Помощничек
Главная | Обратная связь

...

Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Яку роль відіграло християнство у зміцнені статусу Великого князя Київського у IX-X ст.



Аргументи якої з теорій щодо до походження Київської Русі, Ви вважаєте більш переконливими?

У середині XVIII ст. німецькі історики, члени Петербурзької Академії Наук Г.Байєр та Г.Міллер висунули теорію щодо скандинавського походження Русі(норманська теорія). Опонентом був Ломоносов(антинорманська теорія). Ця дискусія тривала і в 20-х р. ХХ ст. між значною кількістю науковців світу, що віддавали перевагу «варязькому фактору» та між радянською історіографією, яка вважала цю теорію хибною.

Основні аргументи норманської теорії:

1)Русь отримала свою назву від Руотси. Так у середині XI ст. фіни називали шведів.

2)Більшість імен руських послів, що зафіксовані у договорах з Візантією(911, 944 рр.), мають скандинавське походження.

3)Ісламські географи та мандрівники IX-X ст. чітко розділяли «русів» та «словян».

Основні аргументи антинорманської теорії:

1)Назва Русь словянського походження, оскільки тісно пов’язана з назвами річок Рось,Руса,Роставиця у Центральній Україні.

2)Жодного племені чи народу під назвою «руси» не було відомо у Скандинавії і про нього не згадує жодне древньонормандське джерело, саги.

3) Один з найдавніших ісламських письменників Ібн-Хордадберг (840-880 р.) чітко називає русів словянським племенем.

4) Археологічні матеріали із міст та торгівельних шляхів Східної Європи свідчать про обмежений вплив «варязького фактора»

Слабкі сторони обох теорій це те, що вони розглядають державотворчий процес як одномоментний акт, як безпосередній наслідок діяльності конкретної особи.

Існує також хозарська гіпотеза, яка виводила коріння Київської Русі з Хозарського каганату. Її автор –О.Пріцак(професор Гарвардського університету). Він запропонував взагалі відмовитися від словянської концепсії походження Русі. На його думку, поляни були не слов'янами, а різновидом хозар, а їхня київська гілка — спадкоємницею роду Кия, який заснував (іноді вживається термін «завоював») Київ у VIII ст. Однак ця версія не витримує критичної перевірки та не має чітких археологічних підтверджень.

На мою думку, пояснення процесу виникнення державності треба роздивлятися як наслідок тривалої еволюції суспільного розвитку, треба відмовитися від погляду на утворення держави як на одномоментний акт.

Я вважаю, що до утворення Давньоруської держави у східних слов'ян існувало 14 великих племінних об'єднань (дулі-би, поляни, бужани, волиняни, сіверяни, тиверці, уличі та ін.). VI—VIII ст. — період еволюції союзів слов'янських племен у протодержавні утворення — племінні князівства, серед яких виділялися об'єднання дулібів і полян. Вони у тривалому процесі і утворили Давньоруську державу.

Яку роль відіграло християнство у зміцнені статусу Великого князя Київського у IX-X ст.

Запровадження християнства — це епохальний поворот в історії Давньоруської держави, який не тільки суттєво вплинув на всі сфери тогочасного суспільного життя, а й надовго визначив характерні особливості вітчизняної моделі історичного розвитку.

Прийшовши

Процес насадження християнства на Русі. відбувся протягом трьох років (988, 989, 990), але літописцем спресовані в один — 988 р. Насправді християнізація Русі тривала декілька століть.

Прийняття християнства значно вплинуло на подальший розвиток Київської Русі:

1. Нова віра сприяла остаточному розкладу родового ладу й формуванню та зміцненню нових феодальних відносин у східних слов'ян. Християнство, сформоване як релігія класового суспільства, освячувало владу панівної еліти, соціальну диференціацію та всю феодальну систему

2. Православ'я стало надійним ґрунтом для створення могутньої, централізованої самодержавної країни. До кінця 80-х років X ст. Русь була слабоконсолідова-
ною, поліцентричною державою, що зберігала єдність і форму завдяки мечам великокнязівської дружини.

3. Прийняття християнства сприяло зростанню між народного авторитету держави. Хрещення Русі та одруження на Багрянородній сестрі візантійського імператора ввели Володимира у коло християнської сім'ї європейських правителів, а Давньоруській державі відкрили шлях до її визнання європейською християнською спільнотою.

Після християнізації Русь була навіть тісніше пов'язана із Заходом, ніж з Візантією, про що свідчать численні шлюбні угоди династії Рюриковичів. Зокрема, протягом X—XIII ст. вони уклали 83 шлюби з представниками західноєвропейських родин, а з членами візантійських династій лише 12.

4. Нова віра заклала якісно нові підвалини в культурній сфері, сприяла розвиткові писемності, літератури, архітектури та мистецтва.

Водночас прийняття християнства візантійського зразка спричинило появу низки негативних явищ, тенденцій та процесів:

1. Православна церква не стала справжнім гарантом захисту різних соціальних верств, вагомою противагою самодержавній владі. Це зумовлено насамперед візантійською моделлю християнства.

2. Прилучення до багатств світової культури було обмежене. На Русі церковна служба правилася слов'янською мовою. Безумовно, це сприяло швидкому поширенню нової релігії серед населення, але водночас помітно звужувало русло культурного потоку, адже прилучення до світової культури відбувалося, головним чином, через слов'янську літературу з Болгарії, Сербії та частково через грецькі книги, що перекладалися на Русі.

3. Цивілізуючи вплив Візантії на Русь був затухаючим.. Вона не зуміла піти далі засвоєння античної спадщини, осмислити сучасні суспільні процеси і тому залишилася відірваною від загальної течії світової суспільної думки.

Отже, запровадження християнства на Русі, безумовно, було явищем прогресивним. Воно сприяло формуванню та зміцненню феодальних відносин, розвитку державності, зростанню міжнародного авторитету, розвитку культури. Однак візантійська модель християнства згодом стала підґрунтям не тільки позитивних, а й низки негативних зрушень, процесів та тенденцій




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.