СПІВВІДНОШЕННЯ ЗВУКІВ І БУКВ

Більшість букв позначає один звук.

Але буква може передавати і два звуки, напр.:

• буква щ передає сполучення двох звуків [ш]+[ч];
• буква ї завжди позначає два звуки [й] та [і].

З іншого боку, для позначення одного звука можуть вживатися дві букви (напр., букви дж і дз передають відповідно кожна свій звук: [дж] і [дз] (джміль, їжджу, дзеркало, дзига).

Букви я, ю, є можуть передавати по одному звукові - [а], [у], [е], коли вживаються для позначення м'якості приголосних (люди - л'юди, давнє - д'авн'є), а також два звуки, коли виступають:

• на початку слова (юшка - йюшка, єдність - йєд'н'іс'т');
• на початку складу після букви, що позначає голосний склад (палає - па-ла-йє);
• після апострофа (в'яне - вйяне);
• після м'якого знака (портьєра - портйєра).

М'якість приголосних передається за допомогою букв ь та і (сталь, тісто, хіба).

Твердість приголосних на письмі не позначається, а для роздільної вимови вживається апостроф.

Голосні звуки української мови під наголосом вимовляються повнозвучно: нарада, золото.

Вимова приголосних звуків
Приголосні	Особливості вимови	Приклади
дзвінкі	у кінці слова та перед глухими приголосними не втрачають дзвінкості	народ, сторож, хліб, віз, ґандж, ґедзь, ніжка, обчистити, грядка, низка
глухі	перед шумними дзвінкими в середині слова вимовляється дзвінко	[бород'бá], [прóз'ба]
губні [б], [п], [в], [м], [ф]; задньоязикові [ґ], [к], [х]; гортанний [г]; шиплячі [ж], [ч], [ш], [ ]	у кінці слова та складу вимовляється твердо	гриб, велич, грип
перед голосним [і] вимовляється як напівпом’якшені	[б’ік], [п’іч]
передньоязиковий щілинний [з] як прийменник і префікс	перед глухими приголосними оглушується	з порога – [спорóга], зчистити – [шчи́стиeти]
у складі префіксів роз-, без-, залежно від темпу мовлення може вимовляється як дзвінко, так і глухо	розказати – [роз/сказáти], безтяма – [без/ст'áма]
зубні [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [ ]	перед [і] та перед наступними м’якими приголосними вимовляється м’яко	[с'іл'], [п’íс'н'а]
подовжені шиплячі	напівм’які вимовляються як один довгий звук	[н'íч:у], [п’ід:áш’:а]
губно-губний [в] та середньоязиковий [й]	вимовляються твердо перед голосними	вузол, бойовий
на початку слова перед приголосними, в кінці слова чи складу вони переходять у нескладові голосні [ў], [ĭ]	[ўчора], [стаў], [ĭти], [гаĭ]
передньоязиковий ясенний [л]	у кінці слова, перед приголосними, перед голосними [а], [о], [у] вимовляється твердо	полк, клуб
перед буквами Я, Ю, Ь виступає м’яким	[б’іл'], [пиел'нувáти]
у кінці слова після глухого буває безголосим	[б’інóкл']
передньоязиковий дрижачий [р]	у кінці слова і складу вимовляється твердо	календар, бур’яновий
перед Я, Ю, Є, які дають один звук, та І – напівпом’якшений	[р’áсно], [зор’á]
передньоязиковий зімкнено-щілинний [ц]	у кінці слова завжди вимовляється м’яко	[сиeни́ц'а], [с'т'ілéц']
у словах іншомовного походження та вигуках має тверду вимову	палац, клац
задньоязиковий гортанний [г]	вимовляється як дзвінкий надгортанний	гай, сніг
знеголошується перед приголосними [т] [к]	[вóхко], [н'íхт'і]
зімкнено-проривний [ґ]	наближається вимовою до латинського [g] та російського [г] Примітка. Необхідно послуговуватися довідковою літературою, щоб уживати літеру ґ відповідно до норми, а не на власний розсуд.	ґуля, аґрус
буквосполучення дж, дз	у складі однієї морфеми артикулюються як один звук [ ], [ ]	[ вóниек], [ м’іл']
у складі різних морфем вимовляються як окремі звуки [д] [ж], [д] [з]	[надзвиечáĭно], [п’іджáти]
задньоязиковий [к]	перед наступним дзвінким приголосним вимовляється як дзвінкий [ґ]	[воґзáл], [р’уґзáк]

Асиміляція – процес, коли наступний приголосний впливає на попередній, відмінний від нього звучанням, тобто асимілює його.

Асиміляція
Регресивна	Прогресивна
1. За дзвінкістю і глухістю	1. Утворення [ ] і [ ]
2. За місцем і способом творення	2. Уподібнення звука [й]
3. За м’якістю і твердістю	3. Пом’якшення [с'] у прикметниковому суфіксі -ськ-

Асимілятивні зміни приголосних
Звукосполучення	Особливості вимови	Приклади
[с] + [ш]	[ш:]	принісши – [приен'íш:иe]
[з] + [ш]	на початку слова [ш:]	зшиток – [ш:и́ток]
у середині слова [жш]	вивізши – [ви́в’іжшиe]
[з] + [ж]	[ж:]	зжовклий – [ж:óвклиeĭ]
[з] + [ч]	на початку слова [шч]	зчепити – [шчиепи́тиe]
у середині слова [жч]	безчинство – [беижчи́нство]
[з] + [ ]	[ж ]	з джемом – [ж éмом]
[ж] + [с']	[з'с']	намажся – [намáз'с'а]
[ш] + [с']	[с':]	вивчишся – [ви́ўчиeс':а]
[ч] + [с']	[ц'с']	озвучся – [озвýц'с':а]
[ж] + [ц']	[з'ц']	на доріжці – [на дор’íз'ц'і]
[ш] + [ц']	[с'ц']	у чашці – [у чáс'ц'і]
[ч] + [ц']	[ц':]	у річці – [у р’íц':і]
[д] + [ж]	[ ж]	підживити – [п’і жиеви́тие]
[д] + [з]	[ з]	підземний – [п’і зéмниeĭ]
[д] + [с]	[ с]	відспівати – [в’і сп’івáтие]
[д] + [ц]	[ ц]	відцвісти – [в’і цв’істи́]
[д] + [ч]	[ ч]	відчеканити – [в’і чеикáниетие]
[д] + [ш]	[ ш]	підшити – [п’і ши́тие]
[т] + [с]	[ц]	братство – [брáцтво]
[т] + [с']	[ц':]	учіться – [уч’íц':a]
[т] + [ц]	[ц:]	коритце – [кори́ц:еи]
[т] + [ч]	[ч:]	вотчина – [вóч:иена]
[т] + [ш]	у звичайному темпі [чш]	багатшати – [багáчшатиe]
у швидкому темпі [ч:]	[багáч:атиe]

Запам’ятай!

1. У середині слова дзвінкі перед глухими, як правило, не втрачають своєї дзвінкості: кладка – [клáдка], стежка – [стéжка]. Винятком є лише дзвінкий [г], який перед глухими змінюється на [х]: кігті – [к’íхт'і], дьогтю – [д'óхт'у].

2. Глухі приголосні майже послідовно асимілюються наступними шумними дзвінкими: боротьба – [бород'бá], молотьба – [молод'бá], просьба – [прóз'ба], вокзал – [воґзá;л],
анекдот – [ане^иґдóт], рюкзак – [р’уґзáк].
Винятки: бігти – [б’íгти], могти – [могти́].

Поиск по сайту: