Словник основних термінів і понять

Бесіда - діалогічний метод навчання, при якому педагог шляхом постановки системи запитань підводить тих, хто навчається, до розуміння нового матеріалу чи перевіряє засвоєння ними вже вивченого.

Виробнича практика – одна із форм організації навчального процесу у вищій школі, дидактичні цілі якої – формування професійних умінь і навичок; розширення, закріплення, узагальнення та систематизація знань шляхом їхнього застосування у реальній діяльності.

Відмітка – умовне вираження кількісної оцінки знань, умінь і навичок тих, хто навчається, у цифрах та балах.

Вправи – це багаторазове виконання розумових або практичних дій з метою опанування ними.

Гра дидактична – метод імітації (наслідування, відображення), прийняття управлінських рішень у різноманітних ситуаціях шляхом гри (програвання, розігрування) за правилами, що надані або виробляються самими учасниками.

Дидактика (від грец. didaktikas - повчальний)– найважливіша галузь педагогіки, яка вивчає теоретичні основи організації процесу навчання, його закономірності, принципи, методи.

Дипломні (кваліфікаційні) проекти (роботи) виконуються на завершальному етапі навчання студентів у вищому навчальному закладі і передбачають: систематизацію, закріплення, розширення теоретичних знань зі спеціальності та застосування їх для розв’язання конкретних наукових, технічних, економічних, виробничих та інших завдань; розвиток навичок самостійної роботи й опанування методики дослідження та експерименту, пов’язаних із темою проекту (роботи). Керівниками дипломних робіт (проектів) призначаються професори й доценти (викладачі) вищого навчального закладу, висококваліфіковані спеціалісти виробництва.

Екзамен – форма навчання, що має на меті систематизацію, виявлення та контроль знань тих, хто навчається.

Екскурсія навчальна – форма організації навчання в умовах виробництва, музею, виставки, природного ландшафту з метою спостереження та вивчення тими, хто навчається, різних об’єктів та явищ дійсності. Передбачає особливу організацію взаємодії педагога та учнів.

ECTS – європейська система перезарахування залікових кредитів, яка передбачає введення системи обліку навчального навантаження, зрозумілої для всіх європейських країн. Кредити ECTS відображають загальне навантаження студента при вивченні певного курсу або його частини (блоку), а також яку частину загального річного навчального навантаження займає певний курс (або блок курсу) у навчальному закладі, що визначає кредити.

Зміст вищої освіти – система знань, умінь і навичок, професійних світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва.

Індивідуально-консультативна робота – це форма організації навчальної роботи, яка здійснюється шляхом створення необхідних умов для виявлення і розвитку індивідуальних особливостей учнів на основі особистісно-діяльнісного підходу. Індивідуально-консультативна робота проводиться з метою посилення мотивації тих, хто навчається, до пізнавальної діяльності і спрямування її в необхідному руслі.

Інноваційна педагогічна технологія – цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів, педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визначення його мети до очікуваних результатів.

Інноваційне навчання – зорієнтована на динамічні зміни в навколишньому світі начальна діяльність, яка ґрунтується на розвитку різноманітних форм мислення, творчих здібностей, високих соціально-адаптаційних можливостей особистості.

Інтерактивні навчальні технології – ігрові технології навчання і розвитку, що побудовані на цілеспрямованій спеціально організованій груповій та міжгруповій діяльності, «зворотному зв’язку» між всіма учасниками для досягання взаєморозуміння й корекції навчального і розвивального процесу, індивідуального стиля спілкування на основі рефлексивного аналізу.

Компетентність людини – спеціально структуровані (організовані) набори знань, умінь, навичок і ставлень, що їх набувають у процесі навчання. Вони дозволяють людині визначати, тобто ідентифікувати і розв’язувати, незалежно від контексту (від ситуації), проблеми, характерні для певної сфери діяльності.

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студента– складова частина навчального процесу у вищій школі, що передбачає перевірку, оцінку (вимірювання знань, умінь, навичок, облік (фіксацію) результатів оцінювання у вигляді балів).

Курсові проекти (роботи) – виконуються з метою закріплення, поглиблення та узагальнення знань, одержаних під час навчання та їхнього застосування для комплексного вирішення конкретного фахового завдання. Тематика курсових проектів (робіт) має тісно пов’язуватися з потребами конкретного фаху. Захист курсового проекту (роботи) проводиться перед комісією у складі двох-трьох викладачів кафедри (предметної або циклової комісії) за участю керівника курсового проекту (роботи).

Кредитно-модульна система організації навчального процесу – це модель організації навчального процесу, що ґрунтується на поєднанні модульної організації навчального процесу та використання кредитів ECTS для обліку навчального навантаження студентів.

Конференція навчальна – організаційна форма навчання, спрямована на розширення, закріплення і вдосконалення знань, формування досвіду творчої діяльності. Проводиться, як правило, з декількома навчальними групами. Головне у конференції – вільне, щире обговорення проблемних питань.

Лабораторне заняття – це організаційна форма навчального заняття, на якому учні (студенти) під керівництвом педагога проводять експерименти чи досліди в навчальних лабораторіях з використанням відповідного обладнання, комп’ютерної техніки

Лабораторний метод ґрунтується на самостійному проведенні тими, хто навчається, експериментів, дослідів із застосуванням приладів, інструментів, тобто із використанням спеціального обладнання.

Лекція (від лат. lectio – читання) – спосібвикладу (логічно стрункого,, систематизованого, послідовного та ін.) об’ємного теоретичного матеріалу для забезпечення свідомого сприймання й засвоєння наукової інформації студентами.

Лекція навчальна – це логічно завершений, науково-обгрунтований і систематизований виклад певного наукового питання, ілюстрований, за необхідності, засобами наочності та демонструванням дослідів.

Метод демонстрацій – ознайомлення учнів (студентів) із явищами, процесами, об’єктами в їхньому природному вигляді.

Метод ілюстрацій передбачає показ предметів, процесів та явищ у їх символічному зображенні за допомогою плакатів, карт, портретів, фотографій, малюнків, схем, репродукцій, пласких моделей тощо.

Метод конкретних ситуацій (кейс-метод) – це такий метод навчання, за якого студентам пропонується проаналізувати реальну життєву ситуацію. Опис цієї ситуації одночасно відображає не тільки якусь практичну проблему, але й актуалізує певний комплекс знань, які необхідно засвоїти під час вирішення проблеми. При цьому сама проблема не має однозначного вирішення, являє собою особливий, розгалужений і неоднозначний оптимум.

Метод навчання - спосіб упорядкованої взаємодії вчителів та учнів, за допомогою якого вирішуються проблеми освіти, виховання і розвитку у процесі навчання.

Метод презентацій використовується для представлення досягнень або викладення матеріалу, що вимагає унаочнення у максимальному обсязі.

Методи активізації навчально-пізнавальної діяльності – це сукупність прийомів і способів психолого-педагогічного впливу на учнів, що (порівняно з традиційними методами навчання) першою чергою спрямовані на розвиток у них творчого самостійного мислення, активізацію пізнавальної діяльності, формування творчих навичок та вмінь нестандартного розв’язання певних професійних проблем і вдосконалення навичок професійного спілкування.

Методи навчання– способи спільної діяльності педагога та учнів, спрямовані на досягнення ними освітніх цілей.

Метод навчання -це упорядкована за певними принципами система цілеспрямованих послідовних дій суб’єктів навчання над свідомо визначеним предметом діяльності із застосуванням відповідних засобів, внаслідок чого отримують очікувані результати навчання.

Модуль – логічно завершена частина навчального матеріалу, яка обов’язково супроводжується контролем рівня знань й сформованості умінь та навичок студентів.

Модульно-рейтингова система контролю навчальної успішності студентів (Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана) – системне і систематичне оцінювання дій та результатів дій студентів над завданнями до кожної теми навчальної дисципліни упродовж всього навчального року (поточний контроль) та оцінювання рівня засвоєння основних положень дисципліни на іспиті (підсумковий контроль).

«Мозковий штурм» – це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішення, який здійснюється шляхом вільного обговорення думки всіх учасників.

Навчальна дискусія – це метод, за допомогою якого здійснюється групове обговорення проблеми для встановлення істини шляхом зіставлення різних думок.

Навчальні задачі – це чітко сформульовані проблеми й умови їх розв’язання, в яких розмежовується відоме і невідоме. Тобто те, що слід віднайти шляхом здійснення певної послідовності дій.

Навчальний модуль у практиці організації навчання за умов України розглядається як: а) змістова одиниця вимірювання навчальної інформації; б) відносно цілісний комплекс навчальних елементів, що складаються з окремих чи інтегрованих дисциплін, або їх розділів, сукупності тем чи окремих питань.

Навчання у вищій школі- спеціально організована взаємодія суб’єктів пізнавальної діяльності, яка моделюється (визначається її цілі завдання, зміст, структура, методи, форми, мотиви навчальної діяльності студентів, функції навчання) для активного опанування студентами основами соціального досліду, накопиченого людством у різних галузях науки з метою розвитку інтелектуальної, чуттєво-волевої сфер їхньої життєдіяльності, виховання потреби в самоосвіті, самовихованні.

Освіта – певна сукупність систематизованих знань, умінь і навичок, поглядів і переконань, певної практичної підготовки, що досягаються в навчально-виховному процесі.

Освітній проект – це форма організації занять, що передбачає комплексний характер діяльності всіх його учасників, отримання освітньої продукції за певний проміжок часу – від одного заняття до декількох місяців.

Оцінка у навчанні відбиває результати контролю і є інтерпретацією і формалізацією результатів оцінювання.

Оцінювання навчальної діяльності – це встановлення рівня відповідності реальних результатів навчання еталонним.

Педагогічна діяльність – вид професійної діяльності, змістом якої є навчання, виховання, освіта, розвиток тих, хто навчається… Однією з найважливіших характеристик педагогічної діяльності є її спільний характер: вона обов’язково припускає педагога і того, кого він вчить, виховує, розвиває. Ця діяльність не може бути діяльністю лише «для себе». Її сутність – у переході діяльності «для себе» у діяльність «для іншого», «для інших». У цій діяльності поєднуються самореалізація педагога та його цілеспрямована участь в зміні того, хто навчається (рівня його навченості, вихованості, розвитку, освіченості)»..

Педагогічна технологія – систематичне і послідовне втілення на практиці попередньо спроектованого навчально-виховного процесу. Це проект певної педагогічної системи, реалізований на практиці.

Пояснення– монологічна форма викладу змісту навчального матеріалу, словесне тлумачення закономірностей, істотних зв’язків об’єкта, що вивчається, окремих понять, явищ .

Практичне заняття (від лат. prakticos – діяльний) – форма навчального заняття, в ході якої викладач організовує розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно сформульованих завдань. Практичне заняття – це організаційна форма навчального заняття, що формує практичні вміння і навички шляхом виконання практичних завдань.

Проблемна лекція – лекція у процесі якої включення мислення студентів здійснюється викладачем за допомогою створення проблемних ситуацій.

Проблемна ситуація у навчанні - це пізнавальна трудність, для подолання якої студенти мають здобути нові знання або докласти інтелектуальних зусиль. Проблемна ситуація, що усвідомлюється та приймається студентами до розв’язання, перетворюється у проблему. Проблема у якій зазначено параметри та умови розв’язання переходить у проблемну задачу чи проблемне завдання.

Проблемне навчання – такий спосіб його організації, під час якого той хто навчається отримує нові знання в результаті активної самостійної або частково самостійної (за участю викладача) мисленнєвої діяльності і який передбачає використання специфічних методичних прийомів (створення проблемних ситуацій, постановку навчальних проблем в умовах проблемної ситуації, керівництво пізнавальною діяльністю тих хто вчиться у процесі вирішення проблем). Проблемне навчання– це така організація процесу навчання, сутність якої полягає в утворенні в навчальному процесі проблемних ситуацій, вирізненні та вирішені студентами проблем.

Проблемний виклад навчального матеріалу – діяльність лектора, спрямована на створення проблемних ситуацій, постановку навчальних проблем і керівництво самостійною пізнавальною діяльністю тих хто навчається у процесі формулювання або вирішення проблем (або в обох цих компонентах).

Проблемні питання - питання, відповіді на які не містяться ні в попередніх знаннях учнів, ні в наявній інформації, що пред’являється, і які викликають у них інтелектуальні ускладнення.

Проектування педагогічного процесу – цілеспрямоване творче попереднє визначення і конструювання програми спільної діяльності суб’єктів та її подальшої реалізації, яка спрямована на забезпечення особистісно-розвивального підходу.

Рейтинг навчальний – «накопичена оцінка» або оцінка, що враховує «передісторію», тобто результат роботи учня упродовж певного часу, наприклад семестру.

Робота з книгою – метод, який полягає у роботі учнів з книгою самостійно або під керівництвом вчителя.

Розповідь – монологічне, послідовне викладення матеріалу в описовій чи розповідній формі.

Самостійна робота студента – це специфічний вид діяльності учіння, головною метою якого є формування самостійності суб’єкта, що навчається, а формування його вмінь, знань і навичок здійснюється опосередковано через зміст і методи всіх видів навчальних занять.

Самостійна робота студента – це навчальна діяльність студента, яка планується, виконується за завданням, під методичним керівництвом і контролем викладача, але без його прямої участі.

Семінарське заняття – це форма навчального заняття, на якому викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та організовує дискусію стосовно попередньо визначених тем, до яких слухачі готують тези виступів на основі індивідуально виконаних занять. Семінарське заняття – (від лат. semimarium - "розсадник") – форма навчального заняття, за якої викладач організовує дискусію із завчасно визначених тем до яких студенти готують тези відповідей або індивідуально виконані реферати – доповіді.

Тест дидактичний (педагогічний) - підготовлений згідно із певними вимогами комплекс стандартизованих завдань, що дають змогу виявити в учасників тестування компетенції, які піддаються певному оцінюванню за заздалегідь встановленими критеріями.

Тестові завдання – певні типи дій тих, хто навчається, які мають бути прийняті за свідчення досягнення результату.

Технологія навчання - законовідповідна педагогічна діяльність, яка реалізує науково обґрунтований проект дидактичного процесу і якій притаманний більш високий ступінь ефективності, надійності та гарантованості результату, ніж традиційним способам навчання.

Тренінг - багатофункціональний метод передбачених змін психологічних феноменів людини, групи та організації з метою гармонізації професійного й особистісного буття людини.

Тренінг - навчання технологіям дії на основі певної концепції реальності в інтерактивній формі.

Форма навчання – це зовнішня сторона організації навчального процесу, що відображає спосіб організації діяльності учнів та вчителів, який здійснюється в певному порядку і режимі, та залежить від кількості учнів, характеру взаємодії суб’єктів навчального процесу, рівня самостійності, специфіки педагогічної діяльності.

Форма організації навчання – це конструкція певної ланки процесу навчання, певний вид заняття (урок, лекція, семінар, екскурсія, факультативне заняття, екзамен тощо).

Форма організації навчання – це будь-який вид заняття – урок, предметний гурток, факультатив тощо, які відрізняються складом учнів, місцем і часом проведення заняття, характером діяльності учнів і вчителя.

Питання для підсумкового контролю знань

1. Цілі та завдання методики викладання у вищій школі.

2. Методика викладання як складова компетентності викладача.

3. Методика викладання як шлях до розвитку мислення студентів.

4. Методика і технологія навчання.

5. Функції педагогіки вищої школи.

6. Методологічні категорії педагогіки.

7. Процесуальні категорії педагогіки.

8. Педагогіка як система організаційно-управлінських операцій у навчальному процесі.

9. Поняття дидактики. Основні категорії дидактики.

10. Закономірності та принципи процесу навчання у вищому навчальному закладі.

11. Зміст освіти як проблема дидактики вищої школи.

12. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти.

13. Адаптація вищої освіти України до вимог болонського процесу

14. Порівняльна характеристика світових систем вищої освіти.

15. Ступенева система вищої освіти в Україні.

16. Освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст - бакалавр - спеціаліст - магістр.

17. Вищі навчальні заклади I-IV рівнів акредитації. Особливості університетської освіти.

18. Перелік напрямів та спеціальностей підготовки фахівців з вищою освітою.

19. Система ліцензування та акредитації освітньо-професійних програм навчання та вищих навчальних закладів.

20. Відображення освітянських питань в Конституції України. Закони України «Про освіту», «Про вищу освіту».

21. Національна доктрина розвитку освіти в Україні. Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, накази та інструктивні листи Міністерства освіти і науки України стосовно питань вищої освіти.

22. Науково-педагогічні працівники вищих навчальних закладів.

23. Характеристика основних посад: завідувач кафедри, професор кафедри, доцент, старший викладач, викладач (асистент), викладач (асистент) - стажер.

24. Основні права та обов‘язки науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів. Порядок наймання на роботу та звільнення з роботи науково-педагогічних працівників.

25. Атестація науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів.

26. Планування та звітність науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів. Iндивiдуальний план викладача.

27. Робочий час викладача. Види діяльності науково-педагогічного працівника: навчальна, наукова, методична, організаційна. Розподіл педагогічного навантаження.

28. Предмет і об'єкт дидактики вищої школи.

29. Принципи навчання у вищій школі.

30. Сутність і методологічні засади навчання.

31. Рушійні сили, логіка навчального процесу.

32. Структура процесу оволодіння знаннями, уміннями й навичками, формування компетентності.

33. Мотиви навчання. Типи навчання, їх характеристика.

34. Спеціалізація навчання в сучасній вищій школі.

35. Зміст освіти у вищій школі. Загальна освіта, політехнічна освіта, професійна освіта.

36. Система планування й організація навчального процесу у ВНЗ.

37. Навчальний план, навчальна програма, підручник, посібник, НМК.

38. Організація аудиторної роботи зі студентами.

39. Роль кафедри в управлінні навчальним процесом

40. Сутність поняття «форми організації навчання».

41. Розвиток і становлення організаційних форм навчання.

42. Типологія і характеристика методів навчання.

43. Засоби навчання.

44. Дидактичні вимоги до вибору методів навчання

45. Лекція як одна з найважливіших форм навчальних занять.

46. Повідомлення як зміст i форма лекції. Поєднання живого слова та інших засобів навчання.

47. План лекції. Вiдбiр матеріалу, його компонування. основні складові лекції: вступ, основна частина, висновки, рекомендації. Конспект (текст) лекції.

48. Лектор та аудиторія. Iмiдж лектора, його складові. Зворотний зв‘язок з аудиторією.

49. Проблемна лекція, особливості її побудови. Метод опорних сигналів. Опорний конспект лекції. Основні принципи формування опорних конспектів лекції викладача.

50. Конспектування лекцій. Органiзацiя індивідуальної роботи студента при конспектуванні лекцій.

51. Практичне, семінарське та лабораторне заняття як форма аудиторної самостійної роботи студента. Підготовка практичного, семінарського та лабораторного заняття. Визначення цілей, методів, засобів та шляхів досягнення.

52. Формування теоретичних питань та практичних завдань. Ділові ігри як форми проведення практичних, семінарських та лабораторних занять.

53. Використання технічних засобів, комп’ютерів та інформаційних систем під час практичних, семінарських та лабораторних занять.

54. Формування у студентів навичок аналітичної діяльності, ораторського мистецтва, вміння аргументувати свої судження, вести наукову полеміку, сприймати аргументи та точку зору інших членів колективу.

55. Роль та дії викладача під час проведення практичних, семінарських та лабораторних занять.

56. Предмети та продукти самостійного навчання. Завдання-дiї та завдання- продукти. Вправи, питання та задачі як форми завдання-дiї. Завдання для формування вміння навчатися.

57. Обсяг самостійної роботи студентів. Методика визначення переліку професійних вмінь. Розробка професійно орієнтованих завдань-задач.

58. Методика організації самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни: аналіз задачі, аналіз вихідних даних, програма дій викладача, нормування часу на виконання завдань , календарний план-графік.

59. Організація практичної підготовки студентів. Мета i зміст практики.

60. Види практик. Програма практики. Наскрізна програма практики. Бази практики. Органiзацiя i керівництво практикою.

61. Щоденник практики, виконання індивідуальних завдань. Пiдведення підсумків практики. Матерiальне забезпечення практики.

62. Форми й методи поточної та підсумкової оцінки діяльності, рівня засвоєння студентами навчального матеріалу.

63. Традиційні форми та методи: опитування, колоквіуми, контрольні роботи, заліки та іспити. Особливості проведення письмових іспитів.

64. Основи методології та впровадження кредитно-модульної системи навчання у вищій школі. Європейська кредитно-трансферна та система накопичення (ECTS).

65. Соцiально-психологiчнi та дидактичні аспекти рейтингу. Рейтинг інтегрального розвитку студента. Рейтингові процедури та шкали.

66. Тест як форма поточної, модульної та підсумкової перевірки рівня засвоєння студентами навчального матеріалу.

67. Визначення та види тестів. Переваги тестів перед традиційними формами контролю. Обробка результатів тестування та визначення якості тестів.

68. Особливості діяльності викладача ВНЗ.

69. Професійно-педагогічне спілкування й типологія особистості викладача вищої школи. Сутність, складові та зміст педагогічної культури викладача ВНЗ.

70. Педагогічна техніка, особливості її прояву в діяль­ності викладача вищої школи.

Рекомендована література

Основна

Підручники

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи. Історія. Теорія. Курс лекцій: модульне навчання. К.: Либідь, 1998. – 560 с.

2. Артемова Л.В. Педагогіка і методика вищої школи: Навчальний посібник для викладачів. Аспірантів, студентів магістратури. – К.: Кондор. 2008. – 272 с.

3. Васянович Г. П. Педагогіка вищої школи. Навч.- метод. посіб. – Львів6 «Норма», 2000. – 225 с.

4. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Підручник за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 384 с.

5. Кнодель Л.В. Педагогіка вищої школи: Посібник для магістрів. – К.: Видавництво СПД Паливода А.В., 2008. – 135 с.

6. Кудіна В.В., Соловей М.І., Спіцин Є.С. Педагогіка вищої школи. — 2 ге вид. допов. і переробл. — К.: Ленвіт, 2007. — 194 с.

7. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с.

8. Мороз О.Г., Падалка О.С., Юрченко В.І. Педагогіка і психологія вищої школи: Навчальний посібник /За заг. ред. О.Г. Мороза. - К.: НПУ, 2003. – 267 с.

9. Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Центр учбової літератури. 2009. – 472 с.

10. Педагогіка вищої школи: підручник / В.П.Андрущенко, І.Д.Бех, І.С.Волощук, О.В.Глузман, Н.В.Гузій, Н.М. Дем'яненко, Н.О. Дівінська, М.Б.Євтух, С.А.Калашнікова, О.А.Комар; Ін-т вищ. освіти АПН України. – К.: Пед. думка, 2009. – 256 с.

11. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / З.Н. Курлянд, Р.І. Хмелюк, А.В. Семенова та ін.; за заг. ред. З.Н. Курляд. – К.: Знання, 2007. – 495 с.

12. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. — К.: Ви давничий центр «Академія», 2006. — 352 с.

Поиск по сайту: