СПОСОБИ ПРИВЕДЕННЯ У РУХ ВЕРТИКАЛЬНО-ПІДЙОМНИХ ПРОГІННИХ БУДОВАХ

Існує багато способів приведення в рух вертикально-підйомних прогінних будов. Вони можуть бути зведені до двох відмінних одна від одної категорій, а саме:

• з розташуванням двигунів і механізмів підйому на підйомній прогінній будові (рис. 2.17);

• з розташуванням двигунів і механізмів підйому поза підйом­ною прогінною будовою.

У першому випадку двигуни приводять у рух чотири барабани, через які проходять робочі троси, які закріплені одним кінцем зверху башти, а другим - внизу. Всі барабани мають один привід, що за­безпечує однакову швидкість підйому всіх чотирьох кінців прогін­ної будови і запобігає перекосам.

Як основні в сучасних вертикально-підйомних мостах викорис­товують електродвигуни. Запасними двигунами можуть бути дви­гуни внутрішнього згоряння. Двигуни і лебідки при цьому способі приведення в рух прогінної будови розташовують на верхніх по­ясах ферм у спеціальному приміщенні, де знаходиться також і пульт керування.

При використанні другої схеми підйому найважчим завданням є забезпечення однакового підйому всіх чотирьох кінців прогінної будови. Воно вирішується за допомогою механічних засобів (рис. 2.18) або шляхом синхронізації двигунів на основі принципу електричного вала.

Механічна система складається із двох систем тросів: одна за­кріплена на лівій башті внизу, проходить через лівий шків на про­гінній будові зверху, через правий шків знизу і закріплюється наве­рху правої башти. Друга система тросів обернено симетрична.

Якщо уявити собі, що піднімається тільки правий кінець прогін­ної будови, то через натягнення системи тросів, що показані штри­ховою лінією, однобічний підйом буде неможливим.

При намаганні підняти тільки лівий кінець прогінної будови натягнеться система тросів, яка показана на схемі суцільною лінією. Підйомна прогінна будова може пере­міщатися тільки залишаючись паралельною відносно свого початкового положення.

Вертикально-підйомні мости більш пізнього проектування мають лебідки наверху башт з передачею обертання безпосе­редньо головним шківам.

При такій схемі приводу не потрібні робочі троси або інші спеціа­льні передачі. Остання ланка лебідки - ведуча шестерня і зубчатий вінець на головному шківі. Вони мають велике передаточне число, що дозволяє зменшити вагу лебідки.

Узгодження роботи двох лебідок досягається використанням електричної схеми, яка має назву електричного вала.

Синхронізація роботи лебідок досягається за допомогою додатко­вих електродвигунів, які з'єднані між собою одноіменними полюса­ми. Основні робочі електродвигуни разом з лебідками обертають синхронізуючі електродвигуни, які в цьому разі працюють як генера­тори. При однаковій кількості обертів лебідок потенціал обох син­хронізуючих генераторів однаковий і ЕДС дорівнює нулю.

Поиск по сайту: