Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Зазначте причини та наслідки втрати Руссю політичної незалежності в середині XIII ст



1. Посилення відцентрових тенденцій.

У XII столітті на теренах Русі одне за одним з'являються окремі самостійні князівства і землі: Галицьке, Волинське, Київське, і т.д. Якщо в XII ст. утворилося 15 князівств (земель), то їх кількість на початку XIII ст. сягала вже 50.

2.Феодальна роздробленості.

Феодальну роздрібненість спричинили такі чинники:

1. Великі простори держави та етнічна неоднорідність населення. Великий князь ще не володів достатньо міцним, структурованим і розгалуженим апаратом влади, не мав розвинутої інфраструктури (транспорт, дороги, засоби зв'язку та ін.) для ефективного здійснення своїх владних повноважень на такій величезній території.

2. Зростання великого феодального землеволодіння.

Розвиток продуктивних сил, утвердження феодальних відносин сприяли появі та зміцненню великого землеволодіння. Базуючись на натуральному господарстві, в основі якого лежала замкнутість, велике землеволодіння посилило владу місцевих князів і бояр, створило передумови для розгортання процесів формування економічної самостійності та політичної відокремленості давньоруських земель.

Як створювалось: а) захоплення земель; б) купівля; в) освоєння; г) практика роздачі земель боярам та дружинникам у спадкове володіння (вотчина) в нагороду за службу князю. Спочатку це сприяло зміцненню влади князя, але згодом утворивши свій апарат управління, дружину, феодальна верхівка стала прагнути до самостійності та політичної відокремленості.

3. Неврегульованість питання про принцип спадкоємності влади, була суттю міжусобних війн.

3. Монголо-татарська експансія.

Руйнація та падіння ролі міст.

Занепад ремесла і торгівлі. Демографічні втрати.

Фізичне знищення, рабство.

Знищення значної частини феодальної еліти.

Загибель у боротьбі з завойовниками багатьох професійних воїнів-феодалів - князів та дружинників.

Галицько-волинські князі почували себе цілком вільними як при розв’язанні питань внутрішньої політики, так і зовнішньої, коли це прямо не заважало проведенню політичної лінії ханського уряду. У цьому регіоні татарська зверхність носила скоріше номінальний характер. За­хищений лісами і горами край мав умови для швидкого розвитку економічної діяльності населення. Розвиток торгівлі не гальмувався, як в інших землях Русі, що більше постраждали від монголо-татарської навали.

Після загибелі Романа у 1205 р. західноукраїнські землі опинились у смузі князівсько-боярських міжусобиць. У них була зацікавлена стара земельна аристократія, яка завжди намагалась обмежити владу князя настільки, щоб ним можливо було маніпулювати у власних інтересах. Така позиція Галицького боярства згубно позначалась на державотворчому процесі у князівстві, у кінцевому рахунку зігравши вирішальну роль у припиненні галицько-волинської державності.

6.Визначити причини втрати Київської Русі державності в XIII ст. і характер взаємин земель Південно – Західної Русі із Золотою Ордою.

Падіння 1240 р. центру Давньоруської держави відкрило Батию шлях на Захід. Пройшовши вогнем і мечем галицькі та волинські землі, кочівники в 1241 р. вторглися в Польщу, Угорщину, Чехію, Словаччину, Трансільванію. Проте знекровлені на Русі війська Батия вже 1242 р. були змушені припинити своє просування в західному напрямку. Повернувшись у пониззя Волги, завойовники засновують нову державу в складі Монгольської імперії - Золоту Орду. З цього часу на Русі встановлюється іноземне іго на довгих 238 років.

Наслідки та особливості монголо-татарської експансії:

Руйнація та падіння ролі міст.

Занепад ремесла і торгівлі. Демографічні втрати.

Фізичне знищення, рабство.

Знищення значної частини феодальної еліти.

Суть золотоординського іга як історичного явища полягає у формуванні та зміцненні стійкої системи залежності руських земель від завойовників. Золотоординське іго виявилося насамперед у трьох сферах: економічній (система податей та повинностей - данина, мито, плужне, підводне, корм, ловче та ін.); політичній (затвердження Ордою князів на столах та видача нею ярликів на управління землями); військовій (обов'язок слов'янських князівств делегувати своїх воїнів до монгольського війська та брати участь у його воєнних походах). Стежити за збереженням та зміцненням системи залежності покликані були ханські намісники в руських землях -- баскаки. Крім того, з метою ослаблення Русі Золота Орда протягом майже всього періоду свого панування практикувала періодичні спустошливі походи. Лише до середини XIV ст. на землі Північно-Східної та Південно-Західної Русі було здійснено понад 20 воєнних нападів золотоординців.

Встановлення золотоординського іга на Русі мало свої особливості:

руські землі не увійшли безпосередньо до складу Золотої Орди;

на території Русі не було створено постійно діючого адміністративного апарату завойовників. Навіть інститут баскаків на початку XIV ст. фактично ліквідується;

толерантне ставлення золотоординців до християнства та православного духовенства (відповідно до монгольських стереотипів поведінки хан міг і мусив вимагати від завойованих народів покірності, виконання наказів, але не відмови від віри, традицій та звичаїв).

Саме ці особливості золотоординського панування значною мірою дали змогу східним слов'янам не тільки зберегти власну етнічну самобутність, а й накопичити державотворчі сили.

Галицько-волинські князі почували себе цілком вільними як при розв’язанні питань внутрішньої політики, так і зовнішньої, коли це прямо не заважало проведенню політичної лінії ханського уряду. У цьому регіоні татарська зверхність носила скоріше номінальний характер. За­хищений лісами і горами край мав умови для швидкого розвитку економічної діяльності населення. Розвиток торгівлі не гальмувався, як в інших землях Русі, що більше постраждали від монголо-татарської навали. Галицько-Волинська Русь користувалася дуже великим міжнародним авторитетом, що спирався на міцний економічний і військовий потенціал.

Наприкінці ХІІІ ст. князі отримали більше свободи в діях, почали самостійно збирати податки для ханів. Звісно, що функція збору монгольських податків сприяла збагаченню князів, оскільки данину почав збирати князівський адміністративний апарат.

7.Визначити основні етапи боротьби Данила Романовича (1238—1264)проти монгольської навали та залежності від Золотої Орди.

Етапи монголо-татарської навали:

Після здобутих перемог монголо-татари вторглись у причорноморські степи, де відбулася їхня перша битва з руськими дружинами на ріці Калці 31 травня 1223 р.

а) На р. Калці — величезне об'єднане русько-половецьке військо через неузгодженість дій було повністю розгро­млене. Загинуло 6 князів і 9/10 руських воїнів. «Такої поразки не бувало ніколи ж». Полонених князів монголо-татари поклали під колоди, на яких кілька днів бенкетували;

б) Після битви монголо-татари розорили південні російські землі але, за­знавши великих утрат, відійшли назад, розгромили Волзьку Булгарію й повернулися в Монголію, де Джебе і Субедей доповіли про підсумки розвідки. Натхнений їх успіхами Чингісхан доручив сину Джучі готувати новий похід, але через смерть Чингісхана й Джучі організація походу затяглася, а його проводирем став хан Батий (онук Чингісхана);

в)1236р. - армія Батия завойовує Волзьку Булгарію;

г)1237- 1238 рр. — розгром Північно-Східної Русі: спочатку Рязанського князівства ,потім — Володимиро-Суздальського, Смоленського і східної частини Чернігівського князівства. У 1238 р. монголо-татари відійшли в половецькі степи, щоб за зимовий пе­ріод відновити сили;

д) 1239—1240 рр. Батий захоплює південно-західну Русь, Перея-. Чернігів і оточує Київ. Уся монголо-татарська армія шту­рмувала столицю Київської Русі, і 74 дні кияни захищали своє мі­сто. Після в Києва монголо-татари розорили Галицько-Волинське князівство;

е) 1241—1242 рр. — похід війська Батия до Західної Європи Батий дійшов до Адріатичного моря й повернув назад, бо 4-річний опір Русі послабив його сили, а в тилу постійно спалахували повстання русичів, поляків, чехів, угорців та ін..

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.