не можна рухатися впе­ред); 2) передбачати залучення всіх (або більшості) учнів у роботу; 3) врахувувати вікові та інші особливості учнів, бути диференційва-ною; 4) пов'язувати зміст вивченого з новою темою; 6) мотивувати по­дальшу пізнавальну діяльність (у чому є просування вперед, що потрібно робити для розвитку успіху пізнання).

174 Вяземский Е.Е., Стрелова О.Ю. Теория и методика преподавания исто­
рии.-С. 289-291.

175 Дивись також: Таровик Т. Поважати культуру кожного народу (бінар­
ний урок-семінар на тему: «Література та мистецтво кінця XVIII - першої
половини XIX ст.». Всесвітня історія. 9 клас // Історія в школах України. -
2004. -№ 2.- С 17-19.


Під час опитування доцільно уникати прийомів, що вимагають вели­ких витрат часу. Нераціональна, наприклад, тривала бесіда з безліччю додаткових питань одному учню, велика, надто докладна розповідь уч­ня, запис на дошці громіздких текстів і докладних схем, таблиць.

Опитування, проведене на початку уроку, містить запитання і зав­дання з попередньої темі уроку, а також запитання, що готують учнів до сприйняття нового матеріалу (актуалізуючи). Бажано, щоб опиту­вання носило тематичний характер, наприклад, з розвитку якої-не-будь проблеми. Учитель відбирає для перевірки матеріал, значимий за змістом і складний для засвоєння. До основного запитання ставить додаткові, внутрішньо пов'язані з основним. Формулювання запи­тань має бути простим і точним, зрозумілим дітям.

Досвідчений учитель починає урок з постановки запитань класу: Яку тему вивчаємо? Про що йшла мова на попередньому уроці? Що в змісті матеріалу було найголовнішим? Потім учитель переходить до опитуван­ня, що може проводитися по-різному. Але в будь-якому випадку опиту­вання має на меті не тільки оцінку і корекцію знань, але й їхнє закріплення і збагачення, розвиток пізнавальних здібностей учнів. Якість відповідей учнів і виконання завдань залежить від вимог учителя, наприклад: да­вати відповіді короткі, вичерпні, логічно правильно побудовані; робити записи в зошитах акуратні, без граматичних помилок; розповідь підтвер­джувати посиланнями на документи й ілюстрації підручника і т. д.

Під час опитування учні можуть залучатися до рецензування роз­горнутих відповідей однокласників. Вимоги до такого рецензування можна викласти такою пам'яткою:

Слухаючи відповідь, звертайте увагу на:

1) повноту і правильність викладення фактів, висновків, дати по­дій, назви, імена тощо;

2) послідовність і доказовість викладу;

3) використання і пояснення нових історичних термінів;

4) використання карти, хронології, цифрових даних;

5) мовні помилки у відповіді (повтори, довготи, уживання слів-па-разитів, бідність мови);

Дайте усну (письмову) оцінку відповіді, починаючи з позитивного і закінчуючи переліком недоліків176.

Варто враховувати, що учні 5-7-х класів не завжди можуть від­повісти на складні запитання, що вимагають співвіднесення розповіді вчителя і тексту підручника. Спочатку їх треба навчити відповідати на питання, що передають зміст підручника. Для цього потрібно до­помогти їм скласти план відповіді за наданими запитанням: про що будеш розповідати? З чого починати розповідь? Про який факт роз­повіси далі? Чим завершується розповідь? Який висновок можна зро­бити? Прочитай його в підручнику.

176 Ваганов В.Ю. Памятки для учащихся на уроках истории // Преподава­ние истории в школе. - 1989. - № 4. - С. 127.


 




Іноді опитування з попереднього матеріалу доцільніше провести не на початку уроку, а в ході заключної бесіди з вивчення нового. В іншому випадку - воно є відсутнім. Його не проводять, якщо на попередньому уроці тема закінчилася і були підведені підсумки її ви­вчення, тепер же починається нова тема; якщо матеріал попереднього уроку не пов'язаний з новою темою.

При осмисленні нового навчального матеріалу учитель вимагає повторення і розуміння головних фактів та їх сутності. Цьому сприяє переказування матеріалу: коли учень обдумує відповідь і переказує сусіду по парті її зміст. Причому за необхідності учень може загляда­ти в зошит чи у підручник. Після переказування вчитель з'ясовує базо­вий зміст вивченого, самого основного - фронтально за допомогою коротких опитувань, що орієнтовані на пізнавальні можливості біль­шості учнів класу. Таке швидке опитування може підготувати наступ­ні розгорнуті відповідь учнів біля дошки у вигляді розповіді.

Розповідь розвиває усне мовлення учнів і виявляє уміння застосову­вати прийоми усного викладення знань (образне чи сюжетне оповідан­ня, пояснення, доведення та ін.). У середній ланці можлива розповідь «ланцюжком», наприклад хронологічним, причинно-наслідковим. Під час розповіді учні усвідомлюють зв'язок між історичними фактами, у них виробляється своє відношення до подій минулого. Вони звикають аналізувати й узагальнювати матеріал, доводити висунуті положення, учаться історично мислити. Інколи школярам корисно порівняти свою відповідь зі змістом підручника, щоб усвідомити, де допущені недо­ліки, помилки, оцінити себе та інших і навіть точку зору авторів того чи іншого навчального тексту.

В осмислення входять невеликі письмові чи письмово-графічні зав­дання. У середній ланці можуть бути такі завдання: скласти календар найважливіших подій; продумати питання до тексту параграфа; випи­сати терміни і їхні значення, поняття з їх визначеннями; скласти план; замалювати знаряддя праці, озброєння; заповнити таблицю; дати портретний опис історичної особистості; показати об'єкт на карті (це робить один учень, а інші озвучують, що показано).

У 9-му класі завдання ускладнюються. Учні розробляють логічну схему, складний план; дають письмове визначення понять (у тому числі й власне); складають характеристику партій, рухів, історичних діячів; заповнюють різні види таблиць. При осмисленні, як і при ви­вченні нового, для з'ясування фактів, подій і явищ постійно залу­чаються теоретичні знання. Відбувається подальша конкретизація і збагачення цих знань.

Інколи, якщо матеріал уроку складний, можна проводити осмис­лення його за логічними частинами. Наприклад, це можна робити шляхом бесіди, коли учні виділяють різні сторони фактів, порівнюють їх за визначеними ознаками. Вони коротко записують найголовніше в


зошиті, складають схеми з викладеного матеріалу, працюють з кар­тою і малюнками підручника, робочим зошитом. Осмисленню ма­теріалу сприяє складання планів, групування матеріалу за ознаками.

Серед прийомів навчальної роботи з контролю і корекції знань учнів можуть бути історичний диктант чи тестування, складання синхроні­стичної чи порівняльної таблиці, заповнення контурної карти. Учи­тель застосовує такі методи контролю, щоб встановити, чи пам'ятають учні вивчений матеріал, якою є їхня здатність сприймати й утримува­ти в пам'яті отриману на уроці інформацію. Для цього проводиться письмове опитування з тільки що вивченого чи поясненого вчителем нового матеріалу. Учням корисно порівняти письмову роботу з від­повідним змістом підручника, виявити недоліки.

Контроль і корекція знань і умінь учнів може проводитися в комп'ютерному класі. Виявивши через відпрацьовування контролю­ючої програми обсяг і глибину збережених знань учнів, вчитель ор­ганізовує процес їхньої корекції, усного чи письмового повторення і закріплення. Завдання виявлення рівня знань учнів при відсутності комп'ютерної техніки може вирішуватися також за допомогою тесту­вання чи короткого письмового експрес-опитування.

Розвиваючи інтерес до історії, важливо забезпечити успіх учнів в отриманні знань. Для цього існують різні прийоми, наприклад: повто­рення перед відповіддю матеріалу за підручником; виконання письмо­вого завдання за допомогою визначених способів роботи, за зразком; розповідь у класі за планом, підготовленим вдома. Або учні кожного ряду одержують питання для відповіді, складають план і відповідають за цим планом. При необхідності плани перевіряються й оцінюються.

При застосуванні тематичного взаємоопитування під час контро­лю і корекції знань і умінь учнів учитель заздалегідь повідомляє тему, доручає учням вдома скласти запитання і завдання. Напередодні за­няття формулювання запитань і завдань коректуються і виправляють­ся. Учень, який ставить запитання, повинен знати на нього відповідь, інакше він не зможе внести виправлення й оцінити. На уроці учні у певній послідовності (можливо навіть за жеребкуванням) проводять взаємоопитування. Воно може бути організоване як відповідь учнів перед класом або в парах чи малих групах. Можливе проведення взаємоопитування - змагання групи учнів чи всіх учнів класу «лан­цюжком». Бажано використовувати такий прийом, якщо:

- чітко визначена його мета;

- вироблені ефективні форми контролю за ходом і змістом взаєм­ного опитування.

* Подумайте_______________________________________

Працюючи в малих групах, порівняйте між собою три описаних еле­менти уроку, визначте спільне та відмінне щодо завдань та способів реалізації. Поділіться своєю думкою з академічною групою.

у,+8 6-402 229


Декілька слів щодо домашнього завдання. Воно повинне бути конкретним і відповідати меті уроку, бути різноманітним, посильним і доступним, враховувати нові вміння учнів. Варто вказувати учням і на те, що треба повторити для засвоєння нового матеріалу на наступ­ному уроці.

Домашнє завдання, як правило, вчитель дає на початку чи напри­кінці уроку. Назвавши параграф, він роз'яснює, на що треба звернути увагу, що варто твердо запам'ятати, які ілюстрації ретельно розглянути і використовувати при відповіді в класі, які питання і завдання напри­кінці параграфа кому і як виконати.

Таким чином, домашня робота припускає не тільки завдання для всього класу (зв'язний і послідовний переказ тексту, відповіді на пи­тання, розповідь за картиною, заповнення контурної карти, складан­ня плану розташування міста), але і додаткові диференційовані зав­дання. Серед них можуть бути складання порівняльної таблиці чи схе­ми діаграми, кросворда, підготовка повідомлення на основі науково-популярної і художньої літератури, написання анотації. Можливі практичні завдання на тривалий термін, наприклад: зробити макет чи модель, розробити ескіз пам'ятника, корабля, зібрати архівні і статис­тичні дані. Такі завдання оцінюються, успіхи учнів у пізнанні історії відзначаються.

Отже, домашні завдання вчитель дає у певній методичній системі, у якій враховуються зміст уроку, різноманітність і посильний для учнів обсяг, інструктаж, постановка конкретних завдань у залежності від пізнавальних можливостей учня і класу в цілому. В ідеалі домашнє завдання повинне перевірятися на наступному уроці в більшості учнів. Систематичне невиконання домашніх завдань веде до низької якості знань чи до їх повної відсутності.

Прийомами навчання, що широко застосовуються у різних типах уроку та у різних елементах структури є бесіда і взаємоопитування. При організації фронтальної бесіди варто звернути увагу на зміст пи­тань і техніку проведення бесіди. Щоб активізувати роботу учнів усьо­го класу, вчитель спочатку ставить запитання, дає деякий час на його обмірковування і лише потім викликає учня. З метою активізації пам'яті, мислення й уваги вчитель починає запитання зі слів: «Давай­те згадаємо...», «Як ви думаєте...», «Чи погоджуєтесь ви з таким вис­ловлюванням...».

Неточні відповіді виправляються відразу, самими учнями чи вчите­лем. У разі потреби вчитель пропонує додаткові запитання. За кожним пунктом плану учні чи вчитель роблять короткі висновки. Питання бесіди повинні бути лаконічними за змістом, відповідати даним істо­ричної науки, граматично і стилістично правильними, дидактично простими і доступними.

Бесіда повинна допомагати учням порівняти історичні факти, ви­явити зв'язки між ними, виділити головне і сформулювати певні


висновки. Бесіда стимулює мислення учнів, спонукає їх до розв'язан­ня пізнавальних завдань. У більш підготовленому класі учні роблять узагальнення самостійно. У менш підготовленому - наприкінці бесіди вчитель сам підбиває короткий підсумок і виставляє оцінки.

Метою систематизації і узагальнення як елементу уроку є узагаль­нення учнями знань на теоретичному рівні створення цілісної картини події, явища, процесу; розкриття нових зв'язків і відносин вивчених фактів і процесів; перехід від знання окремих фактів до їх узагальнення, від розкриття їхньої сутності - до причинно-наслідкових зв'язків.

Систематизація може організовуватись у вигляді практичної робо­ти чи бесіди. Бесіда переважає в середній ланці. Вчитель проводить її за заздалегідь продуманим планом. Обговорюється кожен пункт пла­ну з питань, органічно пов'язаних одне з одним. Обговорення може проходити й у вигляді розгорнутих відповідей окремих учнів. Наприк­лад, для обговорення виносяться наступні завдання: а) на основі уза­гальнення фактів, вкажіть, які зміни відбулися в економічному житті українських земель у пореформений період; б) причини розпаду Франкської імперії зіставте з причинами розпаду Київської Русі, ви­значте загальне й особливе.

Систематизація та узагальнення знань може містити в собі не тіль­ки усні відповіді, але і письмові роботи учнів: розв'язання історичних задач, виконання завдань, тестів, заповнення хронологічних, синхро­ністичних, систематизуючих таблиць.

*Подумайте____________________________________________

Працюючи в малих групах, порівняйте між собою два описаних еле­менти уроку, визначте спільне та відмінне щодо завдань та способів реалізації. Представте свою думку академічній групі.

Перевірте себе__________________________________________________

1) Що таке форма уроку та які форми уроку різних типів вам відомі?

2) Опишіть методику реалізації різних елементів структури уроку.

3) Яке місце посідає бесіда у різних елементах уроку, у чому її від­мінності в залежності від того чи іншого елементу?

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.