Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. У списку використаних джерел наводять усі інформаційні джерела



У списку використаних джерел наводять усі інформаційні джерела, які використовувались в процесі виконання роботи: галузеві керівні документи, стандарти, монографії, підручники, довідники, статті тощо.

 

Список використаних джерел містить перелік джерел, використаних у пояснювальній записці. Джерела розміщують у списку в порядку появи посилання на них в тексті записки і послідовно нумеруються арабськими цифрами. Допускається розміщувати літературні джерела за алфавітом.

Літературними джерелами можуть бути книги, багатотомні видання, періодичні видання (газети, журнали), спеціальні види нормативно-технічних документів (стандарти, патенти, каталоги), Internet видання та ін. Для виконання атестаційної роботи потрібно використати 5–20джерел. Назви літературних джерел наводять мовою, якою вони написані – українською, російською, англійською та ін.

Допускається розміщувати літературні джерела за алфавітом. При цьому спочатку подаються літературні джерела написані українською та російською мовами, а далі англійською мовою.

Відомості про літературні джерела подають відповідно до вимог ГОСТ 71–84 «Бібліографічний опис творів друку».

Обов’язкові елементи бібліографічного опису літературних джерел такі:

• прізвища та ініціали автора або колективу авторів у називному відмінку;

• назва видання;

• характеристика видання та відомості про повторне видання;

• місце видання, видавництво;

• рік видання, кількість сторінок.

Прізвище та ініціали одного, двох або трьох авторів записують, як правило, до назви джерела , а чотирьох – після назви. Якщо кількість авторів більш ніж чотири після назви джерела указується прізвище та ініціали першого автора з доповненням «та ін.». У першому випадку ініціали авторів розміщуються після прізвища авторів, у другому та третьому випадках – перед прізвищем.

Назву книги наводять в описі у тій формі, в якій її вказано на титульному аркуші.

Для повторного видання наводять його порядковий номер, наприклад, 2-ге вид., 3-тє вид., і т. д. У характеристиці видання пишуть: виправлене, доповнене, стереотипне, наприклад, 5-те вид., виправ. і доп.

Назви місця видання наводять повністю у називному відмінку, за винятком назв міст: Москва – М., Київ – К., Санкт-Петербург – С.Пб.

Назву видавництва записують у скороченій формі, наприклад, К.: НАУ. Рік видання позначають арабськими цифрами. У кінці опису книги вказують фактичну кількість сторінок, наприклад, 125 с.

Використання розділових знаків (крапок, ком, двокрапок, дефісів) показано на прикладах, наведених нижче.

 

Бібліографічний опис книг індивідуальних авторів:

 

1. Глушков В. М. Синтез цифровых автоматов. –М.:Физматгиз, 1996. – 467с.

 

2. Бабич М. П., Жуков І. А. Комп’ютерна схемотехніка:Навч.посіб. –К.:НАУ, 2002. –

508 с.

3. Томас М. Структура и реализация сетей на основе протоколаOSPF:Пер.с англ. –М.:Издательский дом “Вильямс”, 2004.– 816 с.

 

Опис багатотомних видань:

 

4. Хоровиц П., Хилл У. Искусство схемотехники:В3-х т.:Пер.с англ. – 4-е изд.,перераб.

 

и доп. – М.: Мир, 1993. – Т. 3, – 367 с.

 

Опис періодичних видань:

 

5. Уэнспи Д. Х. Высоконадежная система с тройным резервированием для управления технологическими процесами // Електроника, 1983. – №2. – С. 32–39.

6.Chakrabarti S., Mishra A. Quality of service challenges for wireless mobile Ad Hoc networks // Wireless Communications and Mobile Computing. – 2004. – Vol.4, №2. – P.129–153.

 

Бібліографічний опис стандарту містить його індекс,цифрове позначення,назву,дату введення в дію, наприклад:

 

7. ГОСТ 2.105–95.ЕСКД. Общие требования к текстовым документам. – Введ. 01. 07.

 

96.

8. ДСТУ 3008–95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення. – Чинний від 01. 01. 96.

 

Описуючи патентний документ, наводять скорочену назву документа («А. с.» – авторське свідоцтво, «Пат.» – патент); назву держави, яка видала документ; назву винаходу; прізвище або назву заявника, а також прізвища авторів; номер заявки, дати замовлення і публікації; номер бюлетеня та кількість сторінок.

 

9. АС 1449986 СССР. Устройство для формирования остатков по модулю /

 

Н. В. Черкасский. – №4122318/24 – 24. Заявл. 19. 09. 86; опубл. 07. 06. 88. Бюл. №19. – 2 с.

 

Посилання на Internet видання повинні містити назвуInternet-ресурсу і публікаціїіз зазначенням авторів та року опублікування матеріалів та посилання на Internet-ресурс:

 

10. Arpacioglu O., Small T., Haas Z. Notes on scalability of wireless Ad Hoc networks // IETF Internet draft, draft-irtf-ans-scalability-notes-01.txt. – 2003.

 

Конференції

 

11.Bannerjee S. Khuller S. A clustering scheme for hierarchical control in wireless networks

 

// Proc. 20th Annual Joint Conf. of the IEEE Computer and Communications Societies (INFOCOM 01). – Anchorage (Alaska), 2001. – P.1028–1037.

12. Клименко И.А. Способ адаптивной маршрутизации с учетом параметров качестваобслуживания в мобильных сетях Ad Hoc // Пр. Наук.-практичної конф. молодих вчених та аспірантів “Інтегровані інформаційні технології та системи” (ІІТС – 2005). – Київ: НАУ, 2005. – С.78–80.

 

Усі цитати, а також взяті з літератури дані повинні мати посилання на першоджерела. Посилання наводять у тексті в квадратних дужках, у яких ставлять порядковий номер джерела, наприклад: [3], [8, 42], [15, 17–55, 88]; посилаючись на стандарт, указують його номер, наприклад, ГОСТ 16263–70.

 

ДОДАТКИ

 

До додатків виносяться:

 

• відомість дипломного проекту;

 

• специфікації;

 

• методики і протоколи випробувань;

 

• результати патентного дослідження;

 

• виведення розрахункових формул;

 

• акти про впровадження у виробництво та копії патентів, отриманих дипломником;

 

• коди програм;

 

• інші матеріали, які допомагають більш повно і докладно розкрити задум та шляхи реалізації проекту (роботи).

 

Кожний додаток починають з нової сторінки. Додаток має заголовок, надрукований зверху малими буквами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Над заголовком з вирівнюванням по правому краю сторінки маленькими буквами з першої великої друкують слово «Додаток __».

 

Додатки позначають послідовно великими буквами українського алфавіту за винятком Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ь, таким чином – Додаток А, Додаток Б і таке інше. Наприклад:

 

Додаток А

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.